Формування кластерів у рекраційно-туристичному комплексі

Згідно теорії Майкла Портера, кластер – це група географічно сусідніх взаємопов’язаних компаній (постачальники, виробники і ін.) і зв’язані з ними організації (освітні заклади, органи державного управління, інфраструктурні компанії), діючі у визначеному середовищі та взаємодоповнюючі один одного.

Основною метою створення  рекреаційно-туристичного кластеру є:

- посилення конкурентоспроможності  рекреаційно-туристичної сфери регіону  та диверсифікація рекреаційних  та туристичних послуг;

- підвищення ефективності  управління туристичною і курортно-рекреаційною  сферою;

- збільшення впливу на  економіку регіону та зміцнення  регіонального економічного потенціалу;

- задоволення соціальних  потреб населення не тільки  регіону, а й всієї країни  у послугах лікування, профілактики, реабілітації, оздоровлення., відпочинку  тощо.

Засобом досягнення мети повинно  стати визначення регіональних економічних  пріоритетів, підтримка органами влади  підприємств кластеру; формування організаційної структури тощо.

Як приклад, пропонуємо розглянути проект створення і функціонування рекреаційно-туристичного кластеру на Буковині, який підвищує ефективність управління туристичною і рекреаційною сферою та надає великі можливості як для посилення конкурентоспроможності місцевого рекреаційного і туристичного бізнесу, так і для підвищення ефективності економічної політики регіональної влади. Чернівецька область  з наявними природними рекреаційними  ресурсами, всесвітньовідомими пам’ятками історії, архітектури, культури, зі своїми традиціями, звичаями, обрядами, етнічними  та релігійними зв’язками є найбільш вдалою територією для проведення експерименту по створенню рекреаційно-туристичного кластеру.

Організаційно-економічні засади створення і функціонування рекреаційно-туристичного кластеру передбачають, в першу чергу, вибір організаційної форми. Найбільш зручною в управлінні та правовому  забезпеченні є географічно-адміністративна  форма кластеру в поєднанні з  фокусною формою, які передбачають формування просторового кластеру на основі територіально-адміністративної одиниці (в нашому випадку – це Чернівецька область) та територіально-рекреаційної системи, а також об’єднання зацікавлених підприємств навколо одного центру яким може бути Асоціація працівників  туристичної сфери Чернівецької області “Туристична Буковина”, яка вже на протязі багатьох років об’єднує велику кількість працівників туристичної сфери, галузеві та супутні підприємства, владні структури та громадські організації.

Організаційні основи створення  і функціонування рекреаційно-туристичного кластеру на Буковині передбачають об’єднання фірм і організацій не тільки тих  сфер господарського комплексу регіону, що виробляють та надають рекреаційні  та туристичні послуги (готельне, ресторанне господарство, транспорт, тощо), а й  супутніх галузей (харчова та легка  промисловість, сільське господарство, виробництва сувенірної продукції, комунальне господарство та ін.). Всі  ці галузі тісно зв’язані між собою  та взаємно сприяють зростанню конкурентоспроможності одна одній.

Для всієї економіки регіону  рекреаційно-туристичний кластер  виконуватиме роль локальних точок  росту внутрішнього ринку, що може привести до створення нових кластерів, а  це значно посилить міжнародну конкурентоспроможність регіону та й країни в цілому.

В рекреаційно-туристичному кластері переваги поширюються по декільком  напрямкам зв’язків:

- підвищується ефективність  управління ТРС та координація  робот всіх складових рекреаційної  системи;

- відбувається вільний  обмін інформацією та швидке  поширення інновацій серед туристичних  операторів, туристичних агентів  та інших підприємств, що виробляють  та надають рекреаційно-туристичні  послуги;

- здійснюється певна спеціалізація  окремих підприємств по виробництву  та наданню послуг, в результаті  чого підвищується якість, знижується  собівартість рекреаційних та  туристичних продуктів. Нові виробники,  що приходять з інших галузей  та розширюють набір послуг, прискорюють  свій розвиток, стимулюючи пошук  сучасних інноваційних технологій, проведення науково-дослідних робіт  та забезпечують необхідні кошти  для впровадження нових стратегій;

- взаємозв’язки кластеру  з зовнішнім середовищем постійно  розширюються та набувають вагомості,  підвищують конкурентоспроможність  послуг та створюють нові можливості;

- об’єднання розрізнених  фінансових, матеріальних, рекреаційних, трудових ресурсів регіону сприяє  ефективному їх розподілу та  залученню інвестицій в сферу  рекреації і туризму.

