Кредит, його функції та роль у ринковій економіці

Проблему ліквідності, з  якою банки зіткнулися на початку  кризи, змінила проблема якості активів та достатності капіталу, і саме вона найбільш відчутно вплине на функціонування банківського сектора у найближчі роки, як в частині підтримання фінансової стабільності банків, так і в частині перспектив активізації кредитування економіки. (Додаток В)

Рівень капіталізації банків України зараз залишається недостатнім для забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи, покриття ризиків у діяльності банків.

Окремо слід виділити проблему оцінки реальної капіталізації банківської системи. На сьогоднішній день таку оцінку практично неможливо здійснити через закритість банківської системи. Із 196 комерційних банків, що мають ліцензію на здійснення банківських операцій, більше половини є відкритими акціонерними товариствами, але склад їх акціонерів недостатньо прозорий, а також у більшості випадків бракує інформації фінансового та нефінансового характеру для потенційних акціонерів. Особливо це стосується невеликих банків та закритих акціонерних товариств, які мають право, встановлене на законодавчому рівні, не виставляти свої акції на продаж на фінансовому ринку). Торги акціями більшості банків на фондовому ринку відсутні, що унеможливлює визначення їх ринкової вартості, а отже, реальної (справедливої) вартості капіталу кожного банку.

Спостерігається непропорційне  зростання капіталу та обсягів діяльності банків, що суперечить принципам сталого  розвитку системи. Порушення таких меж кредитування призвело до деформації кредитних відносин, що виявляється в недокредитуванні, тобто нестачі кредитних вкладень у народне господарство. Це суперечить принципам сталого розвитку системи.

Друга половина 2008-2009 рр. виявилась найскладнішим періодом для національного банківського сектора за останнє десятиліття: лише за період з 01.10.2008 р. по 01.02.2010 р. загальний відтік коштів фізичних осіб, коштів суб’єктів господарювання та небанківських фінансових установ перевищив 90 млрд. грн. (25,7%), сальдовані збитки банків України за 2009 рік становили 31,492 млрд. грн. (з 179 діючих банків 53 одержали сумарний прибуток 3,141 млрд. грн.). Лише за 2009 рік статично зафіксована проблемна заборгованість зросла у 3,9 раза – до 69,935 млрд. грн. (хоча, за експертними оцінками, реальний обсяг проблемних кредитів є набагато вищим – до 35%, а в окремих банках – 50-70%). Деструктивна динаміка у банківському секторі, зумовлена наростанням тиску проблемних боргів на капітал банків  призводить до зростання непрацюючих активів та скорочує можливість фінансування національної економіки.

Серед негативних процесів слід відзначити стрімке збільшення частки кредитів в іноземній валюті. Вагомим дестабілізуючим чинником для функціонування кредитного ринку було збереження недовіри до національної валюти. Загальновідомо, що існує проблема залучення депозитів банками, особливо довготермінових, також лежить у суспільній довірі до національної банківської системи. А рівень довіри до національної грошової одиниці та фінансово-кредитних установ істотно впливає на обсяги і структуру кредитних операцій, характер діяльності банків. Тому це є важливою проблемою в Україні.

Основна маса кредитів —  це короткострокові кредити. Так, частка короткострокових кредитів перевищує близько 80% у загальному обсязі всіх кредитних вкладень. Але підприємства сьогодні потребують насамперед довгострокових кредитів для оновлення виробничих потужностей і впровадження нових технологій. По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки майже не залучають ресурсів на довгостроковій основі. Але надання таких позик можливе лише в умовах стабільності кредитного ринку й за умови значно нижчого процента за кредитом.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб'єктів  господарської діяльності, тобто  переорієнтація банківського сектора  на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані  виробництв. Поки що вітчизняна кредитна система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування народного  господарства. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств, високий ступінь ризиковості кредитних операцій у реальному секторі економіки, можливість та ризик знецінення гривні, що стимулює комерційні банки використовувати свої активи в короткострокових операціях на міжбанківському ринку.

Проблема неповернення  кредитів стоїть зараз перед українськими банками дуже гостро. Неповернення отриманих кредитів, невиконання договірних умов стали нормою. Ті банки, які надають сьогодні кредити, по суті стають банкрутами самі. При здійсненні кредитування необхідно враховувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їхнього ризику. Більшість комерційних банків намагається одержати максимальний прибуток, орієнтуючись фактично, на один вид активних операцій – кредитування, причому в досить агресивній формі. Наслідком такої політики можна вважати банкрутство досить великих банків: «INKO», «Відродження», «Градобанк».

Нинішня структура кредитної  системи України наближується до моделі кредитної системи промислово-розвинених країн. Але справа в тім, що найбільш слабкою ланкою нової кредитної  системи є третій ярус. Він представлений  в основному страховими компаніями, а для розвитку інших типів  спеціалізованих кредитних інститутів потрібно повноцінне функціонування ринку капіталів і його другого елемента - ринку цінних паперів. Створення останнього можливе лише в умовах відносно широкої приватизації державної власності. Саме це повинно стимулювати розвиток третього ярусу кредитної системи. Тому основним гравцем на ринку фінансових послуг України залишаються банківські установи, які мають активи майже в 9 разів більші за активи небанківських фінансових установ. [Проблем реформування банківської системи України в контексті європейської інтеграції: Інформаційно-аналітичні матеріали. Вип. 8 / В.І. Міщенко, А.В. Шаповалов, В.В. Крилова, В.В. Ващенко, Н.В. Грищук та інші - К.; Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2007. - 266 с., с. 108-110]

Розділ 3. Шляхи розвитку кредиту в Україні з урахуванням досвіду країн Європейського союзу

3.1. Кредитні системи країн Європейського союзу

Вивчення літературних джерел показує, що питання побудови кредитних  систем країн Європейського Союзу  розглядались в наукових працях багатьох вчених-економістів. Але окремі питання побудови кредитних систем країн Європейського Союзу досліджені мало і потребують подальших досліджень і розробок, причому суттєвих.

Великобританія. Великобританія входить в Європейський Союз; була одним з його засновників. Високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним сільським господарством.

Великобританія – центр Співдружності, політичного і економічного об'єднання, в яке в теперішній час входять 49 незалежних держав, а також підконтрольні їй території.

В грошово-кредитну систему  Великобританії входять Банк Англії, комерційні, торгові, ощадні банки, іноземні банки та їх філії, банки з часткою іноземного капіталу, банківські будинки, страхові компанії та інші кредитні установи.

Банк Англії – центральний банк Великобританії. Він є найстарішим центральним банком у світі. Названий банк здійснює емісію банкнот, регулювання платіжного обороту і грошового обігу, проводить грошово-кредитну і валютну політику держави, контролює діяльність банків і небанківських кредитних установ.

На відміну від центральних  банків інших європейських країн  Банк Англії не входить в Європейську  систему центральних банків і  не координує свою діяльність з Європейським центральним банком. Це пояснюється  тим, що Великобританія відмовилась  від переходу на єдину європейську  валюту (євро).

У Великобританії функціонують комерційні банки різних форм власності. Вони надають своїм клієнтам різноманітні банківські і фінансові послуги.

Найбільший банк Великобританії – «Барклайз бенк». Навколо нього групується безліч дочірніх компаній, що типово і для інших банків-гігантів. Окрім «Барклейз Бенк Ю.К. Менеджмент Лімітед», існують ще дочірні компанії. Це – «Барклайз Меркант Лтд». з 1650 філіями в 50 країнах, «Барклайз Іншуеренс Сервіс Компані Лтд.» (як страхова компанія) і «Барклайз бенк траст компані». Слід ще назвати компанію «Барклайз Експорт енд Файненс Компані Лтд.», що проводить операції лізингу, експортного фінансування і факторингу. Існує ще багато дрібніших дочірніх компаній.

Торгові банки Великобританії займаються практично всіма видами банківських операцій (крім прийому  дрібних внесків від населення), виступають посередниками і консультантами, активно оперують на грошовому, кредитному і валютному ринках. Окремі торгові  банки спеціалізуються на угодах з золотом, факторингові і лізингові, страхуванні, управлінні інвестиціями.

Ощадні банки залучають  внески населення, видають споживчі і іпотечні кредити (коротко-, середньо- і довгострокові).

У Великобританії здійснюють діяльність іноземні банки і їх філіали. Складовим елементом банківської  системи Великобританії є банки  з часткою іноземного капіталу, розмір якого в статутному фонді може складати від 20% до 80%. В основному  це північно-американський і європейський капітал.

На території Великобританії розвинений страховий бізнес. Найбільш поширені його види - страхування життя, здоров'я, майна як фізичних, так  і юридичних осіб, відповідальності на всіх видах транспорту, виробничих і фінансових ризиків.

У Великобританії функціонують і інші кредитні установи, а зокрема: кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, державні і недержавні ломбарди, лізингові і фінансові компанії. Вони здійснюють свою діяльність у  відповідності із законодавством Великобританії.

