Газова промисловість України в системі РПС

В Україні розвинута транспортна система. Вона має важливе значення у розвитку економіки країни. По газопроводах природний газ доставляється до районів, де його немає. По таких газопроводах як: Дашава – Київ – Москва, Рудки – Мінськ – Вільнюс – Рига, у минулому природний газ надходив до центральних районів Росії і в Прибалтику. Тобто газопроводи займають проміжну роль у розвитку економіки.

Трубопровідний транспорт призначений для транспортування нафти та газу і, в окремих випадках, сипких вантажів (вугілля, вапняку, руди). Цей вид транспорту виник порівняно нещодавно і стрімко розвивається. Зараз у світі нараховується більш 13 мільйонів кілометрів трубопроводів і щороку ця кількість зростає.

Взагалі транспорт України представляє собою потужну систему, що включає усі види транспорту: залізничний, річковий, морський, автомобільний, повітряний, трубопровідний. Кожний із них має свої функції, які є важливими у розвитку нашої держави.

Газопровідний транспорт – найефективніший і єдиний вид транспорту для транспортування газу. Він сформувався на базі українських родовищ нафти та газу і отримав розвиток у 70 – 80-ті роки завдяки спорудженню низки трубопроводів для транспортування російської та туркменської вуглеводневої сировини. Трубопровідна система має потужну та розгалужену мережу магістральних нафто- та газопроводів: понад 35 тисяч кілометрів магістральних газопроводів великого діаметру, 4 тисячі кілометрів нафтопроводів, 4,5 тисяч кілометрів нафтопродуктопроводів, 120 компресорних станцій, 13 підземних сховищ. Україна є одним із найпотужніших у світі транспортувальників нафти та газу (з Росії та Туркменістану) до Європи. В перспективі планується будівництво великих  транс євроазіатських трубопроводів з Ірану через Північний Кавказ (Росія) в Україну, а також нафтопроводу з Ірану через Азербайджан до портів Грузії і далі морським транспортом в країну (Одесу). Для подальшого транспортування цієї нафти передбачено створення нафтопроводу Одеса – Броди (Львівська область). В цій принципово новій транспортній системі  важливою ланкою буде нафтотермінал, що споруджується поблизу Одеси. В Україні діють нафтопроводи : Долина – Дрогобич, Битків – Надвірна, Качанівка – Охтирка, Кременчук – Черкаси, Лисичанськ – Кременчук – Херсон – Одеса. По нашій території проходить транзитний нафтопровід „Дружба”. Найбільша щільність трубопровідного транспорту на заході й на сході України. В середньому на 1 тисячу кілометрів квадратних території припадає 67 кілометрів трубопроводів. Газота нафтопроводи України з’єднані відповідно між собою і всі разом є частиною транс євроазіатської системи. В цій системі здійснюється транзит газу та нафти по території України. Проектні потужності газотранспортної системи України дозволяють щорічно транспортувати в Європу 160 мільярдів метрів кубічних газу. Потужність нафтопроводів по прийому нафти – 12 мільйонів тон на рік, по транзиту – 65 мільйонів тон. Відомі й інші трубопроводи: газопровід Грозний – Донбас, етиленопровід Угорщина – Калуш. 

Газопровід призначений для перевози природного газу. Основою є магістральні газопроводи, збудовані в 50-60-ті роки ХХ століття для експорту газу з України: Дашава – Київ – Москва, Шебелинка – Брянськ. Вони використовуються для поставок в Україну газу з Росії та Туркменістану. Для газифікації країни були збудовані газопроводи: Дашава – Дрогобич, Дашава – Стрий, Дашава – Долина – Львів, Угорськ – Івано-Франківськ, Шебелинка – Харків, Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг – Одеса – Кишинів, Шебелинка – Київ – Красилів – західні райони України. З Прикарпаття газопроводи простягаються в Польщу, Словаччину, Чехію. Через територію України прокладено магістральні газопроводи з Оренбурга, Західного Сибіру, якими Росія експортує газ у Західну Європу.

Мережею газопостачання охоплено приблизно 50% міських поселень і лише 8% сільських, що дуже мало порівняно з європейськими країнами. У перспективі країна повинна розширити кількість країн-постачальниць газу. Значна роль у цьому належить Ірану, який має величезні поклади газу і заінтересований у торгівлі з Україною. З метою вирішення цієї проблеми можливе будівництво газопроводів в Україну через Закавказзя і Північний Кавказ. Є інший варіант поставок газу з цих регіонів – морським транспортом у зрідженому (скрапленому) вигляді.