Надзвичайно важливим є економічне обґрунтування розміщення рекреаційно-туристичного кластеру на Буковині яке включає  наступні етапи:

- аналіз функціонування  територіально-рекреаційної системи  та сучасного розвитку рекреації  і туризму і можливості формування  кластеру;

- визначення умов та  факторів розвитку сфери рекреації  і туризму, окремих підприємств;  вибір альтернативних варіантів,  пошук оптимального варіанту.

Отже, формування рекреаційно-туристичного кластеру в Чернівецькій області  на основі розвитку ТРС активізує  вирішення не тільки проблем конкурентоспроможності сфери рекреації і туризму, але  й цілого ряду питань пов’язаних з  підвищенням ефективності управління сферою рекреації і туризму, розробкою  програм регіонального розвитку, стимулюванням інноваційної діяльності, взаємодії великого і малого бізнесу, підвищенням конкурентоспроможності регіону та і країни в цілому.

РОЗДІЛ 3

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРНИХ СТРУКТУР ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

 

 

3.1. Світовий досвід  формування кластерних об’єднань

 

 

Мережева організація  бізнесу є сукупністю підприємницьких структур,  пов'язаних між собою горизонтальними  (міжфірмовими коопераційними, договірними,  партнерськими) відносинами. В моделі кластерно-мережевої організації враховуються мінливі форми та конкурентні переваги бізнесу. Вона дозволяє реалізувати взаємозв'язки у технологіях, навичках, інформації тощо.

Застосування поняття  кластеру стає поширеним серед економістів  у 80-х роках ХХ століття.

Формування кластерів  пов'язане із створенням у 1968  році в Європі Генерального директорату  з регіональної політики, у 1975 році – Європейського фонду регіонального розвитку. У 1988 році Європарламентом була прийнята Хартія регіоналізму, з цього моменту почала функціонувати Рада регіональних та місцевих товариств. У цей же час у США почалися розробки федеральних програм з кооперації постачальницьких фірм, маркетингу та комерції, праці та освіти [9].

У США  (штат Арізона)  за участю М. Портера було розроблено програму стратегічного партнерства для економічного розвитку. Яскравим прикладом створення кластерів є формування Силіконової долини у штаті Каліфорнія, що характеризується значною щільністю високотехнологічних компаній, пов'язаних із виробництвом комп'ютерів та їх складових, особливо мікропроцесорів, а також програмного забезпечення, пристроїв мобільного зв'язку, біотехнології тощо. Передумовою для виникнення та розвитку цього технологічного центру є зосередження провідних університетів, великих міст тощо.

У Данії в 90-ті роки ХХ століття було розроблено універсальний підхід до між фірмового співробітництва, згідно з яким регіональні кластери створюються як на основі традиційних галузей промисловості (виробництво тканин, одягу, меблів тощо), так і навколо нових технологій (мобільний та супутниковий зв'язок).

В Італії розвиток кластерів  розпочинався з успішного розвитку індустріальних районів, які характеризувалися значною концентрацією невеликих підприємств традиційної обробної промисловості. На основі аналізу було виявлено, що фірми, які створюють індустріальні райони мають

стабільно високу доходність та більшу продуктивність, ніж аналогічні підприємства, що не відносяться до подібних районів. 

У Великобританії в середині 1990-х років було переглянуто пріоритети промислової політики, в результаті чого сформовано прогнозну технологічну програму,  результатом розробки якої є покращення розвитку галузей автомобілів,  електроніки,  хімікатів та виробництва продуктів харчування, одягу та текстилю.

На сьогоднішній день кластери на півдні Великобританії спеціалізуються  на сфері послуг (програмне забезпечення, ділові послуги тощо), а на півночі – на базі виробництва товарів.

