Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Октября 2013 в 21:40, курсовая работа

Описание работы

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень, розробка методичних і практичних рекомендацій по удосконаленню механізму ціноутворення в системі відносин підприємства з покупцями у напрямі підвищення економічної ефективності їх функціонування на сучасному етапі розвитку виробництва.
Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні завдання: проаналізовано діючу систему ціноутворення у відносинах з покупцями хлібобулочної продукції, визначено особливості її використання в умовах вітчизняного ринку, обґрунтовано процес формування цін та їх вплив на дебіторську заборгованість.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………

Розділ 1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо обґрунтування рівня ціни на окремі види продукції

1.1. Економічна сутність і загальна характеристика господарського ріщення…………………………………………………………………

1.2. Система показників та вимірювання ефективності……………………….

1.3. Оцінка ефективності прийняття господарських рішень………………...


Розділ 2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо обґрунтування рівня ціни на окремі види продукції
2.1.Аналіз результатів діяльності підприємства…………………………….
2.2. Визначення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства
2.3. Економічне обґрунтування рішення щодо обґрунтування рівня ціни на окремі види продукції
2.4. Оцінювання ефективності рішення обґрунтування рівня ціни на окремі види продукції
Розділ 3. Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику…….
3.1.Оцінювання ступеня операційного ризику……………………………..
Система заходів зниження операційних ризиків підприємства
Висновки……………………………………………………………………….
Список використаної літератури……………………………

Работа содержит 1 файл

ЗМІСТ.docx

— 122.19 Кб (Скачать)

Операційній діяльності притаманні, поряд із загальними, і специфічні види ризиків, що об'єднуються поняттям комерційний ризик. Тому рівень операційного прибутку, що генерується використовуваним капіталом при різних альтернативних варіантах його використання, повинен обов'язково співвідноситися з рівнем комерційного ризику [9;c.125].

1.2. Характеристика рішення щодо обґрунтування ціни на окремі види продукції

В умовах ринкової економіки зростає роль цінової політики, що обумовлено загостренням конкурентної боротьби. При цьому підвищується важливість управлінських рішень з цін, оскільки ціни значно впливають на кінцеві фінансові результати і ринкове становище підприємства.

Ціна і ціноутворення посідають провідне місце у ринковій економіці. Вони зумовлюють форми економічного зв'язку товаровиробників між собою та зі споживачами. Від рівня цін залежать існування виробництва і його масштаби, реалізація економічних інтересів виробників. Ціна має велике значення для споживача. Так, надмірна ціна може стати перешкодою для придбання товарів, а отже, й для реалізації інтересів споживачів.

Традиційно в економічних словниках, підручниках, навчальних посібниках ціна визначалась як грошове вираження  вартості товару. А вартість, як відомо, є втіленою й уречевленою в  товарі абстрактною працею. Вона характеризується кількістю суспільно необхідного  робочого часу, потрібного для виготовлення споживної вартості за суспільно  нормальних умов виробництва, середнього в цьому суспільстві рівня  умілості та інтенсивності праці.

Ціна є грошовим вираженням вартості товару тільки у разі існування рівноваги між попитом і пропозицією.

У деяких випадках коливання цін  зумовлене не вартістю, а іншими причинами. Через це універсальним  визначенням ціни слід вважати таке.

Ціна — це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.

Головними серед них є вартісні чинники і чинники співвідношення попиту і пропозиції.

Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості  часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно продуктивності праці.

Підвищення продуктивності праці  зумовлює зниження індивідуальної вартості товару щодо суспільно необхідної. Впродовж певного періоду підприємства, які досягли таких результатів, можуть реалізовувати товар за вищою ціною, ніж індивідуальна вартість. Це забезпечує їм надлишковий прибуток. Підвищення суспільної продуктивності праці у певній галузі виробництва зумовлює зниження вартості товарів та відповідно їх ціни.

Отже, основні чинники зростання продуктивності праці є водночас і чинниками зниження ціни. До чинників зниження ціни належать: зростання технічної оснащеності праці; підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників; поліпшення організації виробництва і праці; підвищення матеріальної зацікавленості працівників. Визначальний вплив на перелічені чинники має науково-технічний прогрес. Функції ціни наведено на рис.1.1.

Рис.1.1. Функції ціни

 

Облікова функція означає, що ціна є засобом обліку вартості продукції. Це дає змогу визначити затрати живої та уречевленої праці, економічну ефективність виробництва, оптимальне співвідношення між нагромадженням і споживанням, вплинути на формування певних пропорцій між галузями.

Розподільча функція полягає в тому, що внаслідок відхилення ціни від вартості, особливо коли ціни перебувають під впливом попиту і пропозиції, можливий перерозподіл вартості продукції між галузями, регіонами, підприємствами. Цей розподіл може бути регульованим або встановлюватися стихійно.

