Формування кластерів у рекраційно-туристичному комплексі

Механізмами ефективного  функціонування кластера є умови, які сприяють руху інформації і координації інтересів горизонтально і вертикально пов'язаних підприємств. Обумовлено це географічною близькістю, а також зв'язками, що виникають в наукових співтовариствах, професійних асоціаціях, нормами поведінки і вірою в тривалі і міцні взаємини. Кластерна технологія забезпечує можливість ведення конструктивного і ефективного діалогу між спорідненими організаціями, їх постачальниками і владою. Спрямовані на поліпшення умов функціонування кластера, державні інвестиції приносять користь відразу багатьом компаніям.

Завдання влади при  цьому — виявити основні кластери, в яких зацікавлений регіон,  через формування інституціонального механізму в законодавчому плані,  об'єднання наявного інтелектуального і науково-освітнього потенціалу, матеріально-технічних та інших ресурсів, визначення стратегічних основ розвитку.

За класичними підходами  теорії кластерів, напрямів агрегації  та формування кластерів два: на індустріальній та на регіональній основі. Основою ж тісних взаємозв'язків між кластер ним партнерством та конкурентоспроможністю фірм та галузей промисловості є регіональний аспект.

Ефективними для синергії є інновації (особливо процесні), які можуть стати інтегруючим інструментом в єдиному мета-логістичному ланцюзі та мати спеціальну форму інноваційного кластера. Обґрунтуємо свою позицію.

У чинному законодавстві  України поняття „кластер” досі ще не знайшло свого відображення, хоча в підготовлених проектах стратегій розвитку регіонів та окремих сфер діяльності в національному масштабі це поняття вже позиціонується. Важливим кроком на шляху впровадження кластерної моделі розвитку економіки України є розроблення проектів Концепції створення кластерів в Україні та Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів. У проекті Концепції створення кластерів в Україні [7] визначено чотири види кластерів, зокрема туристичний кластер, а в проекті Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів наголошено на пріоритетності формування транскордонних туристичних кластерів. На жаль,  ці документи поки що не отримали схвалення Верховної Ради України,  проте започаткували процес формування інституційного середовища для реалізації кластерної моделі розвитку економіки України.

З погляду чинного законодавства  України, в інноваційній сфері  „кластер”  підпадає під класифікацію „інноваційна структура”. Порядок створення і функціонування інноваційних структур регламентується Постановою Кабінету міністрів України від 22.05.1996 р.  № 549 „Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів”. Згідно з п. 2 цього документа „інноваційна структура – це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми,  яка створена відповідно до законодавства  (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи і без об’єднання вкладів її учасників (вид Б), за певними сферами діяльності і типом функціонування,  орієнтованими на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції”. Відповідно до п. 4 Порядку визначено,  що ініціатором створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади,  органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності.

Світова практика переконує, що в становленні та функціонуванні кластерів важливу роль відіграють наукові та освітні установи (найчастіше – навчальні заклади),  тому,  враховуючи законодавчі обмеження, які існують в Україні для вищих навчальних закладів відносно можливості ведення господарської діяльності,  кластери в Україні за участі навчальних закладів можна створювати у вигляді інноваційної структури виду Б.

Формування конкурентоспроможного  туристично-рекреаційного кластера призводить до створення та просування бренду дестинації як одиниці кластера. Практика туризму оперує наборами та комбінаціями туристично-рекреаційних послуг, формуючи комплексний пакет, який зазвичай підкріплений сукупністю видів туристичної (рекреаційної) діяльності, які можна назвати кластерами. Беручи за основу ці міркування,  автор запропонував функціонально-галузеву структуру туризму, підґрунтям якої є “взаємозв’язок між ланками,  циклами,  типовими комбінаціями циклів природних потреб людини та кластерами,  поєднанням кластерів підсистем туризму,  в яких реалізуються ці потреби у локальних, національних і міждержавних дестинаціях”. При цьому на схемі виокремлено найтиповіші кластери туризму: курортно-оздоровчий, культурно-пізнавальний та діловий підкомплекс; спортивний комплекс; екологічний, релігійний та розважальний підкомплекси [8].

