Податкове навантаження

Аналіз бюджетів 1998, 1999 і 2000 років дозволяє зробити такі висновки.

Спад виробництва і низька платоспроможність підприємств привели до зростання в звітному періоді заборгованості з належних до бюджету платежів. Рівень недоїмки з платежів до зведеного бюджету з початку року зріс на 38,9% (3,8 млрд. грн.) і за станом на 1 січня 2000 р. складав 11,9 млрд. грн. Найбільше зростання було зафіксовано з:

-         податку на додаткову вартість - 1872 млн. грн. (49,6%) внаслідок структурних змін в економіці України, при яких на заміну грошовим розрахункам приходять схеми діяльності підприємств із використанням давальницької сировини і бартерні розрахунки, що призводить до вимивання коштів з економіки;

-         податку на прибуток підприємств – 1023,5 млрд. грн. (71,6%) внаслідок погіршення платоспроможності підприємницьких структур, головним чином паливно-енергетичного комплексу через відтягування власних оборотних коштів у дебіторську заборгованість.

-         відрахувань від плати за транзит природного газу – 719,8 млн. грн. (104,8%) через низький рівень розрахунків готівкою споживачів за спожиті ресурси і поширення практики оплати транзиту природного газу не коштами, а в обмін на еквівалентні постачання газу, що відсуває термін сплати грошей у бюджет.

Однією з причин недонадходжень у бюджет є також надання безлічі податкових пільг, відстрочок і розстрочок сплати.

2.4. Шляхи реформування системи оподаткування

Всі вищерозглянуті проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акта прямої дії, який охоплюватиме всі без винятку питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави. Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб'єктів господарювання.

Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні не передбачають революційних змін у сфері оподаткування, а базуються на існуючій системі оподаткування з одночасним запровадженням кардинально нових "правил гри" в сфері справляння податків. Отож:

1. Податковий кодекс України - єдиний нормативний документ, який регулює відносини з приводу сплати податків. Простота і зрозумілість норм, викладених у ньому (порівняно з діючим законодавством), дозволить уникнути подвійного тлумачення норм, протиріч та непорозумінь у застосуванні Податкового кодексу на практиці.

2. Складовими елементами української системи оподаткування залишаються ПДВ та податок на прибуток. Ставка ПДВ встановлюється на рівні 15%, що відповідає вимогам гармонізації податкового законодавства, які висуваються шостою директивою ЄС. А податок на прибуток - у розмірі 20% (що відповідає лафферівській системі оподаткування). Такі розміри ставок оподаткування сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності українських імпортерів та експортерів.

3. В системі податків залишаються лише ефективні обов'язкові платежі та скасовуються решта необгрунтованих стягнень. Так, серед загальнодержавних встановлюються 4 податки (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток, ПДВ і акцизний податок) та 4 збори (збір до державного соціального фонду, державне мито, збір за використання державної символіки та ліцензійний збір). До місцевих податків відноситься податок на нерухомість, податок з реклами, податок на транспортні засоби, готельний податок та курортний податок. Місцевими зборами є збір за паркування автотранспорту, збір за використання місцевої символіки та ринковий збір.

4. Для основних податків та зборів встановлюється однаковий податковий та звітний період, який дорівнює кварталу. Це дозволить зменшити витрати на адміністрування податків та приведе до спрощення ведення обліку.

5. Стабільність податкової системи забезпечуватиметься встановленням конкретних ставок оподаткування по всіх податках та зборах. Крім того буде введено 5-річний мораторій на внесення будь-яких змін до податкового законодавства України. Після закінчення 5-річного мораторію буде встановлено, що зміни до податкового законодавства України прийматимуться не пізніше ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року та набиратимуть чинності не раніше ніж з початку нового бюджетного року.

6. При оподаткуванні доходів фізичних осіб неоподаткований мінімум буде прирівнений до офіційної межі малозабезпеченості. Таким чином держава перестане оподатковувати суму доходу громадян, яка складає життєво необхідний рівень.

7. За податком на доходи фізичних осіб встановлюється три ставки: 10% - на доход від 12 місячних неоподатковуваних мінімумів доходів фізичних осіб (н.м.) до 180 н.м. на рік; 15% - на доход 180 - 300 н.м. на рік; 20% - на доход, що перевищує 300 н.м. на рік. Тобто буде реалізовано принцип рівності платників податків і створиться ситуація, коли податок будуть платити всі і основна частка навантаження буде припадати на заможні верстви населення.

8. Сума оподатковуваного прибутку зменшується на суми, направлені на реінвестування, тобто придбання основних засобів за рахунок частини отриманого прибутку.

9. При розрахунку ПДВ та податку на прибуток підприємств передбачається застосування касового методу. Такий підхід дозволить уникнути негативних явищ, які були виявлення при застосуванні цих податків протягом 1997 - 1999 років, а саме: вилучення у підприємств коштів, необхідних для діяльності самих підприємств, за рахунок того, що сплата податків здійснювалась до моменту отримання коштів за відвантажену продукцію.

10. Розвиток пріоритетних галузей буде фінансуватись шляхом надання прямих цільових дотацій підприємствам даних галузей та сфер діяльності (безпідставні пільги скасовуються). Така цілеспрямована підтримка буде ефективнішою за масове надання пільг, адже перед тим, як виділити грошові кошти на розвиток якогось певного підприємства, буде проведений аналіз плану використання цих коштів, а після виділення буде забезпечуватись поточний аналіз їх використання.

Запропоновані зміни в податковому законодавстві забезпечать комплексний підхід до вирішення проблем оподаткування, буде створено умови, коли сплата податків стає більш вигідною і дешевою, ніж ухилення від неї. Крім того підприємство буде віддавати державі у вигляді податків і зборів близько 20 - 35 % утворюваної на ньому доданої вартості, що призведе до зростання обсягу надходжень у бюджет.

