СУМСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Макроекономіка”

по темі:

“Макроекономічна рівновага та економічна стабільність в Україні” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2008

 

Зміст 

     Вступ 3

     1. Макроекономічна  рівновага 4

     1.1 Макроекономічний  кругообіг в умовах  ринку 4

     1.2 Сукупний попит  і сукупна пропозиція  як модель економічної  рівноваги 14

     2.  Економічна стабільність 23

     2.1 Макроекономічна  стабілізація 23

     2.2 Основні варіанти  трансформування  економіки 25

     2.3 Основні інструменти  стабілізаційної  політики 29

     3. Аналіз економічної  стабільності в  Україні 33

     Висновки 40

     Список  використаної літератури 43 
 
 
 
 

 

Вступ

     Ринкова реформа в Україні розгортається  в умовах винятково глибокої соціально-економічної кризи. Тому ринкове трансформування народного господарства повинне супроводжуватися заходами антикризового, стабілізаційного характеру. Отже, саме життя ставить на передній план проблеми макроекономічної стабілізації.

     Досягнення  макроекономічної рівноваги - центральна проблема як макроекономічної теорії,так і макроекономіки як науки прикладної. Під макроекономічною рівновагою розуміють досягнення таких народногосподарських пропорцій, за яких динаміка економічного розвитку характеризуватиметься бажаною стабільністю:без надлишків нереалізованого суспільного продукту, але й без його дефіциту; з повною зайнятістю усіх наявних виробничих ресурсів,але й без їх нестачі; з незмінними темпами економічного зростання, які б забезпечували повнокровне розширене відтворення суспільного виробництва.

     В умовах переходу України до ринкової системи дуже важливо налагодити в першу чергу економічну систему країни.

     Загальновідомо, що кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій зобов’язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Через прибутки та видатки Центрального уряду і місцевої влади, тобто через бюджетну систему здійснюється пряме державне регулювання економіки. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функцій.

     Актуальність  теми посилюється тим, що бюджетна система  нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи.

1 Макроекономічна рівновага

        1.1 Макроекономічний кругообіг в умовах ринку

     Економічні  системи, чи відносини виробництва, обміну і розподілу, які складаються в різних країнах і в різний час, можна диференціювати за деякими ознаками. Але головною з них є та, яка показує, як координується діяльність суб'єктів економічних відносин: шляхом ринку чи шляхом плану. За цією ознакою і розрізняють ринкову і планову (командну) економіки.

     Ми  будемо розглядати організацію ринкової економіки, але там, де це необхідно, звернемося до досвіду країн з плановою економікою.

     Українська  економіка перейшла від командних  до ринкових відносин. Тому важливо  зрозуміти фундаментальні принципи обох економічних систем. Визначимо  основні характеристики економічного життя суспільства:

     _ головна мета виробництва - задоволення різних потреб досягається створенням споживчих благ (продуктів);

     _ створення споживчих благ забезпечується  використанням ресурсів і вирішенням проблеми їх раціонального розподілу;

     _ ресурси мають своїх власників,  і власники ресурсів отримують доходи.

     На  основі цих положень робимо висновок, що функціонування будь-якої економіки засноване на взаємопов'язаному русі ресурсів, споживчих благ і доходів. Такий рух називають економічним кругообігом.

     Розглянемо  особливості кругообігу ринкової економіки за допомогою рис. 1.1. На рисунку зображена схема кругообігу, який здійснюється між двома суб'єктами - домашніми господарствами і підприємцями, зв'язки яких опосередковані ринком ресурсів і ринком продуктів. На схемі серед суб'єктів економічного кругообігу немає держави, хоч ринкова економіка передбачає її участь в кругообігу. Найважливіші принципи ринкової економіки можна зрозуміти і без включення до схеми кругообігу держави, оскільки вона в основному лише опосередковує відносини між підприємцями і домашніми господарствами.

      Рис. 1.1. Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у ринковій економіці

     До  специфічних явищ ринкової економіки  відносять домашні господарства. В ринковій економіці це особливі утворення: вони не лише отримують та використовують доходи, але і є власниками і постачальниками усіх ресурсів: землі, праці, капіталу, здібності до підприємництва.

     Кругообіг ринкової економіки починається  з домашніх господарств як власників ресурсів, які постачають на ринок працю, землю, капітал і підприємницькі здібності. Ресурси надходять на підприємства, які, розподіливши їх певним чином, створюють товари і послуги. Останні надходять на ринок товарів і послуг, стають об'єктом попиту і подальшого споживання домашніх господарств. Таким є перше коло кругообігу ринкової економіки.

     Друге коло починається з підприємств. Підприємства, здійснюючи втрати, виступають на ринку ресурсів як покупці. Купуючи ці ресурси у домашніх господарств, вони оплачують їх доходи: заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Домашні господарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари і послуги. Підприємства, які реалізують ці товари і послуги, отримують виручку від реалізації.

