Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства та вдосконалення збутової політики на прикладі ДП "Костопільське лісове господа

Вплив закономірностей  у розвитку й поширенні сортоутворюючих пороків у колодах дає можливість певною мірою врахувати ці закономірності в процесі ціноутворення, розпилювання, а разом з тим краще використати якісну сторону пиловочної сировини.

Сучки є основним пороком, що знижує якість колод і  пиломатеріалів. При цьому сучки  є неминучим біологічним фактором росту дерева.

Утворення й  розвиток сучків у дереві відбуваються в більшості випадків із серцевини стовбура від річної втечі. Від пагона  відгалужується серцевина, а наростаючі річні шари стовбура поступово, у місцях виникнення сучка, обходять деревину, що відгалузилася, загинаються й утворять у такий спосіб систему річних шарів сучка, безпосередньо пов'язану з річними шарами стовбура.

Очищення зростаючого  дерева від суків складається  із двох стадій: відмирання суків і відпадання відмерлих, сухих суків. Перша стадія – відмирання живих сучків, яке відбувається, головним чином, внаслідок недоліку світла, причому в різних деревних порід з різною швидкістю. Для однієї й тієї ж породи швидкість відмирання сучків залежить в основному від якості ґрунту й густоти насадження.

Друга стадія – відпадання відмерлих сучків, яке викликається їхнім загниванням, розкладанням й обламуванням під впливом власної ваги, вітру, снігу тощо. Цей процес мало залежить від густоти насадження, але все-таки можна думати, що густота насадження, сприяючи застою повітря й більшої його вологості, трохи прискорює процес загнивання й відпадання сучків. Значно більший вплив на швидкість розкладання відмерлих сучків робить якість деревини.

Класифікація  продукції лісозаготівельного виробництва  проводиться за такими ознаками:

1. по породах,
2. за геометричною формою поперечного переріза,
3. по місцю розташування пиломатеріалів у колоді,
4. по розташуванню пластів дощок щодо напрямку річних шарів деревини,
5. по методах розпилювання,
6. по призначенню,
7. по розмірах,
8. по якості деревини,
9. по характеру обробки.

Залежно від  породи сировини продукція лісозаготівельного виробництва ділиться на дві основні групи: на пиломатеріали хвойних порід і на пиломатеріали листяних порід.

За геометричною формою поперечного переріза продукція  має багато різновидів, обумовлених  кількістю й формою оброблених поверхонь кожного виду продукції.

Якщо колода розпилюється уздовж поздовжньої осі  на дві симетричні частини, то кожна  з отриманих частин називається пластиною

Якщо пластина розпилюється на дві симетричні половини, причому площина розпила проходить по осі колоди і перпендикулярно площині розпила пластини, то кожна половина пластини називається четвертиною.

Якщо колода обпилюється із двох сторін уздовж паралельними пропилами, то отримана продукція  називається двостороннім,  двухгранним  або двукантним брусом.

Колода, обпиляна із трьох  сторін так, що третя площина розпила  перпендикулярна двом іншим,  перетворюється в тристоронний,  тригранний брус.

По місцю  розташування пиломатеріалів у колоді й по відстані їх пластів від поздовжньої  осі колоди розрізняються наступні різновиди дощок:

1. серцевинні дошки, одержують в тому випадку, коли серцевинна трубка колоди повністю залишається в одній дошці;
2. центральні дошки, одержувані в тому випадку,  коли дві дошки, що випилюють із центральної частини колоди, розташованої симетрично по обох сторонах від поздовжньої осі колоди, причому відокремлюючи обидві ці дошки, площина розпила проходить по всій довжині по поздовжній осі колоди, розрізаючи середину;

3) бічні дошки,  розташовані за межами центральних  дощок до периферії колоди, які містять у собі найбільшу частину заболонної деревини.

По розташуванню пластів щодо напрямку річних шарів  дошки бувають напіврадіальні (або полутангентальні), радіальні й тангентал.

Пиломатеріали, одержувані в результаті звичайного, радіального або тангентального розпилювання, відрізняються також різною текстурою. Найбільш гарна текстура, залежно від породи деревини, що розпилюють.

