Газова промисловість України в системі РПС

Основними експортними товарами є: залізна та марганцева руди, прокат чорних металів, чавун, кам’яне вугілля, кокс, азотні добрива, літаки енергетичне обладнання, обладнання для хімічної промисловості, цемент та багато іншого. В імпорті переважають нафта, газ, руди кольорових металів, деревина, бавовна, верстати для обладнання легкої та харчової промисловості, свердловинні установки, засоби обчислювальної техніки.

Сальдо складається з різниці між експортом та імпортом. Найбільш                                                                                                                негативне сальдо припадає на нафту та газ. Треба також врахувати, що нафтопереробні потужності України у десять разів перевищують власне видобування. Потужний торговельний партнер України – Росія, звідки ми одержуємо нафту, газ, руди кольорових металів, деревину, обладнання, електроніку та багато іншого. Україна експортує до Росії прокатне, енергетичне обладнання, залізну та марганцеву руду, вугілля та інше.

Значне позитивне сальдо торговельного балансу Україна має з країнами Середньої Азії, Казахстаном та країнами Закавказзя. Наш експорт до цих регіонів: прокат чорних металів, обладнання, промислові товари широкого вжитку, цукор, борошно. Імпорт: руди кольорових металів, бавовна, тканини та газ.

Важливе значення для економіки країни мають іноземні інвестиції. Прямі інвестиції в Україну в 1996 році складали 897 мільйонів доларів, що дуже мало, зважаючи на економічний потенціал нашої країни. Загальний експорт послугами становив в Україні у 1996 році досить значний обсяг – 5,5мільярдів доларів. Найбільше послуг було надано Росії за транзит газу трубопроводами та за деякі інші потреби – 3,6 мільярдів доларів.

Зовнішньоекономічна політика – це система заходів уряду, скерована на зміцнення позицій країни у світовій економіці, у міжнародних економічних стосунках. Зовнішньоекономічні стосунки спливають з загальної економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки України, зміни структури промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку.

Газова промисловість України, як і решта галузей промисловості, за радянських часів розвивалась, задовольняючи насамперед потреби Москви. Тому її структура нині не зовсім відповідає потребам народного господарства нашої країни. Крім того, у спадок від командно-адміністративної системи країні дісталися підприємства здебільшого із застарілим устаткуванням і мало ефективними очисними системами. Тому розвиток газової промисловості України за ринкових відносин починає чимдалі більше залежати від екологічних проблем. Для поліпшення становища потрібні кошти і значні організаційні заходи.

Супутні гази, які є на деяких невеликих нафтових родовищах, - дуже цінна сировина для промисловості органічного синтезу. З них на газо бензинових заводах виробляють бензин. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ подається рівномірно впродовж року, актуальним завданням є будівництво газосховищ.

Отже, природний газ у внутрішній та зовнішній політиці має важливе значення. Він підвищує економіку нашої держави. Адже забезпечує країну енергією, азотними добривами. З його допомогою виробляють синтетичні смоли, пластмаси, хімічні волокна та бензин. Також використовується для обігрівання доменних печей.

III. Перспективи розвитку і розміщення газової промисловості України

Газова промисловість є досить молодою галуззю паливно-енергетичного комплексу. Вона відіграє важливу роль для економіки країни. Його родовища знаходять у Передкарпатській, Дніпровсько-Донецькій, Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Чернігівській та Причорноморсько-Кримській областях.

З Дніпровсько-Донецькою западиною пов’язані родовища нафти (Гнідинцівське) та газу (Талаївське)  в Чернігівській області. Поклади нафти та газу видобуваються дуже давно, ще з минулого сторіччя, й вони здебільшого вичерпалися. Значна кількість цих енергоресурсів приходить до регіону Росії. Хімія органічного синтезу Західноукраїнського району все більше орієнтується на довізну сировину. Газові родовища району входять у систему „Братерство”, яка має вихід до сусідніх східноєвропейських країн.

