Мікроекономічна модель підприємства

     МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

     ЛУГАНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

                                                Кафедра економічної  теорії і

                                                маркетингу 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з мікроекономіки

НА ТЕМУ:

”Мікроекономічна модель підприємства” 
 
 

                                          Виконала:     студентка 1321 групи

                                                       Лисогор Ю.М.

                                                       шифр 080462

                                          Перевірив:     Бучнєв М.М. 
 
 
 
 

Луганськ-2010

 

      Зміст 

     Стор.

Вступ            3

1. Підприємство  як суб'єкт та виробничо-ринкова  система   5

1.1. Підприємство  як виробничо-ринкова система   5

1.2. Виробництво  і технологія. Виробнича функція   11

2. Види  та параметри підприємств    17

2.1. Види  та умови функціонування підприємств   17

2.2. Найважливіші  параметри підприємства як 

мікроекономічної  моделі    27

3. Об'єднання підприємств в Україні та форма індивідуального

відтворення підприємства в ринковій економіці    32

3.1. Характеристика  об'єднань підприємств, їх 

особливості та принципи       32

3.2. Форма  індивідуального відтворення підприємства 

в ринковій економіці        34

Висновки           38

Список  використаних джерел       39

 

      Вступ

     З точки зору права, підприємство - самостійний хазяйнуючий суб'єкт (який веде ту чи іншу діяльність з метою реалізації її результатів на ринку), створений у порядку, встановленому Господарчим кодексом України, для виробництва продукції, виконання робіт та послуг з метою задовільнення суспільних потреб та отримання прибутку.

     З точки зору економіки, організація  – господарча одиниця у якій планомірно та цілеспрямовано комбінуються фактори виробництва, щоб після виготовлення та реалізації виробів (робот, послуг) забезпечити досягнення цілей цієї господарчої одиниці та її власника.

     Виробнича діяльність в широкому понятті –  діяльність людини, групи людей, держави  спрямована на створення нових матеріальних та інших цінностей.

     За  умов ринкової економіки підприємство діє не як мікрочастка єдиного народногосподарського комплексу країни, а як первинна ланка економіки країни.

     У середині XX в. підхід менеджерів до взаємовідносин фірми та суспільства базувався на таких положеннях:

• "Що добре для фірми, то добре і для суспільства";
• "Справа бізнесу - бізнес".

     Цей підхід був прийнятий і суспільством. Але з початком науково-технічної революції з'явилась думка, що така відсутність обмежень породжує соціальну несправедливість. Суспільство створило ланку обмежень: закон про дитячу працю, мінімальну заробітну плату, охорону праці, тощо.

     В той же час споживач почав пред'являти вимоги до цін, якості товару, невигідних умов придбання товару, політичного впливу, засмічення навколишнього середовища. Бачимо багато зв'язків і очевидно що успіх фірми залежить від того як відрегульована діяльність, хто і як її контролює. Все це привело до значного посилення контролю до діяльності фірм. Тому тема даної курсової роботи є актуальною.

     Метою курсової роботи є дослідження мікроекономічної моделі підприємства.

     В роботі розглядатимуться такі питання:

     1. Підприємство як суб'єкт та  виробничо-ринкова система.

     2. Види та параметри підприємств.

     3. Об'єднання підприємств в Україні та форма індивідуального

     відтворення підприємства в ринковій економіці.

     Об’єктом дослідження є підприємство.

     Для написання курсової роботи використовували  такі джерела інформації:

      1. Господарський кодекс України  // ВВР. – 2003. - №18-22 із змінами  від 11.02.2010.

      2. Базилевич В.Д. Економічна теорія: політекономія. Підручник/ Базилевич В.Д.  – К., 2005. – 581 с.

      3. Микроэкономика: Учеб. / Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С.; Под общ. ред. Л. С. Тарасевича. — СПб.: Изд-во СПб УЭФ, 2006. — 352 с.

      4. Афанасьєв Є.В. Моделювання фінансового ризику багатоцільових рішень в управлінні прибутковістю промислового підприємства /  
Є.В. Афанасьєв // Фінанси України. - 2006. - №3. -  С. 46-55.

      5. Бродська І.І. Аналітична модель інтегральної оцінки вартості підприємства / І.І. Бродська // Економіка АПК. - 2008. - №6. - С. 94-101.

      6. Голубев А.В. Современная модель сельскохозяйственного предприятия / А.В. Голубев // Аграрная наука. - 2006. - №11. -  С. 6-9.

      7. Піддубна О.О. Математична модель динаміки виробничого потенціалу підприємства / О.О. Піддубна // Агросвіт. - 2009. - №16. -  С. 20-23. 

 

      1. Підприємство як  суб'єкт та виробничо-ринкова  система

     1.1. Підприємство як виробничо-ринкова система

     Мікроекономіка  розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.

     Підприємство (фірма) - це організація, яка формується і управляється з метою отримання  максимального прибутку для її власників  шляхом виробництва благ для продажу  на ринку.

     Господарський кодекс України [1] дає таке визначення підприємства:

     «Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, і комерційну діяльність з метою одержання відповідного доходу (прибутку)».

     З економічної точки зору підприємство самостійно здійснює виробничу діяльність.

     Виробництво - це процес використання праці та обладнання, капіталу разом з природними ресурсами  і матеріалами для створення  необхідних товарів та надання послуг.

     Тобто виробництво можна розглядати як продуктивну систему.

     Разом з тим виробництво можна охарактеризувати і як систему відносин між людьми.

     Фактори виробництва:

     1. Земля – включає не лише  земельні угіддя, а й природні  ресурси.

     2. Капітал – все те, що створюється  людиною і служить основою  створення нового продукту.

     3. Праця.

     4. Підприємницькі здібності.

     Результати  виробництва – матеріальні продукти та послуги

     Організаційно-економічні відносини (визначаються передусім  технологією, що використовується у  виробництві).

     Соціально-економічні відносини (визначаються передусім  відносинами власності, що панують у суспільстві).

     Принципи  раціоналізації виробництва:

     Відповідність факторів виробництва – якісні характеристики працівників (кваліфікація) повинні  відповідати рівню засобів виробництва.

     Співвідношення  факторів виробництва – крім якісного співвідношення має бути і кількісне співвідношення.

     Взаємозамінність  факторів виробництва – один і  той же результат можна отримати при різному співвідношенні факторів виробництва.

     Відносини між людьми можуть носити організаційно-економічний  або соціально-економічний характер.

     Соціально-економічні відносини визначаються в першу  чергу пануючими відносинами  власності.

     В мікроекономіці вивчається виробництво  як  продуктивна система, здатна постачати на ринок певну кількість  товарі, витративши при цьому деякі кошти і ресурси.

     Тобто в мікроекономіці вивчаються організаційно-економічні відносини і в першу чергу  вони визначаються технологією, що застосовується в даному виробництві.

     Підприємство  є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг.

     Будь-яка  система, за термінологією загальної  теорії систем, має вхід, процесор та вихід. На вході підприємства — так звані прості елементи процесу виробництва (фактори виробництва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія, інформація тощо. Процесор — це трансформація факторів виробництва у готову продукцію, а саме — виробничий процес. Вихід — кінцеві результати виробництва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, вироблені підприємством за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.

     Ресурси, або фактори виробництва, — це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ — готової продукції. Заведено розрізняти такі групи факторів виробництва: праця — всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються людьми в процесі виробництва; фізичний капітал, або просто капітал, — засоби виробництва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності; природні ресурси — все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист.

     З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу: миттєвого — період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового — період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші — як постійні; довгострокового — період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

     За  кількістю найменувань продукції  підприємство поділяють на монопродуктові та багатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підприємство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт.

     Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:

• що виробляти ?
• яким чином виробляти?
• для кого призначаються результати виробництва?