 

1.2 Збутова діяльність: зміст, цілі, місце в структорі підприємства

В умовах ринкової системи  господарювання під збутому (збутовою діяльністю) варто розуміти комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, одержання й обробка замовлень, комплектація й підготовка продукції до відправлення покупцям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця продажу або призначення) і організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію).

Головна мета збуту - реалізація економічного інтересу виробника (одержання підприємницького прибутку) на основі задоволення платоспроможного попиту споживачів.

Хоча збут - завершальна  стадія господарської діяльності товаровиробника, у ринкових умовах планування збуту  передує виробничій стадії й складається  у вивченні кон'юнктури ринку й виробничих можливостей підприємства робити пользующуюся попитом (перспективну) продукцію й у складанні планів продажів, на основі яких повинні формуватися плани постачання й виробництва.

 Збутова політика  відіграє ключову роль у декількох  областях стратегічного планування компанії. Служба збуту повинна визначити кращий спосіб досягнення стратегічних цілей для кожного підрозділу компанії. Метою менеджерів по збуті не завжди є забезпечення росту продажів. Їхньою метою може бути підтримка існуючого обсягу продажів при одночасному скороченні витрат на рекламу й просування товарів на ринку або навіть зниження попиту. Інакше кажучи, служба збуту повинна підтримувати попит на рівні, певному в стратегічних планах вищого керівництва. Служба збуту допомагає компанії оцінити потенціал кожної господарської одиниці компанії, визначити мету для кожної з них і потім успішно досягти цих цілей.

Як  критерії прийняття  рішень при здійсненні заходів збутової політики можуть із: величини товарообігу; частки ринку; витрат по збуту; ступінь розгалуженості мережі розподілу, що характеризується рівнем збереження продукту в процесі його збуту від виробника до кінцевого споживача; імідж каналів збуту, тобто організацій, що забезпечують розподіл і збут товарів; рівень кооперації суб'єктів у системі розподілу, що забезпечує зниження конфліктності й комерційного ризику; гнучкість і живучість збутової мережі .

Існують різні думки  щодо значення збуту для компанії. У деяких фірмах служба збуту - звичайний  відділ, що працює нарівні з іншими підрозділами. Часом маркетологи впадають в іншу крайність, затверджуючи, що відділ маркетингу - головний функціональний підрозділ компанії. Такі маркетологи впевнені, що саме служба збуту повинна визначати місію, товари й ринки компанії й керувати іншими функціональними підрозділами в процесі обслуговування покупців.

Основним орієнтиром у діяльності компанії варто вважати  покупця. Фірма не з існувати й  процвітати без покупців, тому їхнє залучення й утримання є головним завданням. Покупців залучають із, а втримують виконанням цих обіцянок. Служба маркетингу із ці обіцянки й забезпечує їхнє виконання. Однак, оскільки реальне задоволення із залежить від роботи інших відділів, всі функціональні підрозділи повинні працювати спільно, щоб домогтися задоволення покупця й заслужити його вищу оцінку. Служба збуту (маркетингу) відіграє координуючу роль у роботі всіх підрозділів над рішенням завдання задоволення покупця.

Керування збутом продукції має  на увазі собою побудова  ефективних каналів розподілу, організацію раціональної системи руху товарів, системи комунікацій і ефективного керування персоналом. Для цього необхідно постійно оцінювати й аналізувати поточну ситуацію в цій області, виявляти й ранжировать перспективні напрямки розвитку, визначати недоліки й слабкі місця в збутовій системі підприємства. При цьому, на нашу думку,  неможливо обійтися без такого поняття, як збутовий потенціал підприємства (СПП), що дозволить зменшити дисбаланс між теоретичними наробітками в області збуту і їхнім практичним застосуванням. Збутовий потенціал - це наявні ринкові, інтелектуальні, комунікаційні, управлінські  й організаційно-технічні ресурси, які можна використати для рішення завдань в області збуту.  Пропонована структура збутового потенціалу представлена на рис.1

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.Структура збутового  потенціалу

 

Введення поняття збутовий потенціал, як економічної категорії, дозволить  оцінити повноту використання збутових ресурсів підприємства й буде сприяти  більше обґрунтованому прийняттю управлінських  рішень в області збуту.