     Необхідно виділити основні особливості ринкової економіки.

     По-перше, домашні господарства і підприємства беруть участь в кругообігу як самостійні незалежні суб'єкти господарювання, які мають власні інтереси. Ніхто спеціально не займається координацією їх діяльності.

     По-друге, домашні господарства і підприємці одночасно діють як покупці і  як продавці. На ринку ресурсів домашні господарства пропонують працю, землю, капітал і здібності до підприємництва, а підприємства визначають свій попит на них. На ринку продуктів вони міняються місцями: підприємства пропонують товари і послуги, а домашні господарства визначають свій попит на них.

     По-третє, подвійний зв'язок домашніх господарств і підприємців - через ринок ресурсів і через ринок продуктів забезпечу: узгодженість їх дій. Домогосподарства-споживачі не можуть придбати на ринку товарів і послуг більше, ніж на суму доходів, отриманих від продажу ресурсів. Підприємці не можуть придбати ресурсів більше, ніж це дозволяє їм виручка, отримана від реалізації товарів і послуг.

     Як  і будь-яка система, ринкова економіка має певні недоліки.

     По-перше, ринок погано реагує на деякі загальнонаціональні  та загальнодержавні потреби, наприклад, в освіті, культурі, фундаментальних наукових дослідженнях, збереженні навколишнього середовища. Ці сфери діяльності не забезпечують приватному бізнесу прибутків, які б відповідали їх (сфер) значенню в житті суспільства.

     По-друге, механізм ринкової конкуренції може призвести до масових банкрутств, безробіттю, соціального розшарування суспільства.

     По-третє, конкуренція, яка забезпечує головні  переваги механізму ринкової економіки, має тенденцію до затухання. Конкуренції протистоять такі процеси, як злиття фірм, мета якого - зайняти монопольне положення на ринку, укрупнення підприємств під впливом технічного прогресу. Але за своєю суттю ринкова економіка має більше переваг, ніж недоліків.

      На основі рис. 1.2 розглянемо особливості кругообігу планової (командної) економіки.

     Рис. 1.2 Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у плановій економіці

     Кругообіг командної економіки здійснюється через так званий псевдоринок предметів споживання та "чорний" ринок між трьома суб'єктами: державою, виробниками і споживачами. На першому ринку представлені держава і споживачі, на другому - виробники і споживачі.

     Єдиним  власником усіх ресурсів (частково включаючи і ресурси праці) є держава. В командній економіці держава стає розпорядником такого ресурсу, як праця, оскільки можливості громадян в пересуванні обмежуються системою паспортної прописки, відсутні альтернативні можливості (крім Державних підприємств) використання здатності людини до праці. Держава забезпечує виробників засобами виробництва через їх прямий розподіл. Виробники створюють продукт, який стає власністю держави. На цьому завершується перше (мале) коло кругообігу планової економіки.

     Частина отриманого від виробників продукту (предмети особистого споживання та деякі послуги) держава поставляє на псевдоринок предметів споживання. Псевдоринком його називають, тому, що обсяги і структуру виробництва тут визначає не безпосередньо споживач, а держава, ціни ж формують не під впливом попиту і пропозиції, а визначаються центральними органами планування. Споживачі отримують товари і послуги віддаючи свою працю державі Держава відшкодовує споживачам видати на відтворення їх робочої сили в формі централізовано визначеної заробітної плати і безоплатних послуг в освіті та охорони здоров’я. Грошові доходи споживачів використовуються на придбання предметів споживання і присвоюються державою як доходи від реалізації. Цим завершується друге коло кругообігу планової економіки.

     Постійними  супутниками планової економіки є: дефіцит продуктів, тобто незадоволені потреби, з одного боку і невикористані ресурси (із-за неможливості досягнути їх раціонального використання в умовах централізованого розподілу) - з іншого. Саме ці фактори породжують "чорний", тобто нелегальний, не визнаний державою ринок. Продукція "чорного" ринку створюється працею робочих в робочий чи неробочий час на обладнанні державних підприємств з матеріалів, прихованих від державного обліку. Такі приховані виробництва стають логічним наслідком незацікавленості виробників у продуктивній праці на державних підприємствах. У прихованому виробництві створюються товари і послуги, які реалізуються на "чорному" ринку за ті кошти, що їх споживачі не змогли витратити в державній торгівлі. Виробники отримують додаткові, не враховані державою доходи, споживачі - необхідні їм товари. Цим закінчується третє коло кругообігу.

     Виділимо  деякі особливості планової (командної) економіки:

     1) виробники і споживачі, які  беруть участь в економічному  кругообігу, повністю залежать від  рішень центральних плануючих органів про розподіл ресурсів, обсяги виробництва, ціни на товари і послуги, доходи тощо;