Стимулююча функція зумовлена особливостями ринкової економіки. Оскільки на однорідну продукцію зазвичай встановлюється єдина ціна, то доход товаровиробника залежатиме від витрат виробництва і обсягу випуску продукції. Прагнення збільшити доход змушує товаровиробника, з одного боку, здешевлювати свою продукцію, а з другого — розширювати обсяги випуску продукції. Ціна є стимулом удосконалення техніки, технології та організації виробництва [10;c.165].

Цінове рішення являє собою конкретний результат діяльності керівництва підприємства та його маркетингової служби, що визначає рівень ціни на продукцію та відповідно стратегічний і тактичний напрями цінової політики. Процес його формування складається з трьох основних стадій:

1.Підготовка.

2. Ухвалення.

3. Конкретизація для виконавців.

На стадії підготовки цінового рішення провадять економічний аналіз існуючої ринкової ситуації та стратегічний аналіз процесу реалізації продукції в конкретній перспективі. Основна мета цього етапу полягає у виявленні та формулюванні цінової проблеми, яка потребує відповідного вирішення. Дане дослідження включає в себе пошук, збір і обробку відповідної інформації про кон’юнктуру ринку, маркетингове середовище, особливості поведінки на ринку споживачів продукції та конкурентів тощо.

Конкретизація для виконавців є кінцевим етапом процесу формування цінового рішення. Слід чітко визначитися відносно стикування даного рішення з цілями та завданнями тих підрозділів підприємства, які прямо чи опосередковано будуть причетні до його виконання. При цьому враховується можливість створення умов для співпідпорядкованості у відносинах між даними підрозділами та маркетинговою службою підприємства, а також для забезпечення необхідної дисципліни для всіх виконавців у процесі реалізації

При реалізації обраного цінового рішення слід конкретизувати відповідні завдання відносно процесу реалізації продукції підприємства, контролювати хід їхнього виконання, вносити необхідні корективи і давати оцінку отриманого результату від виконання даного рішення.

В умовах ринку прийняття цінових  рішень на підприємстві ускладнюється, що може бути пов’язано  з існуванням ряду проблем у сфері цінової політики. Так, до таких проблем належать:

-  відсутність стратегічного  підходу в ціноутворенні;

- недосконалість інформаційного  забезпечення процесу ціноутворення

- нестабільність законодавчої  бази;

- відсутність маркетингових досліджень  як основи для прийняття цінових  рішень;

- низький рівень оцінки факторів  ціноутворення;

- відсутність комплексної оцінки  цінової чутливості споживачів;

- ігнорування моніторингу цін  конкурентів у процесі розробки  цінової політики;

- необґрунтований вибір цілей  ціноутворення;

- брак кваліфікованих кадрів, що  володіють сучасною методологією  ціноутворення;

- відсутність єдиного підходу  до механізму ціноутворення на  підприємствах;

-  використання затратного підходу  в ціноутворенні;

- несвоєчасність та недієвість  заходів щодо коригування цін;

Отже, у процесі вибору цінового рішення дуже важливо заздалегідь  передбачити можливі ризики від  його реалізації в реальних умовах, що досягається на основі економіко-математичного  моделювання процесу реалізації продукції в умовах визначеної ринкової ситуації або на основі проведення відповідних розрахунків. Урахування можливих ризиків від реалізації кожного із альтернативних варіантів  особливо доцільне в умовах, коли розглядаються  два або більше практично рівнозначних напрямів у конкретній ринковій ситуації [15].

1.3. Методика обґрунтування рішення щодо встановлення ціни на окремі види продукції

Рішення в галузі ціноутворення  повинні координуватися з рішеннями  в галузі дистрибуції, просування товарів  тощо. Напрям розвитку системи задається  шляхом визначення маркетингової стратегії компанії. Ціноутворення, цінова політика компанії повинні бути підпорядкованими маркетинговій стратегії, забезпечувати її реалізацію.

Основні складові маркетингової стратегії — вибір ринку, сегментування ринку та визначення тих сегментів, з якими буде працювати компанія, позиціювання продукції компанії. Сегментування споживачів за критерієм доходу, визначення відповідної маркетингової сегментаційної стратегії задають базові вимоги до того, якими в принципі повинні бути ціни на товари компанії.

До основних зовнішніх факторів ціноутворення слід віднести:

1. Стан  і динаміка ринку. Місткість ринку є важливим показником, який визначає скільки в цілому продукції можливо тут збути. Але не менш важливою є динаміка ринку, тобто те, як змінюється місткість ринку в часі, якою є тенденція. Тенденція скорочення ринку створює бар'єри для підвищення цін, ринкова кон'юнктура є непривабливою в такій ситуації для продавців. Тенденція зростання ринку створює певні можливості для підвищення цін. Наскільки можливо їх реалізувати на практиці залежить від низки інших обставин.

Чим вищими є темпи зростання  ринку, тим, в принципі, сприятливішими є цінові можливості для продавців.

2. Цінова  еластичність попиту. Покупці, як відомо, реагують на ціну, вона є ключовим фактором кількості товару, що купується.