На нашу думку, збутовий потенціал  є одним з основних елементів, що визначають величину й умови росту  економічного потенціалу підприємства. Оцінка ринкового потенціалу на сучасний момент часу вже детально досліджена й описана багатьма авторами в процесі аналізу переходу Росії до ринкової економіки. Однак проблема ефективної оцінки СП підприємства залишається відкритої. Також введення такого поняття як СПП, на наш погляд, дозволить  обґрунтувати методичний підхід до оцінки повноти використання збутових ресурсів підприємства й буде сприяти більше обґрунтованому прийняттю управлінських рішень в області збуту.

Збутовий потенціал підприємства можна представити наступними елементами:

 

Р = Р_стр + Р _кан + Р _пот  + Р_роз + Р _упр,     де                 (1)

Р_стр  - структура продажів;

Р _кан - вибір каналів розподілу;

Р _пот  - потенціал ринку збуту;

Р_роз - фізичний розподіл;

Р _упр  - керування збутом;

У свою чергу управлінська складова (Рупр) СП складається з наступних  елементів:

Р _упр = Р_скз  + Р _стим + Р _ЕОЗ,  де                                (2)

Р_скз - структура керування збутом;

Р _стим - потенціал стимулювання збуту;

Р _ЕОЗ - потенціал ефективності організації збуту.

Також не можна не відзначити, що всі  елементи СПП і окремо  й у цілому служать однієї загальної мети - забезпеченню швидкого й ефективного продажу готової продукції. Виконання вищенаведеною сукупністю елементів загального завдання свідчить про те, що вони взаємозалежні й взаємодіють між собою. Таким чином, збутовий потенціал відповідає вимогам, пропонованим до систем. Дана система має наступні особливості:

1. Цілісність. Всі елементи збутового потенціалу служать загальній меті, що стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі керування його формуванням і використанням наступних принципів: спільності і єдності цільової функції для збутового потенціалу й кожного його елемента, спільності критеріїв ефективності функціонування й розвитку елементів і самого потенціалу в цілому.

2. Складність. Вона проявляється в тому, що кожен складовий елемент збутового потенціалу являє собою сукупність окремих частин. Наприклад, збутовий потенціал підприємства містить у собі канали розподілу, які складаються з посередників, а у свою чергу, посередники містять у собі оптовиків, роздрібних торговців і т.д. Крім того, у системі існують зворотні матеріальні й інформаційні зв'язки між елементами потенціалу.

3. Взаємозамінність, альтернативность його елементів. Процес реалізації кожного окремого виду продукції має свої особливості й специфічні риси й тому в окремих випадках деякі елементи збутового потенціалу можуть не використатися, а ресурси высвободившиеся в результаті деактивации цих елементів направляються для "підживлення" більше підходящих у цьому випадку потенціалів. Наприклад, фірма замість проведення акцій по стимулюванню збуту вирішує продавати продукцію за меншою ціною посередникам, що виявляється економічно ефективніше. У цьому випадку стимулювання збуту було замінено вибором каналу розподілу. Також важливо зрозуміти, що теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, але існує межа взаємозамінності. Крім того, це процес періодичний по своїх кількісних характеристиках і за часом. У цілому завдяки цій характеристиці елементи потенціалу мають здатність досягати збалансованої рівноваги елементів.

4. Інноваційність. Здатність до сприйняття елементів потенціалу новітніх збутових технологій, здатність до розвитку шляхом безпосереднього й систематичного використання нових ідей.

5. Гнучкість. Дана особливість  свідчить про можливості переорієнтації збутової системи на продаж нової продукції, використання нових каналів розподілу й товарних стратегій, застосування передових методів просування продукції, видів стратегій і т.д. Вимога до підвищення гнучкості збутового потенціалу особливо актуально в умовах ринкової обстановки, твердої конкуренції, зростання коливань обсягу й структури попиту, постійно мінливих переваг споживачів.