Економічна сутність підприємницької діяльності

Податок на прибуток підприємств на сьогодні займає одне з провідних місць у структурі  податкових надходжень Державного бюджету  України. На нього припадає 15,95 % усіх податкових надходжень і майже 11,89 % загальних доходів Державного бюджету (дані 2010 р.). Обсяг мобілізації податку  до державної скарбниці становить 3,44 % від ВВП (Рис. 2.1.). При цьому питома вага в податкових надходженнях має досить мінливий характер, що пояснюється відповідними змінами в законодавстві, які призводили до різних обсягів надходжень до бюджету, зокрема у період з 2004 по 2006 обсяг ППП в структурі податкових надходжень зменшувався, це пов’язано з збільшенням сум інших податків і зборів що формували бюджет, у 2007 році частка надходжень ППП зросла, а в подальшому періоді знову має тенденцію до зниження, зокрема в 2010 році частка ППП в Податкових надходженнях становила рекордно малий відсоток.

Загалом така тенденція не є позитивною для  економіки, адже з зниженням частки прямих податків збільшується частка непрямих, що мають негативний вплив  на підприємства, зокрема це стосується ПДВ, відшкодування коштів якого  є досить значною проблемою за сучасних економічних умов.

Рис. 2.1

Динаміка питомої ваги ППП у  доходах бюджету України за 2004-2010 рр. [29, 30, 31]

Податок на прибуток підприємств є найважливішими прямим податком з точки зору фіскальної ефективності, але враховуючи останні тенденції можна спостерігати негативний показник останнього року, який відносно нищий показників попередніх років. Це пояснюється, важкими наслідками фінансово-економічної кризи, які вплинули безпосередньо на платників даних прямих податків. Зокрема це спричинено масовими звільненнями, і закриттями підприємств, а також податковою політикою держави, яка намагається дати змогу підприємствам з акумулювати достатню кількість коштів для оновлення виробничих фондів, які у переважній більшості підприємств знаходяться у кризовому стані.

2.3. Аналіз використання  податкових пільг підприємством

Податкова система і податкова  політика кожної держави істотно  впливають на функціональну та ділову активність суб’єктів підприємницької  діяльності. Формування ефективної податкової системи та політика її реалізації для України – найважливіша економічна проблема загальнодержавного значення.

Однак, паралельно із розвитком системи  оподаткування в Україні діє  чинна практика системи надання  пільг, тобто повного або часткового звільнення від сплати податків окремих  платників чи частин об’єкта оподаткування.

Враховуючи  те, що наше підприємство не користується особливими пільгами в оподаткуванні, доцільно було б розгляну податкову  пільгу, як елемент державного регулювання  економікою взагалі.

Розрізняють такі види податкових пільг: податкові  вирахування (вилучення), податкові  знижки і податкові кредити.

Вирахування розглядається як вид пільги, спрямованої  на зміну об'єкта оподаткування.

Щодо визначення шляхів зміни об'єкта оподаткування, яке може кваліфікуватися як вирахування, виникають розбіжності. Ряд авторів  вважає, що вирахування - це такий вид  пільги, який передбачає виділення  окремих складових (об'єктів) із загального об'єкта оподаткування з метою  його зменшення при обрахуванні  та сплаті податку" [8]. Інші вчені трактують вирахування як вид пільги, спрямованої на зменшення об'єкта оподаткування через вилучення з нього певних сум, як правило, витрат платника. На таку думку наводять і приклади вирахувань, що розглядаються у книзі під редакцією Партасараті Шома, який розрізняє два види вирахувань - стандартні та постатейні (зменшення оподатковуваного доходу на величину витрат на благодійну діяльність, освіту, внесків до пенсійних фондів та на страхування життя, медичних витрат тощо).

Як вид  податкової пільги розглядається знижка, спрямованої на зміну податкової бази чи суми податку на певну величину. Ця величина визначається сумою витрат платника на певні цілі, передбачені  законом, які держава вважає за необхідне  стимулювати, надаючи задля цього  знижку. Наприклад, фізична особа - платник  прибуткового податку з громадян має право зменшити дохід, що підлягає оподаткуванню, на суму коштів, сплачених  у вигляді пожертвувань або благодійних  внесків, внесків на соціальне страхування, на користь закладів охорони здоров'я  та закладів освіти тощо. Прикладом  знижки, спрямованої на зменшення  суми нарахованого податку, може бути знижка, що надається у Франції, згідно з якою після розрахунку величини податку його сума може бути зменшена на 25 % суми витрат, пов'язаних з утриманням дітей у дитячих дошкільних закладах, наданням допомоги літнім людям, сплатою процентів за кредит на придбання житла, а також внесків на страхування життя.

