Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику

ЗМІСТ

ВСТУП

Сучасне бізнес середовище характеризується стрімкими, нестійкими та важко передбачуваними змінами  усіх його складових елементів. Такий  стан речей призводить до того, що керівники  підприємств змушені приймати рішення  про перехід до більш ефективної моделі забезпечення підвищення показників діяльності, що надасть можливість більш ефективно задовольнити потреби  і запити споживачів та ринку, здійснити  відновлення основних виробничих фондів, удосконалити технології, організацію  й управління виробництвом тощо. Для ефективного прийняття управлінського рішення необхідно проаналізувати ризик, який його супроводжує. Оцінка ризику передбачає комплекс дій, спрямованих на оцінку, аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на діяльність організації, з метою запобігання відхиленням, загрозам, втратам тощо або протидії їх виникненню.

Зараз головним орієнтиром та мірилом успішності функціонування виробничих ланок є обсяги отриманого  прибутку. В той же час, проблемі поточних витрат в багатьох випадках приділяється недостатня увага. В зв′язку  з цим для сучасного етапу  розвитку вітчизняних підприємств  промисловості значною мірою  характерні стихійність та непередбачуваність процесів формування витрат. Потребують більш детальної  уваги взаємозв′язки  та взаємообумовленість різних видів  діяльності по формуванню витрат, в  тому числі: нормування, планування, облік  та аналіз. Існуючі недоліки в управлінні витратами  ведуть до розбалансування  всього процесу їх формування, а  в результаті - до зайвих витрат, чому можна запобігти при раціональній організації відповідного процесу. Наслідком цього став надмірно високий  рівень витрат на ряді вітчизняних  підприємств у порівнянні з аналогічними підприємствами розвинутих країн.

За  умов постійного  зростання  конкуренції  підприємства  різних  галузей  повинні  одночасно  підвищувати  якість своєї  продукції,  знижувати  витрати  на  її  виробництво  та  пропонувати достатньо  диференційовану  продукцію  з  метою  якнайкращого  задоволення  існуючого  попиту.  Особливо  актуальними постають проблеми зниження витрат виробництва, оскільки витрати є одним з основних ціноутворюючих чинників.

 У ціновому механізмі  потрібно розрізняти і виділяти  дві взаємодіючі частини. Це, з  одного боку, самі ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни,  з іншого — ціноутворення як  спосіб, правила встановлення, формування  нових цін і зміни діючих. Під  загальною поширеною назвою "ціна" розуміється комплекс економічних понять, що входять в єдину синтетичну категорію. Реально під одним найменуванням "ціна" існує, як згадувалася вище, безліч її видів, що різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування, тому дати загальне, єдине визначення поняттю "ціна" складно. Ми будемо вважати, що ціна — це грошовий вираз вартості товару.

Над проблемою ціноутворення, в системі відносин з покупцями  продукції підприємств, плідно працює багато українських науковців. Значний  внесок здійснили такі відомі вчені: Афонін А., Бугулов В., Базилюк А., Гришко С., Гриценко А., Горобей М., Гусєв  В., Шевчук В. та інші дослідники.

Крім того, над розробкою  питань теорії ціноутворення та практикою  формування цін, працюють зарубіжні  економісти: Волков А., Гальперін В., Гребенніков П., Герасименко В., Іванов І., Леуський А., Максимова В. та інші. Аналіз вітчизняних та зарубіжних праць  показує, що дані проблеми знаходяться  в центрі уваги науковців і  практиків, проте деякі аспекти  потребують подальшого дослідження  у зв’язку зі змінами сучасних умов господарювання.

В сучасних умовах, процес ціноутворення  на вітчизняних підприємствах має  ряд недоліків, які обумовлені двома  основними причинами. По-перше, простежується  спадщина планової економіки, при якій ціни на продукцію визначалися тільки на основі витрат і встановлювалися  директивно у відповідності з  діючими прейскурантами. Подруге, підприємства не мають достатнього практичного  досвіду, як при формуванні ціни, так  і при її використанні в ринкових умовах.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень, розробка методичних і практичних рекомендацій по удосконаленню механізму ціноутворення в системі відносин підприємства з покупцями у напрямі підвищення економічної ефективності їх функціонування на сучасному етапі розвитку виробництва.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні завдання: проаналізовано діючу систему ціноутворення у відносинах з покупцями хлібобулочної продукції, визначено особливості її використання в умовах вітчизняного ринку, обґрунтовано процес формування цін та їх вплив на дебіторську заборгованість.

В ході дослідження передбачається використання як загальнонаукових, так  і спеціальних методів. Доцільним  є використання аналізу та синтезу, порівняння, узагальнення та групування витрат.

ПСК «  Корецький хлібокомбінат» спеціалізується  на  виробництві хлібобулочних  виробів і реалізує свою продукцію в м. Корець, населених пунктах району, а також має свої торгові магазини в м. Рівне, смт. Славута та Городниця.

Виробництво хліба та хлібобулочних виробів  в останні  роки підприємство збільшує, хоча знаходиться у стані збитковості. Це пояснюється різким підвищенням цін на паливно-енергетичні ресурси, зниження купівельної спроможності населення, випічка хліба в домашніх умовах сільськими жителями, поява конкурентів на ринку збуту.

