Контрольна робота з "Проектный анализ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

 

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

  « ПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ »

 

 

 

Варіант 9

 

 

 

 

 

 

                                                                            Виконав:

студент гр. ЗЕП-1-11

                                                                                 Козюра О.В.

                                                                               Перевірив:

                                                                                           доц. Шацька З.Я.

 

 

 

 

Київ – 2013

 

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

 

 

1. Порівняння, вибір і ранжування проектів за допомогою різних критеріїв і процедур………………………………………………….………….3

 

2. Практичне завдання контрольної роботи…...………  ………………….17

 

3. Список використаної літератури………………………………………….45   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Принципи  оцінки ефективності проектних рішень

    Теорія  аналізу проектних рішень передбачає  використання системи аналітичних показників, які дозволяють визначити прийнятність капітальних вкладень. 
Практика оцінки ефективності проектних рішень має в своїй основі такі принципи:

- оцінка можливості інвестування базується на зіставленні грошового потоку, що формується в результаті реалізації проекту, і вкладень, необхідних для його здійснення;

- приведення інвестиційного капіталу і грошового потоку до єдиного розрахункового року (що, як правило, передує початку проекту);

- дисконтування грошових потоків здійснюється за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартість капіталу.

   Інвестиційні вкладення визнаються доцільними, якщо додатковий грошовий потік від реалізації проекту достатній для повернення початкової суми капітальних вкладень та забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал. Найбільш поширеними і надзвичайно популярними є інтегральні показники, основані на концепції дисконтування. До них передусім належать: чисті дисконтовані грошові потоки; чиста теперішня вартість; коефіцієнт вигоди — затрати; внутрішня норма дохідності; період окупності; еквівалентний ануїтет; ефективність витрат.

Методика розрахунку основних фінансових критеріїв  
   Найбільш відомим і найчастіше застосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є показник чистої теперішньої вартості (net present value — NPV), що також відомий як «чиста приведена цінність», «чиста дисконтована вартість» або «дисконтовані вигоди». Цей показник відображає приріст цінності фірми в результаті реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумою грошових надходжень (грошових потоків — припливів), які виникають при реалізації проекту і приводяться (дисконтуються) до їх теперішньої вартості, та сумою дисконтованих вартостей усіх витрат (грошових потоків — відтоків), необхідних для здійснення цього проекту. Багато аналітиків вважають чисту теперішню вартість найкращим критерієм для більшості проектів. Щоб розрахувати цей показник, скористаємося такими формулами: 
                                        ,                                         (1.1) 
де Bt — повні вигоди за рік t; 
Ct — повні витрати за рік t; 
t — відповідний рік проекту (1, 2, 3, ... n); 
n — строк служби проекту, глибина горизонту в роках; 
i — ставка дисконту (процентна). 
,                 (1.2) 
.                          (1.3) 
   У випадках, коли проект передбачає значні первісні вкладення коштів I0, розрахунок NPV можна провести за формулою 
,      (1.4) 
де CFt (cash flow) — грошовий потік у кінці періоду t. 
   Критерій відбору за чистою теперішньою вартістю означає, що проект схвалюється у випадку її позитивного значення, тобто внаслідок реалізації проекту цінність фірми зросте. При виборі із взаємовиключаючих проектів перевага надається тому, в кого більш високі значення чистої поточної вартості. 
   Іншим загальним критерієм, що значно рідше використовується в практиці проектних рішень, є коефіцієнт вигоди — затрати (benefit cost — В/С). Він визначається як сума дисконтованих вигід, поділена на суму дисконтованих затрат, і обчислюється за формулою: 
В/С .                             (1.5) 
   Критерієм відбору проектів за допомогою коефіцієнта вигоди — затрати полягає в тому, що при значенні коефіцієнта, який перевищує чи дорівнює одиниці, реалізація проекту визнається доцільною. Проте, незважаючи на популярність оцінки проектів за допомогою даного показника, він має досить суттєві недоліки.   Найбільш прийнятними умовами застосування коефіцієнта вигоди — затрати є наявність жорстких обмежень по капіталу. За наявності таких обмежень щодо бюджету проекту ранжування проектів відбувається відповідно до найбільшого значення коефіцієнта до тих пір, поки бюджет не буде вичерпано. Формула розрахунку бюджету в умовах обмеженості капіталу стає на вигляд такою: 
В/С ,                       (1.6) 
де O — виробничі та експлуатаційні затрати; K — капітальні витрати. 
   При дефіциті ресурсів коефіцієнт вигоди — затрати видозмінюється і розраховується за формулою: 
В/С ,                       (1.7) 
де Rt — вартість дефіцитного ресурсу. 
   Даний показник, порівнюючи величину чистих вигід з вартістю дефіцитних ресурсів, дозволяє відібрати проекти, для яких унікальні ресурси мають серйозне значення   Наступним інтегральним показником, який сьогодні найчастіше використовується в міжнародній практиці інвестиційного проектування, є внутрішня норма дохідності (internal rate of return — IRR). Дуже часто в літературі цей критерій має назви «внутрішній коефіцієнт окупностей інвестицій», «внутрішня норма дисконту». Даний показник відображає норму дисконту, за якої чиста теперішня вартість (NPV) дорівнює нулю. 
 
   Рис. 1. Залежність величини NPV від значення ставки дисконту 
   Для інвестиційних проектів існує жорсткий взаємозв’язок між величиною чистої теперішньої вартості і величиною ставки дисконту: чим вищий коефіцієнт дисконтування, тим менша величина NPV (див. рис. 1). 
   Для розрахунку величини внутрішньої норми дохідності проекту можна скористатися формулою: 
                         (1.8) 
Іноді у практиці розрахунків IRR застосовують формулу: 
,                        (1.9) 
де і1 — ставка дисконту, при якій значення NPV додатнє; 
і2 — ставка дисконту, при якій проект стає збитковим і NPV стає від’ємним; 
NPV1 — значення чистої поточної вартості при і1; 
NPV2 — значення чистої поточної вартості при і2. 
   У проектному аналізі цей показник дає аналітикам еталон для порівняння альтернативної вартості капіталу (дійсну ставку дисконту, прийнятну для проекту) зі значенням внутрішньої норми дохідності. 
   Деякі властивості IRR можуть обмежити його застосування Незважаючи на обґрунтовану критику IRR, цей критерій прийняття рішення так міцно укорінився у фінансовому аналізі, що більшість проектів спирається саме на нього. Очевидна причина полягає в тому, що IRR дає вимірювач, який можна порівняти з існуючими ринковими ставками для капіталовкладень. Більшість приватних інвесторів зважають на IRR, як на покажчик того, яким буде їх дохід на капітал, і приймають рішення про інвестиції залежно від IRR. Сучасний аналіз проектів наголошує на сукупному застосуванні показників NPV та IRR . 
   Графічне зображення чистих дисконтованих грошових потоків за роками проекту отримало назву фінансового профілю проекту. Розрізняють фінансовий профіль, побудований з наростаючим підсумком, і фінансовий профіль без наростаючого підсумку. Останній відображає відтік або приплив грошових коштів по кожному року, приведені до нульового року проекту (рис. 2). 
 
   Рис. 2. Фінансовий профіль проекту без наростаючого підсумку. 
   Фінансовий профіль чистої теперішньої вартості показує, в який період проект виходить із зони від’ємного сальдо, які за обсягом витрати в кожному році слід очікувати і якою є величина грошових надходжень за роками проекту.   Фінансовий профіль проекту з наростаючим підсумком будується з урахуванням підсумку грошових потоків попередніх періодів. Складений таким чином фінансовий профіль дозволяє проілюструвати строк окупності проекту, величину його чистої теперішньої вартості, яка відображає доцільність прийняття проектного рішення. 
   Досить поширеним у фінансовому аналізі є показник строку окупності(pay back — РВ), який демонструє, за який період проект покриє витрати. У проектах, що служать понад рік, строк окупності завжди припускає дисконтування на підставі цінності грошей за часом. На жаль, занадто часто застосовується так званий «простий строк окупності», який не передбачає дисконтування майбутніх вигід і витрат, тому не дозволяє вірно оцінити доцільність капіталовкладень, що плануються. 
      Можна скористатися критерієм еквівалентного ануїтету (еquivalent annuity — ЕА), або середньорічної чистої теперішньої вартості, який розраховується за формулою: 
,                               (1.10) 
де NPV — чиста теперішня вартість за проектом; 
А1 — теперішня вартість ануїтету при заданих ставці дисконту і строку життєвого циклу проекту. 
   Відбір проектів за допомогою даного показника здійснюється за найбільш високою величиною еквівалентного ануїтету, оскільки передбачається нескінчене реінвестування, поки строки життя всіх проектів не закінчаться одночасно. 
   Критерій прийняття рішення, що оцінює проекти лише за самими витратами, називається ефективністю витрат. Він може застосовуватися, коли існує два чи більше альтернативних (тобто конкуруючих чи взаємовиключаючих) підходів для одержання одного й того ж результату. Таким чином, вигоди від альтернативних підходів аналітик визначає як рівні, і для відбору проекту не треба проводити численні розрахунки. В аналізі ефективності витрат правило прийняття рішення полягає у виборі проекту, що має найменші витрати і дає однаково бажаний результат. 
   Рентабельність інвестицій(profitability index — РІ) — показник, що відображає міру зростання цінності фірми в розрахунку на 1 грн. од. інвестицій. Розрахунок цього показника проводиться за формулою 
.                           (1.11) 
   Даний показник оцінює грошові надходження в t-му році, одержані завдяки інвестиціям (CFt) з величиною первісних інвестицій I0. 
На відміну від попередніх критеріїв, що застосовуються до всіх вигід і витрат, критерій Бруно використовується для оцінювання потенціалу проекту в заміщенні імпорту. Цей показник визначає, чи заощаджує, чи заробляє країна іноземну валюту на внутрішньому виробництві або експорті товару в результаті проекту. При цьому критерії чиста економія іноземної валюти внаслідок відмови від імпорту товару, що виробляється тепер завдяки проекту або доходам від експорту, ділиться на витрати внутрішнього виробництва (проекту) даного товару. Він розраховується таким чином: 
  (1.12) 
   Даний критерій показує нам, чи виправдано з точки зору використання іноземної валюти експортувати або виробляти і споживати товар усередині країни в результаті запропонованого проекту, замість того, щоб продовжувати його імпортувати.

  Порівняння проектів за допомогою різних критеріїв оцінки 
   Порівняння проектів з метою прийняття правильних інвестиційних рішень є найбільш складною проблемою для планування розвитку. Навіть після того, як критерії обчислені, слід упорядкувати проекти за різними критеріями, що допоможе розкрити питання оптимального інвестиційного вибору. Оскільки кращий проект за критерієм NPV може виявитись не найпреференційнішим за критерієм B/C, в аналітика повинна бути повна ясність щодо дійсних обмежень і мети проекту. 
Найчастіше застосовуються такі критерії, як NPV, коефіцієнт B/C та IRR. Оскільки всі ці показники представляють фактично різні версії однієї концепції, то можна очікувати виконання таких математичних відношень:

	NPV		B/C		IRR
Якщо	> 0,	то	> 1,	i	IRR > r
Якщо	< 0,	то	< 1,	і	IRR < r
Якщо	= 0,	то	= 1,	і	IRR = r

   Існує ряд загальних правил використання альтернативних критеріїв прийняття рішень та ефективності. 
   Якщо у проекті є бюджетні обмеження, то треба прослідкувати, чи змінюють своє значення чисті річні грошові потоки з позитивного на негативне значення (і навпаки) понад одного разу. Якщо чисті грошові потоки змінюють знак не більше одного разу, то необхідно для ранжування проектів застосувати критерії внутрішньої норми дохідності, коефіцієнт вигоди — затрати та його різновид — коефіцієнт вигоди — затрати за наявності жорстких обмежень по капіталу. 
   У разі, коли чисті грошові потоки поводять себе нестійко при обмеженні операційних (виробничих) і капітальних витрат, можна скористатися показником коефіцієнта вигоди — затрати, а при обмеженні тільки капітального бюджету більш преференційним буде коефіцієнт вигоди — затрати у межах встановлених капітальних витрат. 
   Стійкість грошових потоків передбачає використання таких критеріїв для ранжування та відбору, як показники чистої теперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми дохідності (IRR). Для нестійких грошових потоків слід обмежитися тільки показником NPV. 
   При розгляді взаємовиключаючих проектів можна застосовувати показники чистої теперішньої вартості, а щоб запобігти дискримінації великих проектів — показники внутрішньої норми дохідності. В умовах невизначеності і високої міри непевності в майбутньому критерієм відбору краще послужить строк окупності. 
Подолати труднощі оцінки вигід від проекту в грошовій формі при ранжуванні проектів можна за допомогою критеріїв ефективності витрат. Як критерій у даному випадку можна використати постійні витрати для більшості комплексних товарів (продуктів). 
   Якщо одним з пріоритетів розвитку країни і завданням проекту є економія (надходження) іноземної валюти, то слід скористатися критерієм Бруно. 
У табл. 1 запропоновані критерії прийняття рішень при виборі проекту у відповідності до характеристик і обмежень проекту. 
При точному визначенні мети (наприклад, максимізувати чисті вигоди або знайти ціну окупності) і обмежень найбільш допустимі і прийнятні критерії є очевидними для аналітика. 
Рішення схвалити чи відхилити проект звичайно приймається у розрізі стратегії планування розвитку підприємства, регіону, економіки в цілому.

Таблиця 1 
ВИБІР  КРИТЕРІЇВ  ЕФЕКТИВНОСТІ  І  ВІДБОРУ  ПРОЕКТУ  
 

   Неформальні процедури відбору та оцінки проектів 
   Будь-який проект характеризується кількома видами показників, пов’язаних з оцінкою його ефективності. Як правило, ці показники характеризують величину чистої теперішньої вартості, внутрішньої норми дохідністі, періоду окупності капіталовкладення. Деякі показники доповнюють один одний, інші ж (наприклад інтегральні показники) практично незалежні. 
   Нерідко для відбору варіантів проекту та прийняття рішення про його здійснюваність необхідно користуватися неформальними процедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв’язків, що дозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту. 
   При виборі проекту фірмою-інвестором повинна бути визначена своя система пріоритетів. 
Система пріоритетів може включати такі можливі варіанти: суспільна значущість проекту; вплив на імідж компанії-інвестора; відповідність меті інвестора; ринковий потенціал продукту, що створюється; відповідність фінансовим та організаційним можливостям інвестора; екологічність та безпечність проекту; рівень ризику; відповідність нормативно-правового середовища реалізації проекту. 
На першому етапі в основному використовуються експертно-аналітичні методи: побудова дерева цілей (яке є розвитком відповідних завдань цільового критеріального комплексу), дерева проблем, аналіз достатності існуючих організаційних структур. На другому етапі проводиться формування попередніх програм реалізації проблеми в цілому або її збільшених складових. 
Для реалізації програми можуть створюватися організаційно-інституційні структури, завданням яких є акумулювання ресурсів, створення мотиваційного середовища для потенційних учасників робіт, об’єднання зусиль виробничих та науково-технічних ланок, організація управління роботами. 
В окремих випадках відбір проектів може здійснюватися на конкурсній основі. Конкурс проектів передбачає: 
· розробку умов конкурсу; 
· створення конкурсних рад та експертних груп; 
· уточнення системи критеріїв; 
· систематизацію поповнення та уточнення бази даних по перспективних проектах та розробках; 
· проведення конкурсів; 
· аналіз повноти охоплення проблем переможцями конкурсу та розробку вимог до додаткових розробок. 
Процедура відбору проекту ґрунтується на тих засадах, що держава: 
 - може здійснювати функції посередника та організатора інвестиційної діяльності, створювати відповідну інфраструктуру; 
- надавати інвесторам пряму та непряму підтримку, якщо це відповідає її інтересам або брати участь у спільній підприємницькій діяльності; 
- може виступати як основоположник нових організаційних форм інноваційної та інвестиційної політики, а також ініціатор створення спеціальних інвестиційних фондів для концентрації коштів різних джерел з метою реалізації пріоритетних для держави проектів. 
При формуванні списку проектів, що підлягають підтримці, участі або прямому фінансуванню слід враховувати, якої групи проектів вони стосуються. Це пов’язано в першу чергу з мірою підтримки державою різних проектів. Отже, розрізняють: 
· проекти, призначені для реалізації попередньо розроблених і стверджених державних програм, тобто тих, що формуються під заздалегідь задані строк і результат; 
· проекти, орієнтовані на реалізацію пріоритетного для держави виробничого чи науково-технічного напряму; 
· ініціативні проекти поза рамками пріоритетних напрямів. 
   Рішення про структуру розподілу коштів приймаються на підставі пріоритетів, зазначених в інвестиційній програмі на поточний рік, затвердженій урядом. 
На попередній стадії відбору проектів необхідно враховувати їх корисність для держави. В інвестиційних програмах не конкретизуються суб’єкти реалізації ні в державній, ні в науково-технічній сферах, вони містять тільки попередню інформацію про них. Тому дана стадія складається з двох етапів: визначення пріоритетних напрямів і формування принципових програм реалізації проблеми в цілому. 
   На першому етапі здійснюють структуризацію пріоритетних напрямів, яка включає системний аналіз проблеми їх реалізації, виявляє її складові та оцінює можливості вирішення проблем, що виникають. У рамках конкурсного відбору не можна обмежуватися одним, навіть інтегральним формальним критерієм. Це стосується не тільки пріоритетних для держави, але й усіх інших проектів. Проекти, що претендують на пріоритетність, мають аналізуватися на базі багатосторонньої експертної оцінки. Рішення повинно прийматися з урахуванням багатьох різноманітних, часто суперечливих характеристик проекту та його учасників, що носять кількісний або якісний характер. Частина цих характеристик стосується економічних, екологічних і соціальних наслідків реалізації проекту і економіки, регіону, галузі. 
   На другому етапі описуються різноманітні ризики, пов’язані з процесом реалізації проекту. 
   Критерії відбору інвестиційних проектів умовно поділяються на такі: 
· цільові критерії; 
· зовнішні та екологічні критерії; 
· критерії реципієнта, що здійснює проект; 
· критерії науково-технічної перспективності; 
· комерційні критерії; 
· виробничі критерії; 
· ринкові критерії; 
· критерії регіональних особливостей реалізації проекту. 
   Перша група критеріїв визначає напрям інвестицій, що мають бути підтримані державою, інші стосуються конкретного проекту. Критерії кожної з груп поділяються на обов’язкові та оціночні. 
   Процедура оцінки критеріїв вимагає визначення величини цього критерію як для всього проекту, так і для окремих його учасників. У разі визначення цільових критеріїв необхідно пов’язати їх з соціально-економічною ситуацією в країні, регіоні та виявити можливі пріоритети розвитку. Критерії цільового відбору використовують тільки на стадії відбору пріоритетних напрямів інвестування. 
Відбір проектів проводиться після виконання двох обов’язкових процедур — визначення переліку пріоритетних напрямів та формування програм реалізації пріоритетів. 

Таблиця 2

ЗМІСТОВНИЙ  СКЛАД  ГРУП  КРИТЕРІЇВ  ВІДБОРУ  ПРОЕКТІВ

Групи критеріїв	Склад
Зовнішні та екологічні критерії	· правова забезпеченість проекту  · можливість впливу перспективного законодавства на проект  · реакція громадської думки на здійснення проекту  · наявність шкідливих продуктів та виробничих процесів (позитивна, негативна, нейтральна)  · вплив проекту на рівень зайнятості
Критерії реципієнта, що здійснює проект	· навички управління і досвід підприємців, якість керівного персоналу, компетентність і зв’язки, характеристика керуючих третьою стороною  · стратегія у галузі маркетингу, наявність досвіду роботи на зовнішньому ринку  · дані про фінансову спроможність, стабільність фінансової історії  · досягнуті результати діяльності та їх тенденції  · дані про потенціал росту  · показники диверсифікації (висока, низька, середня)
Науково-технічні  критерії	· перспективність науково-технічних рішень, що використовуються  · патентна чистота виробів і патентоспроможність технічних рішень, що використовуються  · перспективність використання одержаних результатів  в майбутніх розробках  · міра впливу на інші проекти, що являють собою державний інтерес
Фінансові критерії	· очікувана норма чистої теперішньої вартості  · значення внутрішньої норми дохідності, що задовольняє інвестора  · відповідність проекту критеріям ефективності інвестицій  · строк окупності і сальдо реальних грошових потоків  · стабільність надходження доходів від проекту  · можливість використання податкових пільг  · оцінка періоду утримання продукту на ринку, ймовірний обсяг продажів по роках  · необхідність залучення позичкового капіталу (третіх осіб чи банківського) та його частка в інвестиціях  · фінансовий ризик, пов’язаний із здійсненням проекту
Виробничі критерії	· доступність сировини, матеріалів та необхідного додаткового устаткування  · необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту  · наявність виробничого персоналу (за кількістю   та кваліфікацією)  · можливість використання відходів виробництва  · потреба в додаткових виробничих потужностях   (додатковому устаткуванні)
Ринкові критерії	· відповідність проекту потребам ринку  · оцінка загальної ємності ринку щодо запропонованої та аналогічної продукції (послуг, технології) до моменту виходу запропонованої продукції на ринок (низька, середня, висока)  · оцінка ймовірності комерційного успіху  · еластичність ціни на продукцію  · необхідність маркетингових досліджень і реклами для просування запропонованого продукту на ринок  · відповідність проекту вже існуючим каналам збуту  · оцінка перешкод для проникнення на ринок  · захищеність від застарілої продукції  · оцінка очікуваного характеру конкуренції (цінова,  в сфері якості та ін.) та її вплив на ціну продукту
Регіональні критерії	· ресурсна можливість регіону  · міра соціальної нестабільності  · стан інфраструктури (телекомунікації, банківське обслуговування, транспортний зв’язок і т. ін.)