Ефективність використання авансованого капіталу

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Луганський  національний аграрний університет

 

 

                                                                                      Вар.№6

                                          Економічний  факультет

 

Кафедра економіки підприємства

і управління трудовими ресурсами

 

Курсова робота

на тему: «Ефективність  використання авансованого капіталу»

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

3 курсу 332 групи

 

Керівник :

Ружинська І. В.

 

 

 

 

 

 

 

Луганськ 2012

 

                                                         Зміст

Стр.

 

Вступ…………………………………………………………………………. …. 3

1.  Теоретичні питання  ефективності використання авансованого  капіталу….6

  1.1. Поняття авансованого капіталу і його значення для характеристики підприємства………………………………………………………………….……6

  1.2.Джерела формування авансованого капіталу…………………………..…10

  1.3.Позиковий капітал і доцільність його залучення…………………….…...11

2. Економічна характеристика об'єкту  дослідження…………………………..14

  2.1. Земельні ресурси підприємства і ефективність їх використання………..14

  2.2. Основні фонди аграрних підприємств……………………………………19

  2.3. Оборотний капітал аграрних підприємств………………………………..22

  2.4.Трудові ресурси і ефективність праці на підприємствах……………...…26

  2.5. Спеціалізація і диверсифікація аграрних підприємств……………….….27

  2.6. Рентабельність виробництва окремих видів продукції……………….....28

  2.7. Аналіз показників фінансового стану підприємства…………………….31

  2.8. Оцінка стану підприємства з погляду можливості його банкрутства…33

  2.9. Інтенсивність і ефективність інтенсифікації…………………………….34

  2.10. Авансовий і власний капітал аграрних підприємств…………………...37

3. Напрями підвищення ефективності  використання авансованого капіталу..40

  3.1. Класифікація активів за ступенем ліквідності…………………………....40

  3.2. Сучасний стан платоспроможності аграрних підприємств і методика її визначення……………………………………………………………………….42

  3.3. Показники ефективності використання авансованого капіталу………..44

Висновки …………………………………………………………………………52

Список літератури………………………………………………………………..55

 

 

 

                                           Вступ

 

 

Актуальність теми дослідження. До недавнього часу у вітчизняній економічній науці для характеристики сукупності ресурсів підприємства широко застосовувалась категорія виробничого (ресурсного) потенціалу. Більшість економістів розуміли під цим поняттям сукупність ресурсів підприємства, що використовуються лише у процесі виробництва продукції. Проте підприємство володіє також значною кількістю ресурсів, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі - ресурси сфери обігу, об’єкти соціально-культурної сфери, фінансові вкладення. Ці елементи не входять до складу виробничого (ресурсного) потенціалу, хоча також задіяні у формуванні результатів діяльності підприємства.

Категорією, яка характеризує всю  сукупність ресурсів підприємства, є  авансований капітал. Застосування її в економічній науці та на практиці обумовлене формуванням у нашій  країні ринкових відносин, що й вимагає  використання економічних категорій, притаманних ринковій економіці.

Питання капіталу цікавило досить широке коло науковців. Більшою мірою це стосувалось фахівців політичної економії. Визначення категорії капіталу зустрічається  ще у представників класичної  школи політекономії (А.Сміт, Д.Рікардо, Дж.Мілль). Обґрунтуванню суті категорії капіталу та класифікації його складових приділялась значна увага в наукових працях К.Маркса. Вивченням даної категорії займались також Е.Бен-Баверк, К.Віксель, Й.Шумпетер, А.Маршалл, Дж.Робінсон та інші. Вони розглядали питання доходу від капіталу, впливу різних факторів (затрат праці, корисності, рідкості) на вартість капіталу, питання механізму розподілу створюваного продукту між факторами виробництва (визначення частки продукту, що припадає на кожний окремий фактор виробництва), попиту на капітал та його пропозиції тощо.

Проте важливе теоретичне і практичне  значення мають також питання  визначення складу капіталу, авансованого в усі види діяльності, обґрунтування  вартісної оцінки його елементів, дослідження  впливу структури капіталу на фінансово-майновий стан підприємства, визначення ефективності його використання тощо. Тобто це питання функціонування капіталу на рівні окремого підприємства. Крім того, авансований капітал у нашому розумінні відрізняється від категорії капіталу в її класичному значенні, під якою розуміють лише сукупність засобів виробництва.

Категорія авансованого капіталу нова у вітчизняній економічній науці. Вітчизняні фахівці у більшості  випадків розглядають лише певні  сторони його функціонування - вплив забезпеченості та структури авансованого капіталу на фінансово-майновий стан підприємств (О.Хотомлянський, О.Єфімова, В.Ковальов, С.Голов та інші), вартісну оцінку його окремих елементів (В.Месель-Веселяк, М.Федоров, Т.Бистрая, С.Голов, Т.Морозова, В.Новодворський, А.Хорін та інші), питання ефективності функціонування (А.Задомський, І.Бланк, М.Дем’яненко, О.Єфімова, І.Медведєва, В.Новодворський та інші) тощо. Комплексний підхід до авансованого капіталу як категорії ринкової економіки та всебічний його розгляд знаходить відображення в наукових працях В.Андрійчука. Проте ряд питань вимагають подальшого більш глибокого дослідження. Це стосується класифікації структурних елементів авансованого капіталу, джерел формування, удосконалення вартісної оцінки складових, визначення впливу інфляційних процесів на його структуру, ефективності використання та деяких інших.

Дослідження авансованого капіталу з  точки зору якісного складу та кількісного  виміру, принципів формування та раціонального  використання є важливою економічною проблемою, вирішення якої дасть змогу більш кваліфіковано приймати рішення щодо оцінки фінансово-економічного стану підприємств, його зміцнення та підвищення ефективності виробництва. Обґрунтоване визначення складу і розміру авансованого капіталу є вкрай необхідним для об’єктивної оцінки рівня ефективності виробництва, а також виявлення реального співвідношення між власним та позичковим капіталом з тим, щоб не перейти ту межу, за якою подальше залучення кредитних ресурсів може нести в собі загрози нормальному функціонуванню підприємства. Крім того, аналіз структури авансованого капіталу дозволить встановити напрями оптимізації величини його складових елементів з метою більш раціонального їх використання.

Потреба з’ясування зазначених питань і обґрунтовує вибір теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття суті категорії авансованого капіталу та обґрунтування методологічних і методичних аспектів його функціонування.

Для досягнення мети в курсовій роботі поставлено та розв’язано такі основні завдання:

- з’ясовано відмінності авансованого капіталу від категорій виробничого (ресурсного) потенціалу та капіталу в його загальноприйнятому значенні;

- обґрунтовано якісний склад авансованого капіталу;

- досліджено відображення складових авансованого капіталу в бухгалтерській звітності;

- проаналізовано вітчизняну та міжнародну практику вартісної оцінки елементів авансованого капіталу;

- з’ясовано вплив інфляційних процесів на величину та структуру авансованого капіталу аграрних підприємств;

- обґрунтовано основні критерії формування раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом;

- удосконалено методологічні та методичні основи визначення ефективності використання авансованого капіталу.

        Інформаційна база дослідження. Ефективність використання авансованого капіталу відображуеться в багатьох джерелах наукової літератури. У розробку теоретичних і організаційно-методичних положень авансового капіталу значний внесок зробили такі українські та зарубіжні вчені, як Андрійчук В.Г., Галузинський С.А., Дєєва Н. М., Шморгун Н. П., Головко І. В. та інші.

Курсова робота складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох  розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел. Робота нараховує 56 сторінок друкованого тексту, 21 таблиці . Список використаних літературних джерел містить 25 найменування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні питання ефективності використання авансованого капіталу

1.1 Поняття авансованого капіталу  і його значення для характеристики підприємства

 

 

Для обґрунтування суті категорії  авансованого капіталу важливо проаналізувати процес організації підприємницької  діяльності. Її здійснення можливе  за умови наявності в першу  чергу певної кількості грошових коштів, тобто капітал перш за все виступає у грошовій формі. Це його, так звана, первісна форма. З метою організації виробництва капітал у грошовій формі повинен бути направлений на придбання засобів виробництва (включаючи землю як основний засіб сільськогосподарського виробництва) і наймання робочої сили. При цьому він переходить в іншу форму - продуктивну, здатну створювати продукт.

У процесі створення матеріальних благ здійснюється виробниче споживання ресурсів, тобто відбувається перехід  капіталу в товарну форму. Капітал, що знаходиться в товарній формі, виконує функції товару, а, отже, мусить бути реалізований, в результаті чого він перейде у свою первісну форму - грошову. Якщо розглядати процес виробництва як безперервний, то в кожний момент часу капітал підприємства перебуває у трьох формах. Одна його частина знаходиться у грошовій формі, інша - у продуктивній і певна частина представлена товарною формою. Отже, капітал підприємства перебуває частково у сфері виробництва і частково у сфері обігу.

Крім того, деяка частина капіталу підприємства може авансуватись також в інші засоби невиробничої сфери. Це стосується купівлі цінних паперів, внесків до статутних фондів інших підприємств, кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, фінансування розвитку соціальної інфраструктури (будівництво закладів охорони здоров’я, освіти, фізичної культури тощо).

У політичній економії прийнято виділяти три основних фактори виробництва - земля, праця і капітал. Капітал при цьому включає лише засоби виробництва (основні та оборотні). В курсовій роботі обґрунтовується дещо інший підхід до трактування складу капіталу. Критерієм віднесення того чи іншого елемента виробництва до складу капіталу нами взято наявність у кожного з них відповідних характерних ознак.

Такими ознаками можна вважати:

- наявність вартісної оцінки. Засоби виробництва, земля та робоча сила мають вартісну оцінку;

- можливість вилучення з процесу виробничого використання. Власник факторів виробництва може в будь-який момент продати певну кількість засобів виробництва, землі, звільнити частину найманих працівників;

- безпосередня участь у виробничому процесі (у створенні нової вартості). Повна відсутність будь-якого з виробничих ресурсів (чи засобів виробництва, чи землі, чи робочої сили) робить неможливим здійснення процесу виробництва;

- знос у процесі виробничого використання. З підвищенням інтенсивності виробничого процесу знос кожного з факторів виробництва відбувається більш швидкими темпами;

- необхідність відтворення виробничих ресурсів для продовження ефективного процесу виробництва. Дана ознака випливає з попередньої, тобто із твердження про наявність зносу факторів виробництва;

- необхідність витрачання певної кількості грошових коштів на придбання факторів виробництва, тобто потреба авансування в кожний з них певної суми грошових коштів.

Засоби виробництва, земля та робоча сила володіють переліченими ознаками, що й дозволяє об’єднати їх в  одну категорію - категорію авансованого капіталу.

Вітчизняними економістами в умовах планово-централізованої економіки  для інтегральної оцінки сукупності ресурсів сільськогосподарського виробництва широко використовувалась категорія виробничого (ресурсного) потенціалу.

Застосування її на той час було досить обґрунтованим. Виробничий потенціал  використовували для визначення величини виробничих ресурсів того чи іншого підприємства, ефективності їх використання для проведення подальшого порівняльного аналізу в динаміці чи по групі господарств. Набули широкого використання методики встановлення на основі величини виробничого потенціалу платежів сільськогосподарських підприємств до бюджету та обсягів державної закупівлі сільськогосподарської продукції.