Міжнародна економічна діяльність України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. АКАДЕМІКА ЮРІЯ БУГАЯ

 

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Міжнародна  економіка»

на тему:

 

«Міжнародна економічна діяльність України»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка ІІІ-го курсу групи Е-01

Шаповалова Анастасія

Керівник:

к.е.н., ст.н.с. Дульська І.В.

Захист відбувся _________________________

Члени комісії  з захисту

Дульська І.В., зав. кафедрою обліку і фінансів, к.е.н., ст.н.с.

___________

Підсумкова  оцінка__________________

 

 

Київ - 2012

Зміст

 

 

ВСТУП

 

Економічний розвиток у сучасному світі відбувається під впливом ряду факторів, найважливішими серед яких є прогрес наукової думки, технологій, інтернаціоналізація багатьох сфер суспільного життя, перехід багатьох країн світу до моделі ринкових відносин. Поглиблюється взаємна залежність країн та господарських агентів, розвиваються процеси інформатизації традиційних видів бізнесу та становлення нових виробничих систем на базі комп’ютерних технологій і мереж даних.

Уже наприкінці ХХ ст. на економічній діяльності людства кардинально позначився вплив тенденцій до глобалізації та регіоналізації, які посилювалися зрушеннями у сфері технологій, лібералізацією валютно-фінансових відносин.

Формування  інтеграційних механізмів, нові реалії, які породжуються науково-технічним прогресом (НТП), поширенням мережі Інтернет практично на всі аспекти життя суспільства, обумовлюють таке самоусвідомлення людства, яке принципово відрізняється від тих уявлень, що були достатніми для його життєдіяльності та відтворення в минулому. Нині жодна країна світу, навіть найбільші та економічно найпотужніші держави, не можуть забезпечити скільки-небудь задовільних умов своєї участі в системі міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці, не беручи участі в тих інтеграційних механізмах, які визначають геополітичні, геоекономічні передумови світової розстановки сил, глобальної конкуренції.

Не  розв’язавши завдань оптимізації  усієї системи міжнародної економічної  діяльності (МЕД) України, не можна сподіватися на успішне реформування економіки держави в цілому, оскільки така діяльність є, по-перше, значним компонентом господарювання, а по-друге, його потужним каталізатором.

 

Розділ 1.

суб’єкти міжнародної економічної діяльності України

1.1. Цілі учасників міжнародної економічної діяльності України

 

 

Формування ефективної системи МЕД України вимагає урахування особливостей усіх її діючих агентів, причому не тільки комерційних, а й виключно регулюючих, резидентів та нерезидентів України. Такий підхід дає змогу більш ґрунтовно оцінити характер застосовуваних ними інструментів, торговельних, інвестиційних та інших форм співробітництва.

Навіть стислий перелік форм МЕД дозволяє зробити висновок, що в ній беруть участь різнотипні, різнорівневі суб’єкти, які мають принципово різні цілі. Одні з них прагнуть до прибутку, інші намагаються встановити своєрідні правила гри, очікуючи, що їхня діяльність принесе користь тим чи іншим учасникам міжнародного співробітництва або суспільству, міжнародному співтовариству в цілому в опосередкованій формі.

Щоб класифікувати суб’єктів МЕД, врахуємо, з одного боку, природу, принципові інтереси учасників ринкових відносин, а з іншого – рівні їх політики, масштаби, в яких відповідна політика реалізується.

Щодо рівнів економічної діяльності, то умовно можна виділити мікроекономічний; макроекономічний; між- або наддержавний. Їх інтереси можуть бути пов’язані з збільшенням прибутку або з створенням певних режимів, умов господарювання. Відповідно суб’єкти МЕД належать до одного з двох принципово відмінних класів: а) підприємницького; б) регулюючого.

Класифікаційна належність конкретних суб’єктів визначає і переважний характер їх МЕД, а також права, взаємні зв’язки та повноваження. Ринковий характер економічної системи, яка будується в Україні, зумовив зниження ролі адміністративної складової зазначених відносин. Відійшли в минуле реалії радянських часів, коли існувала так звана державна монополія зовнішньої торгівлі, а вихід на зовнішній ринок не тільки потребував відповідних дозволів та регламентуючих заходів, а й мав уписуватись у механізм директивного планування.

