Кредит, його функції та роль у ринковій економіці

Найбільш поширеними є  кредитні відносини між банками, з одного боку, та підприємствами – іншого. За умов ринкової економіки активну роль виконують не тільки банки, а й підприємства, які надають банкам кошти у тимчасове користування і отримують за це плату у вигляді процента.

Нині широкого розвитку набувають  кредитні відносини між підприємствами та господарськими товариствами, що, насамперед, пов’язано з введенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між  банками і державою виникають  тоді, коли, наприклад, комерційні банки  купують облігації внутрішньої  державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій  Міністерство фінансів може укласти  з центральним банком окрему угоду  щодо купівлі останнім цих облігацій.

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками  та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю  ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких чільне місце  відводиться кредитам на витрати  по поліпшенню житлових умов та створенню  підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

Кредитні відносини між  підприємствами та населенням набувають  дедалі важливішого значення. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням  громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди творчих спілок тощо.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб’єктами кредитної  угоди виступають держави, банки  та окремі господарські товариства, регулюються  як нормами права держав, що в  них вступають, так і нормами  міжнародного права.

Характерні ознаки кредиту  в ринковій економіці:

1. позичальниками, як правило, виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;
2. гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал;
3. джерелом позикового процента є прибуток на позичені кошти;
4. кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Кредит має певні особливості, які відрізняють його від інших економічний категорій. (Додаток А)

Його необхідність викликана  існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність  поточних або майбутніх доходів  у позичальника. В кругообігу фондів однієї групи підприємств, в процесі руху ресурсів фінансової системи, утворення заощаджень у населення відбувається тимчасове вивільнення ресурсів. В цей же період у іншої групи юридичних і фізичних осіб виникає потреба в коштах для здійснення невідкладних заходів, оплати товарів, робіт та послуг. Кредит дозволяє спрямувати вивільнені кошти учасникам виробництва, які можуть забезпечити ефективне їх використання.

Необхідність в кредиті  виникає також у зв’язку із сезонністю виробництва. Вкладення  затрат у виробництво і одержання  продукції, як правило, не співпадають  у часі. Нерівномірність надходження  продукції породжує нерівномірність  її реалізації і отримання виручки – основного джерела покриття витрат. Разом з тим підприємства повинні своєчасно розраховуватись із робітниками по оплаті праці, діставати товарно-матеріальнІ цінності для нового циклу виробництва. Для розв’язання цих питань і забезпечення нормального процесу виробництва в ті періоди, коли у підприємства не достатньо власних коштів, виникає необхідність у отриманні кредиту. [20]

Завдяки кредиту зменшується  час на задоволення господарських  та особистих потреб, він виступає як опора сучасної економіки, невід'ємний  елемент економічного розвитку, а  також кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти  при передачі певної суми вільних  ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредиту  викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників.

1.3. Функції та роль кредиту

Функція – це специфічний прояв суті кредиту, що відображає лише окремі її ознаки, які відрізняють кредит від інших, економічних категорій. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.

У розвинутому ринковому  господарстві кредит виконує такі основні  функції: перерозподільчу, емісійну, стимулюючу, контрольну. Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин. Численність думок з приводу функцій кредиту та їх суті обумовлені відсутністю єдності у визначенні методологічних підходів до їх аналізу. Багато економістів підміняють дослідження функцій кредиту як економічної категорії аналізом функцій одного з елементів кредитних систем. Найбільш часто це ототожнення відбувається з окремими банківськими функціями або з окремими формами кредитних відносин. [21]

Серед дослідників кредиту  найменше розходжень спостерігається  щодо перерозподільної функції, її загальне визнання, очевидно, ґрунтується на самій сутності кредиту як форми  зворотного руху вартості та на чітко  вираженій «роботі», яку виконує кредит в економічній системі – переміщення ресурсів між її окремими суб'єктами, секторами тощо на засадах повернення. Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення. По-перше, кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва, а, по-друге, вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже – одержання вищих прибутків. Це створює можливості для запровадження новішої техніки прогресивного коригування всієї структури виробництва, підвищення його ефективності. Розвиток перерозподільної функції, удосконалення практичного механізму її реалізації має ключове значення для підвищення ролі кредиту, для швидкого подолання економічної кризи і забезпечення економічного зростання в Україні.

