Особливості державного регулювання ЗЕД в країнах з різними моделями управління економікою. Порівняльний аналіз

- цивільне законодавство (в частині,  що регулює господарську діяльність);

- законодавство про підприємства  та підприємницьку діяльність,  про порядок розгляду господарських спорів, антимонопольне законодавство; 

- транспортне законодавство; 

- законодавство про зовнішньоекономічні  відносини,  включаючи законодавство  про іноземні інвестиції та валютне регулювання;

- законодавство, що регулює митні  правила і тарифи.

Підписанням зазначеної угоди можна  було б не лише усунути наявні колізії  в законодавстві колишніх республік, а й уникнути їх появи в майбутньому. На закінчення вищезазначеного відмітимо,  що повинна бути єдина теоретична концепція формування розвитку ЗЕД,  яка б визначала правове положення учасників правовідносин з урахуванням усіх галузей права.

Наміченої мети можна досягнути  шляхом прийняття закону про державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який буде визначати основи такого регулювання, права, обов’язки та відповідальність органів державної влади у галузі зовнішньоекономічної діяльності,  а також нового закону про зовнішньоекономічну діяльність,  ціллю якого буде регулювання громадсько-правових відносин у сфері зовнішньої торгівлі, економічного, науково-технічного співробітництва, спеціалізації і кооперації у галузі виробництва,  науки і техніки,  економічних зв’язків,  будівництва,  транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різного виду послуг. [16]

Засновані на принципах міжнародного права зазначені нормативні акти, утворюючи фундамент правового регулювання усіх видів зовнішньоекономічної діяльності та статусу учасників цієї діяльності з одного боку,  будуть сприяти стабілізації міжнародних відносин,  обмежуючи їх визначеними нормативними рамками,  з іншого –  закріплювати те нове,  що з’являється у практиці міжнародних відносин, сприяючи їх подальшому розвитку.

Нажаль реформи зовнішньоекономічної діяльності в Україні відбуваються за відсутності виваженої і послідовної стратегії,  яка б базувалась на органічному поєднанні загальносвітових тенденцій становлення багатонаціональної системи регулювання міжнародної торгівлі із національною специфікою, врахуванням стартових умов трансформації економіки країни. 

Соціально-економічні процеси,  що відбувалися в Україні протягом останнього десятиліття,  у тому числі у зовнішньоекономічній діяльності,  дозволяють зробити висновок -  подальший розвиток країни багато у чому буде залежати від узгодженості тенденцій внутрішнього економічного розвитку загальносвітовими.  Цьому має сприяти приведення національного законодавства у відповідність до норм та правил Світової Організації Торгівлі.

Також неодмінними передумовами для  ефективної зовнішньоекономічної політики є створення в країні сприятливих умов для підприємницької діяльності,  забезпечення росту купівельної спроможності населення як необхідного фактора пожвавлення виробництва і споживання,  розвитку внутрішнього ринку.

Висновки з даного дослідження. В умовах, коли першочерговими завданнями України в сфері зовнішньоекономічної діяльності виступають приведення національного законодавства у відповідність до норм та правил Світової Організації Торгівлі,  адаптація національного законодавства до норм і стандартів Європейського Союзу,  подальше відкриття ринків і зняття штучних обмежень щодо продукції українських товаровиробників у Європейському Союзі,  Росії й США,  забезпечення найкращих умов для залучення іноземних інвестицій,  врахування інтересів України при визначенні нових маршрутів транспортування енергоносіїв з Росії, створення максимально сприятливих умов для діяльності українських товаровиробників на ринках Азії,  Африки й Латинської Америки, -  проблема удосконалення нормативно-правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та її регулювання набуває особливої гостроти. В цьому аспекті логіка розгляду особливостей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом конкретизації принципів зовнішньоекономічної діяльності та нормативно-організаційного механізму їх реалізації дозволяє виявити і зняти внутрішні протиріччя у відповідній системі законодавства ще на рівні основоположних засад.Урахування визначених принципових вад законодавства про зовнішньоекономічну діяльність та практики його реалізації у подальшому законотворчому процесі має забезпечити підвищення ефективності системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. [22]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.1.Методи захисту національного  товаровиробника.

Україна вступила до СОТ, реалізуючи прагнення створити економіку, яка  завдяки використанню експортного  потенціалу могла б успішно інтегруватися  в європейські та світові економічні відносини. Основні принципи економічних  відносин усіх розвинених країн - прогнозований  і прозорий доступ до ринків та сприятливий  для прямих іноземних інвестицій клімат. Ключовим питанням для України  залишається впровадження структурних  реформ економіки у такий спосіб, який би гарантував поліпшення ефективності роботи промислового та сільськогосподарського секторів.