В кредитну систему Великобританії входить департамент гарантії експортних кредитів. Створений як державна установа з метою заохочення національного  експорту. Основні функції - страхування  експорту і видача гарантій по експортним кредитам. Також цей департамент страхує інвестиції. Експортні кредити надаються комерційними банками при 100% гарантії названого департаменту.

Франція. Грошово-кредитна система Франції включає Центральний банк, комерційні банки, кооперативні кредитні установи, ощадні каси і пенсійні недержавні фонди, каси муніципального кредиту, фінансові компанії, спеціальні кредитні установи, страхові компанії.

На чолі кредитної системи  стоїть Банк Франції, який виконує функції  центрального банку. Основу грошово-кредитної  системи країни становлять комерційні банки, в тому числі з іноземним  капіталом. Найбільш великі комерційні банки Франції: «Банк насьональ  де Парі», «Креділіонне, Сосьете жене раль» та «Банк Париба».

Ощадна справа зосереджена  в звичайних приватних ощадних  касах і державній національній касі. Вони залучають внески і випускають бони строком на 2-5 років, виплачуючи по ним відсотки.

Серед спеціальних кредитних  інститутів виділяються державні і  напівдержавні установи, наділені спеціальним  статусом. Вони здійснюють кредитування і фінансування капітальних вкладень, кредитують місцеві органи влади за рахунок внесків ощадних кас і пенсійних фондів.

В групу спеціальних кредитних  інститутів входить Французький  банк зовнішньої торгівлі, заснований з метою стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, до цієї групи  відносяться 15 товариств регіонального  розвитку, створених великими банками  для впровадження в провінціях установ  споживчого кредиту. Французьке казначейство також виконує банківські операції: залучає внески, в тому числі від  Управління поштових чеків, випускає державні позики, бони, строком на 1-5 років; надає довгострокові кредити на капітальні вкладення.

Розвиток страхових компаній у Франції і залучення їх до банківських операцій здійснювалось  повільніше, ніж у Великобританії. В 70-90-х роках минулого століття значно зросла роль цих компаній як постачальників позикового капіталу. Французький страховий ринок займає 5-е місце серед розвинених країн за обсягом операцій, поступаючись США, Японії, Німеччині і Великобританії.

У Франції функціонує єдина  спілка банкірів – Професійна асоціація банків, членами якої зобов'язані бути всі банки, зареєстровані в країні.

Фінляндія. Визначну роль в здійсненні кредитної політики держави відіграє Банк Фінляндії – державний центральний емісійний банк країни. Цей банк проводить грошово-кредитну і валютну політику, здійснює контроль за іноземними позиками. Найбільшу питому вагу в загальному обсягу кредитів Банку Фінляндії займають позики комерційним банкам.

Провідну роль в кредитній системі Фінляндії відіграє Поштовий банк (Постіпаннкі), який належить державі. Окремі операції цього банку здійснюють також відділення Банку Фінляндії і поштові відділення. В цьому банку зосереджені окремі фонди держави, через нього здійснюється касове виконання державного бюджету країни. Поштовий банк знаходиться під контролем Міністерства фінансів. В сферу кредитної діяльності банку входить кредитування муніципальних і інших державних організацій, енергетичного господарства країни. Доля кредитів приватним особам незначна.

В банківській системі  Фінляндії також функціонують три великі групи кредитних установ – акціонерно-комерційні, ощадні і кооперативні банки. Крім того, в число кредитних інститутів входять іпотечні банки, страхові компанії, пенсійні фонди і каси, кредитні фонди розвитку, фонди кредитування експорту.

Комерційні банки – основа кредитної системи Фінляндії. Ступінь концентрації капіталів дуже висока.

Головний напрям діяльності ощадних банків – акумуляція заощаджень населення. Найбільший з них Фінляндський робітничий ощадний банк. В Хельсінкі також функціонує Центральний банк ощадних банків. Більша частина депозитів ощадних банків – приватні ощадні рахунки і строкові депозити. Ощадні банки задовольняють потреби в кредитуванні приватних осіб, місцевої промисловості і торгівлі.

Кооперативні банки функціонують головним чином в рамках адміністративних регіонів, їх кредитна діяльність поширюється  в основному на сільське господарство. Діяльність цих банків контролюється  Центральним банком кооперативних  банків.

Іпотечні банки надають  довгострокові кредити під заставу нерухомості. Більшість кредитних ресурсів вони мобілізують шляхом випуску іпотечних облігацій.