Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику

Величину мінімальної  зміни обсягу продажу, яка забезпечує той самий дохід, що підприємство отримувало до зміни ціни, можна  визначити за формулами:

1)у відсотках:      ((0,20)/ (3,1-2,60))*100 = 40%

2) в абсолютному виразі:   (40*18408)/100 = 736,32 шт.

Таким чином, щоб виправдати зростання ціни на 0,20 грн.  підприємству необхідно як мінімум зменшити обсяг реалізації на 40 %, або на 736,32 тис. виробів. При цьому величина маржинального доходу не зміниться.

Безумовно, якщо фактичний  приріст обсягу продажу перевищить величину беззбиткового приросту, то підприємство отримає додатковий прибуток. Його величину можна визначити шляхом множення маржинального доходу з одиниці продукції на різницю між фактично досягнутим обсягом продажу та його беззбитковою величиною:

                   ∆П=(Ц_н  - ЗВ)* (∆К_ф -∆К_без ),                                           (2.1)

де ∆П — приріст прибутку, грн.;

∆К_ф і ∆К_без, — відповідно фактичний і беззбитковий прирости обсягів реалізації, шт.

∆П=(3,30-2,6)*(18408-736,32)=12370,18 грн.

Отже, зміна ціни на хліб « Пшеничний» принесе підприємству додатковий прибуток  в розмірі 12370,18  грн.,за умови що ціна на хліб зросте на 0,2 грн.,а обсяг зменшиться на 736,32 грн.

Відповідно до стратегії  високих цін, яка була основою  для розрахунків, незначне підвищення ціни веде до істотного збільшення маржинального доходу, який буде компенсувати втрати доходу від падіння обсягів продажу. Тому для того,щоб зазначений обсяг продукції успішно реалізувався, при вищій ціні, передбачено ввести маркетингові заходи такі, як:

• створити відділ маркетингу,де будуть проводяться  заходи, які спрямовані на удосконалення маркетингової діяльності і підвищення конкурентоспроможності підприємства;
• розробка програми рекламної діяльності;
• стимулювання роздрібної мережі;
• стимулювання власних збутових працівників;
• стимулювання кінцевих споживачів;

Наступним етапом оцінювання ефективності даного господарського рішення  буде розрахунок витрат на реалізацію обраного рішення. Зокрема це будуть витрати на створення маркетингову відділу.

Таблиця 2.6.

Кошторис витрат

Найменування статей витрат	Плановий рік
1	2
1. Поточні витрати
1.2. Заробітна плата персоналу
1.1. Начальник відділу  маркетингу , провідний спеціаліст  компанії зі стратегічного маркетингу;	1500
Продовження таблиці 2.6.
1	2
Відрахування на соціальне  страхування	555
1.2. маркетолог, фахівець  з дослідження ринку,фахівець  з реклами	1200
Відрахування на соціальне  страхування	444
2. Витрати капітального  характеру
2.1. Придбання оргтехніки	7301
Всього	11000

 

 Отже, на основі розрахованого  кошторису,сума якого дорівнює 11 000 грн.,дана сума обґрунтовує доцільність обраного рішення, так як приріст прибутку перевищує витрати на його впровадження.

2.5. Оцінка впливу запропонованого  рішення на результати діяльності  підприємства

Провівши оцінку ефективності запропонованого  рішення щодо встановлення ціни на окремі види продукції можна оцінити вплив даного рішення на результати діяльності підприємства у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Вплив запропонованого господарського рішення на ефективність діяльності підприємства

№п/п	Показники, що характеризують різні аспекти діяльності підприємства	Од. виміру	До впровадження рішення	Після впровадження рішення	Ефект від впровадження рішення
1	Прибуток від реалізації	тис.грн.	40,5	41,87	1,37
2	Рентабельність виробництва	%	0,05	2,317	2,267
3	Рентабельність продукції	%	0,052	1,195	1,143

 

Отже, провівши оцінку впливу запропонованого рішення щодо обґрунтування рівня ціни на окремі види продукції на результати діяльності ми бачимо, що прибуток від реалізації,який становив 40,50 тис.грн.  зріс на 1,37 тис.грн., це в свою чергу спричинило зростання рентабельності виробництва та продукції на 2,267,та 1,143 % відповідно. Збільшення вище наведених показників аргументують вигідність виробництва продукції, яка реалізується підприємством.

