Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику

3. Методи, орієнтовані на попит:

а) встановлення ціни на основі споживацького сприйняття цінності товару. Сприйняття є, насамперед, категорією суб'єктивною. У той же час, сприйняття може формуватися під впливом споживацького досвіду, в якому можуть міститися й оцінки товару за певними об'єктивними параметрами. У тому, як сприймається товар ринком, виявляється, зокрема, магічна сила бренда. Багато споживачів схильні довіряти самому факту популярності бренда.

Цей метод можна було б  визначити як інтуїтивний. Суб'єкт  ціноутворення повинен відчути  настрій, ставлення, сприйняття споживачами  товару. Але, напевно, більш точний рівень сприйняття можна визначити, якщо провести відповідні маркетингові дослідження  споживачів;

б) встановлення ціни на основі реальної цінності товару. Тут вже суб'єктивні фактори відходять на другий план. Використовуються об'єктивні параметри для порівняння товарів та врахування відмінностей у цінах. Так, наприклад, товщина металу, який використовується для виготовлення побутових водонагрівальних баків, є об'єктивним показником, значення якого впливає на строк служби приладу.

4. Методи, орієнтовані на конкурентів. Орієнтиром є ціни конкурентів. Коли використовується поняття "ринкова ціна" зазвичай мається на увазі якась середня, типова ціна продукту на цьому ринку або навіть діапазон цін. Крім того, часто ціни окремих компаній, які є провідними на ринку, використовуються саме як сигнальні, довідкові, середні. Тобто вони є орієнтиром так званої ринкової ціни. А далі менеджери компанії, які відповідають за ціноутворення, визначаються якою повинна бути ціна їх товару стосовно орієнтиру: вища, така ж, нижча. Результат цього процесу залежить від багатьох факторів.

У цілому, питання маркетингового управління ціноутворенням є складним і відповідальним. Ціноутворення  завжди пов'язане з ризиком. Ціна помилки може дорого обійтись компанії. Досить часто реальна технологія ціноутворення компанії є фактичним поєднанням кількох методів ціноутворення. І це не є дивним, тому що компанії доводиться, як правило, одночасно реалізовувати декілька важливих завдань — наприклад, забезпечувати рівень прибутку, посилювати цінність своїх товарів в очах споживачів, знаходити шляхи випередження конкурентів [12;c.73].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо рівня ціни на окремі види продукції

2.1.Аналіз результатів  діяльності підприємства

Корецький хлібокомбінат  засновано в 1955 році. До його складу входять дві хлібопекарні - Корецька та В. Межирицька. В. Межирицька хлібопекарня була заснована в 1966 р. і в 1996 р. об'єднана з Корецькою хлібопекарнею і створено Корецький хлібокомбінат. Підприємство споживчої коопераці ”Корецький хлібокомбінат” Корецької райспоживспілки є підприємством Корецької районної спілки споживчих товариств. Підприємство є юридичною особою, керується в своїй діяльності Законом України “Про споживчу кооперацію”, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Центральної спілки споживчих товариств України. Повне найменування підприємства: підприємство споживчої кооперації ”Корецький хлібокомбінат” Корецької райспоживспілки. Скорочене найменування підприємства:  ПСК          ”Корецький     хлібокомбінат”. Місцезнаходження підприємства: Україна, 34700, Рівненська область, м.Корець, вул.Київська,20. Хлібокомбінат належить до підприємств кооперативної форми власності.

Хлібокомбінат спеціалізується  на  виробництві хлібобулочних  виробів і реалізує свою продукцію  в м. Корець, населених пунктах  району, а також має свої торгові  магазини в м. Рівне, смт. Славута  та Городниця.

Виробництво хліба та хлібобулочних  виробів  в останні  роки підприємство збільшує, хоча знаходиться у стані  збитковості. Це пояснюється різким підвищенням цін на паливно-енергетичні ресурси, зниження купівельної спроможності населення, випічка хліба в домашніх умовах сільськими жителями, поява конкурентів на ринку збуту.

Для випікання хлібобулочних  виробів використовують борошно, яке  одержують за рахунок переробки  зерна, що закуповують в місцевих виробників, а також купують борошно  від інших його виробників - Білої  Церкви, Вінниці. Борошно засвідчується  якісними посвідченнями про якість переробки. Підприємство здійснює такі види діяльності:

1. Комерційна, товарообмінна,  заготівельна, торгівельна, торгівельно-закупівельна, постачально-збутова, консигнаційна,  дилерська, дистриб’юторська та  посередницька діяльність. Оптова  й роздрібна реалізація продукції  власного і невласного виробництва,  комісійна й комерційна торгівля.

