Организация и формы оплаты труда на предприятиях

 

РОЗДІЛ ІІ

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ  НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Оцінка фінансово стану підприємства

Систематична, об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств, його ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості необхідна для пошуку шляхів підвищення і зміцнення економічної стабільності, яка в свою чергу є однією з умов підвищення прибутковості будь-якого підприємства. Адже відомо, що розмір доходу підприємства багато в чому залежить від його платоспроможності. На фінансовий стан підприємства звертають особливу увагу банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства – поняття комплексне, це результат взаємодії всіх елементів системи економічних відносин підприємства, сукупності виробничо-господарських факторів. Він визначається показниками, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів усіх видів його діяльності (виробничої, комерційної та фінансово-господарської).

Для ефективного функціонування підприємства його фінансова діяльність має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни.

Метою аналізу фінансового стану  підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва для  забезпечення спроможності виконання  підприємством своїх зобов’язань  перед бюджетом, банком та іншими установами.

Аналізувати фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно, використовуючи різні методи, прийоми та методики. Це дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та застосувати способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність [16, с. 45].

Основними завданнями аналізу є:

 – дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

– дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

– визначення динаміки стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

– оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

 –  визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

В умовах ринкової економіки головною ціллю діяльності підприємств є отримання прибутку. А для цього необхідна оптимізація всіх чинників і засобів виробництва. Не є виключенням і організація оплати праці, оскільки при дуже високій заробітній платні підвищується собівартість продукції, що робить товар не конкурентоздатним  і отримання прибутку стає проблематичним. Якщо ж заробітня плата дуже низька, то не кожний працівник буде продавати свою робочу силу, даному підприємству, що може спричинити зупинку виробництва.

Результати фінансового стану  підприємства є необхідними для  розробки планів і прогнозів його фінансового оздоровлення.

Фінансовий  стан підприємства формується як результат  усіх видів його діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна здійснити  тільки за допомогою комплексу, системи  показників, що детально й всебічно характеризують господарське становище підприємства [19].

Фінансово-економічний стан підприємства формується на основі багатьох коефіцієнтів.

Коефіцієнт  мобільності активів розраховується за формулою:

                                                       К_ма = ,                                                (2.1)

де ОК – оборотний капітал;

А – підсумок активу.

Якісний склад  основних засобів можна охарактеризувати системою показників:

– коефіцієнтом зносу основних засобів 

                                                        К_з ,                                        (2.2)

де З – сума зносу;

Ф_перв – первісна вартість основних засобів по балансу;

– коефіцієнт вибуття (К_в)

                                                 К_в = ,        (2.3)

Де Ф_виб – вартість основних засобів, що вибули;

Ф_поч – вартість ОЗ на початок періоду.

• коефіцієнт оновлення (К_онов.)

                                                  К_онов. = ,                     (2.4)

де Ф_в – вартість введених нових засобів;

Ф_кін – вартість ОЗ на кінець звітного періоду.

Для аналізу діяльності ПП застосовується значна кількість показників.

Платоспроможність підприємства характеризує його здатність відповідати за зобов’язаннями:

– коефіцієнт автономії показує  джерела фінансування підприємства

                                                    К_авт. = ,                             (2.5)

де ВК – власний капітал;

АП – активи підприємства.

• коефіцієнт концентрації позикового капталу характеризує частку позикових коштів у загальному майні підприємства:

                                                    К_кпк = ,                     (2.6)

де ПК – показник капіталу.

– коефіцієнт фінансування показує стільки зобов’язань  приходиться на 1 грн. власних засобів

                                                      К_ф = ,             (2.7)

де ПЗ – поточні зобов’язання;

– коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами характеризує забезпечення поточних зобов’язань  власними оборотними коштами:

                                              V_ЗВОК = ,            (2.8)

– коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує, яка частина  власного капіталу використовується для  поточної діяльності:

                                             К_мвлк = .            (2.9)

Показники рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність досліджуваного підприємства.

Рентабельність  активів показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів і розраховується за формулою:

                                                   Р_а = ,                                               (2.10)

де ЧП – чистий прибуток;

СВА – середньорічна вартість активів.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу і показує скільки гривень чистого прибутку приходиться на 1 грн. власного капіталу і розраховується за формулою:

                                                Р_влк = ,          (2.11)

де СВВ_лК – середньорічна вартість власного капіталу.

Рентабельність продажу показує  обсяг чистого прибутку, отриманого підприємством за 1 грн. продажу і  розраховується за формулою:

                                                    Р_п = ,          (2.12)

де ОРП – обсяг реалізованої продукції.

Рентабельність продукції показує  скільки прибутку отримує підприємство в розрахунку на 1 грн. отриманих витрат. Вираховуємо за формулою:

                                                  Р_пр = ,          (2.13)

де CБ – собівартість продукції [9, с. 211-214].

Отже, аналіз використовування засобів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. В процесі нього здійснюють систематичний контроль за використовуванням фундації оплати праці, виявляють можливості економії засобів за рахунок зростання резервів продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Планування фонду заробітної плати

У плануванні оплати праці дуже рідко  керівникові і плановим підрозділам надається повна самостійність. Як правило оплата праці регулюється і контролюється відповідними державними органами, що виражається насамперед у встановленні певного мінімуму заробітної плати. Крім державних обмежень, існують обмеження, передбачені колективними договорами, угодами з профспілками.