3. Ціни  конкурентів. Важко знайти такі компанії, які у своїй ціновій політиці не звертають увагу на ціни, цінову політику конкурентів. Більш складними завданнями є оцінка можливостей для цінових маневрів у основних конкурентів, прогнозування їх можливої реакції на цінові дії учасників ринку.

Ціни  конкурентів — один із орієнтирів ціноутворення. Ціни конкурентів потрібно пов'язувати з низкою факторів, таких, зокрема, як ринкова частка, об'єктивні властивості товарів, позиціювання, ставлення споживачів до їх товарів, комунікаційні можливості тощо. Конкурентоспроможність не обов'язково передбачає нижчі ціни. Ціна, яка є вищою, ніж у конкурентів, може бути сигналом, підтвердженням лідерства компанії за якістю.

4. Конкурентні  позиції компанії.

По-перше, значення мають особливості, тип ринкового конкурентного середовища, в якому працює компанія. Так, якщо компанія є олігополістом, діє на олігополістичному ринку (олігополія — декілька продавців), то її можливості контролю за цінами, здійснення цінових маневрів є, можливо, дещо вищими, порівняно, скажімо, з тими суб'єктами пропозиції, які діють на ринку монополістичної конкуренції (багато продавців пропонують схожу продукцію, намагаючись надавати своїй продукції певні особливі якості). Олігополіст — це прив'язаність, обслуговування значної кількості покупців, це можливості створити досить значний запас фінансової міцності, інші можливості на ринку. З іншого боку, ефект зниження ціни для ініціатора-олігополіста може бути дуже коротким за часом, конкурентів небагато, у них великі частки ринку, і тому їх аналогічний маневр все поверне на свої місця, й, можливо, навіть, з втратами для компанії-ініціатора. Тимчасове цінове лідерство може обернутися стратегічними втратами.

По-друге, важливе значення має те, якою є частка ринку компанії. У принципі, чим вона є більшою, тим значнішими є можливості для здійснення цінових маневрів. Компанії з невеликими масштабами діяльності є дуже обмеженими у своїх можливостях цінового маневрування. Але при цьому не можна спрощувати ситуацію — діє дуже багато факторів, які потрібно враховувати незалежно від того, якою в ринкова частка компанії.

5. Стадія  життєвого циклу товару. Залежно від того, на якій стадії свого ринкового життя знаходиться товар, коригується цінова політика компанії. Так, зрозуміло, що не може бути політики високих цін, якщо товар знаходиться на завершальній стадії свого життєвого циклу. Товар залишає ринок, попит на нього знижується, підвищення ціни може тільки прискорити процес виходу з ринку. Стадія зрілості дає непогані можливості для цінових маневрів. Але треба враховувати й багато інших факторів. Стадію зростання зазвичай характеризують як таку, коли можна поступово збільшувати ціни, а на етапі входу на ринок ціни повинні бути "лояльними" до споживачів, яких ще треба завойовувати.

Отже, фактори ціноутворення  — це те, що впливає на підходи  компанії до формування цін на свої товари. Це широкий погляд на те, що потрібно і може бути враховано у  розробці цінових підходів компанії. Але ринок цим аналізом не цікавиться, споживачі бачать конкретні ціни і реагують саме на них. Фактичні ціни є вершиною того айсберга, який може бути визначений як система ціноутворення  компанії. Аналітичні досягнення компанії відображаються у конкретних технологіях  встановлення цін на товари. Основними методами встановлення фактичних цін є такі:

1. Методи, орієнтовані на витрати. Ці методи є достатньо простими і передбачають, що ціна формується шляхом додавання до собівартості одиниці продукції певної величини надбавки. Остання може визначатися як відсоток від собівартості або як певна фіксована величина. Відомо, наприклад, що в системі торгівлі ця величина прибутку має назву націнки, яка розраховується у відсотках до ціни закупівлі товару. Націнка може бути стандартною (наприклад, для групи товарів) або диференційованою. Треба враховувати, що собівартість одиниці товару може зменшуватися під впливом зростання обсягів виробництва та продажу.

2. Методи, орієнтовані на прибуток. Сутність цих методів полягає в тому, що за базу розрахунків ціни обирається певний цільовий обсяг прибутку — в абсолютному значенні чи відносному (у відсотках до обсягу продажу або обсягу вкладених коштів). Розрахунок за абсолютним значенням передбачає визначення суми прибутку, який планується отримати. При цьому визначається обсяг реалізації продукції в натуральних показниках, змінні та поточні витрати на одиницю продукції, валовий дохід, валові витрати та, як підсумок, ціна, за якою потрібно продавати продукцію. Розрахунок за відносним значенням, передбачає використання показника рентабельності (відсоткове співвідношення прибутку і валового доходу або співвідношення прибутку і вкладених коштів). У принципі розрахунки проводяться з використанням в основному тих же самих показників, але вони мають іншу орієнтацію. Так, цільовим фактором може бути визначено отримання 10 % прибутку від суми вкладених коштів.

Информация о работе Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику