Формування кластерів у рекраційно-туристичному комплексі

Державний вищий навчальний заклад

Міністерства освiти і науки України

Запорiзький національний унiверситет

 

 

Кафедра міжнародної економіки 

та економічної теорії

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з «Економіки і ціноутворення  в галузі туризму»

на тему «Формування кластерів  у рекраційно-туристичному комплексі»

 

 

 

Студентки групи ____ курсу____

факультету_________________________

 

 

 

Науковий керiвник ___________________

 

 

 

Реєстраційний номер__________

Дата_________

Підпис_________

 

Запоріжжя

2012

РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота: с. 51, рис. 1, табл. 2, 263 джерела.

Об’єкт дослідження – економіка областей України, наявність в них факторів, які сприяють підвищенню їх конкурентоспроможності.

Предмет дослідження – кластери у рекраційно-туристичному комплексі.

Метою роботи є узагальнення методологічних та методичних засад  формування та реалізації кластерної політики з врахуванням закордонного досвіду та специфіки державного регулювання економіки України.

Метод дослідження – системного аналізу, аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, спостереження.

Головною метою проведених соціально-економічних  досліджень було встановлення ступеня  готовності регіонів до формування нових  виробничих систем (кластерів) для підвищення конкурентоздатності економіки  обстежених областей. Робота була сконцентрована в найбільш важливих для конкурентоздатності  широких напрямах, в т.ч.:

- динаміці базової інфраструктури;

- людському капіталі, демографії;

- інноваційності, розвитку high-tech.

Дослідження враховували вплив  різних факторів на кожний з напрямів, беручи до уваги регіональні відмінності. Оскільки деякі фактори майже  невимірні (наприклад, природа деяких ринкових ризиків), дослідження їх впливу було здійснено через інтерв’ю чи окремі проекти. Для забезпечення детального аналізу була створена база даних, хоча для сучасного кластерного дослідження вельми необхідне їх доповнення.

КЛАСТЕР, КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД, КЛАСТЕРНА СТАТЕГІЯ, КЛСТЕРНА ПОЛІТИКА.

 

ЗМІСТ

 

 

РЕФЕРАТ …………………………………………………………………..2

ВСТУП ……………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРНИХ ОБЄДНАНЬ І УМОВИ ЇХ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ………...6

1.1. Методологічні засади  формування кластерної політики в умовах глобалізації ………………………………………………………………………..6

1.2. Особливості формування кластер них об’єднань і умови їх ефективного функціонування …………………………………………………..15

1.3. Роль кластерів в  економіці ………………………………………….19

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТУРИСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ ЯК КОНКУРЕНТНОЇ ПЕРЕВАГИ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ …..22

2.1. Кластери як одна  з ефективних форм співробітництва …………...22

2.2. Конкурентна перевага  регіону на основі інноваційний  туристичних кластерів …………………………………………………………………………25

2.3. Формування рекреаційно-туристичного  кластеру та його вплив на  підвищення ефективності управління  сферою рекреації і туризму …………32

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРНИХ СТРУКТУР ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ ………………………………………………………………………..36

3.1. Світовий досвід формування  кластерних об’єднань ……………...36

3.2. Туризм і кластери  для розвитку Запорізького краю ………………44

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………47

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..49

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Перехід сучасного світу  до радикальної соціально-економічної  трансформації відбувається під  впливом глобалізації, що проявляється, насамперед, у дедалі зростаючій економічній  взаємозалежності всіх країн світу  через швидке збільшення обсягів  транскордонних трансакцій товарів, послуг, капіталу і широку дифузію технологій. В основі сучасної промислової революції  — технологічний стрибок у  «нову» економіку і тісна взаємодія  між такими ключовими технологіями, як мікроелектроніка, телекомунікації, комп’ютери, робототехніка, створення  нових матеріалів із заданими властивостями  і біотехнології.

На етапі таких революційних зрушень стратегія економічного розвитку повинна змінитися не тільки на національному рівні, але й на рівні регіону, міста, окремої виробничої структури і навіть кожного працюючого в нових виробничих умовах. Завдяки Інтернету, телекомунікаціям, швидкісному транспорту, нові технології за короткий час революціонізували працю кожного. Сьогодні кожен з нас, свідомо чи мимоволі, виявився на шляху до «нової» економіки. Звісно, залишаються розходження в темпах, з якими кожен індивід, підприємство або галузь входять до неї.

