Таким чином, у першому розділі курсової роботи було досліджено сутність середовища організації. Особлива увага була приділена сутності та поняттю внутрішнього середовища підприємства, його основних складових елементів, а також взаємозв’язку елементів внутрішнього середовища підприємства та їх взаємодії з організацією.

       У наступному розділі курсової роботи буде досліджено методи аналізу внутрішнього середовища організації та на конкретних прикладах українських підприємств проаналізовано їх сутність. 
 
 

Розділ  2. 
підходи та методи аналізу внутрішнього середовища організації

       2.1. Системний функціональний аналіз внутрішнього стану підприємства: критерії декомпозиції елементів

 

       Без повної і найточнішої діагностики  стану внутрішнього середовища підприємства, визначення його сильних і слабких сторін та розробка стратегії немислимі.

       Внутрішнє середовище підприємства - це підсистеми, елементи і фактори, що визначають внутрішній стан, можливість і, значною мірою ефективність діяльності підприємства, його сильні і слабкі сторони.

       Діагностика внутрішнього середовища означає оцінку стану підсистем і елементів  цього середовища, їх взаємодію і  системний вплив на рівень виробництва, його ефективність і конкурентоспроможність підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.

       Підприємство  є складною системою. Це означає, що воно як система є не просто сумою  складових (підсистем і елементів), а їх діалектичною єдністю, тобто взаємопов'язаним і взаємообумовленим цілим, що має в результаті взаємодії інші якості, ніж його складові -підсистеми і елементи.

       Підсистема - це складова системи, що має свою специфіку, і саме тому її можна розглядати як самостійну систему зі складовими елементами, що її утворюють.

       Елементи  підсистеми, взаємодіючи з системою, іншими підсистемами і між собою, виступають інтегрованими факторами, що формують певні сприятливі або  несприятливі умови для внутрішнього середовища і впливають на досягнення місії і цілей підприємства.

       Отже, підприємство є системою, що теж  складається з підсистеми: виробництво, збут, фінанси, маркетинг та ін.

       Підсистема  виробництво, в свою чергу, включає  елементи: потужність, обладнання, технології, постачання, організація виробництва, якість, підрозділи тощо.

       Виділення в складі системи підсистем і  елементів називають декомпозицією  системи.

       Декомпозиція  системи залежить:

       а) від типу системи (сільськогосподарське підприємство, переробне підприємство, сервісне підприємство і т. ін.);

       б) від мети діагностики (для формулювання місії і цілей підприємства, для  оцінки конкурентоспроможності тощо);

       в) від методики аналізу тощо.

       Загальні  критерії декомпозиції підсистем:

       - Суттєвий вплив на цілі і  кінцеві результати системи; о Відображення інтегрованого впливу своїх елементів; - - Зв'язок із загальносистемними характеристиками, які мають вплив на досягнення цілей за допомогою усієї системи;

       - Необхідність створення підсистем  за тими ознаками, що чітко  проявляють функціональний зв'язок між підсистемами і системою в цілому;

       - Функції підсистеми реалізуються  лише через взаємодію з іншими  підсистемами і елементами.

       Загальні  критеріїдекомпозиції елементів:

       • Наявність структуротворчих властивостей у підсистемі (наприклад, елемент «потужність підприємства» є складовою підсистеми «виробництво» і, в свою чергу, поділяється на елементи нижчого рівня: потужності основного виробництва, потужності допоміжного і обслуговуючих виробництв тощо);

       • Наявність властивостей, які використовуються для характеристики підсистеми і є умовою для зарахування елементу до підсистеми (наприклад, для елементу потужність такими властивостями можна вважати рівень і ступінь використання, нестачу чи резерви потужності тощо);

       • Підпорядкування їх умовам функціонування підсистеми і зміна у процесі її розвитку або внаслідок управлінського впливу;

       • Конкретна форма існування визначається цілями системи і підсистеми, тобто її ознакою є структурна автономність;

       • Функція елементу реалізується виключно через взаємодію з іншими елементами та підсистемами;

       • Залежність взаємодії з іншими елементами і підсистемами від ступеня упорядкованості взаємозв'язків між ними.

       Таким чином, щоб діагностувати підприємство, необхідно провести аналіз його внутрішнього середовища системно, з урахуванням не тільки стану елементів і підсистем, а й виявленням їх взаємозв язків та інтегрованого впливу на можливості досягнення стратегічних цілей.

       Результатом діагностики внутрішнього стану  підприємства мають стати уявлення про його сильні і слабкі сторони, його потенціал.

       Сильні  сторони є базою підприємства для конкурентної боротьби, для розробки і реалізації стратегії. Їх слід зміцнювати.

       Слабких же сторін потрібно рішуче позбуватись. Сильні і слабкі сторони виявляють  при порівнянні з підприємствами-конкурентами.

       Можна запропонувати наступну схему діагностики  внутрішнього стану середовища підприємства.

       Зрозуміло, що показана структура і діагностика  внутрішнього середовища є приблизною і неповною. В кожному конкретному  випадку слід підходити індивідуально, враховуючи специфіку підприємства. Але загальними підходами можна скористатися. 
 