2.  Виробництво, переробка,  закупівля й реалізація продукції  виробничо-технічного призначення,  товарів народного споживання, сільськогосподарської  та харчової продукції в Україні  та за її межами, виготовлення  та реалізація хлібопекарної  продукції.

 Корецький хлібокомбінат  виготовляє і реалізує різноманітну  продукцію: хліб дієтичний, хліб  Київський, хліб селянський, хліб  святковий, батон нарізний, рогалик  здобний, булочка здобна, булочка  шкільна, ватрушки та інше. Велику питому вагу серед цього асортименту займає хліб Київський, хліб селянський, батон нарізний.

Отже, основними видами продукції  на підприємстві є хліб, батони і  здобні вироби. Щодо життєвого циклу  цих товарів, то хліб перебуває на етапі зрілості батони – на етапі  спаду, здобні вироби – на етапі  зростання. Проаналізувавши дану інформацію, можна зробити висновок, що підприємство повинно збільшити обсяги виробництва  хліба і здобних  виробів, оскільки прибуток від їх реалізації максимальний  і знизити обсяги виробництва  батонів, бо прибутковість їх реалізації низька. Взагалі хлібобулочні вироби хлібокомбінату відповідають параметрам якості, недоліком є невідповідність  упакування та ціна на деякі види.

Метою створення підприємства і його подальшої діяльності є отримання прибутку. Щоб спланувати прибуток, доцільно скласти точний прогноз доходів і витрат. А для цього треба бути впевненим у тому, що підприємство зможе реалізувати визначену кількість своєї продукції за визначеною ціною. Для цього досліджуються канали реалізації та прогноз збуту продукції, який безпосередньо пов'язаний з ринком товарів. Відсутність такої інформації означає, що підприємство виходить на ринок з великим ризиком, не знаючи своїх шансів на успіх. Підприємство ставить перед собою виробниче завдання, визначає потребу в робочій силі, матеріальних ресурсах, основних засобах.

Таблиця 2.1.

Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

№ пп	Показники	Од. вим.	Роки			Відхилення
			2009	2010	2011	абс., +/-		відн., %
						2010/	2011/	2010/	2011
						2009	2010	2009	/2010
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	тис.грн.	3965,6	2134,2	3502,3	-1831,4	1368	-46,18	64,10
2	Середньорічна вартість основних засобів	тис.грн.	1382,6	1487,3	1554,1	104,7	66,8	7,57	4,49
3	Середньорічний залишок оборотних  коштів	тис.грн.	395,6	147,6	176,4	-248	28,8	-62,69	19,51
4	Коефіцієнт обіговості оборотних  коштів	оборотів	10,024	14,459	19,854	4,435	5,395	44,24	37,31
7	Середньоспискова чисельність  працівників	осіб	101	60	55	-41	-5	-40,59	-8,33
	в тому числі робітників	осіб	82	38	45	-44	7	-53,66	18,42
8	Фонд оплати праці	тис.грн.	511,5	270	552,6	-241,5	282,6	-47,21	104,7
9	Середньорічний виробіток одного працівника	тис.грн./ особу	39,263	35,570	63,678	-3,693	28,11	-9,407	79,02
10	Середньорічний виробіток одного робітника	тис.грн./особу	48,361	56,163	77,829	7,802	21,67	16,13	38,58
11	Середньомісячна заробітна плата  одного працівника	грн.	5,064	4,50	10,047	-0,564	5,547	-11,14	123,2
12	Фондозабезпеченість	грн./грн.	0,349	0,697	0,444	0,348	-0,253	99,88	-36,33
13	Фондовіддача	грн./грн.	2,868	1,435	2,254	-1,433	0,819	-49,97	57,05
Продовження таблиці 2.1.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
15	Фондоозброєність праці	тис.грн./особу	13,689	24,788	28,256	11,099	3,468	81,08	13,99
17	Собівартість реалізованої продукції	тис.грн..	851,7	1257,6	1807,40	405,90	549,8	47,66	43,72
18	Витрати виробництва	тис.грн.	1507,1	1610,8	2303,50	103,70	692,7	6,881	43,01
19	Питомі витрати	грн./грн.	0,380	0,755	0,658	0,375	-0,097	98,59	-12,86
20	Прибуток від реалізації	тис.грн.	-27,10	14,5	40,5	41,6	26	-153,5	179,3
21	Прибуток від звичайної діяльності	тис.грн.	-62,90	-34,10	0,90	28,8	35	-45,79	-102,6
22	Рентабельність виробництва	%	-3,537	-2,086	0,052	1,452	2,138	-41,03	-102,5
23	Рентабельність виробничих фондів	%	-4,549	-2,293	0,058	2,257	2,351	-49,61	-102,5
24	Рентабельність продукції	%	-7,385	-2,712	0,050	4,674	2,761	-63,28	-101,8
25	Рентабельність витрат	%	-4,174	-2,117	0,039	2,057	2,156	-49,28	-101,8

