Перспективи розвитку підприємства в Україні

З огляду на важливість ролі держави  у створенні сприятливого інституційного середовища для активізації інноваційної діяльності малих і середніх підприємств в Україні необхідно реалізувати комплекс дієвих заходів, зокрема:

- забезпечення фінансування інноваційного процесу, збільшення частки фінансування витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- розроблення та реалізація системи заходів з активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, їх зацікавлення у довгостроковому кредитуванні, а також застосування поряд з кредитами нетрадиційних способів фінансування інноваційних проектів – франчайзингу, лізингу, факторингу та форфейтингу, що створить необхідні умови для переміщення доходів з низькотехнологічних сегментів економіки у високотехнологічні та сприятиме переходу до моделі інноваційного розвитку;

• збільшення потоків іноземних інвестицій у вітчизняні інноваційні процеси;
• формування належного правового середовища для розвитку інноваційної та науково-технічної діяльності, підвищення мотивації підприємця до високопродуктивної і високоякісної діяльності через вдосконалення системи економічного стимулювання шляхом внесення змін до податкового,  митного законодавства, прийняття Закону про корпорації;
• розробка і впровадження урядової програми, яка забезпечить додаткове фінансування з державного бюджету витрат авторів на патентування науково-технічних розробок;
• сприяння розвитку високорозвиненого фондового ринку, венчурного підприємництва, загалом інвестиційно-фінансового сектора економіки; забезпечення державної підтримки інноваційного підприємництва через створення венчурних фондів, капітал яких на 30-40% формуватиметься за участю держави;
• удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності через узгодження вітчизняної нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності з міжнародними стандартами;
• сприяння розвитку малих та середніх вітчизняних інноваційних підприємств, що забезпечить поширення інноваційного підприємництва, розгортання в його середовищі економічної конкуренції;
• забезпечення розвитку інноваційної інфраструктури, створення регіональних інноваційних центрів;
• розроблення системи експертизи імпортованих технологій за чіткими критеріями; запровадження санкцій для підприємств, які використовують імпортні технології, що погіршують стан довкілля, особливо, якщо є вітчизняні аналоги з нижчим рівнем небезпеки для навколишнього середовища;

- формування інноваційної культури суспільства: підтримка наукових видавництв, наукових та науково-популярних видань, розширення освітніх програм, підвищення рівня навчального і наукового процесу тощо.

Можна зробити висновок, що основних причин сповільненого розвитку є декілька. Вони вливають на законодавчу й інстуаційну базу, ефективну систему стимулювання бізнесу, використання об’єктів.

 

 

 

 

3. . Організаційно-правове забезпечення становлення та розвитку підприємництва

З прийняттям Закону України «Про дозвільну систему у сфері  господарської діяльності», який набув чинності 5 січня 2006 року, на законодавчому рівні: визначено основні принципи державної політики щодо створення дозвільної системи у сфері господарської діяльності; запроваджено норми щодо встановлення виключно законами необхідності отримання того чи іншого документу дозвільного характеру; визначено єдині вимоги щодо порядку видачі документів дозвільного характеру для започаткування господарської діяльності, впроваджуються європейські принципи видачі документів дозвільного характеру, зокрема, принцип організаційної єдності, декларативний принцип, тощо; встановлена адміністративна відповідальність посадових осіб дозвільних органів та суб’єктів господарювання за порушення законодавства з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

З моменту набрання чинності зазначеного Закону почалась широкомасштабна  робота по реформуванню дозвільної системи.

Зокрема Урядом, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування здійснено низку заходів як нормотворчого, так і організаційного характеру, направлених на впровадження згаданого Закону.

Оскільки не існувало єдиного законодавчого  акту, який би ефективно регулював  порядок проведення перевірок та визначав відповідні уніфіковані процедури, такий Закон був необхідним для підприємницького середовища.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері  господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877 (набув чинності 26 грудня 2007 року), визначено правові та організаційні  засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

З метою всебічної підтримки  малого та середнього бізнесу за такими основними напрямами, як створення  пільгових умов для швидкого початку  підприємницької діяльності, забезпечення доступу до інформації і сучасних технологій, створення адекватної правової та податкової бази відповідно до норм та стандартів ЄС 2 липня 2008 року був підписаний Указ Президента України «Питання впровадження в Україні принципів Європейської хартії малих підприємств» № 603/2008.

На сьогодні з метою подолання негативних наслідків світової фінансової кризи та мінімізації її впливу на мале та середнє підприємництво в Україні розроблено проект Закону України “Про внесення  змін  до деяких законодавчих актів щодо мінімізації негативних наслідків фінансової кризи для  суб’єктів господарської діяльності ”.

Зазначеним проектом  Закону  України  передбачається внесення змін  до низки законодавчих актів, зокрема, Цивільного кодексу  України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України “Про господарські товариства ”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, “Про систему оподаткування”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про оренду державного та комунального майна”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про ціни і ціноутворення”, “Про рекламу”, “Про дорожній рух”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, “Про державну підтримку малого підприємництва”, “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”. Зокрема, законопроектом пропонується законодавчо закріпити практику довгострокової оренди державного та комунального майна; збільшити норми амортизації для  кожної з груп основних засобів; спростити та встановити більш прозору процедуру надання  відомостей з Єдиного державного реєстру, оптимізації порядку реорганізації та припинення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності; поліпшити порядок проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначити більш чіткі підстави для проведення заходів державного нагляду (контролю); спростити регуляторні  процедури тощо.

