Планування виробництва насіння соняшника

Шляхи підвищення врожайності: дотримання правильних сівозмін, впровадження високоврожайних культурних рослин, засівання площі високоякісним  насінням, внесення достатньої кількості  добрив, виконання всіх робіт в оптимальні строки, здійснення захисту рослин від хвороб, бур’янів і шкідників, зменшення витрат на збирання вирощеного врожаю, впровадження інтенсивних технологій вирощування с/г культур тощо.  
За останні 15 років господарство практично не вносило органічних добрив, а за даними статистичних органів вітрова і водна ерозія щорічно виносить з ґрунту до 3 т гумусу. В цьому питанні дуже велика можливість покращити ефективність використання ґрунтів шляхом внесення раціональної кількості органічних та мінеральних добрив, що дасть можливість підвищити урожайність до 30%. 

 

2.4 Використання продукції

 

Агропромислове виробництво  не може функціонувати без аграрного  ринку, через який здійснюється купівля-продаж с/г сировини та продуктів її переробки.

Реалізація виготовленої продукції – кінцева ціль діяльності організації, заключний етап кругообігу її коштів, але завершення якого визначають результатами діяльності, ефективність виробництва. 

Готова продукція –  кінцевий продукт підприємства. Основними каналами реалізації продукції рослинництва є:

- реалізація згідно  договорів заготівельним, переробним, торгівельним та іншим організаціям;

- поставки за міжгосподарською  кооперацією;

- експорт; 

- поставки по бартеру; 

- реалізація на ринках, у власних магазинах, палатках, населенню.

Внутрішньогосподарські  потреби в продукції рослинництва:

- створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів;

- видача і продаж продукції працівникам відповідно до чинного в підприємстві положення про оплату праці;

- виділення для громадського харчування та у фонд допомоги;

- використання для переробки безпосередньо в підприємстві;

- використання для  розрахунків по орендній платі  за орендовані землі та майно.

Таблиця 2.6

Обсяги реалізації та внутрішногосподарського використання продукції, ц

Канали реалізації використання продукції	2009	2010	2011	У середньому за 3 роки
				ц	%
Реалізація,ц:	4767	2731	5321	4273	88,9
- за договорами	3542	2072	3981	3198,3	66,6
- продаж на ринку	1225	659	1340	1074,7	22,3
Виробничогосподарські потреби,ц :	386	240	1571	532,3	11,1
-продаж працівникам  під-ва	-	-	189	63	1,3
-на корм худобі	-	-	943	314,3	6,5
- на насіння	386	240	439	355	7,4
Разом	5153	2371	6892	4805,3	100

 

Аналізуючи таблицю 2.6 бачимо, що реалізація за 3 роки збільшилась на 554 ц, а також збільшились і виробничогосподарські потреби порівняно з базисним роком на 1185 ц продукції. Питома вага реалізованої продукції займає 89,9%, а саме за договорами приходиться 66,6% питомої ваги всієї продукції. Оскільки підприємство в 2011 році почало займатися продукцією тваринництва більше, тому виробничогосподарські потреби збільшились, а саме на корма худобі на 943 ц. Якщо менше витрачати витрат даної статті то можна було б більше реалізовувати продукції та отримувати більше виручки від реалізації, але мабуть підприємство має намір отримати більше виручки завдяки продукції тваринництва на яку було потрачена сільськогосподарська продукція.

 

2.5 Матеріально-технічне  забезпечення галузі

 

Велике значення для  ефективної діяльності підприємства мають формування матеріально-технічної бази, організація її відновлення, постачання господарств речовими засобами виробництва. Одним із найважливіших напрямів інтенсифікації є завершення комплексної механізації виробництва.

На великих за територією багатогалузевих підприємствах річну потребу в техніці найдоцільніше визначити нормативним методом. Він полягає у застосуванні нормативів потреби в тракторах за типами і марками та сільськогосподарських машинах загального призначення.

У ході аналізу даних  таблиці 2.7 бачимо, що рівень забезпеченості матеріально-технічними ресурсами дуже низький. Це впливає на дотримання технології виробництва продукції: не вноситься відповідна кількість добрив, не проводяться заходи по захисту рослин, не вистачає техніки. Все це в кінцевому результаті впливає на ефективності використання земельних, трудових ресурсів і зниження врожайності с/г культур, низький показник валового збору продукції.

 

2.6 Економічна ефективність  виробництва продукції

 

Ефективність виробництва  характеризує його результативність. Економічна ефективність – кінцевий результат застосування всіх виробничих ресурсів, який визначається порівнянням одержаних результатів і витрат ресурсів. 

