Газова промисловість України в системі РПС

-         сировину, паливно-енергетичні ресурси, комплектуючі, устаткування до виробничих підприємств;

-         готову продукцію до споживача;

-         працівників з дому до робочих місць і від робочих місць додому.

У процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а відповідно – на ефективність та ціну. Зменшення вартості транспортної складової у собівартість продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Знизити транспортні затрати можна за рахунок поліпшення функціонування транспорту, заміни одного виду іншим, ефективнішим для перевезення певної продукції; удосконалення територіальної організації виробництва, внаслідок чого оптимізуються транспортні витрати для доставки сировини, паливно-енергетичних ресурсів, устаткування, готової продукції.

Транспортувати газ складно. Морське транспортування у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ) дає змогу розв’язати деякі проблеми. Одначе організація зріджування та транспортування спеціальними танкерами, спорудження терміналів потребує надзвичайно великих коштів. Вартість одного танкера-газовоза об’ємом 125 тисяч метрів кубічних становить до 150 мільйонів доларів. Перевезення ЗПГ танкерами-газовозами коштує приблизно утроє дорожче, ніж еквівалентна кількість нафти у звичайних танкерах.

Найбільші газопроводи Шебелинка – Дніпропетровськ - Кривий Ріг – Одеса – Кишинів із відгалуженнями на Запоріжжя, Нікополь, Миколаїв, Херсон; Шебелинка – Полтава – Київ; Шебелинка – Білгород – Курськ – Брянськ – Москва. Перші магістральні газопроводи у межах області були прокладені від Шебелинського родовища до Харкова (76 км) і Чугуєва (54 км). Загальна протяжність газопроводів на території України становить близько 30 тисяч кілометрів. А суцільна довжина газохідних мереж країни сягає понад 44 тисяч кілометрів. Наявність потужної мережі газопроводів дозволила газифікувати майже 30 тисяч населених пунктів. Природний газ подається майже на 6 тисяч промислових підприємств. Через територію України прокладено магістральні газопроводи „Союз” та Уренгой – Помари -  Ужгород, що дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу із Росії та країн Середньої Азії у держави Західної Європи.

              Головними резервами нарощування газовидобутку в Україні є пошуки перспективних родовищ та запровадження нових технологій.

За останні роки видобуток газу в Україні знизився і становить у середньому 17-18 мільярдів метрів кубічних за рік, що задовольняє 21-22% національних потреб. Дефіцит  газу Україна покриває імпортом з Росії і Туркменістану.

Понад половини балансового газу споживає промисловість, потім енергетика та комунально-побутовий сектор. Є і регіональні відмінності в споживанні газу: Східний регіон – 62%, Західний – 32%, Південний -6%.

Функціонування газової промисловості пов’язане з певними технічними, економічними та політичними проблемами:

      основні фонди газового комплексу дуже зношені й потребують значних коштів для оновлення. Технології для переробки газу зношені і їх потрібно замінювати новими, але поки що влада цього не зробила. Тому промисловість дуже забруднює повітря шкідливими відходами.

      Недостатнє забезпечення власними газоресурсами змушує Україну імпортувати приблизно 80% потреб з Росії, Туркменіс-тану, що збільшує зовнішню заборгованість. У нашій державі залишилось власних природних ресурсів, вони вже були використані ще за часів Радянського Союзу.

      Дефіцит коштів на пошук нових родовищ та видобуток газу із закритих свердловин. Все це пов’язано з нестабільністю економіки. Влада повинна звернути належну увагу розвитку газової промисловості в державі, надати кошти для знаходження нових родовищ газу.

      Недостатній пошук альтернативних джерел постачання газу, наприклад, зі Скандинавії, що дає підстави політичного шантажування з боку Росії, зокрема ініціювання прокладання газопроводу з Росії в Європу в обхід України.

      Нераціональне використання газу, недосконалий механізм оплати спожитого газу.

      Відчуження та забруднення земель у районах експлуатації газових родовищ.

Отже, газова промисловість України має досить багато проблем і влада повинна їх вирішувати. Потрібне нове обладнання, збільшення зарплати працівникам та інше. Також влада повинна подумати про екологію нашої держави. Газова промисловість є досить молодою галуззю паливно-енергетичного комплексу, тому треба створити сприятливі умови для її розвитку. Без цієї промисловості країна не зможе економічно розвиватися.

Хоч у минулому видобуток газу в Україні був досить значним, газифіковано нині тільки трохи більше як 50% сі та міст нашої країни. В колишньому СРСР з газифікацією окремих республік виникали парадоксальні ситуації. Так, Молдова, не маючи власного  природного газу, мала стовідсоткову газифікацію. 

1.2 Територіальна організація газової промисловості України

              Природний  газ – найбільш ефективна паливна та хімічна сировина. Використання газу в два рази дешевше порівняно з нафтою. Хоча видобуток нафти і газу в нашій державі зменшується, проте маємо і сприятливі умови: великі потужності з переробки нафти, близько 70 мільйонів тон , які відсутні в Росії, і великі газосховища. Оскільки газ зберігати у трубах неможливо, Росія вимушена  закачувати великі його обсяги в українські газосховища. Цей газ  вона продає в країни Західної та Центральної Європи. При розумній міжнародній політиці це може дати Україні величезні валютні надходження.

Першою була освоєна Передкарпатська нафтогазоносна область. Тепер на неї припадає 3,1% всього видобутку газу в Україні. Цей район досить перспективний, оскільки газ тут видобувають переважно з незначних глибин. Розвідані його запаси становлять 94 мільярди метрів кубічних. У цілому в Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти та газу становлять понад 600 мільйонів тон умовних одиниць палива, причому більш як половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5-6 кілометрів, що є основою технічною проблемою промислового видобутку їх.

У Прикарпатті Дашавське родовище використовується для підземного зберігання газу, Більче-Волицьке газове родовище експлуатується з 1949 року, Космацьке газоконденсатне  родовище – з 1969 року і є цінним для хімічної промисловості, його газоконденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі. Опарське, Угерське й Рудківське родовища ще експлуатуються, запаси газу в них дуже вичерпані. Костівське та Кадобнянське газові родовища використовуються з метою видобутку газу для місцевих потреб. Крім перелічених, у Прикарпатті відкрито ще низку родовищ і газовиявів промислового значення (Судово-Вишнянське, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське).

Зменшення видобутку газу в Передкарпатській нафтогазоносній області пояснюється вичерпанням його із старих родовищ, нераціональним виробленням значної частини родовищ, оскільки велика кількість газу залишається під землею. Нещодавно відкриті нові родовища або малопотужні,  або не розробляються зовсім.

На думку фахівців, у Прикарпатті можна збільшити видобуток газу, якщо відновити запущені свердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріння, забезпечити бурові організації устаткуванням для буріння свердловин завглибшки 5-7 кілометрів.

Промислові запаси в Україні дорівнюють 1,1 трильйонів метрів кубічних,  відкриті – 500 мільярдів метрів кубічних. Нафту та природний газ в Україні видобувають на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. У Передкарпатській області в 2001 році припало близько 8% видобутку газу                                                                                                                         

у державі. У Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони містять значну кількість попутного природного газу, який використовують для газифікації навколишніх міст і сіл. На відміну від нафти запаси і видобуток природного газу більші. Значні родовища зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше п’ятої частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті. Це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.

Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає більше 87% (у 2001 році) всього видобутку газу. Основні родовища природного газу розташовані в Харківській (Шебелинське, Дружелюбівське, Єфремівське, Західно-Хрестищенський, Кегичівське); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. Загалом у межах нафтогазоносної області розвідано 111 родовищ газу, а його запаси складають 785,4 мільярда метрів кубічних.

Є багато газопроводів для перевезення газу до інших областей, де не видобувається природний газ. Газопроводи відносяться до транспортної системи України. Транспортна система – територіальне об’єднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту і служби перевезень, які об’єднують усі види транспорту і ланки транспортного процесу у взаємодії та забезпечують успішне функціонування національно-господарського комплексу країни загалом. Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, яку утворюють шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств і організацій, що здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів, а також засоби управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання.

Перші магістральні газопроводи у межах області  були прокладені від Шебелинського родовища до Харкова і Чугуєва. У Причорномор’ї та Приазов’ї родовища природного газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіцинське, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовища природного газу є на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілкове.

Природного газу в 1997 році видобули 18 мільярдів метрів кубічних, хоча в перспективі  його видобуток може зрости до 50 мільярдів метрів кубічних. Зараз тільки родовища Харківської області дають 50% природного газу України (поклади Юльєвське, Яблоневське, Селещенське). Видобуток газу на знаному Шебелинському родовищі постійно знижується через зростання глибини буріння(5-6 кілометрів).

Дніпровсько-Донецьку газоносну область виявлено поряд з покладами газу в Дніпровсько-Донецькій западині. Основні її родовища стали                                                                                                                         відомими у другій половині 60-х років. Це найбільша в Україні нафтогазоносна область (93,8% загального видобутку газу в країні).Геологодослідники й сьогодні виявляють нові родовища газу, в тому числі в Луганській ті Полтавській областях, що свідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької  западини.

У Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 мільярда метрів кубічних. Найбільші з них Голіцинське, Джакойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. На дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових підвищень (підземних та підводних структур).

Взагалі природні ресурси – це тіла і сили природи, які на даному рівні вивченості та розвитку продуктивних сил можна використовувати для задоволення потреб людей у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. Природні ресурси є однією з передумов розвитку господарства. За ознакою вичерпності всі природні ресурси поділяються на вичерпні та невичерпні. До невичерпних належать внутрішнє тепло Землі, сонячна радіація, енергія вітру, припливів та відпливів. Вичерпні в свою чергу поділяються на відновлювані та не відновлювані.

Україні щорічно потрібно біля 85 мільярдів метрів кубічних газу. Його будуть надалі закуповувати в Росії, Туркменії та Узбекистані. У 2006 році 32 мільярди метрів кубічних газу Україна отримала від Росії за транзит по нашій території 130 мільярдів метрів кубічних газу. Наша держава змушена імпортувати природний газ, тому що своїх запасів залишилось дуже мало і їх потрібно використовувати правильно. Без природних ресурсів ні одна держава не зможе розвиватися економічно, бо газ забезпечує всю територію енергією.

Головними резервами нарощування газовидобутку в Україні є відкриття нових родовищ та запровадження нових технологій. Для того, щоб знаходити нові родовища потрібно багато коштів, які поки що наша країна не в змозі забезпечити. Потрібно шукати нетрадиційні види енергії. Вчені вважають, що вихід з енергетичної кризи, яка насувається на нашу планету, - це масштабне використання джерел поновлюваної енергії: сонячної, вітряної, океані стичної. Найбільше енергії може дати сонячне випромінювання. Без шкоди для біосфери можна використати близько 3% сонячного потоку, що надходить до Землі. Нині загальний стан енергії в Україні незадовільний. Це пов’язано з тим, що впродовж десятиліть практично не проводилась модернізація енергетичного господарства. Внаслідок цього понад 20% устаткування повністю зношене, 70% виробило свій ресурс. Для зменшення викидів у атмосферу шкідливих речовин необхідно дотримуватись таких заходів: економити енергію в усіх сферах людської діяльності; збільшити частку природного газу на електростанції за рахунок зменшення його перевитрат у металургії та інших галузях виробництва; підвищувати ефективність використання різних видів палива; впроваджувати ефективні і економічно виправдані очисні пристрої та їх систему; удосконалювати структуру промисловості. Отже, потрібно берегти енергію і при цьому не забруднювати атмосферу важкими викидами, що можуть позначитись на здоров’ї народу, що поживає на цій території.