Особливості державного регулювання ЗЕД в країнах з різними моделями управління економікою. Порівняльний аналіз

                                                    Зміст

Вступ  4

Розділ 1.Теоретичні засади зовнішньоекономічної  діяльності.   6

1.1. Зміст, методи та типи державного регулювання ЗЕД.  11

1.2. Система засобів (інструментів) державного регулювання ЗЕД.  15

Розділ 2. Порівняльний аналіз державного регулювання ЗЕД Китаю та Японії.  19

2.1. Аналіз державного регулювання ЗЕД Китаю.  23

2.2. Аналіз державного регулювання ЗЕД Японії.  28

Розділ 3. Напрями  вдосконалення державного регулювання  ЗЕД України.  33

3.1.Методи захисту національного товаровиробника.  39

3.2. Пропозиції щодо підвищення рівня ефективності зовнішньоекономічних зв’язків України.  45

Висновки  50

Список використаної літератури та джерел  52

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на  тему:

“Особливості державного регулювання ЗЕД в країнах з різними моделями управління економікою. Порівняльний аналіз.”

Студентки групи МТГБ –31

Яцули Т. А.

Вступ

Розділ 1.Теоретичні засади зовнішньоекономічної  діяльності.

1.1. Зміст, методи та типи державного регулювання ЗЕД.

1.2. Система засобів (інструментів) державного регулювання ЗЕД

Розділ 2. Порівняльний аналіз державного регулювання ЗЕД Китаю та Японії.

2.1. Аналіз державного регулювання ЗЕД Китаю.

2.2. Аналіз державного регулювання ЗЕД Японії.

Розділ 3. Напрями  вдосконалення державного регулювання  ЗЕД України.

3.1.Методи захисту національного товаровиробника.

3.2. Пропозиції щодо підвищення рівня ефективності зовнішньоекономічних зв’язків України.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Вступ 

Актуальність теми. Дослідження в галузі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в цей час здобувають особливої актуальності. У цій сфері важливі як нові теоретичні результати, так і узагальнення вже наявного досвіду.

Економічна криза, у якій в теперішній час знаходиться Україна, вимагає ефективного застосування заходів зовнішньоекономічної політики для підвищення рівня економічного зростання країни. Однак на цьому етапі спостерігається зменшення експортних постачань готової продукції, збільшення обсягів сировини й напівфабрикатів, що вивозяться за рубіж і т.д. При цьому спостерігається збільшення обсягів інвестицій, що характеризує тенденцію до поліпшення інвестиційного клімату в країні. Слід зазначити, що вдосконалювання методів регулювання ЗЕД в галузі інвестування як іноземного, так і вітчизняного, поставить Україну на вищий щабель економічного розвитку. Особливо актуальні методи підвищення інвестиційної привабливості в галузях, здатних робити високотехнологічну готову (кінцеву) продукцію, тому що інвестиції в цьому випадку допоможуть упровадити більш удосконалені технології, використовувати модернізоване або принципово нове обладнання, а також залучити закордонних фахівців. Відзначимо, що сучасна політика регулювання ЗЕД України спрямована не на довгострокову перспективу підтримки формування сприятливих умов на світовому ринку для вітчизняного експорту й активізації інших зовнішньоекономічних зв'язків, а має своєю метою швидкий вихід із кризової ситуації, незважаючи на те, що досвід розвинутих країн довів неможливість такого явища.

У зв'язку з цим задача вдосконалювання системи державного регулювання ЗЕД є актуальною.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методичних підходів і практичних рекомендацій з удосконалення методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Для досягнення цієї мети в курсові роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

• визначення основних типів і методів регулювання державою ЗЕД у країнах з розвитою ринковою економікою,
• визначення системи засобів (інструментів) державного регулювання ЗЕД,
• здійсненя порівняльного аналізу державного регулювання ЗЕД Швеції та Китаю,
• внесення пропозицій щодо підвищення рівня ефективності зовнішньоекономічних зв’язків України.

Об'єктом дослідження в роботі є зовнішньоекономічна діяльність підприємств та її державне регулювання.

Предметом дослідження є методи і моделі державного регулювання ЗЕД.

Проблемою зовнішньоекономічних взаємин між  країнами наука займається не одне століття. Різні напрями і школи в різні часи і в різні історичні умови зовсім неоднозначно підходили до неї. Серед зарубіжних дослідників питань зовнішньоекономічного регулювання можна назвати В. Леонтьєва, С. Ліндерта, І. Мальтуса, Д. Мілля, Б Оліна,

В. Петті, М. Портера, М. Тодаро, В. Томаса, Е. Хекшера, К. Шмітгоффа та інших.

