Економічна сутність підприємницької діяльності

Великобританія. Прибутковий податок. Ставки становлять 20, 25 і 40 % (в залежності від рівня річного прибутку). Стягується з всіх видів прибутків фізичних осіб-резидентів в формі заробітної плати або прибутку. Дозволяється відняти з прибутку деякі види збитків і необхідні для діяльності витрати; надаються знижки окремим категоріям платників податків. Нерезиденти оподатковуються з прибутків, отриманих в Великобританії (за деякими виключеннями); для них діють спеціальні знижки [34].

Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка – 33 %. Передбачені знижки для компаній з прибутком менше за 1,25 млн. ф. ст. в рік. Малі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тисяч ф. ст. в рік, обкладаються по ставці в 25 %. Стягується з всього прибутку компаній-резидентів (крім дивідендів і інших прибутків, отриманих від інших компаній-резидентів). Дозволяється відняти витрати, пов'язані  з бізнесом і прискореною амортизацією деяких видів капіталовкладень. Особливий  податковий режим застосовується відносно інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок  стягується з прибутку, отриманого від операцій в Великобританії [34].

Німеччина. Прибутковий податок. Стягується з фізичних осіб по прогресивній шкалі: мінімальна ставка 19 % (при річному прибутку до 8153 євро), максимальна – 53 % (з прибутку понад 120 тисяч євро). Встановлюється щорічно зростаючий неоподатковуваний рівень прибутків. Резиденти сплачують податок з прибутків, отриманих від підприємницької діяльності в Німеччині і за рубежем. З суми податку віднімаються збитки і окремі види витрат; передбачені пільги на дітей і вік платника податків, у разі хвороби і інше. Відносно нерезидентів податок стягується лише з підприємницького прибутку в Німеччині; діє особливий режим ставок, вирахування і знижок. Різновид прибуткового податку – податок на заробітну плату. Ставки аналогічні ставкам прибуткового податку. Стягується з найманих працівників в Німеччині, в тому числі з нерезидентів, але за особливими правилами [34].

Промисловий податок. Стягується з прибутку і  оборотного капіталу юридичних і  фізичних осіб, що займається підприємницькою  діяльністю. Базові ставки для компаній з обмеженою відповідальністю: з  прибутку – 5 %, з капіталу – 2 % (понад  неоподатковуваний мінімум відповідно в 48 і 120 тисяч євро). Базові ставки можуть бути збільшені муніципалітетами в 3 рази [34].

Поземельний податок. Стягується із земельних ділянок  фізичних і юридичних осіб; якщо ділянки використовуються в підприємницьких  цілях, дозволяється відняти пов'язані  з цим витрати. Базові ставки від 0,26 до 0,6 % можуть бути збільшені муніципалітетами. При переході ділянки землі від  одного власника до іншого сплачується  податок в розмірі 2 % від купованої  ціни [1].

Податок на майно. Ставка для фізичних осіб – 1 %, а для юридичних осіб – 0,6 % (пільгові ставки в сільському і лісовому господарстві). Неоподатковуваний мінімум – 120 і 20 тисяч євро відповідно. Розповсюджується на майно нерезидентів, що знаходиться  в Німеччині [34].

Італія. Прибутковий податок з фізичних осіб. Обкладення здійснюється по прогресивній шкалі, зміни вносяться щорічно з урахуванням інфляції. У 1994 р. мінімальна ставка становила 10 % (при прибутку менше за 7,2 млн. лір), максимальна 51 % (при прибутку понад 300 млн. лір). Стягується з резидентів (з всіх прибутків, що отримуються в Італії і за рубежем) і нерезидентів (тільки з прибутків, отриманих в Італії). Дозволяється вирахування деяких витрат, в тому числі пов'язаних з отриманням прибутків. Збитки від підприємницької і професійної діяльності можуть бути враховані в прибутках даного фінансового року [34].

Прибутковий податок з юридичних осіб. Ставка – 36 %. Стягується з нетто-прибутків  компаній і об'єднань всіх правових форм, що займаються виключно або в  основному підприємницькою діяльністю. Компанії-нерезиденти сплачують  цей податок з прибутку, отриманого в Італії, незалежно від наявності  в цій країні постійного представництва. Звільняється від оподаткування прибуток сільськогосподарських, деяких виробничих і малих риболовецьких кооперативів [34].

Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка 33 %; знижені ставки 10-24 % (з прибутків  від земельних ділянок і сільськогосподарських  ферм). Стягується з компаній, деяких державних підприємств, що займаються промисловою або торговою діяльністю, а також асоціацій і партнерств, не звільнених від сплати даного податку. Резиденти і нерезиденти сплачують  податок з прибутку від бізнесу  у Франції. Звільняються при певних обставинах регіональні і інші місцеві  організації, сільськогосподарські кооперативи, інвестиційні компанії і деякі інші. Збитки можуть бути враховані за період в п'ять років [34].

Швеція. Національний податок на прибуток стягується з резидентів з всього прибутку, а з нерезидентів – з прибутків, отриманих з шведських джерел. Компанія вважається податковим резидентом, якщо вона утворена (зареєстрована) в Швеції або має постійне представництво на її території.

Ставка податку  на прибуток корпорацій встановлена  в розмірі 28 %. Не існує відмінностей при оподаткуванні розподіленого  і нерозподіленого прибутку компанії. Також не існує ніяких місцевих податків для корпорацій.

Понесені  збитки можуть бути зараховані за рахунок  отриманого прибутку наступного року і не можуть перенестися на рахунки  минулих років.

Роботодавець  зобов'язаний виплачувати внески до соціальних фондів за своїх працівників (резидентів Швеції) в розмірі 33 % від  валової заробітної плати, включаючи  вартість додаткових виплат і пільг. Громадяни ЄС, працюючі в Швеції, керуються законодавчими актами ЄС. Знижена ставка внесків в розмірі 21,39 % встановлена на підприємницький  і трудовий прибуток громадян, вік  яких перевищує 65 років. У деяких сільських  північних районах Швеції діюча  ставка може бути знижена на 5-10 % [34].

Законодавством  встановлений податковий кредит на суми податків на прибуток від капіталу, сплачених за рубежем. Відносно зарубіжних дивідендів податковий кредит надається  тільки на суму податку, утриманого у  джерела, але не на суму зарубіжного  корпоративного податку. Замість цього  дивіденди, отримані від зарубіжного філіалу (мінімальний пакет акцій не менше за 25 %), також звільнені від обкладення при умові, що філіал обкладається по ставці не менш ніж 15 %. Якщо поставлені умови не здійснимі, то стандартний податковий кредит в розмірі 13 % додається до кредиту по податку, утриманому у джерела виплати, але дивіденди в Швеції обкладаються по ставці корпоративного податку (28 %). Діюча ставка на дивіденди коректується міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування. Невикористаний податковий кредит може бути перенесений на термін до трьох років. Прибуток, отриманий від зарубіжного представництва, повинен бути включений в оподатковувану базу головного шведського відділення, якщо немає поправки на податкову угоду [34].

Іспанія. У наш час провідні економісти Європи схильні прираховувати Іспанію до середньорозвинутих європейських країн. У певній мірі цій обставині сприяв сприятливий для інвестицій податковий курс Іспанського уряду. Іспанія ділиться на 17 автономних територій, які включають в себе 56 провінцій. Наварра і Країна Басків користуються правом самостійно вводити різні види регіональних і місцевих податків. Вони самі збирають федеральні податки, відраховуючи законодавчо встановлений відсоток від них до федерального бюджету. Каталонія і деякі інші регіони мають повноваження регулювати податкові ставки. Інші території не мають права проведення самостійної податкової політики [34].

Відповідно  до адміністративно-територіального  поділу податкова система Іспанії  трьохрівнева. Юридичні і фізичні  особи платять федеральні, регіональні  і місцеві податки. Після проведення в 1994 році часткової податкової реформи  залишилося п'ять видів основних федеральних податків: прибутковий  податок (38% прибутків федерального бюджету), податок на прибуток корпорацій (8,2% прибутків федерального бюджету), податок на додану вартість (24,9%), акцизи на алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, автомобілі і деякі інші товари (13,2%), а також митні збори  і пені за прострочення податкових платежів. Регіональні прибутки складаються  з податку на власність (1,7% від  прибутків регіонального бюджету), податку на майно, перехідне в  порядку успадкування або дарування (2%), податку на передачу майна (6,4%), податку  на гральний бізнес (2,2%), податку на гру бінго (0,6%), податків на водопровід і систему водопостачання і каналізації (0,3%), податку на страхування життя і ряду інших дрібних податків. Серед місцевих податків, що встановлюються провінціями, необхідно відмітити наступні: податок на нерухомість (14,9% муніципальних прибутки), податок на економічну діяльність (3,4%), податок на автотранспорт (4,1%), податок на зростаючу вартість земельних ділянок, податок на будівництво будівель громадської значущості, податок на вивіз сміття і т.д. Таким чином, в основі формування регіональних бюджетів лежать не стільки власні джерела, скільки субсидії, тобто податки перерозподіляються "зверху вниз" .

Україна має  ряд проблем подолання яких, є  скоріше «справою часу», адже формування ефективної податкової системи в  умовах «української ментальності», досить складно.

3.2. Проблеми  в оподаткуванні прибутку підприємств

Сучасна політика оподаткування прибутку має низку  істотних вад, через що не змогла стати  надійним джерелом прогресивних починань незалежної держави. Проблеми справляння податку на прибуток є наслідком  тих недоліків, які притаманні нинішній системі оподаткування прибутку:

• Наявність двох паралельних обліків – бухгалтерського та податкового: їх взаємозв’язок на сьогодні є однією з найважливіших проблем, котра вже багато років обговорюється обліковцями. Справа в тому, що вони регламентуються та регулюються різними директивними документами: Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, часто розміри прибутків, розраховані за двома обліками, не збігаються.
• Безсистемне надання економічно необґрунтованих пільг по податку на прибуток. Таки пільги не можна назвати ефективними стимулами чи регуляторами підприємницької діяльності. Досвід розвинутих країн свідчить, що поширення форми підтримки підприємства, як пільги на податок з прибутків, не є перспективною.

Якщо підприємство продало товар чи надало послугу  в першому податковому періоді, а отримало гроші в другому, то згідно Закону в першому воно отримало дохід і повинно сплатити податок, але гроші будуть зараховані на рахунок  лише в другому періоді. Часто  необхідних коштів для цього немає (за даними Держкомстату [34] за І півріччя 2009 р. 48% підприємств одержали збиток на суму 46226 млн. грн) і прострочення платежу на суму недоїмки буде нараховано пеню в розмірі 120% облікової ставки НБУ на повну суму недоїмки за весь термін просторочення.

 Надмірне  податкове навантаження. Ця проблема  є причиною багатьох інших  проблем як податкового так  і економічного характеру. Вона  мотивує платників шукати способи  ухилення від оподаткування, розвиває  тіньовий сектор, збільшує корупціїні  можливості, тощо.

Складний  порядок визначення податку, що створює  проблеми для платників та контролюючих органів, значні можливості ухилення.

Бажання платників  сплатити до бюджету якнайменшу суму податків. Це проблема психологічного характеру, і вирішити її неможливо.

Недосконалість  законодавчої бази. На даний момент фактично і юридично діє два законодавчі  акти, що регулюють оподаткування  прибутку підприємств в Україні [34]. Це пояснюється тим, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» була затверджена лише нова редакція раніш діючого Закону. При цьому затвердження нової редакції не відміняє раніш діючий Закон. Це створює можливості для ухилення від сплати податку.

Складність  адміністрування та контролю за сплатою  даного виду податку. У зв’язку з  вищеперерахованими проблемами, логічним стає і проблема адміністрування  податку на прибуток, який має безліч схем мінімізації та значні можливості ухилення від сплати.

Отже, сучасна  політика оподаткування прибутку має  низку істотних недоліків. Не дивлячись на зміни у законодавстві практика неоднакового трактування статей законів платниками та податковими органами продовжується. Недосконалість законодавства зумовлює розвиток застосування тіньових схем за допомогою різних колізій, недоробок, суперечностей та пільгових умов у податковому законодавстві.

Таким чином, згідно проведеного дослідження, ми вважаємо, що вдосконалення системи  оподаткування прибутку потребує комплексного підходу:

- по-перше,  уніфікація або принаймні максимальне  зближення позицій податкового  та бухгалтерського обліків: законодавче  врегулювання таких економічних  категорій як «доходи», «витрати»  та «амортизація» виходячи з  інтересів податкового та бухгалтерського  обліку.

- по-друге,  перегляд та скасування економічно  необґрунтованих пільг, створення  передумов для самофінансування  інвестицій.

- по-третьє, зниження податкового навантаження, шляхом поступового зниження  ставки податку (невелике зниження  ставки не призведе до значних  втрат бюджету: вільні кошти  можуть бути направлені на  розвиток виробництва, створення  нових робочих місць, а відтак  й збільшення надходжень як  від непрямих так і від прямих  податків).

- по-четверте, підвищення рівня виваженості  та стабільності податкового  законодавства; прийняття Податкового  кодексу, який би систематизував  існуючу законодавчо-нормативну  базу.

Додатковими кроками на шляху поліпшення системи  адміністрування податку на прибуток може стати постійний моніторинг податкових ризиків та факторів ризику, що дозволить отримувати інформацію щодо порушень законодавства в Україні  в цілому та в розрізі галузей  та регіонів; впровадження обов’язкової електронної звітності для великих  платників податків; розширення взаємодії  податкової служби з контролюючими  органами в частині обміну інформацією; обов’язковість та автоматизація такого обміну по діяльності великих платників; розширення повноваження податкових органів  щодо доступу до інформації про рух  коштів платника на рахунках у банківських  установах.

Поступове запровадження  зазначених заходів дозволить вирішити вищеперераховані проблеми та значно вдосконалити систему оподаткування  прибутку в Україні.