Перехід національної економічної системи до ринку передбачає реформи у транспортній інфраструктурі, структурні зміни у сферах виробництва і послуг загалом. Проблеми розвитку транспортної системи пов’язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва і торгівлі визначають завантаженість транспортної системи. Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення ролі держави у використанні вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певними валютним ресурсом. Важливим для активізації діяльності транспортних систем України є створення власної інформаційної бази щодо кон’юнктури світового фрахтового ринку. Транспорт є необхідною умовою спеціалізації та комплексного розвитку національно-господарських комплексів регіонів, формування територіально-виробничого комплексу локального і районоутворюючого значення. Ця система сприяє суспільно-територіальному поділу праці, а також формуванню зв’язків між населеними пунктами, все це сприяє розвитку економіки України.

Взагалі транспортувати газ дуже важко. Морське транспортування у вигляді зрідженого природного газу вирішує деякі проблеми, але звичайно не всі. Але транспортування спеціальними танкерами, спорудження терміналів потребує дуже великих коштів, які наша держава поки, що не взмозі надати. Вартість одного такого танкера-газовоза становить десь до 150 мільйонів доларів. Перевезення зрідженого газу спеціальними танкерами коштує у три рази дорожче, ніж еквівалентна кількість нафти та газу.

По цих газопроводах у минулому природний газ надходить до центральних районів Росії і в Прибалтику. В останні роки відкрито значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. Споруджено також газопровід Глібівна – Сімферополь – Севастополь з відгалуженням до Ялти, Євпаторії, Сак.

Зростає видобуток природних ресурсів з дна Чорного моря. В 1993 році тут було видобуто приблизно 500 мільйонів метрів кубічних газу. В 1994 році введено в експлуатацію 86 нових газових та нафтових свердловин. Нафта і газ поєднані між собою , тому що видобуваються майже в однакових районах і мають важливе значення для кожної країни. Вони використовуються як джерело енергії, високоефективне паливо. Також з газу виробляють азотні добрива та синтетичні матеріали. Природний газ є цінною сировиною для хімічної промисловості України.

Хоч у минулому видобуток газу в Україні був досить значним, газифіковано нині тільки трохи більше половини сіл та міст нашої країни, це пов’язано із тим, що на газову виділяється мало коштів. Також Україна довгий час була під гнітом інших держав, які не цікавилися долею українського народу. Вони використовували український газ у своїх цілях, тому на сьогоднішній час ми маємо досить багато проблем з видобутком природного газу, тому що його залишилося дуже мало, а без нього наша країна не зможе нормально розвиватися.

Для того, щоб газова промисловість України почала повністю функціонувати потрібно забезпечити нову матеріальну базу. Наприклад, Молдова,  не маючи власного природного газу, мала стовідсоткову газифікацію. Україна маючи свій природний газ газифікована, чи не найгірше, тому що влада не приділяє належної уваги до власного народу. На мою думку, Україна не гірша за інші країни світу, але для того, щоб вона зайняла належне місце в Європі, їй потрібно звернути увагу на розвиток промисловості. Також виділити кошти на розвідування нових родовищ природного газу.

Отже, газ видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазовому регіоні. Особливо значні родовища природного газу розташовані в Харківській області. Родовища розташовані в Дашава теж відіграють важливу роль в економіці держави. Зараз знайдені запаси газу у Чорному морі. Природний газ потрібно берегти тому, що його родовища не відновлюють своїх запасів, а Україні природний газ дуже потрібний для розвитку усієї держави. Ще потрібно запровадити нові технології для обробки природного газу та зменшення шкідливих викидів у атмосферу, тому що нам потрібно берегти своє здоров’я. Нова влада повинна цим зайнятися.         