Російськомовна  література названої проблематики представлена публікаціями Є. Авдокушина, С. Бартєнєва, М. Гельвановського, О. Іванова, М. Лойберга, Л. Максимової, А. Юданова та інші.

Названою  проблемою займалися вітчизняні вчені – О. Білорус, І. Бураковський, А. Кредісов, Д. Лук’яненко, В. Медведєв, О. Мережко, В. Новицький, О. Оніщук, С. Осика, Ю. Пахомов, О. Плотніков, А. Поручник, В. Пятницький, В. Сіденко, А. Філіпенко та інші.

 

     Розділ 1.Теоретичні засади зовнішньоекономічної  діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Ознаки ЗЕД:

• за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто "діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність";
• ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;
• вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.[2]

Cуб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

• господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
• підрозділи іноземних суб’єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані  в  порядку,встановленому законом.

У  зовнішньоекономічній  діяльності  можуть  брати  участь також зовнішньоекономічні  організації,  що мають статус юридичної  особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади  або органами місцевого самоврядування.

Однією  з найбільш важливих проблем в  процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій є підготовка і укладання  зовнішньоекономічного контракту.

Зовнішньоекономічний контракт є формою реалізації зовнішньоекономічної діяльності.

Базою для  укладання зовнішньоекономічних контрактів є міжнародні торгівельні угоди  та договори.

Зовнішньоекономічний контракт – це письмовий документ, який складається із певного змісту і представляє собою матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних партнерів спрямована на встановлення, зміну чи припинення взаємних прав і обов’язків у ЗЕД.

Зміст контракту  складає його умови, про які сторони  домовляються в процесі укладання  угоди.

Зовнішньоекономічний  контракт укладається відповідно до закону України “Про ЗЕД” та міжнародних договорів України. Законодавство України вимагає обов’язкової письмової форми контракту та інших супровідних документів.

Текст зовнішньоекономічного  контракту відповідно про положення  про форму зовнішньоекономічних контрактів затвердженого міністерством  економіки України. Структура і  зміст контракту можуть бути різними  в залежності від характеру товару та умов угоди. Умови контракту розраховуються по мірі їх важливості для даної  угоди.[3]

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської  діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних  засадах; отримання прибутку). Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських  визначає і методологію регулювання  цих відносин.

Методи: 

• метод автономних рішень суб'єктів господарювання (добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки; здійснювати будь-які види ЗЕД і зовнішньоекономічні операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньоекономічні договори та визначати зобов'язання за ними в межах законодавства тощо);
• метод владних приписів, згідно з яким діяльність суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій; дотримання порядку розрахунку в іноземній валюті; дотримання порядку та строків проведення окремих видів зовнішньоекономічних операцій);
• метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин.

Види ЗЕД:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, прямо і виключно не заборонених законами України;
• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання і підготовка фахівців на комерційній основі;
• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні і розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД і іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД і іноземними суб'єктами господарської діяльності, включаючи створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами України;
• організація і здійснення діяльності в сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійснюваних на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД; організація і здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;
• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД і іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• орендні, у тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД і іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб за контрактом на оплатній основі з суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами.

Принципи ЗЕД:

• Загальні:

а) науковість;

б) системність;

в) взаємовигідність.

• Специфічні:

а) принципи організації МЕВ;

б) принципи переміщення через кордони  фіз. осіб та госп. цінностей;

в) принципи регіональної інтеграції.

• Національні:

а) суверенітет;

б) свобода

в) юридична рівність;

г) верховенство закону;

д) захист інтересів суб’єктів ЗЕД;

е) еквівалентність обміну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Зміст ,методи та типи державного регулювання ЗЕД.

Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних  інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, — приймати законодавчі  акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне  дотримання.[5]

У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація  зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів  країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі  види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і  здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції  та ліквідацію монополізму.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це регулювання світогосподарських зв'язків, що являє собою рівневу систему цілеспрямованої дії суб'єктів регулювання на основі певних принципів з використанням деяких інструментів регулювання та інституційно-правових структур.

До головних цілей  державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать:

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;
• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
• створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;
• наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.