Емісійна функція кредиту  полягає у можливості створення  за рахунок кредиту додаткових засобів  платежу. Особливого значення дана функція  отримала при переході від використання реальних грошей до вводу кредитних  засобів обігу. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитної  операції. внесені гроші, які по суті для банку є позичкою і створюють в ньому постійний залишок коштів, які в свою чергу використовуються банком для надання позичок клієнтам. Цим самим створюється фіктивний капітал, який обертається поряд з дійсним. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, а погашення кредиту її зменшує. Така емісія діє в авторегулюючому режимі, збільшуючи тимчасово в обігу кількість платіжних засобів при нестачі грошей і зменшуючи їх при закінчені кредитних операцій. Отже, в наслідок вмілого використання кредиту у рамках цієї функції, уряд отримує ефективний інструмент регулювання економіки.

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулююча функція кредиту. За своєю економічною сутністю процес кредитування не може не стимулювати ефективне використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: "Купуй зараз (товар, гроші), плати потім" спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток. 
Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів. 
Кредитні відносини — це насамперед майнові відносини, за використання і повернення кредиту позичальник відповідає майном і цінностями, що є у нього. Безсумнівно, що майнові відносини створюють достатньо потужні стимули до раціонального використання позичених коштів. 
З боку кредитора стимулювальним чинником є позичковий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів.

Контрольна функція кредиту  полягає в тому, що в процесі  кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням  позики. В економічній літературі контрольна функція кредиту часто  розглядається лише як контрольна діяльність кредитора, що, на мій погляд, не зовсім правильно. 
Сьогодні будь-який господарський суб'єкт не може дозволити собі нехтувати контролем за кредитом. Успішне управління кредитом вимагає поєднання зусиль кредитного контролю із спрямованістю суб'єктів господарювання на отримання прибутку від надання (одержання) позики. 
Кредитор має можливість здійснювати контроль як за позиченою вартістю, так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості. 
Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту.

Одним із проявів ролі кредиту  виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових  коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються «припливи» і «відливи» коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна роль кредиту і  в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів  і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.

Кредит у сфері грошового  обороту забезпечує надходження  готівки та їх вилучення з обороту  через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Виходячи з того, що в  сучасних умовах інфляція є постійним  явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання  грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної  спроможності грошової одиниці.

1.4. Форми та види кредиту

Питання про форми та види кредиту з практичного погляду  не має такого важливого значення, як інші складові теорії кредиту. Можливо, цим пояснюється надто вільне трактування цього питання в  більшості публікацій з теорії кредиту. Важко віднайти навіть два джерела, в яких давалось би однакове трактування форм і видів кредиту. Крім того, нерідко одне й те саме поняття одні автори називають формами кредиту, інші - видами.

Для науково обґрунтованого вирішення цього питання потрібно насамперед виробити єдиний методологічний підхід до визначення критеріїв класифікації кредиту.

Форми кредиту. Найбільш узагальненою методикою поділу кредиту є виділення двох основних форм: товарна та грошова.

Товарна і грошова форми  кредиту є рівноправними і  рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту - вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані  і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко  обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів  з відстрочкою платежу (комерційний  кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У  деяких із цих випадків погашення  позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам  говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту. Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. [21]

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення – при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Грошова форма має найширшу сферу застосування, що пояснюється переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

Види кредиту. Вид кредиту - це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками. Оскільки кредит має значну кількість структурних проявів, то може застосовуватися багато критеріїв його класифікації та виділятися багато його видів. Але всі вони «вписуються» в одну з двох форм кредиту, конкретизуючи їх внутрішній зміст.

Види кредиту можна  класифікувати за різними критеріями.

Залежно від суб'єктів  кредитних відносин існують наступні форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що надається  продавцями покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, надані послуги.

Об`єктом комерційного кредиту  є капітал у його товарній формі. Суб`єктами виступають агенти товарної угоди: продавець як кредитор, а покупець як позичальник. Призначення застосування комерційного кредиту – прискорення  реалізації товарів та послуг, а  також одержання додаткового  прибутку у вигляді позичкового  процента. Основним інструментом застосування даної форми кредиту виступає комерційний вексель. Взаємовідносини, що виникають між суб`єктами комерційного кредиту в процесі використання даного інструменту платежу регулюються так званим вексельним правом. Комерційний кредит має короткостроковий характер, оскільки він виступає як атрибут товарообміну.

Споживчий кредит – це кредит, який надається  фізичним особам  на придбання споживчих товарів  та послуг і який погашається поступово. Споживчий кредит характеризує відносини, що виникають з приводу фінансування потреб кінцевого споживання. Суб`єктами споживчого кредитування у якості позичальників  виступає населення, у якості кредитора  – банки, кредитні спілки, підприємства виробники, торгівельні посередники. Споживчий кредит за формою надання  поділяється на прямий (надається  безпосередньо банківськими установами) та непрямий (надається через посередників, наприклад, торгівельні організації, тощо).