Метою створення підприємства і його подальшої діяльності є отримання прибутку. Щоб спланувати прибуток, доцільно скласти точний прогноз доходів і витрат. А для цього треба бути впевненим у тому, що підприємство зможе реалізувати визначену кількість своєї продукції за визначеною ціною. Для цього досліджуються канали реалізації та прогноз збуту продукції, який безпосередньо пов'язаний з ринком товарів. Відсутність такої інформації означає, що підприємство виходить на ринок з великим ризиком, не знаючи своїх шансів на успіх.

Розділ 1. Теоретико-методичні  засади обґрунтування господарських рішень щодо рівня ціни на окремі види продукції

1.1. Сутність операційної діяльності підприємства

Операційна діяльність - це основний вид діяльності підприємства, з метою здійснення якої вона створена.

До основної діяльності відносять  операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є визначальною метою  створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність включає  реалізацію виробничих запасів, оперативну оренду активів тощо

Характер операційної діяльності підприємства визначається насамперед специфікою галузі економіки, до якої воно належить. Основу операційної  діяльності більшості підприємств  складає виробничо-комерційна та торгова  діяльність, яка доповнюється здійснюваної ними інвестиційної та фінансової діяльністю.

Разом з тим, інвестиційна діяльність є основою для інвестиційних  компаній, інвестиційних фондів та інших інвестиційних інститутів, а фінансова діяльність є основною для банків та інших кредитно-фінансових інститутів. Але характер основної діяльності таких інвестиційно-фінансових інститутів в силу її специфіки вимагає  особливого розгляду, яке виходить за рамки цієї книги.

Операційна діяльність підприємства характеризується наступними основними особливостями, що визначають специфіку використання капіталу:

1. Вона є головним компонентом всієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування. Основний обсяг формованих активів, основна чисельність персоналу підприємства обслуговують цю діяльність. Відповідно, капітал, що використовується в операційній діяльності, при нормальних умовах функціонування підприємства займає найбільшу питому вагу в загальному обсязі задіяного їм капіталу.

2. Операційна діяльність носить пріоритетний характер по відношенню до інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства. Тому розвиток будь-яких інших видів діяльності не повинна вступати в протиріччя з розвитком операційної діяльності, а тільки підтримувати її. Відповідно і задачі підвищення ефективності використання капіталу в будь-яких інших видах діяльності підприємства не повинні вирішуватися за рахунок зниження цієї ефективності в операційному процесі.

3. Інтенсивність розвитку операційної діяльності є основним параметром, що характеризує поступальний економічний розвиток підприємства по окремих стадіях його життєвого циклу. Відповідно, можливості ефективного використання капіталу в операційному процесі на різних стадіях життєвого циклу підприємства визначають цілі і завдання не лише стратегії використання капіталу, але і цілі, а також можливості реалізації загальної економічної стратегії підприємства.

4. Господарські  операції, що входять до складу операційної діяльності підприємства, носять самий регулярний характер. У порівнянні з операціями інших видів діяльності частота операцій по ній найвища.

Це визначає високу інтенсивність  формування та реалізації управлінських  рішень, пов'язаних з використанням  капіталу в операційному процесі  підприємства. Крім того, регулярність здійснення господарських операцій створює основу для регулярного  формування ефекту використання капіталу в цьому виді діяльності підприємства у формі обсягу реалізованої продукції, доходу, прибутку тощо

5. Операційна діяльність підприємства орієнтована в основному на товарний ринок, у той час як формування необхідного до використання капіталу здійснюється переважно на фінансовому ринку. Так. операційна діяльність пов'язана з різними видами та сегментами товарного ринку, що визначаються специфікою використовуваної сировини і матеріалів, характером готової продукції. Відповідно і умови формування кінцевого ефекту використання капіталу в операційній діяльності підприємства значною мірою пов'язані зі станом кон'юнктури відповідних видів і сегментів товарного ринку. У той же час один з найважливіших компонентів формування цього ефекту - вартість капіталу, що залучається до використання в операційному процесі - істотним чином залежить від стану кон'юнктури відповідних видів і сегментів фінансового ринку. Використання капіталу в операційній діяльності підприємства повинно бути пов'язане з тенденціями кон'юнктури обох аналізованих ринків, які іноді носять противо-направлений характер.

6. Здійснення операційної діяльності пов'язано з капіталом вже інвестованих в неї. Інвестований в цю діяльність капітал набуває форми операційних активів підприємства. Від складу цих активів, їх збалансованості, потенційної продуктивності, швидкості обігу та інших характеристик значною мірою залежить здатність підприємства генерувати форми ефекту використання капіталу, в першу чергу, операційний прибуток. Тому одним з найважливіших чинників забезпечення високого рівня ефективності використання капіталу, задіяного в операційній діяльності підприємства, є ефективне управління його операційними активами.

7. У процесі операційної діяльності споживається значний обсяг живої праці, на відміну від інвестиційної та фінансової діяльності, де витрати цієї праці несуттєві. Це створює широкі можливості використання взаємозамінності таких виробничих факторів, як капітал і праця в операційному процесі підприємства (ефект взаємозамінності цих факторів визначається виробничою функцією Кобба-Дугласа, модель якої розглянуто раніше). Взаємозамінність цих виробничих факторів визначає варіативність формування показників ефективності використання операційного капіталу підприємства навіть при незмінному обсязі виробництва (реалізації) продукції. Отже, забезпечуючи ефективність використання капіталу в операційній діяльності підприємства, необхідно враховувати взаємозв'язок цієї ефективності з рівнем кінцевої ефективності всієї операційної діяльності підприємства.