II. Продукція газової промисловості у її зовнішній і внутрішній торгівлі

Природні ресурси – компоненти природи, які використовують або можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання. Мінеральні ресурси після завершення їх розвідки і видобутку, а також біологічні ресурси і навіть вода та повітря стають сировиною для різноманітних галузей господарства. Сировинні матеріали, які використовуються у виробництві, перетворюються вже на економічні ресурси суспільства. Розміщені природні ресурси на Землі вкрай нерівномірно. Природні ресурси відіграються важливе значення у розвідку країни. Газова промисловість – це галузь паливно-енергетичного комплексу. Газ використовують у виробництв як сировину для хімічної промисловості, а також для комунально-побутових потреб. Собівартість його видобутку значно нижча, ніж вугілля, а теплотворна здатність висока.        

Природний газ – найефективніше паливо. Багато  з того, що оточує нас у побуті, - це вироби хімічної промисловості. До продукції галузі належать лінолеум на підлозі та обшивка ліфта, сидіння в тролейбусі і в метро, різноманітні упаковки, труби, деталі комбайнів та тракторів. Сировиною для хімічної промисловості є кам’яне та буре вугілля, нафта кам’яна та калійна сіль, фосфорити, крейда, супутні та природні гази. Так, низькокалорійний доменний газ використовується для обігрівання коксових печей. В свою чергу, висококалорійний газ, що утворюється при коксуванні вугілля, передається в мартени для виплавлення сталі і на прокатне виробництво. Крім того, з нього виробляються азотні добрива. Коксохімія є базою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, які переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли тощо. З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди та гербіциди, барвники, пластмаси, мінеральні добрива.

Друга група підприємств, що виробляють добрива, тяжіє до споживача і розміщується в районах видобутку природного газу та на трасах газопроводів. Так виникли виробництва в Черкасах, Рівному, Одесі.

Виробництво соди розміщується біля родовищ кухонної солі, оскільки це дуже матеріаломістка галузь. Щоб виробити одну тону соди, необхідно витратити 1,7 тон умовного палива. До хімії органічного синтезу належать виробництва синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон. Сировинною базою є нафта, газ, кам’яне вугілля, а також кухонна сіль. Хімічні підприємства розміщуються в районах видобутку цієї сировини або в місцях споживання готової продукції. Для виробництва однієї тони хімічних волокон витрачають велику кількість пари, до 5 тисяч кубічних метрів води, 5-20 тисяч кіловат-годин електроенергії.

Нафтохімічна та гумоазбестова промисловість використовує продукцію нафтопереробної та газової промисловості, синтетичний і натуральний каучук. Отже, нафтохімічні заводи здебільшого розміщуються в Херсоні, Кременчуку, Бориславі.

Отже, газова промисловість допомагає розвиватися хімічній промисловості України. Адже для виготовлення продукції потрібна         енергія, яку може надати газова промисловість. Тому вона посідає значне місце в зовнішній та внутрішній торгівлі. Тобто є рушійною сило розвитку економіки країни.

Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економіч-ним потенціалом Україна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї – Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія). Проте частка України у світовій торгівлі досі не дуже висока, тому що недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Але все таки українська продукція широко відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів Україна є важливим партнером у економічній співпраці.

На відміну від найбільших країн від найбільших країн світу Україна не забезпечує себе повністю природними ресурсами; проте вона має достатньо значний природно-ресурсний потенціал і тому знаходиться в вигіднішому положенні, ніж інші країни в яких мало своїх природних ресурсів. Все ж таки деяких важливих ресурсів у нас обмаль, таких як: нафта, деревина, більшість кольорових металів та газу. Також що стосується внутрішнього ринку збуту споживчих товарів, включаючи імпортованих, то він формується не тільки простою чисельністю населення, але й його закупівельною здатністю.

Декілька століть наша держава була під владою інших народів, тому її економіка працювала на внутрішній ринок тієї держави, до якої вона входила повністю або частково. У нас розміщувалися лише ті галузі виробництва, які були найефективнішими з огляду міжрегіонального обміну. Тому Донецько-Придніпровський район перетворився на металургійну базу. Через Україну проходять важливі транзитні магістралі (нафтопроводи та газопроводи) з країн СНД до Європи та чорноморських портів.

Структура зовнішньоекономічних зв’язків України характеризується розгалуженістю, але все таки зовнішня торгівля залишається їхньою основною формою. До інших форм відносять створення спільних підприємств, міграція робочої сили, участь в економічних спілках.

Основні показники зовнішньої торгівлі: обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Структура товарообігу обумовлена загальним економічним потенціалом країни; галузевою структурою економіки; рівнем життя населення; кон’юнктурою світового ринку.