Оцінці наслідків вступу до СОТ, а також пошуку нових шляхів співпраці  з країнами-членами СОТ, присвятили  свої роботи вітчизняні та іноземні фахівці, вчені і практики, це зокрема Сиденко В.І., Левченко З.В., Петрова Г.Є., Полонський В.Г., Новіков С.О., та інші. Проте питання щодо захисту національного товаровиробника у зв’язку зі вступом до СОТ досліджено не достатньо.

Метою дослідження є визначення впливу вступу України до СОТ саме на національного виробника, аналіз змін в даній сфері, які були викликані  приєднанням України до даної  міжнародної організації.

Розгляд та аналіз головних особливостей вступу України до СОТ, можливих позитивних та негативних наслідків щодо впливу на національного виробника, є на сьогоднішньому етапі розвитку досить актуальною проблемою.

Вступ України до СОТ поніс за собою досить значне збільшення конкуренції  на українському ринку. У зв’язку  з цим одразу ж після вступу стало необхідним захистити національного  виробника та підвищити рівень знань  про систему захисних заходів  серед українських підприємств.

Так 10 квітня 2008 року Верховною Радою  України за спрощеною процедурою було розглянуто проект та прийнято Закон  України «Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту  національного товаровиробника  від субсидованого, демпінгового та зростаючого імпорту», від 10.04.2008 р. Ним внесено зміни відразу  до трьох законів України: Закону про захист від демпінгу, Закону про спецзаходи щодо імпорту, Закону про захист від субсидованого імпорту.

Законопроект було розроблено у  зв’язку із зауваженнями країн ―  членів СОТ щодо необхідності приведення законодавства України у сфері  застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів у відповідність  до положень Угоди про застосування статті VІ ГАТТ/СОТ, Угоди про субсидії та компенсаційні заходи ГАТТ/СОТ та угоди про захисні заходи ГАТТ/СОТ, які у свою чергу регулюють порядок ініціювання та проведення антидемпінгових, антисубсидійних та спеціальних розслідувань і застосування  антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів у межах СОТ.

Законом від 10.04.2008 р. № 252- VІ, зокрема було внесено зміни до ст. 10 Закону про захист від демпінгу. Тепер при визначенні шкоди, завданої товаровиробнику, розглядатиметься, чи були ціни на товар, що є об’єктом  демпінгового імпорту, не просто нижче цін на подібний товар, а значно їх нижче. Те, чи спричинив демпінговий імпорт зниження цін, а також чи пере-шкоджав він зростанню цін, тепер оцінюватиметься за критерієм значущості.

В цілому, слід зазначити, що вище зазначені  дії стали першим кроком щодо захисту національного товаровиробника від загострення конкуренції на внутрішньому ринку. Сьогодні захист вітчизняних товаровиробників в Україні здійснюється відповідно до вище зазначеного законодавства.

Відбулися деякі зміни й у процедурі антидемпінгового розслідування. Так, якщо раніше направлення Міністерством економіки відомим експертам, імпортерам, іншим сторонам антидемпінгового розслідування, яких воно вважає за необхідне залучити до участі в антидемпінговому розслідуванні, або компетентним органам країни експорту опитувальників з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антидемпінгового розслідування, було передбачено як обов'язкову стадію такого розслідування, то тепер направлення відповідного опитувальника названо правом Мінекономіки.

Крім того, після внесення змін до Закону про захист від демпінгу за Мінекономіки закріплено право вимагати від зацікавлених сторін надати інформацію та докази, необхідні для проведення антидемпінгового розслідування. Така вимога буде обов'язковою для виконання у строк, установлений Мінекономіки.

Із 16.05.2008 р. набула також чинності ст. 36 Закону про захист від демпінгу, яка передбачає, зокрема: якщо національний товаровиробник подає скаргу щодо наявного демпінгу, Міністерство економіки перед ініціацією антидемпінгової процедури має повідомити про це відповідні компетентні органи зацікавленої країни експорту.

Слід зазначити, що протягом останніх років кількість антидемпінгових  справ зростає. Так за станом на січень 2009 року в Україні антидемпінгові заходи застосовуються у відношенні 15 видів увезеної продукції, по трьох  ведуться розслідування, по чотирьох справах  призначені перегляди.