 

Отже, позитивним явищем на підприємстві є зростання обсягів  виробництва продукції, що виводить підприємство зі стану збитковості  і сприяє отриманню прибутку у 2011 році – 900грн. У зв’язку зі зростанням обсягів виробництва продукції зростає собівартість виготовленої продукції, оскільки зростають витрати на її виготовлення. Збільшилась середньорічна вартість ОВФ та річні амортизаційні відрахування у зв’язку із закупівлею нових ОВФ, зокрема потужної печі. Простежується збільшення фондовіддачі ОВФ, що свідчить про зростання ефективності виробництва. Зважаючи на скрутне фінансове становище на хлібокомбінаті зменшується чисельність працюючих, , але значно зростає виробіток одного працівника і середня заробітна плата. Отже, проаналізувавши всі техніко-економічні показники підприємства, можна зробити висновок, що становище хлібокомбінату дуже скрутне, хоча і у 2011 році підприємство отримало незначний прибуток.

Фінанси. Для того щоб здійснювати виробничий процес необхідно забезпечити підприємство потрібним вхідним потоком, саме, сировиною, матеріалами та інструментами. Щоб це забезпечити підприємству необхідні фінансові ресурси. З метою збереження стабільного стану стосовно забезпеченості фінансами, підприємству необхідно здійснювати постійний нагляд за коштами та відслідковувати негативні зміни. Проаналізуємо Ф№2 «Звіт про фінансові результати» та співставимо темпи росту обсягів реалізації та темпи росту розміру валового прибутку. Отримані результати представимо у вигляді таблиці 2.2.

Табл.2.2.

Показники прибутку і рентабельності підприємства

Показник/роки	2009	2010	2011	Відхилення
				Від 2009 року	Від 2010  року
1	2	3	4	5	6
Чистий дохід від реалізації продукції,    тис.грн.	3965,6	2134,2	3007,5	-958,1	873,3
Інші операціїні доходи , тис.грн.	165,9	255,5	191,7	25,8	-63,8
Інші доходи, тис.грн.		3,6			-3,6
Рентабельність продукції,%	1,155	1,032	1,089	-0,065	0,057

 

 

Рис.2.1. Динаміка зміни прибутку підприємства

Отже з таблиці і  на рисунку,  прибуток на об’єкті  дослідження можна відзначити чіткою тенденцією до зростання - у  2010 році ріст склав 1831,4 тис.грн у 2011році зменшився  на  958,1 тис.грн.

2.2. Визначення  резервів підвищення ефективності  підприємства

У ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну  оперативну самостійність у виборі  того, яку і скільки випускати  продукції, з ким співробітничати  і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати  усі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного обліку кон'юнктури ринку, його потреб і вимог.

 Будь-яке підприємство  прагне до підвищення ефективності  своєї діяльності, однак тільки  розуміння того, від чого залежить  ця ефективність, може привести  до позитивних результатів. 

На остаточну ефективність виробництва чималий вплив робить собівартість продукції. Чим краще  працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює  техніку, технологію і організацію  виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним  з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції  має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. До основних резервів зниження собівартості продукції відносять:

 а) збільшення обсягів  виробництва за рахунок більш  повного використання виробничої  потужності підприємства;

 б) скорочення витрат  на виробництво за рахунок  підвищення рівня продуктивності  праці, ощадливого використання  сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат і виробничого браку .

 Резерви збільшення  виробництва продукції виявляються  в процесі аналізу виконання  виробничої програми. При збільшенні  обсягу виробництва продукції  зростають тільки перемінні витрати, - пряма зарплата робітників, прямі  матеріальні витрати і так далі - сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті чого і знижується собівартість продукції.

 Резерви скорочення  витрат можна установити по  кожній статті витрат за рахунок  конкретних організаційно-технічних  заходів - упровадження нової,  більш прогресивної техніки і  технології виробництва, поліпшення  організації праці і так далі - які будуть сприяти економії  заробітної плати, сировини, матеріалів  і енергії [13;184].