Паливно-енергетичний комплекс базується як на місцевій сировині – видобуток і переробка нафти та газу, так і на довізному з Донбасу вугіллі, а також  поставках нафти та газу з-за кордону. Трубопровідна мережа включає магістралі міжнародні (газопроводи „Союз”, Шебелинка – Москва, Ставрополь – Донбас – Москва, нафтопровід Самара – Кременчук) і внутрішньодержавні, які віялом відходять від Шебелинки – великого газорозподільного вузла. Значним транспортним вузлом є Кременчук, де сходяться залізничні, автомобільні та водні шляхи.

Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі, де можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. В наш час видобуток природного газу зменшується, проте маємо і сприятливі умови: великі потужності переробки нафти, близько 70 мільйонів тон, які відсутні в Росії, і великі газосховища. Оскільки газ зберігати у трубах неможливо, Росія вимушена закачувати великі його обсяги в українські газосховища. Цей газ вона продає в країни Західної та Центральної Європи. При розумінні міжнародної політики це може дати Україні величезні валютні надходження.

В Україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області, Передкарпаття та Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва, Львова, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялти тощо. Також важливе значення природний газ відіграє для розвитку електроенергетики. Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафта, газ, уран), що його має чи одержує з інших держав Україна, а також енергія річок використовується для виробництва електро- та тепло енергії.

Є також перспективи подальшого видобутку нафти та природного газу в районах, де їх видобувають десятки років. Не так давно відкрито Причорноморсько-Азовську нафтогазоносну провінцію, в якій експлуа-туються сімнадцять газоносних родовищ. Найбільші з них:                      Глібівське, Джакойське, Голіцинське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське.

Зменшення видобутку газу в Передкарпатській нафтогазоносній області пояснюється вичерпанням його із старих родовищ, нераціональним виробленням  значної частини родовищ, оскільки велика кількість газу залишається під землею. Нещодавно відкриті нові родовища або малопотужні, або не розробляються зовсім.

На думку фахівців, у Прикарпатті можна збільшити видобуток газу, якщо відновити запущені свердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріння, забезпечити бурові організації устаткуванням для буріння свердловин завглибшки 5-7 кілометрів.

Сьогодні наша країна щодо поставок енергоносіїв майже повністю орієнтується на Росію, що обмежує можливості її розвитку. Позитивним для розвитку паливно-енергетичного комплексу є те, що Україна має значні потужності для переробки нафти та величезні підземні газосховища для зберігання газу. Підприємства паливно-енергетичного комплексу – основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства нашої держави. На базі розміщення об’єктів енергетики виникли потужні промислові центри та вузли, які стали ядрами утворення територіально-виробничих комплексів та промислових районів.

Оскільки енергетичні ресурси нафти та газу в Україні обмежені, важливим є впровадження державної політики енергозбереження в промисловості, сільському господарстві і на побутовому рівні. Водночас необхідно добиватися зростання енергозабезпечення кожного жителя України і держави в цілому. Без цього неможливі покращення умов громадян нашої держави і підвищення продуктивної праці в усіх сферах народного господарства.

В Україні залишилося дуже мало природного газу. Менше п’ятої частини видобутку природного газу займає Передкарпаття. Це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Тут також зосереджені газопроводи, якими перевозять газ у різні куточки нашої держави, де газ не видобувається. Також в останні роки відкрито значні родовища природного газу на півдні України це передусім в Криму. Ще зростає видобуток із дна Чорного моря.

Природний газ використовується у багатьох галузях господарства, але переважна його частина використовується в енергетиці тому, що таке паливо є найбільш ефективнішим і менше забруднює атмосферне повітря. У Західній Європі на його основі виробляють аміак та азотні добрива. У Франції природний газ – важливе джерело одержання елементарної сірки. Промислові запаси в Україні дорівнюють 1,1 трлн метрів кубічних, відкриті – 500 мільярдів метрів кубічних. У Причорномор’ї та Приазов’ї родовища нафти та газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Шмідта, Штормове, Дельфін; також родовища природного газу є на шельфі Азовського моря: Керченське, Стрілкове та інші.

