Економічна сутність підприємницької діяльності

3.3. Шляхи удосконалення системи  оподаткування прибутку підприємств

Удосконалення системи оподаткування в Україні  повинно здійснюватися у двох напрямках. По-перше, шляхом створення  стимулюючої моделі оподаткування  підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального  спрямування системи оподаткування  у цілому.

Реальні кроки  назустріч підприємництву повинні  бути зроблені насамперед за рахунок  удосконалення оподаткування прибутку підприємств.

Щодо цього  слід створити сприятливі умови для  самофінансування інвестицій, найважливішими з яких є:

• право вибору методу амортизації,
• можливість прискореної амортизації,
• збільшення норм амортизаційних відрахувань (наприклад, у Німеччині вони у середньому вдвічі більші, ніж в Україні),
• спрощення порядку нарахування амортизаційних відрахувань (йдеться про надання дозволу підприємницьким структурам нараховувати амортизацію з початку податкових періодів).

Варто надати право підприємствам  зараховувати поточні збитки до минулих  звітних періодів з виплатою раніше сплаченого податку на прибуток підприємств.

Слід збільшити  податковий період  із  кварталу до одного року з тим, щоб надати можливість суб’єктам підприємництва більше уваги приділяти питанням господарської діяльності, а не щоквартальним  перерахункам та, як наслідок,  оформленню чисельних фінансових документів.

Необхідно розвинути  та застосувати такі пропозиції:

• вивільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка інвестується у виробництво, а також прибутку від приросту обсягів експортної продукції,
• визначити напрями розвитку системи оподаткування – пряме чи непряме оподаткування повинно бути розвинуто, визначити переваги та недоліки прямого та непрямого оподаткування.

Одною із актуальних проблем є необхідність цілісної податкової системи і законодавства, яке її регулює. Нормативні акти, які  визначають податкові надходження  часто протирічать один одному. Складається  враження, що про цілісність податкової системи в Україні  не може бути мови, не кажучи вже про яку-небуть прив’язку до механізму кредитування і бюджетного регулювання. Вдосконалення  податкової системи обмежується  зміною лише окремих її елементів (розмір ставок, строки, пільг, об’єктів оподаткування, посилення чи заміна одних видів на інші). Якщо і змінюються якісь принципові моменти, то дуже рідко.

Останнім  часом в періодичних виданнях все частіше обговорюється проблема податкового кодексу. Дуже часто  з ним пов’язують великі надії на поліпшення податкового законодавства. Але на даний момент тяжко кодифікувати податкові нормативні акти, так як іде тільки процес становлення податкової системи. Швидкі зміни господарської ситуації, пробіли в податковому законодавстві, відсутність готових схем та досвіду не дозволяє досягти стійкої системи оподаткування.

Основним  напрямом при розробці податкового  кодексу повинна бути не більш  жорстока відповідальність і тотальна перевірка, а шлях спрощення податкового  законодавства, загальнодоступності  і зрозумілості норм, що використовуються. Податковий кодекс принципово  повинен  відповісти на три питання:

• кого виділити як платника податку (юридичні та фізичні, змішані),
• що виділити як податкові основи (об’єкт, показники виробництво і власності),
• яка величина і механізм стягнення базового показника (ставки, пільги, строки і бюджети надходжень).

          На даному етапі розвитку нашої  держави склалася така ситуація , коли багато підприємств функціонують  на межі банкрутства і формування  прибутку є нерегулярним, а це , в свою  чергу , приводить до  нерегулярності надходжень прибуткового  податку до бюджету держави  .  Податку на прибуток має  бути відведена роль регулятора  економічних  відносин в нашій  країні .

Як  видно зі схеми первинне послаблення  податкового тиску приводить  в кінцевому випадку до зростання  обсягу надходжень коштів у бюджет не тільки від податку з прибутку підприємств . Це  в свою чергу  дасть можливість знизити  податковий тиск за іншими податками і перейти  від кількісного підходу при  стягуванні податку до якісного .

Використання  податку на прибуток корпорацій як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання  чи порушення  критерію його нейтральності щодо прийняття  конкретних фінансово господарських  рішень ( Схема 3.1 ) 

Дослідження нейтральності спирається на гіпотезу , що податок який справляє мінімальний  вплив на прийняття рішень на мікроекономічному  рівні , може не впливати негативно  на  зростання макроекономічної ефективності. За цієї обставини нейтральність  податку щодо прийняття мікроекономічних рішень розглядається як першооснова  оподаткування .

Значний вплив на економічні процеси  має нейтральність податку щодо розподілу прибутку .

Взагалі існує  два основних види прибутку :

     розподілюваний ( той що йде на  виплат у дивідендів )

     нерозподілюваний ( той що залишається  в розпорядженні підприємства )

Прояв принципу нейтральності щодо розподілу прибутку полягає у  встановленні державою різних або однакових  ставок на різні види прибутку  Схема 3.2

Якщо пріоритетом є спрямування  на укрупнення підприємств то держава встановлює найнижчу ставку податку на нерозподілений прибуток , а прибуток , який йде на виплату дивідендів оподатковується за найвищою ставкою ; крім того держава встановлює на досить високому рівні податок на дивіденди що виплачуються власникам корпоративних прав .

 

 

 

 

Схема  3.1 Взаємозв’язок оподаткування  прибутку підприємств та їх ділової  активності [34]

 

 

 

 

 

 

Схема 3.2  Нейтралність оподаткування [34]

 

Якщо ж пріоритетом є кредитне фінансування то вся сума прибутку   ( розподілюваного і нерозподілюваного ) оподатковується за однаковою ставкою .  Дана ситуація притаманна Україні .Але особливістю є те , що законодавством стимулюється направлення дивідендів на зростання капіталу фірми . Механізм такого стимулювання наступний  : дивіденди , які  спрямовані на виплату у вигляді акцій не підлягають оподаткуванню , якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів .

 Це зроблено для того , щоб  менеджери компанії могли переконати  акціонерів , що  якщо вони вкладуть  свої дивіденди в розвиток  виробництва то фактично вони збільшать свої активи ( через збільшення активів компанії ) значно в більшій ступені ніж коли б вони отримали дивіденди грошами , бо коли вони отримають дивіденди грошами то повинні будуть сплатити 30 % податок на дивіденди .

Але якщо навіть акціонери будуть проти тезаврації прибутку компанія все одно не буде в програші : згідно з новим законодавством на внесену  до бюджету суму податку на дивіденди  зменшується сума податку на прибуток підприємства, , тобто воно отримує  додаткові оборотні кошти 

Інший аспект прояву регулюючої функції  податку на прибуток підприємств  розглядається у взаємозв’язку  з існуючою конкуренцією між країнами світу за мобільні фактори виробництва  та частину прибутку ( яка вилучається  у вигляді податку ) від їх використання

Основним критерієм нейтральності  податку на прибуток підприємств  щодо мобільності факторів виробництва  є нейтральність стосовно експорту та імпорту капіталу. В наслідок неврахування цього критерію  виникають  проблеми ухилення від сплати податку  на прибуток шляхом  переміщення  діяльності або капіталів в тіньовий сектор або в інші країни з  меншим  рівнем оподаткування чи  більш  сприятливими нормами нарахування  амортизації  .

Ця проблема особливо актуальна  для України , де спостерігається  значний відтік капіталів та кваліфікованої робочої сили у тіньовий сектор та за кордон

На ці та інші аспекти функціонування податку на прибуток підприємств  слід звернути увагу при реформуванні системи прибуткового оподаткування .

Одним з основних методів стимулювання ділової активності в країні через  податок на прибуток  є встановлення пільг малим підприємствам .

Як  показав світовий досвід  малі фірми  це основні представники венчурного підприємництва , тобто підприємництва пов’язаного з ризиком , інноваціями , впровадженням нетрадиційних технологій , а це в свою чергу є рушійною силою економіки будь якої країни .

  При чому визначення малого  підприємства повинно базуватися  не на кількості працюючих  ( як це зроблено в нашій  країні ) , а на прибутковості   фірми  .

Досвід  такої класифікації  існує в  США . Основна федеральна ставка податку  на прибуток корпорацій складає 34 %. За перші 50 000 дол. прибутку платиться 15 % , за наступні 25 000 дол. – 25 % і лише на решту суми вступає в дію основна  ставка . Майже така ж схема працює і Великобританії , але в цій  країні корпорації діляться на дві  групи :

1. Дрібні  ( з прибутками до 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 25 %
2. Великі ( з прибутками більше 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 33 %

До  списку найдійовіших стимулів можна  також віднести пільгове оподаткування  реінвестованих прибутків , пільги на науково дослідні та конструкторські  роботи .

Якщо  знову звернутися до досвіду США  то можна виявити ще один цікавий  приклад стимулювання через податкові  пільги НТП та одночасне сприяння поліпшенню екологічної ситуації . Підприємства в США мають податковий кредит при сплаті податку на доходи корпорацій в розмірі 50 % вартості обладнання , що використовує енергію сонця  та вітру .

На  мою думку можна було б впровадити також  стимулювання виробництва  у відстаючих регіонах країни . Механізм цього процесу наступний в  найменш розвинутих областях встановлюються  знижена на 5-6 % ставка податку на прибуток. Це не принесло б значних  втрат бюджету , а навпаки через  заохочення підприємців до розвитку діяльності в саме цих регіонах поповнило  його і призвело б до більш рівномірного розвитку регіонів .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

В Україні  оподаткування валового доходу підприємств  було зумовлене особливостями її економічного розвитку в сучасних умовах. Світовий досвід показує, що при встановленні більш чітких відносин власності об'єктом оподаткування стає прибуток. Невизначеність законодавства й відсутність повноцінного податкового апарату значно ускладнюють контроль за доходами, особливо від підприємницької діяльності. В цих умовах майнове, і земельне оподаткування може відіграти врівноважуючу роль у системі прямого оподаткування.

Об¢єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов¢язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов¢язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже – та частина прибутку, котра пов¢язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв¢язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перераховани сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет.

Прибуток  є якісним показником, позаяк в  його розмірі відображається зміна  обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

Перехід до оподаткування доходу викликаний тим, що внаслідок роздержавлення й  приватизації власності, розвитку економічної самостійності і самофінансування суб'єктом управління підприємств (однак поки що не реальним власником) фактично став трудовий колектив. Оскільки нормування заробітної плати з боку держави скасоване, відбувається розмивання чітких меж між фондом оплати праці й прибутком. Заінтересованість трудових колективів у збільшенні насамперед заробітної плати викликає прагнення до зниження частки прибутку в доході підприємства. Таким чином, у випадку оподаткування прибутку розвиток такої тенденції може призвести до різкого зменшення величини об'єкта оподаткування, а значить, з одного боку, до падіння надходжень до бюджету, а з іншого - до втрати джерела фінансування інвестицій.

Удосконалення системи оподаткування в Україні  повинно здійснюватися у двох напрямках. По-перше, шляхом створення  стимулюючої моделі оподаткування  підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального  спрямування системи оподаткування  у цілому.

Реальні кроки назустріч  підприємництву повинні бути зроблені насамперед за рахунок удосконалення  оподаткування прибутку підприємств.