Кредит, його функції та роль у ринковій економіці

Важливу роль на ринку позикових  капіталів Фінляндії відіграють страхові інститути, пенсійні фонди  і каси. У Фінляндії функціонують як національні, так і іноземні страхові компанії.

До найбільших кредитних  інститутів Фінляндії відносяться Фонд індустріалізації, Фонд кредитування експорту, Фонд регіонального розвитку, Державний інвестиційний фонд.

Фонд індустріалізації здійснює кредитування дрібних і середніх промислових підприємств і сприяє впровадженню в виробництво нових  технологій, товарів, а також інвестиціям, направленим на розвиток нетрадиційних  видів експорту.

Фонд кредитування експорту належить державі. Із цього фонду  надаються довгострокові кредити  як покупцям фінських товарів, так і  фінським виробникам на експорт. Об'єктом  кредитування є великі підприємства, особливо чорної і кольорової металургії, суднобудування.

Під контролем держави  функціонує Фонд регіонального розвитку, діяльність якого направлена на фінансування розвитку економіки північних районів. За рахунок коштів цього фонду  здійснюється кредитування підприємств  металообробної, текстильної і деревообробної промисловості, а також сфера  громадського харчування і готельного господарства. [18]

3.2. Шляхи та напрями розвитку кредиту в Україні

Одним з напрямів вдосконалення  функціонування кредитної системи  України є використання позитивного  закордонного досвіду в цій галузі, а зокрема досвіду країн Європейського  Союзу.

Тому в сучасних умовах господарювання першорядне значення і  особливу актуальність має узагальнення закордонного досвіду функціонування кредитної системи, а зокрема  досвіду країн Європейського  Союзу (Великобританії, Франції, Фінляндії), можливості використання його на Україні.

В Україні доцільно використовувати:

1. британський досвід функціонування банкірських будинків і департаменту гарантії експортних кредитів.

Україні необхідно заохочувати  національний експорт, а основні  функції департаменту гарантії експортних кредитів і є страхування експорту і видача гарантій по експортним кредитам.

2. досвід діяльності спеціальних кредитних інститутів Франції.

Адже це є установи, які  кредитують місцеві органи влади  за рахунок внесків ощадних кас  і пенсійних фондів, здійснюють кредитування і фінансування капітальних вкладень.

3. фінський досвід діяльності Фондів індустріалізації, кредитування експорту, регіонального розвитку.

Це буде здійснює кредитування дрібних і середніх промислових підприємств, які в Україні відчувають на собі гостру недостачу кредитування, запровадить інноваційні зрушення в економіці країни, а також інвестиціям, направленим на розвиток нетрадиційних видів експорту, фінансування економічний районів.

Подальші дослідження  і розробки в галузі вивчення закордонного досвіду функціонування кредитної  системи, а зокрема досвіду Великобританії, Франції, Фінляндії мають першорядне значення для збільшення доходів  цільових фондів, державного і місцевих бюджетів, зростання національного  багатства, прискорення соціально-економічного розвитку України, підвищення рівня  життя нашого народу.

Роль кредитної системи  полягає в тому, що вона підтримує  високу норму народногосподарського  накопичення, сприяє розв'язанню проблеми реалізації товарів і послуг на ринку, розвитку галузей промисловості  і будівництва, міжнародної торгівлі, що, в свою чергу, сприяє розвитку виробництва.

Підсумовуючи проблеми функціонування кредиту, подолання кризових явищ у національній економіці, забезпечення макроекономічної стабільності й стимулювання економічного зростання в Україні неможливі без ефективного використання потенціалу кредиту й активізації національного кредитного ринку. Процес цей потребує комплексних заходів на рівні держави, спрямованих як на стимулювання платоспроможного попиту на кредит, так і пропозиції кредитних ресурсів банківськими установами. У цьому процесі пріоритетна роль належить Національному банку України та розробленим ним заходам, спрямованим на підвищення дієвості кредитного каналу монетарної трансмісії в стимулюванні економічного зростання в Україні. Однак вони не будуть дієвими без комплексних заходів зі стабілізації бюджетної політики, реформи податкової системи та політичної стабільності у країні в цілому.

