Конкурентоспроможнiсть в умовах глобалiзацii

     а) інтернаціоналізація виробничих сил, шо означає процес створення матеріальних елементів міжнародних господарських об´єктів у країнах світу;

     б) інтернаціоналізація виробничих процесів. Цей процес знаходить своє відображення в розвитку спільного підприємництва партнерів з різних країн світу;

     в) інтернаціоналізація виробництва, яка полягає у процесі створення  спільних підприємств;

     г) інтернаціоналізація обміну. Цей  процес відображається в розвитку міжнародних  торгівельних відносин;

     д) інтернаціоналізація транспорту, шо знаходить своє відображення у створенні міжнародних транспортних систем;

     е) інтернаціоналізація паливно-енергетичних комплексів відбувається за рахунок  інтенсифікації господарських зв´язків між спорідненими галузями економіки країн-партнерів;

     є) інтернаціоналізація розподілу  знаходить своє відображення в розподілі  капіталу, міграції робочої сили в  межах міжнародної економіки;

     ж) інтернаціоналізація споживання, яка  передбачає об´єднання зусиль країн-партнерів у сфері раціонального споживання виробленої ними продукції в межах міжнародної економіки;

     з) інтернаціоналізація інформаційних  систем передбачає об´єднання матеріальних і фінансових ресурсів з метою оптимального використання інформації в рамках міжнародної економіки (наприклад, INTERNET);

     і) інтернаціоналізація управління. Вона передбачає об´єднання зусиль суб´єктів міжнародної економіки з метою широкого використання досвіду управління економічними процесами на національному та інтернаціональному рівнях, наприклад, створення програм міжнародного менеджменту.

     Отже, інтернаціоналізація господарського життя має широкі форми прояву і характеризує розвиток економічних  зв´язків між країнами світу в різних сферах міжнародної економіки.

     Головною  формою інтернаціоналізації господарського життя тривалий час була міжнародна торгівля (точніше, торгівля між метрополіями і колоніями у вигляді обміну готових виробів на колоніальні  аграрно-сировині товари). У подальшому основною формою стає інтернаціоналізація  не обміну, а виробництва, інституційною  формою якої  виступають міжнародні фірми (компанії, корпорації, альянси).

     Транснаціоналізація є ключовою тенденцію сучасної інтернаціоналізації, яка виявляє себе у зростанні кількості міжнародних фірм і у розширенні масштабів їх діяльності, а якісно – у формуванні внутрішньо-корпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої с. Тому транснаціоналізація може розглядатися як друга домінанта світового економічного розвитку.

     На  сьогоднішньому етапі набуває подальшого зростання рівень інтернаціоналізації, який вимірюють співвідношенням  обсягу експорту товарів до матеріального  виробництва. Цей процес привів до того, що в рамках всієї світової капіталістичної системи сформувались окремі світові ринки як сировини і палива, так і з промислових виробів (наприклад, машин, сталі, текстильних товарів і т. д.). Центр ваги процесу інтернаціоналізації при цьому усе більше переміщується зі сфери традиційної зовнішньої торгівлі в сферу інших економічних відносин між міжнародними фірмами. Це приводить до того, що процес інтернаціоналізації зі сфери обігу переміщується у виробничу сферу.

     У результаті інтернаціоналізації світової економіки посилюється боротьба за привласнення і використання досягнень  науково-технічного прогресу, що посилює  тенденцію до вирівнювання умов розвитку продуктивних сил у промислово розвинених країнах.

     Безумовно, одним з основних факторів, що впливає  на поглиблення процесу інтернаціоналізації  економічного розвитку, виступає міжнародний  поділ праці.

     Міжнародний поділ праці — спеціалізація  окремих регіонів і країн на певний видах виробничої діяльності, торгівлі та послуг. Він буває загальним, частковим, одиничним.

     Загальний поділ праці — це поділ за сферами  виробництва (добувна, обробна промисловість, сільське господарство тощо). Він обумовлений  в основному природно-кліматичними умовами.

     Частковий — це спеціалізація за окремими галузями виробництва видів готової  продукції.

     Одиничний — спеціалізація на виготовленні окремих вузлів, виконання технологічних  стадій виробництва.

     Серед чинників розвитку міжнародного поділу праці потрібно визначити:

     • природно-географічні умови;

     • технологічні умови;

     • соціально-економічні умови.

     Розвиток  технічного прогресу призвів до зменшення  значення природно-географічних умов, надавши можливість використати  переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки.

     Нова  модель економічного розвитку набула таких характерних рис:

     • почав переважати інтенсивний тип  економічного зростання над екстенсивним;

     • з´явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;

     • скоротився виробничий цикл;

     • розширилися сфери послуг (особливо банківських і страхових).

     Грандіозні  економічні, політичні та соціальні  процеси останніх десятиліть суттєво  вплинули на МПП. Головним напрямком  його розвитку стало розширення міжнародної  спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами МПП і виражають  його суть.

     Розвиток  МПП зумовлює необхідність підвищення продуктивності праці й зниження витрат виробництва. Реалізація переваг  МПП забезпечує країні в процесі  обміну отримання різниці між  міжнародною і внутрішньою ціною  експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва  внаслідок використання дешевого імпорту.

     Важливою  передумовою розвитку МПП є міжнародний  поділ інших факторів виробництва  — землі, капіталу, технології. Будь-яка  країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має фактори виробництва, що дають їй змогу виготовляти  цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами  для виробництва будь-якого товару. 
 
 
 
 

     3 Причини формування глобалізаційних процесів: 

     До  причин формування глобалізацій них  процесів відносяться:

     - процес інтернаціоналізації, який  приводить до поглиблення співробітництва  між країнами та посилення  їх взаємозалежності;

     - науково-технічний прогрес: поява  інформаційних технологій, які корінним  чином змінюють всю систему  соціально-економічних відносин, переносять  на якісно новий технічний  рівень організаційно-економічні  відносини, транспортні та комунікаційні  зв’язки (зниження витрат на  трансакції); 

     - загострення проблем, що є загальними  для всіх людей і країн світу  та є важливими з точки зору  збереження та розвитку людської  цивілізації.

     Основні ознаки процесу глобалізації:

     - взаємозалежність національних  економік та їхнє взаємопроникнення,  формування міжнародних виробничих  комплексів поза національними  кордонами;

     - фінансова глобалізація – зростаюча  фінансова єдність та взаємозалежність  фінансово-економічних систем країн  світу;

     - послаблення можливостей національних  держав щодо формування незалежної  економічної політики;

     - розширення масштабів обміну  та інтенсифікація процесів руху  товарів, капіталів, трудових  ресурсів;

     - створення інституцій міждержавного,  міжнародного регулювання глобальних  проблем;

     - тяжіння світової економіки до  єдиних стандартів, цінностей, принципів  функціонування.

     На  рівні галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній  країні взаємопов’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.

     Глобалізація  на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки  зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій  мірі інтегровані до неї. Існують  декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед  яких:

     · співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП;

     · прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;

     · потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.

     Глобалізація  на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між  країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються.  
Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави.

     У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює  нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.

     На  одному полюсі сучасної світової економіки  концентруються країни – глобальні  лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у  всіх сегментах світового ринку, накопиченого у безпрецедентних  масштабах капіталу ключовими детермінантами їх успіху стають інтелектуалізація, соціалізація, екологізація, деіндустріалізація економіки, пріоритетність знань та інформації, розвиток “людського капіталу”.

     На  іншому полюсі світової економіки –  більшість країн, для котрих економічна глобалізація проявляється як якісно нові умови розвитку, на які практично  неможливо впливати, але обов’язково  треба враховувати. Особливо важливо  враховувати масштаби і динаміку процесу становлення системи  глобального управління ресурсами  планети і перерозподілом світового  доходу, який не є еквівалентним. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4 Суперечливість процесу глобалізації 

     Глобалізація  – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні  наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо віднести: поширення нових  інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і  витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджуючі технології; посилення уваги до важливих проблем людства та інші.