Газова промисловість України в системі РПС

Функціонування газової промисловості пов’язане з певними технічними, економічними, політичними проблемами: основні фонди газового комплексу дуже зношені і потребують коштів для оновлення; недостатньо багато своїх ресурсів; дефіцит коштів на дослідження нових родовищ; нераціональне використання газу; екологічна проблема.

Природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському газоносному регіоні.                                          

Провідне місце належить Лівобережжю. Найбільше родовище газу – Шебелинське. Менше п’ятої частини природного газу знаходиться у Прикарпатті. Доволі значні запаси є на півдні України і передусім в Криму. В останні роки зростає видобуток на дні Чорного моря. В 1993 році було видобуто 500 мільйонів метрів кубічного газу. В 1994 році були експлуатовані 86 нових газоносних свердловин.

Проте природного газу в нашій країні не вже й багато і тому його не вистачає. Наша держава змушена імпортувати газ в інших країнах, таких як: у Росії, Туркменістані. Шебелинське та Дашавське родовища майже вичерпали свої родовища. На їх місці створені резервуари для збереження природного газу, що надходить із Західного Сибіру Російської Федерації. Такі резервуари є також біля Києва та у деяких інших містах – у Донецькій та Луганській областях. Вони одержують газ по трубопроводу з Північного Кавказу.

Україна має великі газопроводи. Транспортувати газ важко. Морське транспортування у вигляді зрідженого газу дає змогу розв’язувати деякі проблеми. Але транспортування відбувається у спеціальних танкерах. З Харківської області у різних напрямках пролягають газопроводи: Дашава – Київ – Москва, Рудки – Мінськ – Вільнюс – Рига. По цих газопроводах раніше природний газ надходив до центральних районів Росії та в Прибалтику.

Газопровідний транспорт є найефективнішим та єдиним транспортом для перевози газу. Основою є магістральні газопроводи, збудовані у 50-60-ті роки ХХ століття для експорту газу з України: Шебелинка – Брянськ, Шебелинка – Острогожськ – Москва. Для газифікації країни були збудовані газопроводи: Дашава – Дрогобич, Дашава – Стрий, Дашава – Долина – Львів, Угорськ – Івано-Франківськ, Шебелинка – Харків, Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг – Одеса – Кишинів, Шебелинка – Київ – Красилів – західні райони України. З Прикарпаття газопроводи простягаються в Польщу, Чехію, Словаччину. Також прокладені магістральні шляхи з Оренбурга, Західного Сибіру, якими Росія експортує газ в Західну Європу.

Мережею газопостачання охоплено приблизно 50% міських поселень і лише 8% сільських, що дуже мало порівняно з європейськими країнами. У перспективі Україна повинна розширити кількість країн-постачальниць газу. Значна роль належить Ірану, який має величезні запаси газу.

Висококалорійний газ утворюється при коксуванні вугілля, передається в мартени для виплавки сталі та на прокатне виробництво. Низькокалорійний доменний газ використовується для обігрівання коксових печей. Крім того, з нього виробляють також азотні добрива. Газова промисловість відіграє важливу роль у розвитку хімічної промисловості України.

Більче-Волинське газове родовище експлуатується з 1949 року,

Космацьке газоконденсатне родовище – з 1949 року і є цінним для хімічної                                                                                                                           промисловості. Опарське, Угерське, Рудківське родовища ще експлу-атуються, хоча запаси їхні в них вичерпані. Костівське та Кадобнянське газові родовища використовуються з метою видобутку газу для місцевих потреб. У Прикарпатті відкриті нові родовища промислового значення (Судово-Вишнянське, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське).

Зараз геологорозвідники й сьогодні виявляють нові родовища газу, в тому числі у Луганській та Полтавській областях, що свідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької западини. З газу виробляють бензин.

Як виявилось територія країни досліджена в геологічному відношенні недостатньо, тобто є перспективи пошуку енергоносіїв практично по всій Україні у Закарпатті, Передкарпатті, Волині, Чернігівщині, Причорномор’ї, Азовському морі, Донбасі, Придніпров’ї.

В Україні склалися достатньо сприятливі соціально-економічні та природні передумови для розвитку газової промисловості.

