Газова промисловість України в системі РПС

Були відкриті потужні запаси газу в Харківській області. Після проголошення незалежності в Україні відкрито промислові родовища у Полтавській області, на Прикарпатті та в Криму. Більшість із них введені в експлуатацію.

За оцінками експертів, запаси природного газу в Україні сягають понад 1098,4 млрд. м. Взагалі газу на території України залишилось мало, тому що багато із його запасів уже використано. У новому тисячолітті потрібно зберегти ті запаси, що залишились, оскільки Україна не зможе економічно розвиватися без природного газу, тому що він відіграє важливу роль.

З газу виробляють азотні добрива та синтетичні матеріали. Також природній газ використовують як високоефективне паливо і цінна сировина для хімічної промисловості.

Великого збитку завдала Росія, тому що багато років український газ                                                                                                                         використовувався для газифікації міст та сіл Росії. У 1978 році в Україні експлуатувалося 62 газові родовища. У 50-х роках було прокладено ряд газопроводів, які транспортували газ за межі України (Дашава – Москва,        

Рудки – Рига). Видобуток газо видобувної промисловості в Україні також пов’язаний з Прикарпаттям: перше родовище природного газу було відкрите в 1910 році в районі міста Калуша (Івано–Франківська область). У 1913 році відкрито Дашавське родовище (Львівська область), перша промислова розробка якого почалась у 1924 році і з якого були прокладені два газопроводи на Львів (у 1929 році, перший в Україні, і у 1940-1941 роках).

Корисні копалини відіграють велику роль у розвитку економіки. На території України знаходяться Донецький і Львівсько-волинський кам’яновугільні басейни та Дніпровський буро-вугільний басейн. Родовища нафти і природного горючого газу зосереджені в трьох районах, що утворюють нафтогазоносні області: Карпатську, Дніпровсько-донецьку, Причорноморсько-кримську. Понад 80% видобутих нафти і газу припадає на Дніпровсько-донецьку нафтогазоносну область.

В Україні є запаси руд кольорових металів: ртутні, алюмінієві, нікелеві, титанові, поліметалічні. До нерудної сировини належить сировина для хімічної промисловості, нерудна сировина для металургії, сировина для хімічної промисловості, сировина для скляної промисловості, цементна сировина тощо.

Природного газу в нашій країні не вистачає. Шебелинське та Дашавське родовища вже майже вичерпані. На їх місці створені резервуари для збереження природного газу, що надходить по газопроводу із Західного Сибіру Російської Федерації. Такі резервуари є також біля Києва та інших міст Донецька та Луганська області одержують газ по трубопроводу з Північного Кавказу. Значну кількість газу отримує Україна і з Туркменистану.

Геологорозвідники й сьогодні виявляють нові родовища газу, в тому числі в Луганській і Полтавській областях, що свідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької западини.

Специфічною рисою розміщення газо видобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації та орієнтації видобутку на найвигідніші умови експлуатації родовищ.

Приблизно 4/5 видобувного природного газу йде на потреби промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ вподовж року подається рівномірно, актуальним завданням є будівництво газосховищ.

Супутні гази, які є на деяких невеликих нафтових родовищах, - дуже цінна сировина для промисловості органічного синтезу. З них на газо бензинових заводах виробляють бензин.

Певну роль у паливному балансі відіграють утилізація промислових газів та виробництва штучного газу з твердого палива. В Донбасі (Лисичанськ) здійснюється підземна газифікація вугілля.  

Крім комунально-побутового сектора та автотранспорту важливим є виконання природного газу в нафтохімії, продуктом якої є синтетичні матеріали. З 1 тони рідких вуглеводнів можна отримати 600-700 кілограмів нафтохімічної сировини, вартість якої набагато перевищує ефект використання його як палива. На комунально-побутові послуги витрачається 17 мільярдів метрів кубічних , а на виробництво електроенергії – майже 34 мільярдів метрів кубічних газу за рік.

Через дев’ять областей України пролягає газопровід Уренгой (Західний Сибір) – Ужгород і газопроводи внутрішнього значення: Шебелинка – Полтава – Київ; Шебелинка  - Дніпропетровськ – Кривий Ріг; Шебелинка – Одеса; Дашава – Львів; Дашава – Київ та інші, які нині здебільшого перекачують імпортне газове паливо. Найбільшим підземним газосховищем є Богородчанське (Івано-Франківська область) місткістю 15-17 мільярдів метрів кубічних газу.

На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша – паливно-енергетична проблема. Успішне її розв’язання визначає можливості, темпи й напрями економічного та соціального розвитку. Значення палива для економіки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства й транспорту.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства. Так, біля об’єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри, навколо яких утворилися територіально-виробничі комплекси і промислові райони. Поряд з цим паливо використовується також як сировина для одержання різноманітних цінних продуктів.

Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є нафта, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає значення атомної енергії. Частка решти джерел (дрова, торф, енергія соня, вітру, геотермальна енергія тощо) у загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків.

Також важливу роль відіграє паливо у світовому промисловому розвитку. Протягом останніх десятиріч енергетична система, власне – її сировинна база, характеризується нестійкістю. Поглиблення міжрайонного поділу праці сприяє ощадливішому використанню природних і трудових ресурсів, підвищенню ефективності виробництва.

Структура паливно-енергетичного балансу світу: нафта – 40%, природний газ – 23%, вугілля – 31%, інші види палива – 1%, атомна енергія – 2%, гідроенергія – 3%.

Споживання газу у 2000 році сягнуло 68,4 мільярдів метрів кубічних, в тому числі 57,8% промисловими підприємствами, 12,3% - житлово-комунальним господарством, 6,5% - транспортом. У 2001 році газова промисловість країни видобула 18,2 мільярда метрів кубічних блакитного палива. Щорічний видобуток природного газу в Україні складає 18-20 мільярдів метрів кубічних.

Отже, природний газ є важливим елементом розвитку економіки. Без природно-ресурсного потенціалу країни не зможуть  розвиватися, тому що кожній державі потрібна енергія для розвитку промисловості, сільського господарства, а також транспорту. Україні потрібно берегти ті запаси природного газу , тому що він є вичерпним ресурсом.

1.1 Основні етапи і сучасні проблеми розвитку газової промисловості України

Паливно-енергетичний комплекс України почав розвиватися у 50-х роках ХХ століття, а на той час наша держава під владою Росії. Вона ж використовувала природний потенціал України у своїх цілях, що значно зменшило наші запаси природного потенціалу. Після смерті Сталіна (5березня 1953 року) розпочалось розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя. Тільки в 1953-1956 роках в Україні із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій. Впровадження п’ятирічок мало роль у розвитку промисловості.

За останні роки видобуток газу в Україні знизився становить у середньому 17-18 мільярдів метрів кубічних за рік, що задовольняє 21-22% національних потреб. Дефіцит природного газу Україна покриває імпортом з Росії і Туркменістану.

Понад половини балансового газу споживає промисловість, 30% - енергетика і 18% - комунально-побутовий сектор. Є і регіональні відмінності в споживанні газу: Східний регіон – 62%, Західний – 32%, Південний – 6%.

Також існує багато проблем пов’язаних з функціонуванням газової промисловості, які владі потрібно вирішити. Це пов’язано із багатьма факторами. Природний газ – найефективніше паливо. Собівартість його видобутку значно нижча, ніж вугілля. Газова промисловість зародилась на Передкарпатті ще перед війною, на території Львівської та Івано-Франківської областей. Тут видобувається до 20% всього газу України. В 50-х роках видобуток газу розпочався і в східних районах на території Полтавської, Харківської, Чернігівської та Сумської областей. Проте природного газу в нашій державі залишилось дуже мало, тому що більша його частина уже використана у минулому.

Демографічні передумови впливають на розміщення продуктивних сил. Сукупність економічних умов та відношень, що впливають на особливості розміщення продуктивних сил, називається економічними передумовами розміщення. Вони великою мірою визначають територіально-галузеву структуру виробництва, ефективність розміщення об’єктів народного господарства, напрям міжрегіональних зв’язків. Економічні передумови РПС можна по групувати таким чином: історико-економічні передумови; особливості суспільної організації виробництва; характер прояву територіального поділу праці; загальний рівень економічного розвитку регіону.

Галузева структура української економіки також обумовлена історично. Територія України протягом певного часу входила до складу різних держав, що мали власні закономірності територіального поділу праці. Під їхнім впливом наша держава має тепер надлишковий розвиток галузей                                                                                                                          

важкої індустрії при недостатньо розвинутій легкій промисловості, виробничої інфраструктури, реакційного господарства.

Загальні історико-економічні передумови виявляються і в територіальному аспекті, зокрема в суспільній організації виробництва, що адекватна рівневі соціально-економічного розвитку держави. Територіальна організація виробництва утворює тут цілісну систему, що складається з промислових центрів різного рангу, вузлів, територіальних комплексів, спеціалізованих промислових ті сільськогосподарських зон, розвинутої інфраструктури. Такій системі властива гнучкість: вона створює кращі можливості для перебудови економіки, якщо це викликано зміною кон’юнктури світового ринку або науково-технічним прогресом. Спосіб організації території, методи територіального управління істотно впливають на розміщення продуктивних сил.

Історико-регіональні передумови регіонального характеру впливають на розміщення продуктивних сил у регіоні, хоча іноді вони можуть зачіпати досить великі території, навіть країни. Вони створюються не стільки під дією загальних законів суспільного розвитку, скільки під дією історичних умов розвитку економіки, притаманних саме цьому регіону, структури інтегрального потенціалу, геополітичних та екологічних факторів. З часом вплив історико-економічних передумов вирівнюється: з’являються нові ситуації, які змушують переглянути територіально-галузеву структуру господарства. Для теперішньої України  донедавнє минуле стало вже історико-економічною передумовою.

Територіальний поділ праці як економічна передумова розміщення продуктивних сил є вирішальним. Власне, розміщення виробництва є територіальним аспектом суспільного поділу праці. На внутрішньо районному рівні територіальний поділ праці виявляється у спеціалізації регіону й комплексності його економічного розвитку. Спеціалізація та комплексність надають регіонові внутрішньої цілісності. Внутрішньо-районний територіальний поділ праці визначає галузеву структуру району.

Паливно-енергетичний комплекс України охоплює всі процеси видобутку і переробки палива, виробництво електроенергії, транспортування її до споживача. Щоб задовольнити потреби народного господарства в енергії потрібно зробити підрахунки скільки і якого палива слід видобувати, щоб отримати необхідну кількість енергії, тобто визначити паливно-енергетичний баланс. Оскільки різні палива мають неоднакову теплотворну здатність при розрахунках необхідної кількості того чи іншого палива для зручності застосовують спільний показник – умовне паливо.

Необхідною умовою газової промисловості є перевезення природного газу в райони , де немає його запасів. Тому важливою умовою є розвиток транспортної системи. Транспортний комплекс належить до інфраструктурних галузей. Транспорт – це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного,                                                                                                                     

трубопровідного, повітряного. Вони взаємодіють між собою і утворюють

транспортну систему, що розвивається під впливом господарства в  цілому та окремих його галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспортний фактор є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.

Вантажний  і пасажирський транспорт безпосередньо впливають не ефективність національної економіки, оскільки доставляють :