Отже, господарське рішення  щодо обґрунтування рівня ціни на окремі види продукції є доцільним, оскільки прибуток зростає і даний вид продукції є рентабельним. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Обґрунтування  заходів щодо зниження господарського ризику

3.1.Оцінювання ступеня  операційного ризику

Ризик у підприємництві —  це ймовірність виникнення збитків  або будь-яких втрат у результаті нездійснення події, що намічалася, передбаченої прогнозом, планом, проектом, програмою. Тому в більш-менш складних ситуаціях, що вимагають великих витрат, для  оцінки ступеня ризику в заходах, що намічаються керівництвом підприємства, доцільно залучати математиків-фахівців, які знають теорію ймовірностей і  математичну статистику [5;c.42].

Таблиця 3.1.

Аналіз фінансової стійкості  підприємства (тис. грн.)

№ п/п	Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Зміна періоду
1	Джерела власних коштів	625,4	626,5	1,1
2	Основні засоби і кошти	1737,7	1677,9	-59,8
3	Наявні власні обігові  кошти	314,1	351,8	37,7
4	Довгострокові і середньострокові позичкові кошти	250	50,9	-199,1
5	Наявні власні і довго- та середньострокові кошти формування запасів	564,1	402,7	-161,4
6	Короткострокові кредити  і позичкові кошти	-	120	-120
7	Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат	564,1	522,7	-41,4
8	Загальна величина запасів  і затрат	53	74,8	21,8
9	Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів	261,1	277	15,9
10	Надлишок (+) або нестача (-) власних довго- та середньострокових  позичкових джерел формування запасів  і затрат	511,1	327,9	-183,2
11	Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів і затрат	511,1	447,9	-63,2

Область фінансового ризику визначається за комбінацією знаків біля показників 9,10,11:

+,+,+  - безризикова зона  зі стійким фінансовим станом;

-,+,+   - зона допустимого  ризику із стабільним фінансовим  станом;

-, -, +  - зона критичного  ризику з нестабільним фінансовим  станом;

-,-,-     - зона катастрофічного  ризику з кризовим фінансовим  станом.

Оцінивши фінансову стійкість  підприємства, можна прийти до висновку, що підприємство перебуває в зоні з стійким фінансовим станом.

Також оцінимо ймовірність  банкрутства підприємства за Моделлю  Таффлера, яка  передбачає  обчислення  показника  Т  за  такою формулою:

Т = 0.53·X 1 + 0.13·X 2 + 0.18·X 3 + 0.16·X 4 ,     

де  Х1  –  відношення  прибутку  від  реалізації  до  короткострокових зобов’язань;

Х2 –  відношення оборотних  активів до загальної суми зобов’язань; 

Х3  –  відношення  короткострокових  зобов’язань  до  загальної  суми активів;

Х4 –  відношення виручки  від реалізації до  загальної  суми  активів 

Мінімальне критеріальне значення показника Т встановлено  на рівні 0,2.  Тобто,  якщо  розрахункове  значення  показника  Т  менше  ніж  0,2,  то загроза  банкрутства  оцінюється  як  висока.  При  цьому  фінансовий  стан можна  вважати стійким, якщо значення показника  Т дорівнює 0,3.

Х1=0,34;

Х2=0,18;

Х3=0,34;

Х3=0,53;

Т=0,53*0,34+0,13*0,18+0,18*0,34+0,16*0,53=0,26 .

3.2. Система  заходів зниження операційних  ризиків підприємства

Проаналізувавши ризики у  діяльності ПСК « Корецький хлібокомбінат» , можна стверджувати безумовну необхідність впровадження конкретних заходів, які б допомогли вийти організації з фінансово нестабільного становища.