Відмічається нерівномірність розміщення галузей по території України: найбільша концентрація вугільних підприємств спостерігається на Південному Сході та в Карпатському регіоні, де розташовані вугільні басейни; видобуток нафти і газу сконцентровано на Лівобережжі, Передкарпатті та Криму; основні теплові електростанції розміщенні в Донбасі, гідроелектростанції – у Придніпров’ї.

Стан внутрішнього ринку в останні роки зумовлюється переважно заходами уряду по його регулюванню, а також загальною економічною кризою в країні. У зовнішній торгівлі частка експорту продукції вугільної промисловості є досить значною, що зумовлено наявністю багатої сировинної бази. Також відмічається переважання імпорту нафти і газу.

Крім екологічних існують також інші проблеми, які потребують комплексного вирішення на рівні держави: масові неплатежі, несвоєчасна та неповна виплата заробітної плати, страйки працівників галузі, а також інші проблеми, але їх вирішення залежить від перспектив зовнішньоекономічного розвитку нашої держави.

Отже, газова промисловість України є важливою галуззю паливно-енергетичного комплексу. Вона є досить молодою, але для її розвитку потрібні кошти на нове обладнання. Газ є джерелом енергії, та за допомогою нього виробляють азотні добрива та синтетичні матеріали. Наша держава недостатньо забезпечена природним газом тому змушена закупляти його у інших країнах. Зараз вчені досліджують усю територію України знаходять нові перспективні родовища природного газу. Але природні ресурси потрібно використовувати з розумом, тому що вони є вичерпними і більше ніколи не відновлюються. Газова промисловість є важливим елементом розвитку економіки нашої держави.

Список використаної літератури

1.     Бабичев Ф. С. ,Золовський А. Г. , Пустун М. Д. ; „Географічна енциклопедія України” ; Київ; „Українська Радянська Енциклопедія” імені М. П. Бажана; 1989 р.

2.     Горленко І. О. , Євтушенко Г. І. , Тарангул Л. Л. ; „Розміщення продуктивних сил України” ; Київ; 2000 р.

3.     Заблоцький Б. Ф. ; „Розміщення продуктивних сил України” ; Київ; Академвидав; 2002 р.

4.     Масляк П.О. , Олійник Я.Б. , Степаненко А.В. ; „Географія України”; Київ; „Знання” ; 2001 р.

5.     За редакцією Яценка Б.П. ; „Економічна і соціальна географія світу”; Київ; „Артек” ; 1997 р.

6.      Єгорова В. До питання про розвиток електроенергетики України. // Економіка України. – 1998. - № 11. – С. 23.

7.      Ковалко М.П. Проблемы энергосбережения. // Экотехнологии и ресурсосбережение. – 1996. - № 6. – С.14.

8.      Кузовкин А., Голубчик В. ТЕК: финансовое положение, ценообразование //Экономика. – 1998. - № 6. – С. 14.

9.      Мазаракі А.А. Експортний потенціал та розвиток зовнішньої торгівлі. – Київ. – 1994. – 32 с.

10. Мазаракі А.А. Сучасні проблеми регіонального розвитку торгівлі. – Київ. – 1994. – 29 с.

11. Мазаракі А.А. Територіальна організація внутрішньої торгівлі України. – Київ. – 1992. – 35 с.

12. Розміщення продуктивних сил України. /За ред. П.М. Качана. – К.: Техніка. – 1997. – 123 с.

13. Україна у цифрах 1999. – К.: Техніка. – 2000. – 211 с.

14. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. – Львів: Світ. – 1994. – 400 с.

15. Офіційний сайт Міністерства палива та енергетики України -http://mpe.energy.gov.ua

16. Офіційний сайт Державного комітету статистики України - [http://www.ukrstat.gov.ua]

17. Офіційний сайт НАК „Нафтогаз України”-[http//www.naftogaz.com]

18. http://referaty.com.ua/ukr/details/21650/

19. http://www.softodrom.com.ua/referat/52/5/004927.html

20. А.І.Шевцов, М.Г.Земляний, В.В.Вербинський „Вугільна галузь. Стратегія розвитку та шляхи перетворень” -[http://www.db.niss.gov.ua/docs/energy/147/index2.html]

- 42 -