Більш природною є ситуація «презумпції права», ніж «презумпції безправ’я». Таке природне право самим фактом свого існування сприяє формуванню ефективного ліберального підприємницького середовища. Для МЕД ліберальність режиму означає, що підприємницька діяльність здійснюється відповідно до статутних документів комерційних структур і не потребує обов’язкової державної реєстрації й дозволу. Така обов’язковість стосується лише окремих видів господарювання та обмеженого переліку видів контрактів.

З урахуванням викладеного розглянемо перелічені рівні суб’єктів МЕД, враховуючи їх природу та характер принципових цілей.

 

1.2. Мікроекономічний рівень міжнародної економічної діяльності України

 

Основною господарською ланкою, що опосередковує процес інтернаціоналізації економічного життя, є організації базового рівня – підприємства, фірми та інші життєздатні в умовах ринку самостійні одиниці підприємницького типу, націлені на досягнення гармонізованих із суспільними інтересами максимальних показників прибутковості, комерційного обігу, технічного переозброєння.

Наприкінці радянського та в умовах перехідного періоду в Україні було сформовано значну кількість суб’єктів господарської діяльності, які, діючи на комерційних засадах, створюють передумови, тканину міжнародного співробітництва. Можна сказати, що навіть попри затримку із проведенням реальних реформ, в Україні було утверджено основи ринкової інфраструктури. Так, на початку нового століття в Україні функціонувало понад 200 комерційних банків, близько 130 інвестиційних компаній та фондів, 2300 аудиторських фірм, 300 страхових компаній, 350 бірж, 400 кредитних спілок. Відбулося «переростання кількості в якість»: практичною діяльністю ці економічні суб’єкти створюють структуру товарного, грошового, валютного, фондового ринків.

Суб’єктами МЕД в будь-якій країні є юридичні, фізичні особи, організаційні структури, наділені дієздатністю та правами. В Україні за Законом України (ЗУ) «Про ЗЕД» такими суб’єктами можуть бути подані в схемі (рис. 1.1.).

 

фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають відповідну правоздатність;

юридичні особи, які зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торгові доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких повністю перебуває у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами за законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким чинними цивільно-правовими законами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності (філії, відділення тощо), які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України;

спільні підприємства з участю українських та іноземних суб’єктів господарської діяльності, які мають відповідну реєстрацію та мають постійне місцезнаходження на території України;

інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Рис. 1.1. Суб’єкти МЕД в Україні за законодавством

 

З правового погляду, зокрема за ЗУ «Про ЗЕД», юридичними особами, які беруть участь у ЗЕД, є й Україна як держава, місцеві органи влади й управління та інші держави, які діють в особі відповідних органів. Разом з тим така формальна належність не повинна вносити плутанину до класифікації: якщо не йдеться про господарські організації, які можуть створюватися державними органами, діяльність останніх вважається такою, що відбувається на макрорівні.

Мікроекономічний, як і інші рівні МЕД, має свої функціональні відмінності, специфічне коло суб’єктів, цілі, а також засоби реалізації цих цілей. Спочатку розглянемо основну групу мікроекономічних суб’єктів, а саме підприємницьку.

На цьому рівні МЕД – це заходи ринкової політики з боку комерційних структур, які виходять за межі національної держави. Зауважимо, що поняття «мікроекономічний рівень» є певною мірою умовним. До його суб’єктів зараховують як підприємства малого бізнесу, галузеві фірми, які здійснюють експортно-імпортні операції, так і великі ТНК, життєдіяльність яких уже за самою своєю природою не може не мати міжнародного характеру. Таким чином, щорічний комерційний обіг «мікроструктури», наприклад великої корпорації, може значно перевищувати ВВП «макроструктури» – невеликої та навіть середньої за розмірами країни.

З цього видно, що підприємницькі організації можуть мати як мононаціональну, так і інтернаціональну природу. Переважна більшість українських учасників МЕД мононаціональні, перебувають у приватній і державній власності, що можна пояснити значною мірою автаркічним характером економічної моделі, яка існувала в країні за радянських часів. Її виявами були державна монополія на зовнішню торгівлю та гіперцентралізована власність на засоби виробництва.

Проте останнім часом в Україні поширюються інтернаціональні форми співробітництва, які виникають унаслідок лібералізації руху факторів виробництва, капіталу у формі транснаціональних корпорацій, їхніх філій, відділень, дочірніх компаній, а також спільних підприємств. Але усі ці форми поєднуються характерними для суб’єктів бізнесу, зокрема бізнесу міжнародного, цілями, що є взаємозв’язаними та взаємообумовленими (схема на рис. 1.2).

