Кредит, його функції та роль у ринковій економіці

Державний кредит – це форма  кредиту за якої одним з суб'єктів  кредитних відносин виступає держава. Як правило, у сфері даної форми  кредиту держава виступає як позичальник.

Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів для фінансування державних  витрат. Для кредиторів державний  кредит виступає зручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.

Міжнародний кредит – це кредитні відносини, суб'єктами яких виступають різні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національному ринку. Конкретними організаціями, що вступають у кредитні відносини можуть бути уряди різних країн, банки, фірми, міжнародні валютно-кредитні організації тощо. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику використовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії.

Банківський кредит – форма  кредитних відносин, за якої одним  з суб'єктів кредитних відносин виступає спеціалізована фінансово-кредитна установа – банк; кредит надається  у грошовій формі на певний строк, з умовою сплати визначеного відсотку, забезпеченості та цільового використання. Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення.

За такого критерію класифікації одна і та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному  господарству може належати до банківського кредиту і до особистого. [15]

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі, та споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років), довгострокові (понад п'ять років) кредити.

В основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

За галузевою спрямованістю  кредиту виділяються такі його види:

1. кредити в промисловість;
2. кредити в сільське господарство;
3. кредити в торгівлю;
4. кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;
5. кредити в інші галузі.

Залежно від цільового  призначення кредиту можна виділяти такі його види:

1. кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);
2. кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва - житлових будинків, літаків, кораблів тощо);
3. кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);
4. кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

За строками користування кредити поділяються на:

1. строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років);
2. до запитання - це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;
3. прострочені кредити - це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;
4. відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються  під забезпечення, то вони називаються  забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими  або бланковими.

Кожний із видів кредиту  характеризує певну грань його внутрішньої  сутності, а в сукупності вони дають  чітке уявлення про складну структуру  кредиту і процес його руху в межах  товарної і грошової форм.

Розділ 2. Кредитна система України

2.1. Значення кредиту в ринковій економіці

Кредитні відносини відбивають єдиний цілісний процес тимчасово вивільнених  коштів і виникнення тимчасової потреби  в них у процесі суспільного  відтворення.

В умовах адміністративно-командного управління економікою, кредит, який за своїми об’єктивними властивостями  виступає фактором інтенсифікації виробництва, нерідко використовувався як важіль екстенсивного розвитку економіки. Це виявлялось, зокрема, в автоматичному характері кредитування, в процесі якого кредити надавалися без ув’язки з наявними кредитними ресурсами, використовувалися для покриття непродуктивних витрат, кредитування надпланових запасів або видавалися без забезпечення товарно-матеріальними цінностями. Кредитний перерозподіл часто відігравав антистимулюючу роль, оскільки проводилися без урахування кредитноспроможностей господарюючих суб’єктів і тому використовувався для покриття збитків неефективно працюючих підприємств за рахунок добре працюючих підприємств. Не завжди виконувався принцип строковості кредиту. Така практика кредитування, зневажаючи сутнісним властивостям кредиту, привела до перекручування сутності кредитних ресурсів і, як  наслідок, до недооцінки їх впливу на ефективність діяльності суб'єктів, що хазяюють.

По мірі переходу до ринку, широкого впровадження економічних  методів управління, підвищення ролі вартісних категорій в управлінні економікою, зростає регулююча роль кредиту. В розвинутому ринковому  господарстві кредит виступає як інструмент безпосереднього регулювання процесів відтворення. Будучи розподільною категорією, кредит не може виступати як матеріальний фактор виробництва, безпосередньо  впливаючи на сам виробничий процес. В той же час кредит забезпечує процес зміни вартісних форм ВНП  в процесі його руху, обслуговує весь процес розширеного відтворення, і тим самим виступає як фактор його неперервності.

Активний вплив кредиту  на відтворювальний процес реалізується шляхом застосування його, як інструмент перерозподілу вільних ресурсів, а також за рахунок його стимулюючих  властивостей, які обумовлюють раціональне  використання запозичених коштів.

Кредит об’єктивно виступає як необхідне джерело формування основних і оборотних засобів господарюючих суб’єктів. Завдяки кредитним відносинам випадає необхідність обов’язкового нагромадження власних засобів і відбувається більш швидше залучення ресурсів в господарський оборот за рахунок економії часу на закупку сировини, матеріалів тощо. Таким чином, сприяючи неперервності відтвореного процесу, кредит разом з тим є фактором прискорення. Зрозуміло, що кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціонуючих форм продукту, що збільшує швидкість обороту фондів. Особливо ефективним в даному випадку є надання платіжних кредитів та комерційного кредиту, які безпосередньо сприяють прискоренню реалізації товарів. Крім того, як фактор прискорення відтворювального процесу, кредит виступає за необхідність повернення взятих у позику коштів у встановлений строк, а також обов’язковість плати за них у вигляді відсотку, змушує позичальника вживати заходи щодо підвищення ефективності виробництва.

Кредит взаємодіє зі збалансованістю економіки, яка виступає найбільш важливою умовою ефективності суспільного виробництва. Зокрема, нормальне функціонування кредитних відносин в економічно обґрунтованих межах передбачає дотримання рівноваги між наявними в суспільстві тимчасово вільними ресурсами і об’ємами перерозподільних за допомогою кредиту коштів. Порушення даної рівноваги приводить до спотворення природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг, що дестабілізує до певної міри всю економіку. Взаємодіючи зі збалансованістю економіки, кредитні відносини безпосередньо впливають на неї. Так, в ринковій економіці роль кредиту виявляється у регулюванні, тобто підтримуванні або оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВНП і національного доходу охоплює, поряд з фінансовою формою, перерозподіл між виробничою і невиробничою сферами, між галузями виробництва і регіонами. Таким чином, кредит певною мірою впливає на формування структури суспільного відтворення ВНП, на найбільш важливі пропорції суспільного господарства: співвідношення між фондами заміщення, нагромадження, споживання тощо. Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає також і на галузеву структуру суспільного господарства, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в галузі, де забезпечується отримання більшого прибутку.

Використання кредиту в суспільному господарстві веде до збільшення виробництва товарів. Досить важливо, що в конкретних умовах і комерційній направленості діяльності банків, позики надаються підприємствам, у яких виробництво організоване більш ефективно і чиї товари користуються попитом. Тим самим кредит стимулює розширення виробництва товарів, яких потребує суспільство, тобто сприяє розширенню ємності ринку з позиції пропорції.

Надзвичайно важлива роль кредиту в забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень. Націлене на виробничий процес довгострокове кредитування стає однією з форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність таких – обов'язкові для нормального функціонування економіки. Ефективність кредитних важелів перспективного розвитку НТП визначається кредитною політикою. Для реалізації інвестиційної програми необхідно здійснювати пріоритетне кредитування проектів, спрямованих на стимулювання НТП.

За умов ринкової економіки  дедалі більшої ваги набуває кредит в обслуговуванні інноваційного  процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, у підготовці та перепідготовці наукових кадрів.

Оскільки найвищою метою  суспільного відтворення є розвиток людини, її фізичних і духовних здібностей, необхідно відзначити роль кредиту в соціальній сфері. По суті всі кредити мають соціальну направленість, тому що на їх основі підвищується ефективність суспільного відтворення і, відповідно більш повно задовольняється потреба суспільства, зростає життєвий рівень. Виступаючи одним з факторів впровадження прогресивної техніки і технологій, кредит сприяє скороченню важкої і низько кваліфікованої праці, зростанню продуктивності суспільної праці та доходів трудящих. Кредит сприяє покращенню стану споживчого ринку у відповідності з пріоритетом соціальної політики. В цій сфері вагома роль тих кредитів, які спрямовуються в галузі виробництва товарів народного споживання, торгівлі тощо., пільгове кредитування сільського господарства. Велике соціальне значення має споживчий кредит, який сприяє більш швидкому зростанню життєвого рівня населення.

Нарешті кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки  у світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично  неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. З допомогою  кредиту імпортуються нові технології, передова техніка, навіть за пасивного  торгового балансу. При цьому  кредит сприяє розвитку експорту традиційних  товарів використовувався як засіб  регулювання платіжного балансу  країни.

Очевидно, настане час, коли Україна поступово почне наближатися до рівня економічного і соціального розвитку передових країн Європи і світу, хоч на це буде потрібно немало часу. Сприяти цьому має й розвиток кредитних відносин в Україні.

2.2. Характеристика кредитної системі України

Необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми  економічних  відносин і невід'ємного елемента, процесу розширеного відтворення  є належне функціонування кредитної  системи.

Кредитна система –  це сукупність банків і інших кредитно-фінансових інститутів, діючих на ринку позикових капіталів, що здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу. 

Кредитна система включає  в себе сукупність кредитно-розрахункових  і платіжних відносин та сукупність кредитно-фінансових інститутів.

В Україні кредитна система  перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки. Найбільш активними і потужними у системі  кредитно-фінансових інститутів України  є комерційні банки.