Для планування фонду заробітної плати  підприємства вибираються відповідні форми заробітної плати і на підставі нормативних показників розраховуються витрати і на оплату праці.

Премії виплачуються з прибутку підприємства, доплати – з виторгу від реалізованої продукції, тому в планах з праці і заробітної плати плануються тільки відсотки виплат цих показників, і у фонд заробітної плати реальна величина їх не вноситься.

Для оплати праці на кожному підприємстві створюються спеціальні фонди. Скільки коштів виділити, з яких джерел – підприємства вирішують самостійно.

Якщо на підприємстві нормальне  фінансове положення і немає  необхідності обмежувати витрати на оплату праці, тоді планова сума фонду оплати праці визначається шляхом прямої калькуляції витрат, тобто на основі запланованої чисельності та форм оплати праці. Плановий фонд заробітної плати – це вся сума коштів що виділяється для оплати праці працівників у плановому періоді [9, с. 174-175].

Суму витрат на основну заробітну плату можна визначити декількома методами відповідно до окремих груп працівників та з урахуванням форм та систем оплати праці.

1. На основі штатного розпису  та запланованих в ньому місячних  тарифних ставок (розміру посадових  окладів), відрядних розцінок зо одиницю товару та ставок за відпрацьований час.

При годинній формі оплати праці  планова сума основної заробітної плати  торгівельного підприємства визначається шляхом множення тарифної ставки на чисельність  та плановий робочий час, сконцентрований на коефіцієнт невиходу на роботу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Формула розрахунку має вигляд:

                                       ОЗП_П = С_т ^х Ч ^х (1 - К_пр) ^х Д        (2.14)

де ОЗП_п – основна заробітна плата робітників, які оплачуються на умові погодинної оплати;

С_т – тарифна місячна ставка;

Ч – чисельність працівників;

К_ПР – коефіцієнт невиходу на роботу;

Д – тривалість типового періоду  в годинах.

Згідно погодинної форми заробітної плати розраховується фонд заробітної плати інженерів по техніці безпеки та будівництва, бухгалтерів, працівників охорони та робітників складських приміщень.

Заробітна плата менеджерів по торговому  залу залежить від обсягу реалізації в грошовому виразі, тобто їх заробітна  плата розраховується згідно відрядної форми оплати праці шляхом множення встановленої відрядної розцінки на одиницю продукції, на плановий обсяг продукції за такою формулою:

                                             ОЗП_П =

^х V_Пi,                  (2.15)

де ОЗП_в – основна заробітна плата робітників підприємства, які оплачуються на умовах відрядної оплати;

В_р – відрядні розцінки за обсяг товарообігу;

V_Пі – плановий обсяг робіт;

і – роботи, виконання яких оплачується з використанням відрядної форми оплати праці.

Фонд заробітної плати директора, його заступника, начальників відділів та секретаря-діловода нараховується згідно посадового окладу. 2. На основі показників зміни чисельності та середньої заробітної плати в плановому році.

3. За прогнозованим рівнем витрат  на оплату праці у відсотках до товарообігу:

                                            ФОП_ПЛ = ,         (2.16)

де ФОП_ПЛ – планова сума фонду оплати праці;

Т_п – плановий товарообіг;

У_фоп – прогнозований рівень витрат на оплату праці.

4. Виходячи з розподілення планової суми валових доходів.

Планову суму додаткової заробітної плати можна розраховувати не тільки за її складовими елементами (виплата  премій, виплата доплат та надбавок), але й виходячи з існуючого  або цільового співвідношення між основною та додатковою заробітною платою.

Для ефективного управління витратами  на оплату праці підприємствам корисно  знати мінімально припустимий та максимально можливий фонд оплати праці. Мінімальний фонд (ФОП_мін) – це такий рівень ФОП, який визначається на основі законодавчо затвердженого в Україні на плановий рік мінімуму заробітної плати (ЗП_мін):

                                          ФОП_мін = ЗП_мін ^х Ч_п ^х Д,         (2.17)

Де Ч_п – планова чисельність персоналу, мод.,

Д – кількість місяців в плановому періоді.

Максимально можливий фонд оплати праці (ФОП_мах) – це фонд, який підприємство в майбутньому може створити при високих доходах. Для торгівельного підприємства ФОП_мах розраховуємо за формулою:

                              ФОП_мах = ВД_{цільовий} – ПДВ – МВ_П - П_ц,                (2.18)

де ВД_{цільовий} – сума цільового валового прибутку, тис. грн.;

ПДВ – податок на додану вартість, тис. грн.,

МВ_П – матеріальні витрати, тобто всі витрати обігу, крім ФОП, тис. грн.;

П_ц – прибуток цільовий, тис. грн.

Розмір фонду оплати праці може бути обмеженим фінансовими можливостями підприємства, або можна запланувати його збільшення згідно з програмою соціального розвитку – максимізації матеріального стимулювання праці.

Отже, аналіз використання трудових ресурсів, зростання продуктивності праці розглядається у взаємозв'язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Тільки за такої умови створюються реальні можливості для нарощування темпів розширеного виробництва [9, с. 452].