Україні щорічно потрібно біля вісімдесяти п’яти мільярдів метрів                                                                                                                         кубічних газу. Його й надалі закуповують у Росії, Туркменії та Узбекистані. У 2008 році тридцять два мільярда метрів кубічного газу Україна отримає від Росії за транзит по нашій території сто тридцять мільярдів метрів кубічного газу. Вчені вважають, що можливі подальші перспективи розвитку та видобутку природного газу в тих районах, де їх видобувають десятки років. По-перше, за існуючої нині в Україні неефективної технології експлуатації нафтових родовищ близько 70% нафти залишається у надрах землі. Відомі новітні способи її видобутку, які дозволяють одержати ці „залишки”. По-друге, як виявилось, Україна досліджена в геологічному відношенні недостатньо, тобто є перспектива пошуку енергоносіїв практично на всій її території: Закарпаття, Передкарпаття, Волинь, Чернігівщина, Причорномор’я, Азовське море, Донбас, Придніпров’я, Чорне море. По-третє, нині є нові, відмінні від тих, що існували раніше, теорії походження нафти та газу, а це значно розширює діапазон їх пошуку. Головними резервами нарощування газовидобутку в Україні є відкриття нових родовищ та запровадження нових технологій. Для цього всього потрібні великі кошти, адже нове обладнання дорого коштує.

При розумній міжнародній політиці Україна може мати величезні валютні надходження. Це пов’язано із тим, що Росія закачує величезні обсяги природного газу в українські газосховища. Потім вона цей газ продає країнам Західної та Центральної Європи.

В найближчі роки взагалі то можна чекати на нові великі відкриття родовищ нафти та природного газу. Перспективи тут настільки великі, що свої капітали в розвиток газової промисловості України готові вкладати найбільші нафтові та газові компанії світу, зокрема „Шелл”, яка  працює лише з родовищами світової величини.

Перспективи розвитку газової промисловості України пов’язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ. Ще одним важливим засобом є широке впровадження досягнень НТП, створення міжнародного консорціуму щодо транспортування російського газу  в Європу через модернізовану газову мережу України.

В нас є багато перспектив у майбутньому, адже наші землі мають багатий природний потенціал. Та для цього потрібно багато коштів.

Висновки

Газова промисловість входить до складу паливно-енергетичного комплексу. Вона є досить молодою та перспективною галуззю. Взагалі то природний газ – найбільш ефективна паливна та хімічна сировина. Газова промисловість включає в себе розвідування, видобуток, транспортування, зберігання та переробку природного й супутнього газу, що видобувається разом із нафтою. Природний газ використовується у багатьох галузях промисловості, але найважливішу роль відіграє в енергетиці тому, що таке найменше забруднює навколишнє середовище.

Ця галузь почала розвиватися в Україні у 50-х роках ХХ століття і на сьогоднішній день є досить перспективною. Його собівартість вдвічі нижча, ніж вугілля. Використовується газ у виробництві (металургійна та хімічна промисловості, цементні заводи) і для комунально-побутових потреб.

Були відкриті потужні запаси у Харківській області. Вже після проголошення незалежності в Україні були відкриті промислові родовища у Полтавській області, на Передкарпатті, в Криму. Більшість із них введені в експлуатацію. Також вона розвивається у Львівській та Івано-Франківській областях. Основні родовища – Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Битків та інші. Тут було добуто до 20% всього газу України. Поступово він почав розвиватися і в східних областях нашої країни. Розвинувся у полтавській, сумській та Чернігівській областях.

За оцінками експертів, запаси природного газу в Україні дорівнюють 1098,4 мільярдів метрів кубічних. Крім цього, перспективні ресурси становлять 712 мільярдів метрів кубічних, а прогностичні – 2652 мільярди.

Найбільшу частину природного газу споживає промисловість, 30% - енергетика, 18% - комунально-побутовий сектор. Хоч у минулому видобуток газу в Україні було досить значним, газифіковано нині тільки трохи більше 50% сіл та міст України. Оскільки наша держава довгий час була під владою інших країн, то вона задовольняла потреби тих країн. Тому її структура зараз не зовсім відповідає потребам народного господарства. Крім того, у спадок ми отримали підприємства здебільшого із застарілим устаткуванням і мало ефективними очисними системами. Тому розвиток газової промисловості України за ринкових відносин починає чимдалі більше залежати від екологічних проблем. Для поліпшення становища потрібні значні кошти та організаційні заходи.