Операційний ризик - це ймовірність виникнення збитків в результаті недоліків чи помилок у внутрішніх процесах корпоративних структур, в діях співробітників та інших осіб, в роботі інформаційних систем, або внаслідок зовнішнього впливу [8;c.56].

Коротко схарактеризуємо  наведені в табл. 3.2.  інструменти  регулювання ризиків. Уникнення ризику є одним із найпоширеніших напрямів, який полягає в простому ухиленні від прийняття проектів, рішень, обтяжених надмірним ризиком, у відмові співпрацювати з ненадійними партнерами, постачальниками. Ухилення від ризику вважається найбільш радикальним і простим напрямом, але, застосовуючи його, підприємство не отримає прибутку, пов’язаного з ризикованістю діяльності. Дотримання політики ухилення від ризику доцільне, якщо:

ризики значні та небезпечні;

ухилення від одного виду ризику не тягне за собою виникнення інших ризиків, що характеризуються високим рівнем;

рівень ризику набагато вищий  рівня можливої дохідності господарської  операції;

втрати від прояву ризику надвисокі, і підприємство не в змозі  їх відшкодувати.

Таблиця 3.2. 
Напрями та методи впливу на ступінь ризику господарювання

Напрям  впливу	Методи регулювання ступеня  ризику
Уникнення ризику	відмова від ненадійних партнерів, постачальників; відмова від прийняття  ризикованих проектів, рішень
Компенсація ризику	стратегічне планування діяльності; прогнозування зовнішньої економічної  ситуації; моніторинг соціально-економічного та правового середовища; активний цілеспрямований  маркетинг
Збереження ризику	відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування);
	створення спеціальних резервних  фондів у натуральній або грошовій формі (фондів самострахування або  фондів ризику); залучення зовнішніх джерел (отримання кредитів та позик, державних  дотацій для компенсації збитків  та відновлення виробництва)
Передача   ризику	страхування; передача ризиків через  укладання договорів факторингу, поручительства; передача ризику через  укладання біржових угод (хеджування)
Зниження   ризику	диверсифікація; здобуття додаткової інформації; лімітування

 

 

      Але навіть  в умовах відмови від розширення  бізнесу (втримання прибутку без  додаткових зусиль на досягнутому  рівні) така стратегія не є  оптимальною в довгостроковому  та середньо-строковому періоді,  оскільки завжди можливий непередбачений  вплив екзогенних факторів.

          Компенсація ризику — це ще один напрям, який належить до превентивних засобів управління та характеризується трудомісткістю й численними аналітичними дослідженнями. До найбільш ефективних методів цієї групи відноситься використання в діяльності підприємства стратегічного планування, завдяки чому можна ліквідувати певну частину невизначеності, передбачити появу вузьких місць у виробничому циклі та завчасно ідентифікувати види ризиків, специфічних для даного підприємства. Прогнозування зовнішньої економічної ситуації охоплює: періодичну розробку сценаріїв розвитку та оцінку майбутнього стану середовища господарювання для підприємства; прогнозування поведінки можливих партнерів та дій конкурентів; зміни в секторах та сегментах ринку; прогнозування в межах регіону та всієї країни. Моніторинг соціально-економічного та правового середовища дає можливість отримати дані для визначення основних тенденцій у взаємовідносинах суб’єктів господарювання, виробити заходи для компенсації втрат від зміни правил ведення господарської діяльності, скоригувати тактичні та стратегічні рішення. Але застосування даного методу є можливим тільки за наявності комп’ютерних систем, нормативно-довідкової інформації; підключення до мереж комерційної інформації; проведення власних прогнозно-аналітичних досліджень. Активний цілеспрямований маркетинг дає можливість сформувати попит на продукцію підприємства, використовуючи різноманітні маркетингові методи та прийоми, а саме: сегментацію ринку, оцінку його ємності; організацію рекламної кампанії; аналіз поведінки конкурентів і визначення напрямів конкурентної боротьби; розробку політики управління витратами. 
        Збереження ризику передбачає здійснення таких заходів: