Макроекономика

       MR = MC₁ = LRMC, звідси, обсяг Q_М = Q₁, а ціна Р_М = Р₁. Рівень середньої вартості, С_М, виробництва обсягу Q_М визначається точкою С, де AC₁ = LRAC.

       Рис. 1.18. Монополістична рівновага в довгостроковому періоді [14, 100].

       У випадку монополії для стану  довгострокової рівноваги закономірним є те, що

       P_М >LRMC = minLRAC.

       Це  означає, що в довгостроковому періоді  монополіст може зберігати економічний  прибуток за рахунок існування бар'єрів для входження в галузь конкурентів (конкурентний механізм не спрацьовує, парадокс прибутку не спостерігається). На рис. 1.19 цей прибуток чисельно дорівнюватиме площі прямокутника С_МР_МЕ_МС. Тому монополіст при максимізації прибутку не змушений працювати на рівні мінімальної довгострокової середньої вартості, яка досягається в точці F при обсязі випуску Q_F. Його обсяг випуску Q_М буде меншим за обсяг Q_F, що у випадку повної конкуренції відповідає ефективному масштабу виробництва фірми [14, 101].

       Рис. 1.19. Конкурентна (Е_С) і монополістична (Е_М) рівновага [14, 101] 

       Ціноутворення за формулами граничного випуску  визначає точні умови максимізації прибутку фірми-монополіста. На практиці монополісти користуються принципом  ціноутворення "вартість плюс" – тобто ціна встановлюється на рівні граничної вартості МС плюс певна надбавка. З урахуванням формул попередніх формул матимемо:

       звідси

       тобто ціна дійсно встановлюється вищою за рівень МС (нагадаємо, що E_D<0; ця формула не використовується у випадку E_D=–1).

       Застосування  цього принципу ілюструє рис. 1.20.а  і 1.20.б. Перший з них відповідає більшій  еластичності попиту, ніж другий. Тому надбавка АС=(Р_М– МС) буде досить значною, коли цей принцип ціноутворення застосовується 

       Рис. 1.20. Монопольне ціноутворення за принципом "вартість плюс": (а) ринок товару еластичного попиту; (б) ринок товару нееластичного попиту [14, 102] 

       Розділ IV. Політика ціноутворення в національній економіці

       4.1. Ціноутворення на  конкурентному ринку в Україні (на прикладі ринку цукру)

       Після періоду нестабільності в листопаді-грудні 2003 року ціни знову почали знижуватися. Негативна цінова тенденція на ринку відновилася зі стабілізацією політичної й економічної ситуації в країні на тлі достатньої кількості пропозицій цукру на ринку, – експерти відділу аналізу ринків банку "Аваль". 

       Рис. 2.1. Попит на ринку цукру [23] 

       Початок 2004 календарного року для ринку цукру ознаменувалося ростом цін. Компанії, що відновили роботу після новорічних свят, через відсутність на ринку значної частини конкурентів підвищили відпускні ціни. Однак вже в лютому, у міру поновлення торгово-закупівельної діяльності та збільшення кількості пропозицій, ціни на цукор знизилися.

У цей період на ринку було зафіксовано збільшення обсягів продажу цукру з боку виробників, які довгий час притримували обсяги в надії на сприятливішу цінову кон'юнктуру ринку. Частково сприяло зниженню цін зменшення постачань контрабандного українського цукру в Росію.

       У березні ситуація на ринку почала змінюватися. У першій половині місяця тенденція зниження цін, що зберігалася практично протягом усього лютого, змінилася на протилежну: ціни на цукор почали рости за рахунок різкого скорочення продажу з боку власників великих партій і (чи) збільшення відпускних цін на нього. Аналогічна ситуація на ринку спостерігалася з початку квітня до кінця травня, головним чином, завдяки координованим діям основних гравців, що вели досить стриману політику продажу або ж декларували досить високі ціни. Відсутність великих обсягів на ринку призвів до деякого ажіотажу: покупці цукру активізували закупівлю, намагаючись максимально забезпечити себе обсягами для подальшої переробки і (чи) перепродажу цукру.

       Крім  того, у міру наближення літнього періоду підвищення цін підтримувалося високим попитом на цукор і з боку виробників морозива та прохолодних напоїв, і з боку компаній, що займаються дрібнооптовим продажем, а також скороченням кількості пропозицій дешевого цукру сільгосппідприємствами.

       Тим часом, необхідність погашення кредитів, а також зростання цін на паливо змусило багатьох учасників ринку прийняти рішення про продаж готівки для вивільнення коштів і формування запасів палива. Однак очікуваного сезонного сплеску попиту в цей час не відбулося, і ціни на цукор знову почали знижуватися.

       Ситуація  помітно змінилася лише наприкінці червня – початку липня, коли попит  з боку споживачів цукру, в основному виробників морозива і прохолодних напоїв, а також зниження обсягів пропозиції цукру з Держкомрезерву привів до різкого стрибка відпускних цін. [24, 156] 

Не останню роль отут зіграла й гра на підвищення цін великими операторами ринку, багато хто з яких вирішили підготуватися таким чином до надходження на ринок сирцевого цукру.

       У середині липня цінова ситуація на ринку цукру стабілізувалася, після чого, практично до середини серпня, зберігалася негативна цінова динаміка. Очевидно, в основі такої тенденції лежало, насамперед, збільшення пропозиції очеретяного цукру, виробленого в рамках квоти, активізація продажу цукру з Держкомрезерву, а також зростання пропозиції цукру внаслідок очікувань більш глобального зниження цін напередодні нового бурякового сезону.

       Чергове зростання цін було відзначено лише наприкінці серпня на тлі малоактивної торгівлі у святковий період. Це в умовах стабільного попиту призвело до деякого ажіотажу на ринку та підвищенню відпускних цін і різкого скорочення пропозиції держкомрезервного цукру. Утім вже в середині вересня надходження на ринок цукру, виробленого з цукрового буряка нового врожаю, зумовило помітне скорочення темпів зростання цін. Хоча компанії, що мають залишки цукру, виробленого у минулому сезоні, намагалися не тільки стримати падіння цін у регіонах, але й у деяких випадках їх збільшити.

       Крім  того, у жовтні – на початку листопада на ринку відбулася активізація продажу цукру деякими власниками на тлі необхідності поповнення оборотних коштів та деякими змінами на фінансовому ринку в цей період.

       Тим часом, багато компаній зайняли вичікувальну позицію, пропонуючи до реалізації лише невеликі партії цукру. При цьому з боку покупців низки областей відзначався інтенсивний попит у зв'язку з необхідністю поповнення вже наявних запасів цукру на тлі досить прийнятних цін.  

Різкий стрибок  цін на цукор відбувся на початку грудня у зв'язку зі складною політичною й економічною ситуацією в країні, причому багато сезонних факторів, що традиційно впливають на ринок, відійшли на другий план.

       Учасники  ринку не мали можливості планувати торгово-закупівельну діяльність на більш-менш тривалий період, тому формування відпускних/закупівельних цін здійснювалося залежно від поточної ситуації в регіонах.

       Компанії, що займаються перепродажем цукру, відзначали збільшення попиту з боку роздрібної мережі, представники якої, у свою чергу, говорили про збільшення попиту з боку населення. В умовах нестабільності ринку і різких цінових перепадів нерідко прослідковувалися спекулятивні махінації.

       Однак в останні тижні 2004 року ціни на цукор знову почали знижуватися. Стабілізація політичної й економічної ситуації в країні на тлі достатньої кількості пропозицій цукру на ринку призвела до поновлення негативної цінової тенденції на ринку. [24, 157] 
 

4.2. Аналіз ціноутворення  на ринку природних  монополій в Україні 

       Конкуренція дає можливість вибору найкращого товару і породжує середовище змагальності підприємців, що, врешті-решт, сприяє економічному і технологічному прогресу суспільства. Саме тому держава повинна використовувати всі наданій їй адміністративні важелі впливу для попередження створення монополій, а там, де монополії вже існують (наприклад, у сферах природних монополій) – має попереджати зловживанням монопольним становищем і, по можливості, здійснювати демонополізацію. В економіці будь-якої держави існують природні монополії – окремі випадки і сфери господарювання, в яких монополістична організація є економічно неминучою і обґрунтованою. В цих сферах суспільство виробило зовсім іншу тактику поведінки: не конкурентну боротьбу, а жорсткий державний контроль.

       Якщо  в галузях, де можлива конкуренція, держава спрямовує зусилля на її захист, а вона вже сама регулює ціни, якість товарів, обсяги їх виробництва, то у сфері природних монополій ці показники безпосередньо регулюються спеціальними державними органами. Природна монополія – це особливий стан ринків, які мають дві характерні ознаки. Перша пов'язана з технологією і транспортуванням товарів, для яких створення і діяльність паралельних структур неефективне: задоволення попиту в умовах монополії ефективніше, ніж в умовах конкуренції. Друга ознака пов'язана з особливостями попиту. Продукція природних монополій задовольняє життєво необхідні потреби населення й підприємців і, як правило, не може бути замінена товарами інших галузей економіки. Природна монополія існує там, де ефект масштабу виробництва настільки великий, що одне підприємство може забезпечувати ринок, маючи при цьому нижчі витрати на виробництво, ніж якби тут працювало декілька конкуруючих підприємств. Це відбувається, зокрема, в галузях електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах транспорту і зв'язку. Наявність у цих сферах більше ніж одного суб'єкта господарювання, як правило, призводить до зниження ефективності суспільного виробництва, тобто в цих сферах конкуренція виявляється нерентабельною. [25, 180]

       Проте, варто зазначити, що в таких галузях, як газова промисловість, електроенергетика, залізничний транспорт і зв'язок, тільки частина видів господарської діяльності насправді належить до природної монополії. Деякі види господарської діяльності в цих сферах потенційно можуть ефективно функціонувати і в умовах конкуренції. Наприклад, виробництво як в електроенергетиці, так і в газовій промисловості, на відміну від транспортування й розподілу ресурсів, об'єктивно не є природною монополією. Такі галузі зв'язку, як міжміський і міжнародний телефонний зв'язок, в принципі, також не повинні розглядатися як природні монополії. Але поки що в Україні в багатьох випадках місцеві телефонні мережі при їх нинішньому технологічному рівні зараховуються до природних монополій.

Так само і на залізничному транспорті існує ціла низка допоміжних видів діяльності (ресторанні послуги, прання білизни, ремонт, будівництво, машинобудування і т.д.), які хоч і мають певну спеціалізовану спрямованість, але успішно можуть здійснюватися на конкурентних засадах.

       Звісно, неврегульованість природних монополій пов'язана з дуже суттєвою концентрацією економічних інтересів у цій сфері. Бути монополістом, а тим більше природним монополістом, дуже вигідно. Якщо в споживача немає вибору, він змушений платити будь-яку ціну за потрібну йому послугу. В сфері природних монополій споживач під тиском зміни цін практично не може переключити на іншу аналогічну продукцію, як це відбувається в інших галузях. Поєднання всіх цих чинників забезпечує природним монополістам досить вигідні умови існування. Вони користуються економічними і правовими перевагами, які дають їм змогу нав'язувати свої, часто невигідні, вимоги контрагентам. В зв'язку з цим в цій сфері часто трапляються характерні порушення – відбувається завищення цін і тарифів; нав'язування умов договору, невигідних споживачу; нав'язування непотрібних споживачу товарів; зниження якості продукції і якості обслуговування; встановлення бар'єрів доступу інших підприємців на потенційно конкурентні суміжні ринки тощо. Серед таких методів підприємницької поведінки природних монополістів, які дають їм можливості викачувати зі споживачів максимальні суми коштів для максимізації своїх прибутків, найбільш витончений – метод встановлення різного роду дискримінаційних цін. Підприємець, який має необмежену монопольну владу, часто стикається з проблемою платоспроможності окремих груп покупців. Тому в сфері природних монополій є типовою ситуація, коли абсолютно однотипна продукція продається за різними цінами різним покупцям. Прикладом є різниця в розцінках на послуги з телефонного зв'язку, які встановлюються "Укртелекомом" для різних груп споживачів – громадян і підприємств.