Таблиця 2.7

Рівень забезпеченості галузі матеріально-технічними ресурсами

Матеріально-технічні ресурси	2 009р.			2 010р.			2 011р.			2011р. У % до 2009р.
	Норма	Наявність	Забезпеченість, %	Норма	Наявність	Забезпеченість, %	Норма	Наявність	Забезпеченість, %
Техніка:
Трактори, шт	30	28	93	30	28	93	32	28	88	100
Комбайни, шт	19	3	16	19	4	21	30	4	21	133
Сівалки, шт	30	29	93	30	28	93	32	29	88	104
Добрива:
Органічні добрива, т	83820	1658	2	83820	1392		87100	-	-	1016,67
на 1 га площі добрив, т	20	0,4	2	20	0,33		20	-	-	0,24
Мінеральні добрива, т	838200	-	-	838200	51		871000	-	-	17
на 1 га площі добрив, т	200	-	-	200	0,01		200	-	-	-
Засоби захисту рослин, ц	10	-	-	10	-		10	-	-	-
на 1 га площі обробітку, ц	0,24	-	-	0,24	-		0,24	-	-	-

 

 

 

 

 

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв’язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об’єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових – досягнути істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства є вирішальною  передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і подальшого зростання результативності економіки  країни.

Система показників економічної  ефективності сільськогосподарського виробництва включає:

- вартість валової продукції на 1 га с/г угідь, на основного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та 1 грн. виробничих витрат;

- обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 га с/г угідь, на 1 працівника чи на 1 люд.-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва.

- рівень рентабельності та норму прибутку с/г виробництва.

Рентабельність –  це прибутковість, означає, що у виробництві  не тільки відшкодовуються витрати, але й одержують прибуток. Рентабельний – це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання.

Прибуток – різниця  між виручкою (доходом) від реалізації продукції та повною її собівартістю.

Таблиця 2.8

Економічна ефективність виробництва продукції

Показники	Озима пшениця	Ярий ячмінь	Соняшник	В середньому за 3 роки
Урожайність, ц. з 1га
2009 рік	38,4	21,9	18,1	26,1
2010 рік	19,9	15,9	15,6	17,1
2011 рік	26,5	24	13,1	21,2
Трудомісткість 1 ц. люд-год.
2009 рік	2,5	6,1	5,5	4,7
2010 рік	4,7	13,4	6,6	8,2
2011 рік	2,6	6,3	8,7	5,9

 

 

 

Продовження таблиці 2.8

Показники	Озима пшениця	Ярий ячмінь	Соняшник	В середньому за 3 роки
Виробнича собівартість 1 ц.
2009 рік	69,97	64,63	73,4	69,3
2010 рік	122,09	115,49	147,52	128,37
2011 рік	92,2	89,56	163,84	113,17
Повна собівартість 1ц.грн
2009 рік	78,53	71,91	85	78,48
2010 рік	137,76	125,71	166,46	143,31
2011 рік	100,18	104,93	191,95	132,35
Ціна реалізації 1 ц. грн..
2009 рік	60,49	60,06	166,15	95,57
2010 рік	89,26	75,12	278,85	147,74
2011 рік	68,54	114,81	319,83	167,73
Прибуток у розрахунку на 1ц., грн..
2009 рік	-18,04	-11,85	81,15	17,09
2010 рік	-48,5	-50,59	112,39	4,43
2011 рік	-31,64	9,88	127,88	35,37
Прибуток у розрахунку на 1 га, грн..
2009 рік	-774,07	-208,9	1319,12	112,04
2010 рік	-947,99	-857,1	2227,22	140,71
2011 рік	-313,21	189,5	1356,05	410,78

Продовження таблиці 2.8

Показники		Озима пшениця	Ярий ячмінь		Соняшник	В середньому за 3 роки
Рівень рентабельності (збитковості),%
2009 рік	-23			-16,5	95,5	18,7
2010 рік	-35,2			-48,2	73,5	-3,3
2011 рік	-31,6			9,42	66,6	14,81

 

Економічна ефективність підприємства не однозначна. Аналізуючи таблицю 2.8 ми бачимо, що урожайність по даним видам продукції знизилась за 3 роки, на 11,9 ц за 1 га по озимої пшениці, по ячміню і соняшнику на 2,1 та 5 ц за 1 га відповідно. Рівень рентабельності виробництва озимої пшениці знизився порівняно з базисним роком, а також по соняшнику, але при цьому по ячменю ми збільшили рентабельність з -16,5% до 9,42%. Збільшився прибуток у розрахунку на 1 га, але по пшениці ми отримує значні збитки. Затрати праці та виробнича собівартість продукції зросли порівняно з базисним роком, а отже збільшилась повна собівартість 1 ц продукції.

Підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва передбачає збільшення обсягів виробництва продукції з мінімальними витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність с/г культур та знижувати собівартість продукції. Для цього передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток с/г виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Оскільки вирішальне значення у визначенні ефективності виробництва будь-якої продукції відіграє її собівартість, дослідимо її повніше.  
Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції.