Ефективність використання авансованого капіталу

Другим узагальнюючим показником є норма прибутку на власний капітал, що визначається відношенням чистого  прибутку до власного капіталу. Кожне підприємство намагається максимізувати даний показник як за рахунок поліпшення використання ресурсів і ефективного менеджменту, так і завдяки залученню позичкового капіталу при сприятливій для нього кон’юнк­турі ринку капіталів.

Для поглибленого вивчення причин, що впливають на підвищення ефективності виробництва, важливо виявити ступінь впливу кожного з ресурсів авансованого капіталу на прискорення темпів економічного зростання підприємства. Ця задача розв’язується через дослі­дження співвідношення в ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів, якщо виразити її через показник зростання в дина­міці загальної відносної ефективності використання цих ресурсів (F):

                                                                                                                        (3.6)

де Ппр1 і Ппр0 — річна продуктивність праці працівників, зай­нятих у  сільськогосподарському виробництві, відповідно у звітний і базовий  періоди; Зв1 і Зв0 — зарплатовіддача  у названі періоди; Фвід1 і Фвід0 — фондовіддача основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у звітний і базовий періоди; Ав1 і Ав0 — амортвіддача в дані періоди; Фоб1 і Фоб0 — фондовіддача оборотних фондів у звітний і базовий періоди; М1 і М0 — матеріаловіддача у зазначені періоди; Воб1 і Воб0 — віддача валовою продукцією витрат з обслуговування сільськогосподарських підприємств сторонніми організаціями; Чз, Ча, Чм, Чоп — частка у сукупних витратах виробництва звітного періоду відповідно заробітної плати, амортизації, матеріальних витрат оборотних фондів і витрат на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями.

Віддачу цих витрат за валовою продукцією (Воб) розраховують за формулою:

,            (3,7)

де ВПі — обсяг виробництва валової продукції підприємства в

і-й період; ВТопі — витрати  на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями в і-й період.

Показник зростання загальної  відносної ефективності викорис­тання  виробничих ресурсів побудований так, що є можливість визначити їх внесок у формування її рівня. Цей внесок прямо пропорційний частці відповідного спожитого ресурсу в сукупних витратах виробництва, а також ступеню ефективності використання застосовуваних ресурсів. Водночас рівень даного показника обернено пропорційний зростанню питомих спожитих ресурсів у розрахунку на одиницю вартості валової продукції.

Таким чином, підвищення загальної  відносної ефективності виробництва  забезпечується лише тоді, коли темпи  зростання показників ефективності використання застосовуваних ресурсів будуть вищими за темпи збільшення витрат цих ресурсів на виробництво одиниці продукції. Логіка побудови показника F така, що залежно від економічної ситуації він варіює навколо одиниці. Зростання ефективності виробництва має місце лише в тому разі, коли F > 1. При F < 1 відбувається її зниження, що свідчить про переважаючу роль екстенсивних факторів виробництва. Наприклад, розрахований за вказаною методикою показник F по групі господарств адміністративного району, що допустили у звітному періоді в середньому за останні три роки зниження ефективності використання авансованого капіталу, порівняно з останніми даними за три роки базового періоду дав такі результати:

F = 0,356 + 0,059 + 0,291 + 0,027 = 0,733.

Отже, загальна відносна ефективність виробництва знизилася на 26,7 % (0,733 – 1 = 0,267). Найбільший внесок у формування показника F у цих господарствах вносять трудові ресурси і матеріальні оборотні фонди (відповідно 35,6 і 29,1%) і меншою мірою —основні виробничі фонди і послуга сторонніх організацій (5,9 і 2,7 % відповідно). Сукупний внесок усіх ресурсів через нераціональність їх використання є недостатнім, що призвело до зниження загальної ефективності виробництва.

 

Які саме ресурси і якою мірою  вплинули на зростання (у нашому випадку зниження) показника загальної відносної ефектив­ності виробництва, визначають за формулою:

; ,         (3.8)

де ПВі — питома вага і-го ресурсу  в збільшенні (зменшенні) показника F порівняно з його базовим рівнем (1 або 100 %); Ві — внесок і-го ресурсу у формування показника F, Чі — частка спожитого і-го ресурсу в сукупних витратах виробництва.

У нашому прикладі визначення впливу факторів на темпи зниження показника F дало такі результати:

– 0,267 = 0,356 – 0,362 + 0,059 – 0,103 + 0,291 – 0,504 + 0,027 –

– 0,031 = –0,006 – 0,044 – 0,213 – 0,004.

Як бачимо, найбільший вплив на зниження загальної відносної ефективності виробництва справили оборотні (21,3 %) та основні виробничі фонди (4,4 %). Очевидно, поліпшенню використання саме цих ресурсів потрібно приділити особливу увагу в даних підприємствах.

Для підвищення ефективності використання авансованого капіталу особливо велике значення має його раціональне цілеспрямоване формування, внаслідок якого встановлюється оптимальне співвідношення між його структурними елементами. Важливо також прискорити швидкість обороту ресурсів та повною мірою задіяти соціальні й організаційні фактори.[4,C.28-36]

 

Висновки

 

Необхідність широкого використання категорії авансованого капіталу на сучасному етапі викликана становленням ринкових відносин. Визначення складу та реальної вартісної оцінки авансованого капіталу дозволяє більш точно встановлювати платоспроможність підприємства та ефективність його діяльності. Обґрунтований вибір джерел його формування дає змогу оптимізувати співвідношення між власним та позичковим капіталом, а, отже, і підвищити показники ефективності.

Авансований капітал - це сукупність ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності.

Дослідження якісного складу та кількісного  виміру авансованого капіталу, принципів  формування його структури та ефективності використання дозволили встановити наступне:

1. Авансований капітал відрізняється  від категорії капіталу в її класичному значенні, під якою розуміють сукупність лише засобів виробництва. З’ясування основних ознак, якими володіють елементи авансованого капіталу (наявність вартісної оцінки, можливість вилучення з процесу виробничого використання, безпосередня участь у виробничому процесі, знос у процесі виробничого використання, необхідність відтворення та ін.) і обґрунтування того, що вони притаманні як засобам виробництва, так і землі, і робочій силі, дозволило нам об’єднати зазначені фактори виробництва в одну категорію - категорію авансованого капіталу;

2. За сферами застосування окремих  складових авансованого капіталу  можна виділити капітал сфери  виробництва (основний та оборотний  капітал), капітал сфери обігу  (товарний і грошовий капітал, капітал, авансований у нематеріальні активи сфери обігу, і капітал, що знаходиться в розрахунках), капітал сфери фінансових вкладень (капітал, авансований у короткострокові і довгострокові фінансові вкладення) та капітал соціально-культурної сфери;

3. Кількісно авансований капітал підприємства представлений його активами, що відображаються у бухгалтерському балансі. До складу авансованого капіталу входять також земельні ресурси, вартість яких у даний час не показується в балансі вітчизняних підприємств;

4. Переоцінка елементів авансованого  капіталу, що здійснюється згідно  з діючим законодавством, хоч  і наближає їх вартість у  бухгалтерській звітності до  ринкової, суми дооцінок належать  оподаткуванню податком з прибутку, що, звичайно, негативно впливає  на реальні можливості підприємств щодо відтворення спожитих у процесі діяльності елементів авансованого капіталу;

5. Для визначення позиції підприємства  на ринку слід проаналізувати  його майновий та фінансовий  стан. Майновий стан доцільно  розглядати з точки зору забезпеченості підприємства основними та оборотними засобами, а фінансовий - з точки зору спроможності підприємства погасити борги та можливості продовження ним процесу виробництва після погашення короткострокової заборгованості;

6. З метою більш точного відображення власного капіталу в бухгалтерській звітності вітчизняних підприємств необхідне перенесення з першого розділу пасиву балансу “Цільового фінансування на основі повернення”, “Резерву наступної оплати відпусток”, “Доходів, одержаних у звітному періоді, що відносяться до майбутніх періодів” до інших розділів пасиву, що характеризують зобов’язання;

7. Основними критеріями формування  раціональної структури авансованого  капіталу (стосовно власних та  залучених джерел) можна вважати  максимізацію прибутку в розрахунку на одиницю власного капіталу (норми прибутку на власний капітал), мінімізацію середньозваженої вартості авансованого капіталу та збереження підприємством достатнього рівня платоспроможності;

8. При аналізі результатів діяльності  підприємств слід розрізняти показники масштабів діяльності та показники ефективності діяльності. Для об’єктивної оцінки рівня ефективності діяльності й здійснення її всебічного аналізу доцільно визначати показники ефективності використання авансованого капіталу на стадії виробництва, ефективності використання авансованого капіталу на всіх стадіях його функціонування та ефективності діяльності підприємства в цілому;

9. При визначенні ефективності  використання авансованого капіталу  на всіх стадіях його функціонування  та ефективності діяльності підприємства доцільно використовувати прибуток на різних стадіях його формування. Для з’ясування ефективності використання авансованого капіталу виправдано застосовувати прибуток до вирахування податку з прибутку, плати за користування кредитними ресурсами, плати за користування засобами виробництва, одержаними на умовах оренди, та страхових платежів. Це дозволить абстрагуватись від впливу на результати діяльності факторів, не пов’язаних із функціонування авансованого капіталу. Для визначення ефективності діяльності підприємства в цілому (як і для визначення ефективності використання власного капіталу), обґрунтованим є використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (тобто прибутку після оподаткування), за мінусом штрафних санкцій, сплачених підприємством, оскільки він найбільш повно характеризує конкретні умови функціонування підприємства.

Використання методів аналітичних  групувань дозволило встановити наявність і величину взаємозв’язку  між показниками забезпеченості та структури авансованого капіталу й показниками ефективності діяльності аграрних підприємств.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Андрійчук В.Г., Галузинський С.А. Структура авансованого капіталу аграрних підприємств і його вартісна оцінка // Економіка АПК.-2006.-№ 6.-C.58-63
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств – К. –2009.– С.187

3.Бахмут О. Аналіз платоспроможності підприємства / О. Бахмут // Економіка, фінанси, право. – 2008. – № 2. – С. 21-23.

4.Галузинський С.А. Авансований капітал підприємств: суть, проблеми структурної класифікації та джерела формування // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.5.-К.: КНЕУ, 2006.-С.28-36

5.Галузинський С.А. Використання власного і позичкового капіталу у сільськогосподарському підприємстві // Економіка АПК.-2006.-№ 8.-С.31-35.

6.Галузинський С.А. Відображення власного та позикового капіталу у бухгалтерській звітності вітчизняних підприємств // Вісник ЖІТІ.-2006.-№ 8 / Економічні та гуманітарні науки.-С.137-139

7. Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник./ Дєєва Н. М., Дедіков О. І. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 328с.  

8. Учеб. пособие / Под ред. М. И. Баканова, А. Д. Шеремета. –  М.:Финансы и статистика, 2008. – 656 с.

9. Шморгун Н. П., Головко І. В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник.  – К.: ЦНЛ, 2006. – 528 с.

10. Іващенко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності / В.І. Іващенко, М.А. Болюх. – К. : ЗАТ „Ніч лава”, 2006. – 204 с.

11. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу : Навч. посіб./ В. М. Івахненко   – К.: Знання-прес, 2006. – 207 с. 

12. Ковалев В. В.  Финансовый анализ: методы и процедуры. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 560 с.

13. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – 3-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 668 с.

14. Старостенко Г.  Г.  Фінансовий аналіз:  навч.посібник /  Старостенко Г.  Г.,  Мірко Н.  В. –  К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 224 с.  

15. Клочан В. П. Використання методу коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємства / В. П. Клочан, В. Ф. Клочан, Н. І. Костаневич, А. Г. Костирко // Економіка АПК. – 2008. – № 7. – С. 54-55.  

16. Стельмащук Ю.  А.  Методи діагностики фінансового стану і схильності підприємства до банкрутства / Ю. А. Стельмащук // Економіка АПК. – 2007. – № 2. – С. 78-86.