Законопроект є логічним продовженням Полетики держави щодо подолання кризових явищ та зменшення  системних диспропорцій в економіці, що становить загрозу для малих  та середніх підприємств і може у  найближчому майбутньому призвести до стримування економічного зростання та погіршення матеріального становища широких верств населення. Прийняття законопроекту дозволить мінімізувати негативний вплив кризових явищ на малий бізнес, зберегти робочі місця та отримати заплановані надходження до бюджету.

Розвитку господарських  відносин сприяло також прийняття  нових Цивільного та Господарського, а також Митного та Земельного кодексів України. Крім того, останнє  десятиліття визначилось прийняттям низки податкових та антимонопольних  законів.

Таким чином, можна констатувати, що законодавча база щодо розвитку підприємництва в цілому створена і питання полягає в її якісному поліпшенні та вчасному правовому реагуванні на ті чи інші події.

В той же час, створення  цілісної системи державного регулювання підприємницьких відносин - складний і тривалий процес. Проте, уже сьогодні можливо й необхідно закласти організаційно-правові засади відповідної державної політики. Головне, щоб законодавчі акти сприяли залученню до підприємницької діяльності широких верств населення, стимулювали розвиток малого підприємництва шляхом створення сприятливого податкового, цінового, інвестиційного та інноваційного режимів. Це, у свою чергу, мало б не лише стимулювати становлення малого та середнього підприємництва, а ще більшою мірою сприяти поступовій легалізації “тіньового” капіталу.

Реалізація положення  статті 42 Конституції України щодо свободи підприємництва потребує здійснення загальнонаціональних заходів з  відродження і розвитку приватного права, схвалення на парламентському рівні відповідної загальнодержавної програми, одним із найважливіших завдань якої має бути систематизація законодавства у сфері підприємницької діяльності. Це завдання, безумовно, має стати складовою державної політики розвитку підприємництва в Україні, а його розв’язання - сприяти посиленню соціальної значимості в суспільстві як самого підприємництва, так і законодавства щодо його регулювання.

Випливає, що головним завданням систематизації законодавства з питань підприємництва є забезпечення підвищення ефективності правового регулювання підприємницьких відносин, що виникають між суб’єктами підприємницької діяльності, між ними та державою, між суб’єктом підприємницької діяльності та іншими суб’єктами майнових відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  2

Формування  систем підприємства в Україні

2.1. Конституція України, конституційний лад і підприємство

Підприємницька діяльність є джерелом важливих зобов’язань її суб’єктів перед суспільством та державою. Підприємництво, як правило, пов’язане з використанням найманої праці, а тому підприємець (підприємство) зобов’язаний організовувати свою діяльність таким чином, щоб виконувати вимоги статей 43, 44, 45, 54 Конституції України. Дотримання цих норм є запорукою здійснення бізнесом своєї конституційної ролі - забезпечення соціально-економічного розвитку держави. За будь-яких умов гарантом дотримання конституційних прав найманих працівників має виступати держава.

Право громадян на підприємницьку діяльність, його гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави в цій сфері. Юридично і політично держава відповідає перед громадянами та юридичними особами приватного права за свою діяльність у сфері підприємництва. Встановлення і забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність, поряд з іншими їх правами і свободами, є головним обов’язком держави.

Конституція України  закріплює принцип економічної  багатоманітності (частина перша  статті 15), який держава впроваджує в системі економічних відносин, одночасно забезпечуючи захист конкуренції  та обмеження монополізму. Закріплюючи економічну багатоманітність, Конституція встановлює рівноправність у функціонуванні та юридичному захисті всіх форм власності. Серед найважливіших економічних функцій держави частина перша статті 17 Конституції називає забезпечення економічної безпеки.

Незважаючи на те, що фундаментальним  конституційним положенням є рівність усіх суб’єктів права власності  перед законом, з урахуванням  практики можна констатувати юридично недосконалий механізм захисту як рівноправності різних видів форм власності, так і захисту самого права власності. Проблемною залишається роль держави у становленні і розвитку малого і середнього підприємництва, яке потребує ефективного правового регулювання і матеріально-фінансового забезпечення.

Отже, належне забезпечення ринкових засад є одним із найважливіших завдань демократичної, соціальної, правової держави у ХХІ столітті. Хоча в умовах прискореної глобалізації активно поширюються ідеї про зниження ролі національних держав у світових економічних процесах, можна стверджувати, що вільне, високоефективне підприємництво, в першу чергу малий і середній бізнес, можуть реально функціонувати лише за належної державної підтримки.

Для забезпечення сталого  і висхідного розвитку підприємництва Конституція України закріплює необхідні правові та інші передумови. Конституційний лад України як демократична система суспільних відносин, що регулюються Конституцією і законами України, виступає фактичним гарантом ефективності впровадження конституційних положень щодо підприємницької діяльності.

На жаль, існують непоодинокі  випадки недотримання державними органами виконавчої влади цих положень, що примушує суб’єктів підприємницької  діяльності, не сплачуючи податків, „уходити у тінь” або значно підвищувати ціни на свою продукцію. Все це негативно впливає на економічний розвиток держави та  добробут населення. 

Отже, конституційний лад  та підприємницька діяльність тісно  пов’язані між собою. І Україні потрібно забезпечити функціонування цих чинників у відповідності до стандартів країн Європейського Союзу, для яких додержання Конституції є основною умовою розвитку підприємництва як фундаментальної основи конституційного ладу.