З урахуванням галузевої  специфіки вирізняють такі типи кластерів [10]: дискретні кластери містять підприємства, що виробляють продукти (і пов'язані послуги), що складаються з дискретних компонентів, зокрема підприємства, що розвиваються навколо складальних підприємств і будівельних організацій; процесні кластери утворюються підприємствами, що належать до так званих процесних галузей, таких як: сільське господарство, харчова промисловість, ін.; інноваційні і “творчі” кластери розвиваються в так званих “нових секторах”, таких як: інформаційні технології, біотехнологія, нові матеріали, а також в секторах послуг, пов'язаних із здійсненням бізнесової, творчої й анімаційної діяльності (наприклад, великомасштабні івент-заходи). Інноваційні кластери передбачають створення нових компаній, що виникають в процесі комерціалізації технологій і результатів наукової діяльності, яка проводиться у вищих навчальних закладах і дослідницьких організаціях; туристичні кластери формуються на базі туристичних активів в регіоні і складаються з підприємств різних секторів, пов'язаних з обслуговуванням туристів, наприклад, туристичних операторів, готелів, сектора ресторанного бізнесу, виробників сувенірної продукції,  транспортних підприємств та інших; транспортно-логістичні кластери містять комплекс інфраструктури і компаній, що спеціалізуються на зберіганні, супроводі і доставці пасажирів і вантажів. Кластер може містити також організації, обслуговувальні об'єкти портової інфраструктури, компанії, які спеціалізуються на морських, річкових, наземних, повітряних перевезеннях, логістичні комплекси та ін. Транспортно-логістичні кластери розвиваються в регіонах, що мають істотний транзитний потенціал.

Кожний з названих видів  кластерів може бути доповнений активізацією туристичної діяльності, оскільки потенційний інтерес подорожан можуть викликати як досягнення машино- чи автомобілебудування, так і масові атрактивні заходи дозвіллєвого чи ділового характеру.

Четвертим критерієм можна  вважати проектну (програмну) спільність кластерів. У зв’язку з цим цікавим є концептуальний підхід до формування структури туристичного кластера, що був розроблений MPRA (Munich Personal RePEc Archive) [11].

Також регіональний підхід до формування кластерів на основі конкурентних ресурсів регіону ефективно діє у поєднанні: туризм і сільське господарство = сільський або фермерський туризм, туризм та природні заповідники = зелений чи науковий туризм; туризм та розвинена промислова та ділова активність = промисловий туризм та інші комбінації, що згруповані за галузевою (групою споріднених галузей, які успішно доповнюють одна одну) чи просторовою ознаками (група географічно сконцентрованих у певному регіоні компаній із суміжних сфер діяльності, що виробляють схожу чи взаємодоповнювальну продукцію та характеризується наявністю інформаційного обміну між компаніями, їх співробітниками).

Вдалим прикладом просторового кластера є туристичний маршрут, який не лише вибудуваний тематично, але й має спроектовану програму та врівноважений за часом надання комплексу послуг, що найповніше задовольняє потреби туристів у різноманітних послугах та забезпечує тісний зв'язок всіх учасників процесу обслуговування в єдиній металогістичній системі.

Також регіональний підхід до формування кластерів на основі конкурентних ресурсів регіону у поєднанні: туризм і сільське господарство = сільський або фермерський туризм, туризм та природні заповідники = зелений туризм; туризм та розвинена промислова та ділова активність = промисловий туризм та інші комбінації, що згруповані за галузевою (групою споріднених галузей, які успішно доповнюють одна одну) чи просторовою ознаками (група географічно сконцентрваних у певному регіоні компаній із суміжних сфер діяльності,  що виробляють схожу чи взаємодоповнювальну продукцію та характеризується наявністю інформаційного обміну між компаніями, їх співробітниками).

На території України  діють територіально-рекреаційні  комплекси, відомі ще за радянських часів: Велика Ялта (АР Крим), Трускавець, Моршин, Миргород, які об'єднують свої зусилля з просування продукту дестинації, сформованого на основі природних джерел та ресурсів санаторно-курортного комплексу. Однак сьогодні є багато успішних кластерних утворень у сфері туризму пізнавального, пригодницького та етнографічного типів: Кам’янець-Подільський туристичний кластер,  кластер “Оберіг” (Хмельницька область); кластер “Вознесенськ” (частина “Південного золотого кільця України”);  туристичного-рекреаційний кластер “Дністровський каньйон” (Тернопілля); кластери сільського зеленого туризму Одещини, Херсонщини, Закарпаття та ін., які доводять своїм існуванням ефективність державного-приватного партнерства заради досягнення мети – сталого розвитку туризму в регіоні, якісного надання туристичних послуг, стимулювання попиту та підтримання його належного рівня, забезпечення робочими місцями місцевих жителів.

Повноцінно функціонуючим  кластером можна назвати лише курортополіс “Трускавець”, який не втратив інноваційної складової, нарощує інструктурну складову та має сформований бренд “дестинації курортного типу”.