У Португалії виявлення регіональних кластерів стало побічним результатом  дослідження конкурентоспроможності португальської економіки,  проведеного під керівництвом Майкла Портера.

Кластери, що склалися природно, характеризуються низьким ступенем взаємодії між фірмами та підприємствами, які входять до них. Незважаючи на це, дослідження галузей промисловості вказує на значну географічну концентрацію. 

В Австрії було створено транскордонні кластери з Німеччиною,  Італією, Швейцарією, Угорщиною. Ключовим фактором стала політика стимулювання розвитку зв'язків між дослідницькими інститутами та промисловим сектором, зниження регуляторних бар'єрів у інноваційних програмах.

Значним кроком у розвитку інноваційних кластерів є розробка у 1990-х роках інноваційно-дослідницької  програми (ТІР), цілями якої є збір інформації, її обробка,  виробіток рекомендацій, заснованих на технологічних змінах.

У Німеччині розвитку територій  сприяє федеральний устрій,  згідно з яким землі мають значну самостійність та здійснюють власні програми розвитку за рахунок наявних коштів. Тут працюють 3 найкращих світових кластери із 7 кластерів високих технологій, які називаються «Силіконова долина 21 століття», і до якого входять Мюнхен, Гамбург, Дрезден.

У Фінляндії було створено Національну промислову стратегію, що дозволило здійснити перехід від макроекономічного регулювання до промислової та технологічно конкурентної політики, що ґрунтується на концепції розвитку кластерів. Було створено кластерні карти лісового господарства, кольорової металургії, енергетики, телекомунікацій, екології, охорони здоров'я, транспорту, хімії, будівництва.

У Російській Федерації в 2008 році розроблено Концепцію кластерної політики [10], організаційними механізмами реалізації якої є формування міжвідомчої робочої групи з реалізації кластерної політики, формування експертно-консультативних рад з реалізації кластерної політики при федеральних органах виконавчої влади та органах виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, а також формування спеціалізованих організацій розвитку кластерів, реєстрація яких є припустимою у різноманітних організаційно-правових формах.

На сьогоднішній день на території Російської Федерації  нараховують наступні типи кластерів:

1) У Центральному федеральному  окрузі – гірничо-металургійний  кластер, кластери з розвитку птахівництва, свинарства, молочного тваринництва, будівельний, транспортно-логістичний, авіабудівельний кластер та кластер із розробки та виробництва наукоємної та високотехнологічної продукції, текстильно-промисловий кластер, автомобілебудівний, кластер чорної металургії, кластер хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудівний, кластер агропромислового виробництва, лісопромисловий кластер, ювелірний кластер, текстильний кластер, кластер з виробництва комплектуючих виробів для автомобільної промисловості, авіабудівельний кластер м. Жуковський, біофармацевтичний кластер м. Пущино, кластер інформаційних технологій м. Дубна, кластер агропромислового виробництва, інноваційний технологічний електронний кластер, цукровий кластер, сільськогосподарський кластер;

2) у Північно-Західному  федеральному окрузі – лісовий  кластер, туристський кластер,  транспортно-логістичний, нафтогазовий, агропромисловий кластер, рибогосподарський  та кластер будівельних металоконструкцій, лляний, туристський кластер, молочний кластер,  бурштиновий кластер, гірсько-хімічний тощо;

3) у Піденному окрузі – будівельний кластер, агропромисловий, туристсько-рекреаційний,

будівельний кластери, винно-коньячний, плодоовочеконсервний кластер, суднобудівний, гідро-генеруючий кластер, нафтогазовий кластер, кластер у галузі телекомунікацій, енергетичний кластер, лісопромисловий кластер тощо;

4) у Приволжському федеральному окрузі – туристський кластер, нафтогазохімічний, автомобільний, енергетичний кластери, освітні кластери, кластер «Стрілкова зброя, патрони та екіпірування (збройний кластер)», кластер автомобілебудування, кластер електроніки та приладобудування, лісопросмисловий кластер, кластер важкого машинобудування, газохімічний кластер, кластер з виробництва побутової техніки, кластер медичних та фармацевтичних технологій тощо;