Перспективи розвитку підприємства в Україні

2.2. Інституційні гарантії реалізації права громадян на підприємницьку діяльність: законодавчі та виконавчі аспекти

Головний зміст підприємництва як фундаментальної основи конституційного  ладу складає конституційне право  громадян на підприємницьку діяльність. Відповідно до статті 42 Конституції  України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право базується на свободі підприємницької діяльності, тобто на реальній можливості здійснення особою на власний розсуд і ризик господарської діяльності, не забороненої законом, з метою одержання прибутку.

У ході підприємницької  діяльності особою також реалізуються такі конституційні права, як:

• право користуватися природними об’єктами права власності народу (стаття 13 ч. 1 Конституції України);
• право на державний захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки (стаття 13 ч. 1 Конституції України);
• право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 41);
• право на працю (стаття 43);
• право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (стаття 44);
• право на відпочинок (стаття 45).
• Конституція України містить достатньо широкі гарантії права громадян на підприємницьку діяльність. Зокрема, здійснення цього права було б неможливим без гарантування державою таких принципів, як:
• принцип правової держави і верховенства права (статті 1 і 8);
• пріоритетності прав людини (стаття 3);
• політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (стаття 15 ч.1)
• рівності прав та їх невідчужуваності (статті 21та 24);
• невичерпності та нескасованості прав і свобод людини і громадянина (стаття 22);
• права на вільний розвиток особистості (стаття 23).

Отже, право громадянина  на підприємницьку діяльність не слід розуміти лише як здійснення ним тієї чи іншої господарської діяльності; воно містить систему гарантованих державою конституційних прав і правових можливостей для досягнення суспільно корисної мети цієї діяльності.

Як і саме це право, його реалізація є явищем складним, багатогранним, а тому служить об’єктом міжгалузевого правового регулювання. Відповідні положення щодо реалізації цього права містяться в Конституції України, Цивільному, Господарському кодексах України та в багатьох інших нормативно-правових актах.

Конституційне право  громадян на підприємницьку діяльність реалізується через інституційний механізм, ключове значення якого полягає у застосуванні системи нормативно-правових засобів, за допомогою яких громадяни можуть реалізувати права та задовольняти законні інтереси у зв’язку з їх підприємницькою діяльністю. Цей механізм також передбачає реалізацію належних правил гідної поведінки у конституційних взаємовідносинах громадян і держави.

Реалізація правового  статусу громадян у сфері підприємництва передбачає дії органів влади, які  полягають в унормуванні інституту  підприємництва в цілому. Конституція України покладає на органи державної влади та органи місцевого самоврядування обов’язок забезпечення конституційних прав громадян, в тому числі, і права на підприємницьку діяльність.

Так, Конституція України  покладає на Верховну Раду України як єдиний орган законодавчої влади створення законодавчих передумов для розвитку підприємництва (статті 85, 92). З цією метою парламент прямо та опосередковано регулює питання підприємництва шляхом:

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контролю за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
• затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
• затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності тощо.
• Виключно законами в Україні визначаються положення, що прямо чи опосередковано мають значення для правового регулювання у сфері підприємництва і стосуються:
• прав і свободи людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод; основних обов’язків;
• громадянства, правосуб’єктності громадян, статусу іноземців та осіб без громадянства;
• засад використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;
• основ соціального захисту, засад регулювання праці і зайнятості, охорони здоров’я, екологічної безпеки;
• правового режиму власності;
• правових засад і гарантій підприємництва; правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання;
• засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
• організації і діяльності органів виконавчої влади, основ державної служби, організації державної статистики та інформатики;
• судоустрою, судочинства, статусу суддів, засад судової експертизи, організації і діяльності прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основ організації та діяльності адвокатури;
• засад місцевого самоврядування;
• організації і порядку діяльності Верховної Ради України, статусу народних депутатів України;
• засад цивільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальності за їх скоєння.

Виключно законами України  встановлюються інститути та стандарти, що стосуються підприємництва і підприємницької діяльності, а саме:

• Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
• одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;
• порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Президент України відповідно до статті 102 Конституції України  є гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина, а значить і права на підприємницьку діяльність.

Саме Указами Президента було створено сприятливе середовище розвитку підприємництва, зокрема, закладено  основи державної підтримки розвитку малого підприємництва, запроваджено спрощену систему оподаткування  для малого підприємництва, яка і досі служить вагомим фактором розвитку підприємництва в Україні, запроваджено основи регуляторної політики та дозвільної реформи.

Шляхом накладення вето на ухвалені Верховною Радою закони або шляхом внесення законопроектів з відповідних питань Президент України може забезпечувати конституційне право громадян на підприємницьку діяльність.