Глобалізація, яка інтенсивно змінює конфігурацію сучасної світової економіки і спирається на досягнення науково-технічної революції, безперечно є об’єктивною реальністю.

Технологічний прогрес породив  велику диференціацію номенклатури товарів, що випускаються. Це спричинило заміну традиційної цінової конкуренції конкуренцією якості товарів або суперництвом між конкретними моделями та марками. В умовах, що склалися в країні, регіони, компанії прагнуть зайняти певні ніші на глобальних ринках відповідно до різновиду продукції, що виробляється, а не через конкурентний рівень цін на неї.

Україна увійшла у новий  етап реформування економіки. Завдання, які стоять перед кожним містом, районом, областю та країною в цілому, є дуже складними. Але існує реальний потенціал для їх виконання. Консолідація зусиль і концентрація їх на головних пріоритетних напрямах, розумні дії та раціональне використання наявного потенціалу, — якраз те, що забезпечує формування нових виробничих систем — кластерів — можуть стати запорукою успіху при досягненні стратегічної мети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРНИХ ОБЄДНАНЬ І УМОВИ ЇХ ЕФЕКТИВНОГО  ФУНКЦІОНУВАННЯ

 

 

1.1. Методологічні  засади формування кластерної політики в умовах глобалізації

 

 

Останні 50-60 років характеризуються активізацією процесів інтернаціоналізації, глобалізації та інтеграції.

Інтернаціоналізація, пов’язана  з міжнародною торгівлею, відбувається більш динамічно завдяки розвитку та комерціалізації мережевих структур.

Глобалізація поширює  інтернаціоналізацію і на сферу  виробництва, припускаючи організацію  транснаціональних ланцюжків зі створення доданої вартості, наприклад, у формі транснаціональних корпорацій. Фундаментом глобалізації, через  інтеграцію, є створення загальносвітових комунікативних систем, що забезпечують мережеву логістику і стандартизацію якості.

Інтеграцією є інституційно підготований системний процес об’єднання господарських блоків на мега- та макрорівні. На мегарівні прикладом такого об’єднання є поки що тільки Європейський союз. На мікрорівні інтеграція здійснюється шляхом формування в економіці країни господарських блоків – кластерів, що включають підприємства та організації, пов’язані між собою випуском кінцевої продукції і географічним положенням. При цьому регіон, усередині якого вони розташовуються, слід розглядати як місце накопичення «критичної маси» соціального і людського капіталу, наукового, інноваційного та виробничого потенціалів. Тільки при наявності такого поєднання кластери виявляються стійкими, системно емерджентними і конкурентоздатними.

Кластеризацією вже охоплено більше половини економік провідних країн, вона є новим вектором розвитку світової економічної системи.

Цілісне явище кластеру, його складне соціально-економічне інтегральне значення, в сучасній практиці конкурентної боротьби і в  розвитку окремих регіонів тієї чи іншої країни, досить чітко сформувалося за останні три десятиліття, що зумовило необхідність теоретичної розробки цієї проблеми економічною наукою і практикою державного регулювання соціально-економічного розвитку. Усе це дозволяє сформулювати кластерну політику як діяльність органів державної влади у розробці цілей, принципів і методів стимулювання організації розвитку кластерів та мережевих взаємовідносин з метою підвищення конкурентоздатності національної економіки [8].

Кластерна політика на практиці реалізується  у розробці кластерної стратегії. Кластерна стратегія розробляє рішення (пріоритети) в області організації кластерів та мережевої співпраці, що визначають конкретні заходи для досягнення цілей кластерної політики. Система заходів, терміни виконання, відповідальні виконавці та засоби виконання утворюють кластерну програму.

Кластерна стратегія є складовою частиною стратегії конкурентоспроможності об’єкта за рівнями управління. На мікрорівні кластерна стратегія являє собою стратегію участі підприємства в кластері, на регіональному рівні – регіональна кластерна стратегія, на макрорівні – національна кластерна стратегія.