 

максимізація індивідуального прибутку, оскільки МЕД розглядається як субстанція інколи безальтернативної сфери реалізації комерційних інтересів (порівняно з цією метою решта цілей може розглядатися як засоби реалізації);

розширення виробництва як самостійна мета господарської діяльності; крім того, розширення виробництва – це і запорука збільшення прибутків, зменшення конкурентних ризиків та засіб боротьби з конкурентами через їх поглинання;

розширення ринків збуту завдяки проникненню або розширенню такого проникнення в господарську сферу зарубіжних країн;

підвищення ефективності міжнародної господарської діяльності через наближення виробництва до споживачів у випадках здійснення зарубіжного інвестування, активізації міжнародної маркетингової політики;

подолання інституційних, тарифних та нетарифних перешкод – обминання або зниження митних стягнень, національних обмежень на реалізацію тих або інших торговельних операцій адміністративного характеру;

розв’язання проблем, пов’язаних із нестабільністю міжнародних цін та співвідносних цінових показників (передусім через ревальвацію та девальвацію валют).

Рис. 1.2. Цілі МЕД суб’єктів бізнесу

 

Окрему групу підприємницьких суб’єктів МЕД становлять кредитно-фінансові установи, які є регуляторами ринку, отже грають подвійну роль. Така подвійна роль характерна для банківських установ, агентств страхування та інших форм фінансового обслуговування.

Щодо регулятивних мікроекономічних структур, то ними є об’єднання підприємців, інформаційні структури, аудиторські, юридичні фірми, організації сприяння бізнесу, у створенні яких могли більшою або меншою мірою брати участь державні організації. Мікроекономічні суб’єкти МЕД відповідно до своїх комерційних інтересів та можливостей можуть відігравати роль як замовників, так і виконувачів посередницьких послуг.

1.3. Макроекономічний рівень міжнародної економічної діяльності України

 

Розглядаючи суб’єктів МЕД на макрорівні, слід враховувати її подвійну природу. Адже це водночас і господарська, і регулятивна практика держави в особі повноважних її органів, які безпосередньо організовують рух через кордони предметів міжнародного співробітництва або діяльність яких спрямована на формування режиму такого співробітництва.

Коли йдеться про макрорівень суспільного життя, то, як правило, мають на увазі державну політику, що захищає інтереси суспільства в цілому. Так само і стосовно макрорівня МЕД – він є сферою реалізації інтересів країни в цілому. Причому такі інтереси можуть як збігатися з інтересами окремих приватних учасників міжнародного співробітництва, так і суперечити їм.

У першому випадку (збіг інтересів) типовими ситуаціями є укладання рамкових угод з іншими державами (угрупованнями держав) про розширення обсягів співробітництва, протекціоністський захист вітчизняних виробників (вочевидь всупереч інтересам зарубіжних конкурентів) через запровадження митних тарифів та нетарифних обмежень.

Для розвитку експортного виробництва в Україні важлива практична реалізація угоди про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з РФ, у межах СНД, на чому протягом років незалежного існування колишніх радянських республік наполягає Україна. Потенційно ще більше значення для України має укладення такої ж угоди з ЄС, що розглядається як важливий крок на шляху поступової інтеграції держави до загальноєвропейських структур. Щодо розширення співробітництва з ЄС, то тут важливе періодичне укладання угод про квоти для України на ввезення на митну територію ЄС деяких видів продукції, зокрема текстилю (в ЄС діє жорстка система квот та інших обмежень, передусім на аграрну продукцію).

У другому випадку (суперечність інтересів) головний орієнтир державної політики – приведення у відповідність з інтересами суспільства інтересів приватних структур. При цьому застосовуються заходи централізації доходів (у формі митних зборів, інших податків) і прямі обмеження, пов’язані з можливими макроекономічними дисбалансами, до яких може призвести МЕД великої кількості мікросуб’єктів, а також із ситуаціями, коли макроекономічні дисбаланси примушують державу вдаватися до певних обмежень, як от – негативне сальдо поточних операцій (перевищення імпортних платежів та трансфертних виплат над експортними та трансфертними надходженнями, небезпечна масова міграція спекулятивних капіталів). Їх надмірне надходження може спричинити інфляційні тенденції й викликати кризові явища на валютному та фондовому ринках у випадках раптових відпливів таких «гарячих грошей».