Пільги можуть зменшувати зацікавленість підприємств у проведенні адаптаційних заходів, необхідних для збереження або відновлення конкурентоспроможності робочих місць у ринкових умовах. Надаючи пільги уряд демонструє свою готовність до зменшення масштабу загрози втрати робочих місць. Через те у підприємств та їх працівників виникає зацікавленість у використанні ресурсів для здійснення впливу на прийняття політичних рішень. Політичний вплив стає одним з видів економічної діяльності, яка порівняно із зусиллями щодо поліпшення результатів виробництва є тим ефективнішою, чим більшою є готовність уряду до надання пільг.

Аналіз підходів, що застосовуються ДПА України до класифікації пільг з податку  на прибуток, свідчить, що найбільш предметною, тобто такою, яка дає змогу  конкретизувати склад пільг з  цього податку, є їх класифікація за призначенням. У структурі пільг  з податку на прибуток за призначенням ДПА виділяє такі групи пільг:

• пільги, що надаються з метою виправлення фінансового стано­вища збиткових підприємств (зменшення оподатковуваного прибутку на суму балансових збитків, отриманих платником податку у попередніх звітних періодах);
• пільги для стабілізації фінансового сектора економіки (форму­вання страхових резервів банківських і небанківських фінансових установ за рахунок збільшення їх валових витрат);
• пільги для підтримки окремих галузей економіки;пільги соціального призначення.

Головною  метою податкового регулювання  є стимулюючий або стримуючий вплив на ті господарські процеси, які  відбуваються в державі. При цьому  визначається вимога: податкове регулювання  повинно бути економічно доцільним, обґрунтованим та виваженим. По своїй  суті – це найбільш мобільний елемент  всієї системи  податкового менеджменту  та досить ефективний важіль впливу на економічний стан підприємства так  і держави в цілому. Головною складовою  частиною податкового регулювання  є система податкових пільг.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит.

-Звільнення  від податку це законодавче  визначення конкретних фізичних  і юридичних осіб звільнених  від сплати певних видів податків.

-Вилучення  - це виключення з оподатковуваного  доходу, тобто ситуація, коли окремі  види доходів не враховуються  для визначення об'єкта оподаткування.

-Знижки —  це форма податкових пільг,  пов'язаних з витратами платника. Податковий кредит — це вид  пільги, обєктом якої є обчислена  сума податку, а не доходи  або витрати платника. Цей вид  пільг використовується у формах: зменшення податкового окладу, зменшення  ставки податку, відстрочки платежу,  зменшення податкової ставки  для частини доходів.

На сьогодні податкові пільги вважаються суперечливим інструментом державного регулювання  економіки, користуватися яким треба  дуже обережно, так як вони викликають негативні наслідки. Такі як викривлення  у розподіл ресурсів, створюючи переваги для одних видів економічної  діяльності перед іншими і впливаючи тим самим на відносні ціни; призводять до ускладнення податкового законодавства; спричиняють збільшення адміністративних витрат, пов'язаних із контролем за дотриманням податкового законодавства; спричиняють нерівномірний розподіл податкового тягаря і посилюють, таким чином, несправедливість в оподаткуванні; надають  отримувачам пільг незалежно від ефективності їх господарської діяльності переваги у конкурентній боротьбі та спонукають тих суб'єктів господарювання, які позбавлені пільг, шукати інші способи зменшення податкових зобов'язань чи ухилятися від податків як єдиного способу покращання своїх конкурентних позицій.

Звідси,сприяють ухиленню від сплати податків; породжують ланцюгову реакцію боротьби інших  галузей і суб'єктів господарювання за пільги, спонукаючи останніх використовувати  наявні ресурси не на підвищення ефективності господарювання, а на лобіювання своїх  інтересів в уряді і парламенті з метою отримання податкових пільг;  мають низьку адресність і виходять за межі початкових цілей  їх надання.

Але їх вміле  використання незважаючи на недоліки, за певних умов можуть бути корисними. Потрібно розуміти для чого саме вони впроваджуються. Пільгами можна вплинути на економічний, матеріальний та фінансовий стан платника податку, соціальний стан громадян, стан охорони навколишнього  середовища. Надати їх платнику через  особливі заслуги перед державою. Стимулювати розвиток окремих сфер діяльності, окремих галузей, регіонів країни або виробництва. Захистити  вітчизняного виробника за рахунок  стримування імпорту окремих  товарів та ін.

Аналіз системи  податкових пільг, використовуваних на Заході, представляє великий теоретичний  і практичний інтерес. Пільги використаються там стосовно до кожного великого податку, їхня цільова спрямованість  залежить від специфіки відповідних  податків. По спрямованості можна  виділити два основних види податкових пільг - один націлений на загальне стимулювання виробничої й підприємницької  діяльності, іншої - на рішення певних соціальних завдань. Пільги першого  виду ставляться насамперед до оподаткування  прибутку. Пільги другого - поширюються в основному на прямі й непрямі податки, безпосередньо або в остаточному підсумку оплачувані населенням.

У цілому пошуки оптимального сполучення фіскальних і  виробничо-стимулюючої, функцій у  податку на прибуток привели до досить помірного значення податку в  загальних податкових доходах майже  всіх розвинених країн, особливо в порівнянні з індивідуальним прибутковим податком й основними непрямими податками. Так, по всіх розвинених країнах ОЭСР на початку 90-х років середня частка податку на прибуток у сукупності податкових надходжень становила лише 6.6% (при долі індивідуального прибуткового податку в 31,4% й 28% таких основних непрямих податків, як податок на додану вартість, і податок на продаж).

Значення  пільг в оподаткуванні прибутку для переважної більшості країн  вагомо й у кількісному відношенні. Про це свідчать, зокрема, оцінки японських  експертів для деяких провідних  країн на початку 90-х років. За цими оцінками, пільги зменшують надходження  податку на прибуток у США, Англії, Німеччині і Японії (на 20%, 25, 16 й 4% відповідно). Фактично по всіх країнах, за винятком мабуть Японії, зниження оподаткування  прибутку внаслідок податкових пільг  досить значно. Особлива ситуація в  Японії пояснюється проведенням  у країні специфічної політики оподаткування  прибутку, що має переважно фіскальну  спрямованість (сполучення високої  ставки податку на прибуток - близько 50% - з малим обсягом податкових пільг). Негативний вплив подібної спрямованості  оподаткування прибутку на підприємницьку діяльність усувається проведенням  активної промислової політики.

Слід зазначити, що ринкова система не досконала, а тому не може створити умови за якої б усі його учасники функціонували  б оптимально з точки зору корисності. Завжди існують галузі чи підприємства які потребують виключень з боку держави для отримання нормального (позитивного) результату. Саме тому найважливішою  економічною причиною податкових пільг  є такі прогалини на ринку.

Таким чином  податкові пільги збільшують суспільний добробут, якщо вони дають змогу  виправити дефекти ринку, тобто  є інструментом інтерналізації зовнішніх ефектів . Такі пільги створюють умови для ефективнішого розвитку національної економіки і тому у середньостроковій перспективі сприятимуть збільшенню податкових надходжень до бюджету країни.

Метою політики податкових пільг може бути і перерозподіл доходів.Хоча вона ефективніше може бути досягнута за допо­могою трансфертів  конкретним особам, ніж за допомогою  пільг, які, як правило, прив'язані до об'єкта, а не до суб'єкта. Фіскальні  наслідки таких пільг є негативними.

Ставлення до податкових пільг представників  теорії добробуту є негативним. Цей  висновок ґрунтується на тому, що забезпечення певного рівня податкових надходжень (за умов надання податкових пільг) потребує застосування вищих податкових ставок до платників податків, на які  податкові пільги не поширюються. Але  таке підвищення податкових ставок призводить до збільшення деформуючого впливу оподаткування  на розподіл обмежених ресурсів економіки. Такі викривлення стають причиною зниження ефективності національної економіки, а отже, призводять до негативних фіскальних наслідків у середньо- та довгостроковій перспективі.

Важливим  негативним фактором політики надання  податкових пільг є не лише їх обсяг, а у першу чергу, ступінь вибірковості, тобто дискримінації різних секторів економіки. Якщо така дискримінація  відповідає різному рівню провалів ринку, то вона є виправданою, якщо ж  вона пов'язана з різною активністю зацікавлених груп у діяльності щодо лобіювання податкових пільг, то така активність призводить до викривлення  розподілу ресурсів економіки (їх перерозподілу  у менш ефективні види діяльності) та зниження суспільного добробуту. Тому пільги, які зменшують суспільний добробут, мають бути скасовані навіть у тих випадках, коли не існує  проблем фінансування державних  видатків.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ  ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ  ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

3.1. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою у використанні механізму оподаткування прибутку