З цих позицій ключовими заходами на шляху ефективного використання потенціалу кредиту й активізації кредитного ринку в Україні, повинні бути такі:

1. розробка державної стратегії стимулювання економічного зростання в Україні, в якій важливу увагу слід зосередити на інноваційному розвитку національної економіки на основі широкого використання кредитного потенціалу вітчизняної банківської системи. Перш за все, економічний розвиток сприяє утворенню належних умов для розвитку та функціонування кредиту;
2. формування інституційних основ кредитного механізму фінансування національної економіки, яка має бути спрямована на кредитування пріоритетних для держави секторів економіки, а також економічно доцільних та соціально важливих національних проектів і програм (створення з цією метою спеціалізованих державних банків, гарантійних фондів, інших фінансових установ);
3. удосконалення правових та інституційних основ для роботи банків з проблемною кредитною заборгованістю (врегулювання правових аспектів роботи банків із проблемною кредитною заборгованістю, зокрема в частині вдосконалення процедури продажу боргів іншим фінансовим установам), а також формування інфраструктури ринку проблемних активів (створення та правове врегулювання діяльності інститутів спільного інвестування, рейтингових агентств, колекторських агентств тощо);
4. стимулювання зростання довіри в суспільстві до національної банківської системи завдяки зростанню відкритості й прозорості в діяльності центрального органу монетарної влади в Україні, а також соціальної відповідальності всіх гілок влади перед суспільством за реалізацію економічної політики та подолання економічної кризи в країні. [5, с. 28-33]

Вирішення проблем якості активів та достатності капіталу має базуватися на підтримці функціональної спроможності банків як базової інфраструктурної ланки кредитних відносин в економічній  системі з метою активізації  кредитування економіки, створення  можливостей для відновлення  інвестиційних потоків та попередження появи економічних дисбалансів.

Враховуючи, що фактично банківський  сектор в умовах кризи не полишили банки з іноземним капіталом, а навпаки – надали потужну підтримку українським дочірнім структурам, що означає позитивні прогнози і перспективи для вітчизняного ринку фінансових послуг, варто переглянути підходи до регулювання присутності іноземного капіталу в національному банківському секторі.

Важливо визначитися з  базовими засадами рефінансування банківського сектора, щоб забезпечити активізації  інвестиційного кредитування промисловості, сільського господарства, іпотеки. Необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвестицій. Один із ключових пріоритетів у цьому напрямі – іпотека. Розвиток системи іпотечного кредитування дає змогу не лише забезпечити потребу населення в житлі, а й дати імпульс будівельній та суміжними із нею галузям, банківській системі, фондовому ринку. Сьогодні висока ціна на житло не сприяє відпливу коштів населення зі споживчого ринку, хоча саме іпотечний сегмент кредитування необхідно розвивати і стимулювати найбільше.

Одним із підходів до регулювання  операцій в іноземній валюті може стати також запровадження лімітів  на проведення банками валютних операцій. Нині розроблено нову редакцію Положення  «Про порядок встановлення НБУ лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах і контроль за їх дотриманням уповноваженими банками». У ньому викладено принципово нові підходи до алгоритму розрахунку зазначених лімітів (включаючи операції банків із депозитними та кредитними ресурсами), а також визначено фінансову відповідальність банку за порушення лімітів.

Значні втрати банківської  системи України під час фінансової кризи та складний процес виходу з  банківської кризи, високі ризики та фінансова нестабільність, низька кредитна активність та ефективність капіталізації  банків за участі держави свідчать про необхідність удосконалення  регулювання діяльності банків у  посткризовий період, яке має передбачити  розроблення інструментів щодо підвищення запасу ліквідності банків, створення  стабілізаційного фонду в Україні  за рахунок стабілізаційних відрахувань  банків, удосконалення порядку капіталізації  банків за участі держави з урахуванням  позитивного міжнародного досвіду, передбачивши очищення балансів банків від проблемних активів, удосконалення  регулювання зовнішніх запозичень банків та участі іноземного капіталу в статутному капіталі банків, унеможлививши  небезпечної концентрації, входження ненадійного капіталу; створення державної структури по роботі з проблемними активами банків.