       2.2. Методи діагностики та аналізу внутрішнього середовища підприємства

 

       В цілому для діагностики і аналізу  внутрішнього середовища підприємства застосовують всі відомі методи економічних досліджень:

       • статистично-економічний,

       • розрахунково-конструктивний,

       • абстрактно-логічний,

       • економіко-математичний,

       • балансовий.

       Прийоми: статистичне спостереження, групування, порівняння, розрахунку середніх, відносних величин та індексів, виділення головної ланки, зважування, аналогії, евристичний, графічний, використання нормативів, індукції і дедукції, аналізу і синтезу, сходження від абстрактного до конкретного, системно-структурний прийом, прийоми формалізації, моделювання, програмування, прогнозування тощо.

       Крім  того, застосовують специфічні методи і методологічні концепції функціонального  аналізу: концепцію життєвого циклу  товару, криву досвіду, модель „продукт-ринок», концепцію сегментації ринку, економії на масштабах, цінову модель капітальних активів, операційного та фінансового важелів і т.д.

       Результати  аналізу.

       Результатом аналізу внутрішнього середовища має  стати усвідомлення стратегічних проблем  і слабких сторін підприємства. При  цьому слід мати на увазі, що дані поняття не тотожні.

       Слабкі  сторони підприємства означають  невідповідність його внутрішнього середовища конкурентному середовищу. Тобто слабкість підприємства визначається в порівнянні з конкурентами.

       Стратегічні проблеми підприємства означають невідповідність між його цілями і дійсним станом справ в усіх сферах, включаючи і слабкі сторони. Тобто поняття „стратегічні проблеми» значно ширше ніж „слабкі сторони».

       Отже, комплексний аналіз внутрішнього середовища підприємства передбачає, поряд з  виявленням слабких сторін, діагностику стратегічних проблем в цілому, встановлення їх причин і можливостей розв'язання.

       Розв'язання стратегічних проблем і забезпечення таким чином стратегічних цілей  та конкурентних переваг лімітується  наявністю стратегічних ресурсів підприємства. Тобто їх діагностика займає центральне місце у вивченні внутрішнього середовища.

       Стратегічні ресурси - це засоби, що становлять продуктивні  сили і виробничі відносини на підприємстві (трудовий потенціал, предмети праці, засоби праці, природні ресурси, земля, рівень НТП, відносини власності, розподілу і споживання тощо), які лімітують параметри стратегічного плану, зокрема, його цілі.

       До  стратегічних ресурсів, отже, відносять: кадрові, фінансові, технічні, технологічні, організаційні, управлінські, інформаційні та засоби виробництва (фізичні активи) і виробничі відносини.

       Стратегічні ресурси поділяють на матеріальні  і нематеріальні. Матеріальні - це фізичні  та фінансові активи, що відображаються в активі балансу підприємства (основні  засоби, запаси, грошові кошти тощо). Всі інші - нематеріальні ресурси, які, по-суті, є якісною характеристикою стратегічного ре­сурсного потенціалу: техніко-технологічний рівень виробництва, кадровий потенціал, інноваційний та організаційно-інформаційний потенціал, навіть такі поняття як ноу-хау, торгова марка, імідж тощо.

       Використовуючи  найрізноманітніші методи економічних  досліджень, глибоко аналізують згадані  стратегічні ресурси на предмет  їх відповідності стратегічним цілям  і стратегії, що пропонується.

Розділ  3. 
інформаційне забезпечення дослідження внутрішнього середовища організації

       3.1. Джерела інформаційного забезпечення і способи діагностики внутрішнього середовища. Декомпозиція функцій та цілей

 

       З метою проведення діагностики підприємства користуються наступними основними джерелами вихідних даних:

       - Статут підприємства;

       - Штатний розпис;

       - Дані про виробничу структуру;

       - Дані про організаційну структуру  управління;

       - Всі види планів підприємства  і підрозділів (стратегічні, середньострокові, оперативні - квартальні, місячні, декадні, тижневі, добові);

       - Всі види звітності підприємства  і підрозділів (опера тивна,  статистична, податкова тощо);

       - Діючі інвестиційні та інші  проекти; 

       - Документація вищестоящих органів  та вихідна документація;

       - Фіксовані накази і розпорядження керівників підпри ємства, рішення його органів;

       - Нормативні документи, закони, підзаконні  акти та інші документи, що  регламентують діяльність даного  підприємства (положення про підприємство  і підрозділи, правила внутрішнього  розпорядку, посадові інструкції, правила, процедури, норми і нормативи, схема документообороту, карти, діаграми та інші документи);

       - Схеми інформаційних потоків;

       - Первинні бухгалтерські документи  і регістри;

       - Матеріали ревізій, перевірок;

       - Матеріали власних спостережень (опитування, анкету вання, фотографування тощо).

       - Способи діагностики.

       Оскільки  внутрішнє середовище є системою, його аналіз теж проводять системно. Адже система - не просто сума її елементів, а ціле, що має інші якості, ніж  складові елементи. Отже, якщо елементи аналізувати окремо, можна прийти до непривильних висновків.

       Звідси  способи системного аналізу наступні: