Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства та вдосконалення збутової політики на прикладі ДП "Костопільське лісове господа

Міністерство освіти і науки  України

Національний університет  водного господарства та природокористування

 

 

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни:

“Управління потенціалом  підприємства ”

на тему:

"Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства та вдосконалення збутової політики на прикладі ДП "Костопільське лісове господарство"

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

                                                                                             студентка ФЕіП, V курсу

                                                                                              спеціальності ЕП

                                                                                              групи ЕП - 51

                                                                                              Петрушко М.Г. 

Перевірила

                                                                                             Красовська Ю.В.

 

 

 

 

 

 

Рівне – 2011

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Система збуту товарів - ключова ланка маркетингу й свого роду фінішний комплекс у всій діяльності фірми із створення, виробництва й доведення товару до споживача. Саме тут споживач або визнає, або не визнає всі зусилля фірми корисними й потрібними для себе й, відповідно, купує або не купує її продукцію й послуги.

У процесі маркетингової  діяльності проблема збуту вирішується  вже на стадії розробки політики фірми. Здійснюється вибір найбільш ефективної системи, каналів і методів збуту стосовно до конкретно певних ринків. Це означає, що виробництво продукції із самого початку орієнтується на конкретні форми й методи збуту, найбільш сприятливі умови. Тому керування збутом є важливою складовою діяльності підприємств. Це пояснюється тим, що професійне рішення питань збуту покликане максимально задовольнити потреби клієнтів, створити додаткові маркетингові переваги, збільшити обсяги реалізації, забезпечити зростання прибутку не тільки в коротко -, але й у довгостроковому періоді, що дозволить підприємству успішно функціонувати в обраній ним сфері бізнесу. 

Таким чином, необхідність вивчення процесів керування збутовою політикою в сучасних умовах і  недостатній вивченості проблем  організації маркетингової діяльності підприємствами обумовили актуальність і доцільність вибору даної теми як предмета дослідження.

Ступінь розробленості  теми. В українській економічній літературі теоретичним і практичним проблемам керування збутом присвячені  роботи багатьох західних і вітчизняних учених: Ф. Котлера, И. Ансоффа, Ж.- Ж. Ламбена, М. Леви, Е. Дихтля., М. Портера, Дж. Еванса, Г.Г. Абрамишвили, Г.Л. Багієва, Т.П. Данько, А.А. Бравермана, Е.П. Голубкова, Д.В. Басова, В.М. Власової, П.С. Зав'ялова, І.І. Кретова, Е.М. Лобачевої, Б.А. Соловйова, В.Е. Хруцкого, В.М. Цимбаєва й інших.

Незважаючи на наявність  ряду наукових публікацій у цій галузі залишається ще багато питань, не визначені можливі напрямки розвитку такої діяльності, недостатньо розроблена методика. Ці обставини стали причинами визначення мети й завдань дійсного дослідження.

Мета дослідження складається у вивченні теоретичних і методичних  аспектів системи вдосконалення збуту підприємства.

Відповідно до  мети дослідження були поставлені  й вирішені наступні завдання:

- вивчене поняття збуту як об'єкта керування;

- розглянута сутність  процесу керування збутом;

- вивчений процес вибору  й оцінки ефективності каналів  збуту;

- розглянута організація  процесу керування збутом на ДП «Костопільський лісгосп»;

- на основі проведеного  аналізу вироблені рекомендації з подальшого розвитку управлінської діяльності збутовою політикою на розглянутому підприємстві.

Теоретична  й методична основа дослідження. Теоретичною основою дослідження стали досягнення вітчизняних і закордонних авторів в галузі керування й маркетингу.

Наукова методологія дослідження базується на системному й ситуаційному підході, використанні методів аналізу й синтезу, економіко-математичного аналізі, експертних оцінок.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці й обґрунтуванні методичних положень, рекомендації й процедури  по керуванню збутом на підприємстві й оцінці її ефективності.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:

1) розроблені теоретичні  й методичні положення по керуванню  збутом можуть бути використані в практичній діяльності будь-якого виробничо - комерційного або роздрібного торговельного підприємства;

2) реалізація пропозицій  і рекомендацій дозволить підприємствам  в умовах розвитку ринкових  відносин, істотно підвищити ефективність  функціонування.

Структура дослідження визначається поставленими цілями й завданнями дослідження. Воно складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури й додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Стан лісових ресурсів в  Україні

 

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній  базі економіки України. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв'язаний більш ніж з 100 галузями народного господарства і використовується в повсякденному житті. Незважаючи на заміну деревини виробами із нових матеріалів, роль лісів у житті людського суспільства і потреба в лісоматеріалах безупинно зростає. Споживання деревини у світі за останні 30 років збільшились у два рази. Значення лісів у житті нашого суспільства настільки важливе, що питання його раціонального використання і відновлення, лісорозведення, збереження і захисту завжди були в центрі уваги не тільки лісоводів, але й усієї громадськості. Ліси в Україні повинні залишатися всенародною власністю і надалі. Це забезпечить їхнє збереження і раціональне використання.

Загальна площа земель лісового фонду України становить 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою  рослинністю 9,5 млн. га, це становить 15,7% від території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази. Ліси по території України розташовані дуже  нерівномірно і сконцентровані переважно на Поліссі та Карпатах. Лісовий фонд утворюється понад 30 видами дерев, серед яких домінують сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця. Хвойні насадження  займають 42% загальної площі, зокрема сосна – 33%, твердолистяні становлять 43 %, зокрема дуб і бук – 32 %. Середній вік насаджень перевищив 55 років, іде поступове старіння, що сприяє погіршенню їх санітарного стану [1].

Особливості, які відрізняють  Україну від інших європейських країн щодо лісів і лісового господарства :

• відносно низький середній рівень лісистості території країни, зростання лісів у різних природних зонах, що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;
• історично сформована ситуація з закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами;
• значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;
• близько 0,5 млн гектарів лісів не надані в користування, знаходяться на землях запасу у незадовільному стані (самовільно вирубуються, гинуть від пожеж, хвороб, шкідників, тощо).

Лісогосподарський комплекс України - багатофункціональна, територіально-галузева структура по відтворенню лісів, збереженню їх від пожеж, шкідників і хвороб, забезпеченню потреб національної економіки лісосировинними ресурсами потребує докорінних змін у системі управління відповідно до вимог сучасної економічної ситуації, розробки нових концепцій його подальшого розвитку.

Лісове господарство належить до складних галузей народного  господарства і забезпечує значний  вплив на розвиток національної економіки  України. Теоретичні і методологічні  основи економіки лісового господарства висвітлені в багатьох наукових працях українських дослідників. Зокрема, численні публікації, С.А. Генсірука,  присвячені дослідженню стану і ефективності використання лісових ресурсів, Н.Н Бойко, В.Ф.Вереса , І.М.Синякевича , Е.І.Сенька, Т.А. Числової, і багатьох інших присвячені розвитку лісопромислового комплексу України, оцінці ресурсного потенціалу, комплексному використанню лісосировинних ресурсів.

До основної причини  і фактору, що зумовлює необхідність перегляду існуючих принципів управління економікою лісогосподарського комплексу слід віднести лібералізацію цін на продукцію, сировинно-мастильні та енергетичні ресурси. Цей напрям реформування економіки призвів до кардинальних змін у системі ціноутворення. У лісовому господарстві лібералізація цін на лісосировинні ресурси вимагає перегляду цілої низки положень щодо оцінки ефективності і напрямів їх використання в лісовому господарстві. Значною мірою це стосується визначення економічної доцільності використання відходів і неділової деревини.

Через недосконалість процесів переробки лісосировинних ресурсів значна частина їх потрапляє у відходи, що вимагає додаткових витрат на переробку і спричинює низький рівень ефективності їх використання. Зокрема, в Україні,  щорічно в процесі переробки деревини утворюється близько 7 млн. м. куб. відходів, більша частина з яких використовується неефективно або зовсім не входить у господарський обіг.

Відходи  у лісовому господарстві – залишки сировини, матеріалів, що утворились в процесі  виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Отже, розробку технологій більш ефективного використання всіх компонентів деревини слід вважати реальним і важливим резервом задоволення потреб народного господарства лісосировинними ресурсами. Значна частина відходів деревини утворюється на стадіях догляду за лісом і на лісозаготівлях. В умовах старої системи господарювання централізовано встановлений низький рівень цін на відходи і неділову деревину породжував незацікавленість виробників у повному використанні всіх компонентів лісосировинних ресурсів. Нова економічна ситуація, що сформувалася в економіці України докорінно змінює мотивацію ефективності використання всіх видів ресурсів і відходів деревини.

Що стосується інших  видів деревинних і не деревинних ресурсів лісу, то лібералізація цін  у напрямі забезпечення окупності  затрат на виготовлення продукції різних компонентів лісосировинних ресурсів значною мірою може сприяти збільшенню обсягів виробництва, формування нової продукції, створенню нових технологій переробки деревини і ресурсів побічного користування лісом.

Отже, для успішного  функціонування лісогосподарських  підприємств потрібно вдосконалювати цінову політику в галузі лісового господарства.

Інтенсивність лісокористування в Україні складає 1,3 кбм. з  кожного  гектару площі лісового фонду, вкритого лісовою рослинністю. Для порівняння в Росії такий показник становить 0,9 кбм з гектару, в Фінляндії 2 кбм з гектару, в Швеції 2,2 кбм з гектару, Польщі 3,6 кбм з гектару, Німеччині 4,5 кбм з гектару, Австрії 5,1 кбм з гектару, Швейцарії 6,0 кбм з гектару. Підприємства України, засновані на державній формі власності,  у 2005 році заготовили основну масу ліквідної деревини 11015 тис. щільних кбм, або 91,6% від всієї заготовленої деревини.

Так як до продукції лісового господарства відноситься лісозаготівля, то деревина вважається заготовленою, якщо проведено валку дерев, обрубування  гілок та сучків.

Продукція лісового господарства включає:

- заготівля лісоматеріалів  круглих, деревної деревини для  технологічних потреб;

- дрова для опалення  та інша продукція лісового  господарства (лісові продукти, соки, живиця та природні смоли, матеріали  для плетіння, насіння дерев та кущів для лісонасаджень);

- послуги з лісівництва  (лісорозведення, лісовідновлення,  догляд за лісом, охорона лісів), захист від пожеж, боротьба  зі шкідниками та хворобами  лісу, транспортування в межах  лісу.

Ліквідна деревина заготовляється  в порядку головного користування, в порядку проміжного користування, рубками, пов’язаними з веденням лісового господарства та іншими рубками.

Наявність великої  кількості різних пороків деревини саме говорить про те, що не всі пороки є однаково важливими. Серед всіх пороків деревини порівняно деякі мають часту повторюваність, що впливають на утворення того або іншого сорту колод і пиломатеріалів. Значна частина пороків зустрічається в обмеженому числі випадків і звичайно при визначенні сорту не враховується, якщо тільки розмір цих пороків явно не знижує сортності колоди або пиломатеріалів.

Сортоутворюючими  пороками в пиловочних колодах є: сучки різного виду, кривизна, гнилизна й інші тріщини, а також іноді  червоточина. Крім того, низькоякісною частиною деревини є серцевинна трубка, особливо в колодах, отриманих з перестійних дерев.