Перспективи розвитку підприємства в Україні

Для вирішення першої проблеми необхідно приймати єдиний національний класифікатор груп основних фондів з визначенням нормативних строків їх служби та технічної однорідності груп основних фондів. Вважається за доцільне застосувати до нормативних термінів експлуатації основних фондів визначений діапазон відхилень від таких термінів, делегувавши тим самим підприємствам право самостійного вибору, виходячи з реальних умов формування їх інвестиційного потенціалу і фінансового стану, та регламентацією річної норми відрахувань (у %) на ремонт окремої класифікаційної групи основних фондів. Амортизаційні відрахування в такому випадку стають не просто фактором

зменшення бази оподаткування, а набувають статусу реальних коштів для фінансування інвестицій.

Проблему цільового  використання амортизаційних відрахувань можна вирішити двома шляхами: 1) акумуляція амортизаційних відрахувань у амортизаційному фонді і використання його виключно на інвестиції в основний капітал. У разі використання на інші цілі – включати такі кошти в оподатковуваний прибуток і оподатковувати на загальних підставах; 2) стимулювання інвестиційного використання амортизаційних відрахувань шляхом запровадженням механізму дії інвестиційного податкового кредиту та (або) інвестиційної податкової знижки.

На даний момент амортизаційні відрахування використовуються бізнесом на власний розсуд, як правило, на поповнення обігових коштів, і не є вагомим інвестиційним ресурсом. Таку тезу підтверджують статистичні дані, наведені у Додатку О, з яких видно, що сума нарахованих амортизаційних відрахувань платниками податку на прибуток у 2007 році перевищує суму інвестицій в основний капітал за аналогічний період по всій національній економіці на 10,5 млрд. грн. Якщо сумувати амортизаційні відрахування і прибуток після оподаткування, то можна припустити, що в національній економіці України у 2007 році було 192,8 млрд. грн. потенційного інвестиційного ресурсу, а реально за цей період вклали в економіку 81,6 млрд. грн. інвестицій.

За такої ситуації держава повинна стимулювати  підприємницьку діяльність, модернізувати власні виробничі потужності за рахунок внутрішніх джерел. Вивід з-під оподаткування 92 млрд. грн. амортизаційних відрахувань має компенсуватися державі вкладенням як мінімум цієї суми в модернізацію національної економіки України.

Однією з найбільших проблем для підтримки та розвитку внутрішнього ринку є забезпечення фінансовими ресурсами, необхідними  для сталого виробничого процесу. Через підвищення вартості вітчизняних  та іноземних кредитних ресурсів можливість їх залучення суб’єктами господарювання зменшується. Підприємства, не маючи доступу до зовнішніх джерел фінансування, змушені розраховувати тільки на власні кошти, тобто на нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, тощо.

В цій ситуації суб’єкти господарювання потребують державної підтримки у формі оподаткування за зниженою ставкою прибутку, який спрямовується на реінвестування у виробництво, оновлення або модернізацію основних фондів.

Для вирішення проблеми забезпечення фінансовими ресурсами підприємств  необхідно внести зміни до статті 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині оподаткування за зниженою ставкою (15 відсотків) прибутку, який розподіляється за результатами звітного календарного року серед власників корпоративних прав такого платника податку шляхом нарахування дивідендів на користь таких власників у вигляді корпоративних прав такого платника податку, оподатковується за ставкою 15 відсотків до об’єкта оподаткування за певних умов, зокрема:

• нарахування дивідендів не змінює пропорцій (часток) участі всіх власників корпоративних прав (учасників) у статутному капіталі (фонді) такого платника податку;
• статутний капітал (фонд) такого платника податку збільшується на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів, а у разі випуску та придбання корпоративних прав з емісійним доходом – на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів за вирахуванням емісійного доходу;
• такий прибуток спрямовується на модернізацію, реконструкцію, спорудження, придбання основних фондів такого платника податку, розробку та впровадження у виробництво таким платником податку нової продукції.

Запровадження сприятливої  податкової політики буде мати значний  позитивний ефект для підприємств. Реінвестування дозволить збільшити  оборотні кошти підприємств, акумулювати та спрямувати ресурси на оновлення їх матеріально-технічної бази, що підвищить рівень їх конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

 

 

Податковий  кодекс: податок на прибуток підприємств

 

Об’єктом оподаткування є:

• прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;
• дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

 

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з:

• доходу від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань;
• інших доходів.

 

Порядок визнання доходів:

• дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар;
• дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг;
• датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

 

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:

• витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами Податкового кодексу та включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
• інших витрат.