Як би не була змінена податкова система: чи за запропонованим підходом чи за іншим варіантом результатом новоствореної системи повинно бути стимулювання господарюючих суб'єктів до зниження частки збиткових виробництв, а також до підвищення прибутковості виробництва - основного чинника, що забезпечує умови для саморозвитку, активізації інвестиційної діяльності; формування у платників податків бажання сплачувати податки (а це буде досягнуто за умов, коли індивіди будуть переконані у доцільності своїх податкових виплат). Реалізація положень новоствореної податкової системи та прийняття Податкового кодексу України повинні створити основи для стабілізації економіко-політичної ситуації, сформувати умови для ефективної реалізації бюджетної політики в державі, що в кінцевому результаті спричинить зростання національного багатства України і добробуту її громадян.

2.5. Пропозиції з удосконалення податкової ситуації

Українська податкова система формується в складний для країни період переходу від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу, супроводжуючись кризовими явищами практично у всіх сферах громадського життя. Прийняття і дія податків носять непослідовний характер, що само по собі знижує ефективність і дієвість кожного з елементів податкової системи. Економічна нестабільність висуває підвищені вимоги до стійкості бюджетної системи. У цій ситуації професійність законодавців повинна виразитися в умінні знайти оптимальне співвідношення рівнів податкових ставок, адекватних до сучасного моменту. Для створення оптимальних податків, на наш погляд, найбільш важливими є наступні вимоги:

а) податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни;

б) податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам податків;

в) податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив має бути мінімальним;

г) скорочення витрат податками на зміст адміністрації і дотримання податкового законодавства;

д) використання податкової політики для досягнення соціально-економічної мети необхідно звести до мінімуму;

е) ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах;

ж) система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути ув'язаною з загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати;

з) податки повинні надавати більше волі підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.

Податкова система може переслідувати різні цілі, що не обов'язково можуть узгоджуватися між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподатковування вимагає ускладнення адміністративної системи і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості.

Так, багато економістів думають, що для "справедливої" податкової системи потрібні яскраво виражені прогресивні ставки прибуткового податку, тобто багаті повинні платити більший податок, ніж бідні.

В даний час питання про те, яким має бути податкове законодавство, які повинні бути юридичні межі гарантій прав платників податків, а також принципи того, що в західній і американській науці називають "податковою справедливістю", тільки починають обговорюватися [1]. Фахівці відзначають, що, здійснюючи свої податкові прерогативи, держава повинна в першу чергу піклуватися про гарантії прав платника податків. Тобто вона повинна захистити сумлінного платника податків від "самого себе". Це не означає, зрозуміло, корінної зміни владного характеру відносин у податковій сфері в цілому, однак і в податковий процес і в систему податкової відповідальності більш активно повинні впроваджуватися елементи рівності [34, с.2].

Існує два підходи до реалізації принципу рівності і справедливості. Перший - ґрунтується на принципі вигоди для платників податків. Справедливою податковою системою вважається та, при якій податки, що сплачуються платниками, відповідають користі, одержуваної від послуг держави, або, прямо кажучи, справедливість податкової системи залежить від структури державних витрат.

Другий підхід заснований на принципі "здатності платити", відповідно до якого податкова проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних витрат, тобто при даній потребі в податкових надходженнях кожен платник податків повинен внести свою частку в залежності від здатності платити. Обидва підходи мають як свої переваги, так і недоліки. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.

При побудові податкової системи варто також узяти до уваги наступні спостереження:

а) універсальний податок на споживання не впливає на вибір товарів, а акцизи впливають;

б) прибутковий податок впливає на вибір між нинішнім і майбутнім споживанням, а універсальний не робить такого впливу на споживання;

в) частковий податок на доходи капіталів порушує інвестиційний процес;

г) при росту податкових ставок ефективність податкової системи спочатку підвищується і досягає свого максимуму, а потім починає знижуватися;

д) витрати прогресивного прибуткового оподатковування значно вище пропорційного.

Загальні принципи побудови податкових систем знаходять конкретне вираження в загальних елементах податків, що вміщають суб'єкт, об'єкт, джерело, одиницю оподатковування, пільги і податкову ставку.

Суб'єкти податку або виступають у вигляді податконосія, або кінцевого платника податків, що формально не несе юридичної відповідальності, але фактично є платником через законодавчо встановлену систему перекладання податку.

Об'єктом або предметом оподатковування виступають різні види доходів, товарів і послуг, а також різні форми накопиченого багатства чи майна. Окремі форми цього доходу (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток) мають самостійне значення і тому предмет оподатковування і джерело податку не завжди збігаються.

Принцип рівності і справедливості розподілу податкового тягаря, що складає базу теорії конкретної побудови податків, лежить в основі побудови податкових ставок або величини податку на одиницю оподатковування. У залежності від принципу і характеру предмета оподатковування податкові ставки можуть бути твердими (абсолютна сума на одиницю оподатковування) чи процентними. Процентні ставки, у свою чергу, можуть бути пропорційними і прогресивними.

Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, росту обсягів нагромадження, створенню умов, що полегшують підприємствам відновлення основного капіталу.

Висновки

Податки - найбільш адекватний свободі господарської діяльності метод взаємин держави як з підприємствами, так і з населенням, найбільш демократичний спосіб економічного регулювання. Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни в житті країни. Отже, необхідно створити більш розгалужену, кваліфіковану податкову службу для контролю і своєчасної сплати податків, з можливостями (у випадках порушення законодавства) вести слідство, забезпечити безпеку діяльності її працівників.