Результатом співпраці науково-освітньої  установи та підприємницьких і урядових структур може стати (на основі опрацювання [13–19]):

– обґрунтування фахової  компетентності майбутніх готельєрів, рестораторів та туризмознавців; визначення професійних компетенцій (вимог) до цих професій ринку праці,  власників та топ-менеджерів підприємств туристичної індустрії,  міжнародних і національних стандартів, найкращої світової практики, а, отже, і насиченість варіативної та галузевої компонент навчальних програм (навчальних планів), що повинна бути зорієнтована на надання знань і вмінь, що формують високу компетенцію випускника навчального закладу туристичного профілю; постійний моніторинг передових педагогічних та праксеологічних методик у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців туристичної сфери;

– обґрунтування науково-методичних розробок на замовлення туристичних  підприємств щодо: змісту екскурсійних матеріалів та текстів екскурсій; історико-культурологічного, етимологічного й генетичного аналізів інформації про об'єкти туристичного показу, відвідування; атрактивні місця та їх національна, міжнародна, цивілізаційна значущість;  наукових досліджень щодо стану та перспектив розвитку ринку туристичних послуг,  ринків потенційних споживачів, вивчення потенційного попиту та його структури;

– розроблення програмно-цільових заходів; планів та стратегій розвитку міської рекреаційної зони, якнайкращого використання інфраструктури туризму та потенціалу турпідприємств;

– розроблення методики оцінювання інвестиційно-інноваційної привабливості проектів та їх моніторингу для залучення цільових інвестицій в туристичну сферу;

– розроблення методичних рекомендацій підвищення конкурентного  статусу столичного туристичного продукту на міжнародному ринку;

– обґрунтування напрямів державно-приватного партнерства (співробітництва) у розбудові та оптимального використання туристичної інфраструктури міста Києва;

– розроблення методологічних документів регулювання, контролю та моніторингу якості надання готельних, екскурсійних, санаторно-курортних та туристичних послуг в м. Києві;

– розроблення інтенсивної  моделі освоєння потенціалу міста Києва в умовах міжрегіональної (міжнародної) кооперації; 

– інвентаризація об’єктів туристично-рекреаційної сфери м. Києва,  створення та ведення міського реєстру рекреаційних ресурсів;  складання паспортів об’єктів екскурсійно-пізнавального призначення;

– обґрунтування створення  мережі турів-каскадів пізнавального  характеру “Подорожі в м.Києві” для різних видів туризму (МІСЕ, івентивний,  екскурсійно-пізнавальний, дитячий, шкільний, сімейний) й сегментів;

– розроблення Програми спеціальних маршрутів спортивно-оздорочого характеру “Київ – столиця спорту та здоров’я” та популяризація активних видів туризму серед молоді й сприяння створенню туристичних центрів і туристичних клубів;

– розроблення аудіо-візуального мультимедійного комплексу “Як тебе не любити, Києве мій” для демонстрування в ТІЦ та рекламування столичного туристичного продукту.

Пошук адекватних, швидкозмінних  способів організації туристичного виробництва та економічної взаємодії спрямований на оптимізацію використання матеріальних і нематеріальних ресурсів, підвищення ефективності виробництва та росту конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішніх ринках є пріоритетною задачею управлінських інновацій. У зв'язку з цим однією з головних складових успішного кластера є його інноваційна напрямленість, оскільки без їх впровадження кластерне об’єднання буде прототипом територіально-виробничих об’єднань і зможе проіснувати лише обмежений проміжок часу до логічного завершення свого виробничого потенціалу.

2.3. Формування  рекреаційно-туристичного кластеру  та його вплив на підвищення  ефективності управління сферою  рекреації і туризму

Кластерна модель організації виробництва та просування на ринку товарів і послуг сприяє вирішенню ряду економічних проблем регіону, диверсифікації виробництва продукції та послуг, підвищенню їх конкурентоспроможності.

Важливою складовою економічної  системи регіону є успішне  функціонування територіально-рекреаційної системи (ТРС) та формування на її основі рекреаційно-туристичного кластеру, що дає змогу ефективно використовувати  природні та антропогенні рекреаційні  ресурси, історичну та культурну  спадщину і значно посилити вплив  сфери рекреації і туризму  на економічний розвиток регіону.

Організація та діяльність кластеру в сфері туризму і  рекреації є надзвичайно актуальною, адже кластер може бути одним з  основних елементів організаційно-економічного механізму регулювання діяльності ТРС та мати великий вплив на підвищення ефективності управління туристичною  і курортно-рекреаційною сферою. Саме кластер може найкращим чином  сприяти об’єднанню однорідних туристичних  підприємств та супутніх фірм і організацій, що виробляють і реалізовують рекреаційно-туристичні послуги та створити гідну конкуренцію  подібним туристичним продуктам  на міжнародному ринку.