Формування кластерної політики  потребує застосування до неї різних теоретико-методологічних підходів.  Зокрема, розглядаючи кластер з позиції ефективної територіальної форми підвищення конкурентних переваг виробника, можна виділити теорію конкурентних переваг М. Портера, концепцію регіональних кластерів М. Енрайт, теорію промислових районів А. Маршалла, промислових округів П. Бекатіні, а також концепцію поєднання ланцюжка доданої вартості і кластерів [2, 4].

Виходячи з інституційної  теорії, що визначає економіку як систему  інститутів, що взаємодіють, і розглядає  кластер як сучасний інститут, що поєднує  в різному співвідношенні систему  формалізованих і неформалізованих відносин як його учасників між собою, так і кластера з зовнішнім  оточенням, слід виділити теорію трансакційних витрат Р. Коуза (розглядає синергетичний ефект, що виникає в результаті взаємодії підприємств у рамках кластера і багато в чому пояснюється економією трансакційних витрат, при отриманні інформації, специфікації прав власності, зниження витрат обміну та ін).

Великий внесок в кластерну теорію вносить сучасна парадигма регіонального розвитку та постіндустріальна парадигма регіонального розвитку, які характеризуються входженням регіону у світові глобальні процеси та посиленням його самостійності,  набуттям його як самостійного суб’єкта світової економіки через створення умов для розвитку великих мережевих структур розташованих на  визначеній  території. Таким чином, кластерна політика  пропонує новий погляд на розвиток національної економіки, економіки регіону або міста, а також розкриває нові ролі компаній, уряду, регіональних органів управління та інших організацій, які прагнуть до підвищення конкурентоспроможності економіки країни або регіону як основи для подальшого підйому рівня життя населення.

Переваги кластерної стратегії економічного зростання національної економіки зумовлюють необхідність розробки нових методів формування кластерної політики в Україні вже з урахуванням особливостей національної економіки, позаяк досвід інших країн свідчить про відсутність єдиних уніфікованих механізмів створення і розвитку кластерів. Тому для реалізації модернізації економіки на базі кластерних принципів необхідна розробка обґрунтованої кластерної політики, яка включає детальний державний механізм формування та підтримки кластерів стосовно країни [5].

Принциповим питанням  при  створенні кластера є модель кластерної політики, яка проводиться в тій чи іншій державі. У світовій сучасній практиці склалися дві різні моделі кластерної політики.

Основним принципом першої ліберальної моделі (застосовується у США, Великобританії, Австралії) є  те, що кластер розглядається як ринковий організм і роль влади зводиться  до того, щоб прибрати бар’єри, які  заважають його природному розвитку. Ця кластерна стратегія характерна для тих країн, які за традицією проводять ліберальну економічну політику і багато віддають на відкуп ринку. Особливості кластерної політики в цих країнах у тому, що основним гравцем є регіональна влада та регіональні організації, які разом з центральними учасниками кластерів розробляють і реалізують програми їхнього розвитку.

У другій моделі (застосовується у Японії, Республіці Кореї, Словенії, Сінгапурі, Швеції, Франції та ін.) робиться наголос на дирижистській політиці щодо розвитку кластерів. У цих країнах суттєву роль відіграє активна державна політика розвитку кластерів. Ця політика включає в себе комплекс заходів, починаючи з вибору пріоритетних кластерів та фінансування проектів з розробки стратегій і програм розвитку кластерів, закінчуючи цільовим створенням ключових факторів успіху для розвитку кластерів.

У залежності від функцій  держави виділяють  такі  типи кластерної політики: каталітична кластерна політика (державні структури виступають каталізатором процесів кластеризації, уряд зводить зацікавлені сторони між собою, але забезпечує обмежену фінансову підтримку проекту); кластерна політика  підтримки (каталітична функція держави доповнюється його інвестиціями в інфраструктуру регіонів, освіту, тренінг і маркетинг для стимулювання розвитку кластерів); директивна кластерна політика (підтримувальна функція держави доповнюється проведенням спеціальних програм, націлених на трансформацію спеціалізації регіонів через розвиток кластерів); інтервенціоністська кластерна політика (уряд поряд із виконанням своєї директивної функції переймає у приватного сектора відповідальність за прийняття рішень щодо подальшого розвитку кластерів і за допомогою трансфертів, субсидій, обмежень або регулювання, а також активного контролю над учасниками кластера формує його спеціалізацію) [3].