У результаті внесення змін до Закону про спецзаходи щодо імпорту в Мінекономіки з'явився обов'язок публікувати в газеті інформацію про результати аналізу справи з розслідування фактів зростання імпорту до України, а також про докази причетності факторів, що досліджуються, до розслідування. Крім того,щодо країн — членів СОТ строк застосування спеціальних заходів продовжується лише за наявності відразу двох умов: продовжує існувати необхідність у застосуванні заходів для запобігання або усунення наслідків істотної шкоди;       є докази того, що зацікавлений товаровиробник перебуває в процесі адаптування до умов конкуренції.                Ще одним нововведенням у застосуванні спеціальних заходів щодо імпорту до України стало набуття чинності ст. 21 Закону про спецзаходи щодо імпорту. Відповідно до неї спеціальні заходи не застосовуються щодо імпорту до України товару з країни, яка розвивається і є членом СОТ,якщо частка такого товару не перевищує 3 % загального імпорту до України подібного товару іноземного походження, за умови, що сукупна частина імпорту до України цього товару походженням з країн, які розвиваються і є членами СОТ, не перевищує 9 % загального імпорту.

Як уже зазначалося, було внесено  зміни й до Закону про захист від субсидованого імпорту. Він тепер не допускає можливості продовження строків застосування компенсаційних заходів. Максимальний строк, протягом якого вони можуть застосовуватися, становить 4 місяці. Раніше допускалася можливість його продовження ще на 2 місяці. Для країн — членів СОТ, що розвиваються, критерій визначення незначності обсягу субсидованого імпорту інший; з 16.05.2008 р. набуло чинності положення, згідно з яким для таких країн обсяг субсидованого імпорту вважається незначним, якщо він становить менше 4% загального обсягу імпорту до України подібного товару з однієї країни — члена СОТ, що розвивається.

Слід зазначити, що при частці імпорту 20 % у загальному споживанні стимулюється розвиток національного виробництва. Це дає поштовх до удосконалення  національними виробниками технологій, підвищення якості продукції. А коли імпорт перевищує цей показник, національні  виробники знаходяться поза конкуренцією. Уряд України підрахував, що за курсу 7,8$ ми повністю захищаємо внутрішнього виробника за рівнем цін, за вищого курсу – вітчизняна продукція  стає неконкурентоспроможною.

Відповідно до статистики застосування заходів торговельного захисту в Україні відомо, що:

1) антидемпінгові та спеціальні  заходи станом на лютий 2010 року  в Україні:

- проводиться 1 антидемпінгове  і 3 спеціальних розслідування,  причому 2 спеціальні розслідування  були ініційовані саме асоціаціями;                           

- застосовується 15 антидемпінгових  заходів і 5 спеціальних заходів,  причому 2 антидемпінгові розслідування  були ініційовані саме асоціаціями;

- переглядаються одні антидемпінгові  заходи.

2) жодного разу не проводилися  антисубсидиційні розслідування  та відповідно не застосовувалися  компенсаційні заходи.

В рамках СОТ:

- в період з 01.01.1995-31.12.2008 було  ініційовано 3427 антидемпінгових  розслідувань, за результатами яких  застосовано 2190 антидемпінгових  заходів;

- в період з 01.01.1995-30.06.2009 було  ініційовано 226 антисубсидиційних  розслідувань, за результатами яких  застосовано 133 компенсаційні заходи;

- в період з 29.03.1995-31.12.2009 було  ініційовано 198 спеціальних розслідувань, за результатами яких застосовано  99 спеціальних заходів.

З вище зазначеного можна побачити, що в рамках СОТ здійснюється реальна  робота, щодо захисту національного  виробника, і це є досить позитивним моментом по відношенню до країн-членів організації.

Слід також відзначити, що за період з 2008 по 2009 рік (після вступу України  до СОТ) товарна структура експорту дещо змінилася: зменшились частки чорної металургії та хімічної продукції —  до 39% та 8%, відповідно, а частка продукції  сільського господарства зросла до 19%. Такі зміни пов’язані із падінням попиту та цін на зовнішніх товарних ринках через кризові явища у  світовій економіці, особливо у четвертому кварталі 2008 року.

Збільшення частки експорту сільськогосподарської  продукції стало можливим за рахунок відміни експортних квот на зернові культури 21 травня 2008 року та рекордний врожай зернових 2008 року — 53,3 млн. тонн. Скасування кількісних обмежень експорту, які не відповідають вимогам СОТ, можна вважати одним з позитивних наслідків приєднання до Організації.