Перед страховим ринком постають завдання організації самого страхового ринку. Процес формування ринку страхових послуг ще не завершений та потребує удосконалення законодовчого забезпечення та системи державного регулювання страховой діяльності, удосконалення нормативно-правової бази та врегулювання механізмів здійснення страхування, особливо таких соціально значущих видів,як страхування життя,пенсійне страхування,медичне страхування та страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності, розвиток інфраструктури страхування, кадрове забезпечення страхової діяльності, підвищення фінансової надійності страховиків, збільшення їх інвестиційних можливостей та перетворення нагромаджуваних страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки. Одним із важливих чинників розвитку національного ринку страхування є відновлення довіри до страхової галузі, а сааме через вироблення умов і шляхів інтеграції українського ринку з міжнародними страховими і перестрахувальними ринками. Цій проблемі останнім часом приділяється усе більше уваги, як із боку страховиків і перестраховиків, так і з боку державних органів. Особливо гостро дискутуються питання розробки норм та вимог до перестрахувальних операцій, вибору концепції перестрахування, лібералізації національного ринку страхування.

Зробити пенсійну систему  платоспроможною – важливе завдання майбутнїх реформ. Потрібні негайні  і кардинальні зміни системи  пенсійного забезпечення.

Удосконалення кредитної  системи та її правового регулювання  на сьогоднішній день є важливою проблемою, яка має в перспективі своє вирішення. Поряд з розвитком  ринкових реформ у національній економіці  має відбутися й осмислення проблем  однієї з найскладніших галузей  – кредитної системи та банківської  системи зокрема, їх становища на сьогодні та перспектив на майбутнє.

Висновки

Причиною виникнення кредиту  була необхідність одного товаровиробника  продати свій товар, а покупця  — купити його, коли він ще не отримав  гроші за свій товар. Проте з розвитком  суспільного відтворення з'явилося  чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних  коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них  у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають  у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове  користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

Натуралістична теорія кредиту  трактує сутність кредиту з позицій  його ролі в забезпеченні руху реального  капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності  руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного  виробництва.

Капіталотворча теорія кредиту  пояснює сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність  руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах  розвитку виробництва.

Кредит – це самостійна категорія, яка має свої функції  і особливе призначення в економічному житті суспільства. У розвинутому  ринковому господарстві кредит виконує  такі основні функції: перерозподільчу, емісійну, стимулюючу, контрольну. Ці функції  кредиту тісно зв'язані між  собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних  відносин.

Найбільш узагальненою методикою  поділу кредиту є виділення двох основних форм: товарна та грошова, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту.

У ринковій економіці роль кредиту проявляється в регуляції, тобто в оптимізації пропорцій  суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВВП та національного  доходу є завершальною інстанцією. Вона охоплює, поряд з фінансовою також виробничу й невиробничу  сфери, різні галузі виробництва  й різні регіони. Отже, кредит певною мірою впливає на структурну перебудову економіки, на формування нових важливих пропорцій в економічній системі.

Кредит і кредитні відносини  є невід'ємною складовою економічної  системи України. Сфера кредитування безпосередньо пов'язана з потребами  розвитку національного виробництва. Найповніше  кредит  виконуватиме  свою  роль,  коли  одночасно  поліпшуватиметься виконання його функцій всіма установами кредитної  системи України.

Нині завдання відновлення  виробничого призначення кредиту  стає одним із першочергових. Кредитні відносини мають сприяти подоланню  економічної кризи в Україні  і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.

Сучасний стан розвитку економіки  України потребує постійної уваги  до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення  сприятливих умов для їх стабільного  та ефективного функціонування. Ця потреба зумовлюється тим, що банківська система України – одна з найважливіших  і невід' ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства  і забезпечуєтся їх найефективніше і раціональне використання.

Виходячи з аналізу  досвіду країн з розвинутою ринковою економікою та соціально-економічних  і галузевих особливостей в нашій  країні, доцільно зосередити зусилля  на удосконаленні існуючої кредитної  інфраструктури, кредитного і розрахункового механізмів. Велику увагу слід приділити  розвитку спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, адже рівень їх розвитку в  Україні є невтішним, реформувати  інституційних основ кредитної  системи.