 

Не визнаються витратами:

• суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;
• витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

 

Ставка податку на прибуток підприємств:

• з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;
• з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;
• з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;
• з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

 

 

 

 

Висновки:

Отже, підприє́мство це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування,

або іншими суб'єктами для  задоволення суспільних та особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським  кодексом України та іншими законами.

Основи всебічної характеристики функцій підприємство може дати комплексне визначення його сутності.

Основних причин сповільненого  розвитку є декілька. Вони вливають на законодавчу й інстуаційну  базу, ефективну систему стимулювання бізнесу, використання об’єктів.

Головним завданням систематизації законодавства з питань підприємництва є забезпечення підвищення ефективності правового регулювання підприємницьких відносин, що виникають між суб’єктами підприємницької діяльності, між ними та державою, між суб’єктом підприємницької діяльності та іншими суб’єктами майнових відносин.

Конституційний лад та підприємницька діяльність тісно пов’язані між собою. І Україні потрібно забезпечити функціонування цих чинників у відповідності до стандартів країн Європейського Союзу, для яких додержання Конституції є основною умовою розвитку підприємництва як фундаментальної основи конституційного ладу.

Можливості територіальної громади самостійно вирішувати питання  місцевого значення є необхідним елементом будь-якої демократичної держави. Конституція і закони України покладають, зокрема, на місцеве самоврядування забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність. При місцевих радах створюються громадські ради або комісії, що спеціалізуються на питаннях розвитку підприємництва та захисті суб’єктів підприємницької діяльності.

З метою подолання значних регіональних диспропорцій у фінансуванні заходів з підтримки малого підприємництва необхідно законодавчо закріпити рекомендовані норми фінансового забезпечення регіональних програм розвитку малого підприємництва з місцевих бюджетів шляхом внесення відповідних змін до Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”.

Запровадження сприятливої  податкової політики буде мати значний  позитивний ефект для підприємств. Реінвестування дозволить збільшити оборотні кошти підприємств, акумулювати та спрямувати ресурси на оновлення їх матеріально-технічної бази, що підвищить рівень їх конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Економічна теорія: Підручник /Тарасович В.М.-К., 2006.-784с.
2. Ляпін Д. Розвиток малого підприємництва як вимога нової якості системи державного управління //Пріоритети. - 2005.
3. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 777 с.
4. Чухно А. Нова економічна політика // Економіка України. - 2006.
5. Історія економічної теорії: Підручник. 2-ге вид. /Злупко С.М. -К., 2005.-720 с.
6. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ Захарій Варналій,. - 3-тє вид., виправл. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.
7. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ І.М. Бойчик, Харів П.С., Хопчан М.І., – К.: Каравела, 2007. – 478 с.
8. Економіка підприємств: Методи управління діяльністю підприємств: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.readbookz.com/book/1/37.html

9. Політична економія: Навчальний посібник/ Т.І. Біленко, В.Г. Бодров, В.В. Волинцев та ін., За ред. Володимира Рибалкіна, Володимира Бодрова. – К.: Академвидав, 2006. – 671 с.
10. Шваб Л. Основи підприємництва: Навч. посібник/ Людмила Іллівна Шваб,. - К.: Каравела, 2006. - 343 с.
11. Основи економічної теорії /За ред. А.А.Чухна. - К.,2008. - 608с.
12. www.minfin.gov.ua/file/link/272407/file/ppk.pdf
13. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. -К„ 2007. -582 с.
14. Коваль З. О., Тивончук О. І. Навчальний посібник: «Підприємництво і менеджмент» - Львів, 2009. – 172с
15. Смовженко Т.С. Теоретичне обгрунтування державної політики сприяння розвитку підприємництва в Україні. - 2006.
16. Економiка пiдприємства.: Навч. посiб./ А. В. Шегда, Т. М.Литвиненко та iн.,:За ред. А. В. Шегди. - К.: Знання-Прес, 2008. - 335 с.

17. Базилевич В., Лук'янов В. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій.- К., 2005.

18. Ястремський О,  Гриценко О.  Основи мікроекономіки – К., 2008.

 

19. http://www.ogo.ua/podatkovui/podatoknaprubutok
20. Конституція України
21. Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Ра дою України 16 січня 2003 р. — К., 2003. — 208 с.
22. Розвиток підприємництва в Україні / П. Гайдуцький та ін. —К., 2008. — 248 с.
23. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р.  ВВР України. — 1991. 168 с.
24. Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. І. Основи  підприємницької діяльності: Посібник. — К.,2009. — 280 с.
25. Сизоненко В. О. Сучасне підприємництво: Довідник. — К., 2006. — 380 с.
26. Фінансова діяльність підприємства: Навч.посібник /За ред. Г.Г.Кірейцева. – Житомир, 2007. – 326 с.