Кабінет Міністрів України  в порядку статті 116 Конституції  України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, які також мають повноваження щодо захисту прав людини.

Закон України «Про Кабінет  Міністрів України» до повноважень  уряду відносить сприяння розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та забезпечення соціальної спрямованості національної економіки. Кабінет Міністрів України здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури.

Вочевидь, додержання та захист прав і свобод громадян, у тому числі і конституційного права на підприємницьку діяльність, є основним завданням центральних та місцевих органів виконавчої влади. Однак, наявність адміністративно-бюрократичних перешкод у стосунках підприємців з цими органами і досі є суттєвою проблемою у реалізації громадянами права на підприємницьку діяльність.

Можливості територіальної громади самостійно вирішувати питання  місцевого значення є необхідним елементом будь-якої демократичної  держави. Конституція і закони України покладають, зокрема, на місцеве самоврядування забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність. При місцевих радах створюються громадські ради або комісії, що спеціалізуються на питаннях розвитку підприємництва та захисті суб’єктів підприємницької діяльності.

Розділ 3

Перспективи розвитку підприємства в Україні

3.1. Програмування розвитку підприємства: державний і регіональний рівень

Метою Національної програми та заходів щодо її реалізації є  створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності.

Основними напрямами  реалізації Програми є :

• удосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;
• подальше провадження державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності з метою створення сприятливого підприємницького середовища;
• активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва;
• сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;
• впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

Національній програмі відводиться роль консолідуючого механізму  реалізації політики щодо розвитку підприємництва, в якому можуть брати участь як державні та місцеві органи виконавчої влади, так і громадські об'єднання підприємців та суб'єкти інфраструктури, такі як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, консалтингові, лізингові центри та інші фірми. Координацію діяльності, пов'язаної з виконанням заходів Національної програми, здійснює Держкомпідприємництво, який щоквартально звітує Кабінету Міністрів України про стан її виконання.

У підготовці проекту  заходів Національної програми беруть участь заінтересовані міністерства та інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, наукові установи, громадські об’єднання підприємців.

Відповідно фаза виконання  програми передбачає належну мотивацію  виконавців та об’єктивний незалежний моніторинг результатів, що знов таки обумовлює співпрацю заінтересованих сторін.

Відбір проектів по реалізації заходів Програми здійснюється на конкурсних засадах. Таким чином, в конкурсі на виконання таких проектів можуть брати участь як державні, так і  недержавні організації.

Держкомпідприємництвом приділяється значна увага забезпеченню прозорості процесів складання, виконання, використання коштів та моніторингу ефективності виконання заходів Національної програми. Уся інформація з цього приводу викладається на офіційному сайті Держкомпідприємництва. Результати виконання програми постійно обговорюються на парламентських слуханнях, засіданнях Колегії та Громадської колегії Держкомпідприємництва, „круглих столах” за участі підприємницької громадськості, інших громадських заходах.

В цілому виконання вже протягом 8 років заходів Національної програми сприяло подальшому розвитку підприємництва в Україні, зокрема, вдосконаленню нормативно-правової бази, впровадженню регуляторної політики, забезпеченню інформування громадськості та підвищенню освітнього рівня підприємців з питань ведення власної справи та зменшенню безробіття в регіонах.

Крім того, необхідно зазначити, що на підставі заходів Національної програми розробляються регіональні  програми підтримки підприємництва, які дають значний поштовх для розвитку цього сектору економіки в регіонах.

Звичайно, Програма щорічно  передбачає низку заходів, які потребують виконання певної роботи, але можуть виконуватися за рахунок власних  джерел виконавців в межах своїх  повноважень. Це, наприклад, стосується розроблення проектів законодавчих та нормативно-правових актів, провадження регуляторної політики. Крім того, частина заходів Національної програми відповідно до визначених у ній пріоритетів в рамках реалізації регіональної політики щодо розвитку малого підприємництва реалізується місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів. 

Враховуючи, що Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» був  розроблений та прийнятий ще у 2000 році і ідеологія, закладена у ньому, потребує внесення відповідних коригувань; розуміючи, що деякі його положення вже застаріли і ситуація щодо розвитку підприємництва за цей час змінилася; сьогодні прийнято рішення про наповнення заходів Програми новим змістом.

Тобто, крім заходів, що реалізуються традиційно, Держкомпідприємництвом зосереджено  свою увагу на таких основних напрямах, як:

• полегшення доступу малих та середніх підприємств до фінансових ресурсів;
• приєднання України до Європейської хартії для малих підприємств;
• участь в Робочій групі з питань розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР);
• підвищення конкурентоспроможності продукції українського товаровиробника, забезпечення інноваційного розвитку малого бізнесу та підтримка його експортного потенціалу.