Ефективність використання авансованого капіталу

Сфера застосування категорії виробничого  потенціалу з переходом до ринкових відносин звузилась. Безперечно, певне  значення ця категорія має і зараз. Але слід звернути увагу на ту обставину, що виробничий потенціал включає лише елементи, які використовуються у процесі виробництва, в той час як підприємство володіє також ресурсами, що безпосередньо не задіяні у виробничому процесі - ресурси сфери обігу, об’єкти соціальної інфраструктури, фінансові вкладення. Ці елементи не є складовими виробничого потенціалу, хоча значною мірою впливають на результати діяльності підприємства.

Для характеристики всієї сукупності засобів підприємства, на нашу думку, в даний час більш обґрунтовано використовувати категорію авансованого капіталу.

Авансований капітал можна визначити  як сукупність ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма  напрямами його діяльності. Тобто кількісно авансований капітал представлений, по суті, активами підприємства, що відображаються у бухгалтерському балансі. Крім того, до складу авансованого капіталу входить також земля, вартість якої в даний час не має відображення у бухгалтерському балансі вітчизняних підприємств.

Складові елементи авансованого капіталу можна класифікувати за різними  ознаками - за сферами застосування, за належністю, за швидкістю обороту тощо.

Для більшої наочності складові авансованого капіталу за сферами їх застосування представимо такою схемою.

Авансований капітал підприємства:

капітал сфери виробництва

- основний капітал

- капітал, авансований в основні засоби виробничого призначення

- капітал, авансований у земельні ресурси

- капітал, авансований у нематеріальні активи виробничої сфери

- оборотний капітал

- капітал, авансований у предмети праці

- капітал сфери обігу

-  товарний капітал

-     грошовий капітал

- капітал, авансований у нематеріальні активи сфери обігу

- капітал, що знаходиться в розрахунках

- капітал сфери фінансових вкладень

- капітал, авансований у короткострокові фінансові вкладення

- капітал, авансований у довгострокові фінансові вкладення

- капітал соціально-культурної сфери

На початку 90-х років в Україні  почався процес переходу до ринкової економіки. Проте неповне врахування дії економічних законів, спад виробництва, суттєве підвищення вартості покупних енергоносіїв, невдала фінансово-кредитна та цінова політика уряду призвели до того, що інфляція на певному етапі була неконтрольованою.

При дослідженні зміни величини авансованого капіталу аграрних підприємств України встановлено що вона зросла, що ціни на промислову продукцію (зокрема на продукцію машинобудування) теж зросли. Суттєві зміни за досліджуваний період відбулись і у структурі авансованого капіталу. [1,C.58-63]

1.2.Джерела формування авансованого  капіталу

 

За джерелами формування розрізняють  власний та позичковий капітал. Власний  капітал - це частина засобів підприємства, що знаходяться в його власності. Джерелами формування власного капіталу можуть бути пайові внески учасників та випуск акцій, прибуток, одержаний в результаті підприємницької діяльності, прийняття до складу акціонерів підприємства кредиторів по короткострокових та довгострокових боргах, грошові кошти, що надходять за рахунок пожертвувань, благодійних та спонсорських внесків, від продажу закладеного майна боржника тощо. Але підприємство, що використовує лише власний капітал, позбавлене можливості швидкого збільшення масштабів виробництва при появі сприятливої кон’юнктури ринку. Крім того, деякі галузі народного господарства (і, зокрема, сільське господарство) мають сезонний характер виробництва, а, отже, й різну потребу в засобах виробництва протягом року, що вимагає додаткового їх залучення в періоди підвищення виробничої активності.

Усе це і спричиняє необхідність використання позичкового капіталу - частини засобів підприємства, сформованих за рахунок залучених джерел, вартість яких повинна бути відшкодована власнику через певний строк в обумовленій формі.

Поділ авансованого капіталу на власний та позичковий досить наочно відображається в пасиві бухгалтерського балансу підприємств країн з розвинутою ринковою економікою. Що ж стосується вітчизняної бухгалтерської звітності, то в даний час спостерігається наближення її до міжнародних стандартів. Так, останнім часом з першого розділу пасиву балансу вже перенесені статті “Розрахунки з учасниками”, “Розрахунки за майно”, “Заборгованість за майно в оренді”, “Реструктуризований борг”, “Відстрочена податкова заборгованість” до розділів пасиву, що характеризують зобов’язання. Проте з метою більш точного відображення в першому розділі пасиву балансу вітчизняних підприємств власного капіталу, на нашу думку, необхідне перенесення з нього також “Цільового фінансування на основі повернення ”, “Резерву наступної оплати відпусток”, “Доходів, одержаних у звітному періоді, що відносяться до майбутніх періодів ” .[3,C.21-23]

 

1.3.Позиковий капітал і доцільність  його залучення

 

Одним із головних питань фінансово-економічної  політики підприємства є оптимізація структури його авансованого капіталу з точки зору співвідношення між власним та позичковим капіталом. З цією метою важливо визначити критерії, які слід враховувати при формуванні структури капіталу підприємства.

Основним критерієм, що характеризує доцільність додаткового залучення капіталу, є ріст норми прибутку на власний капітал як результат такого залучення. Тобто додаткове залучення капіталу доцільне за умови, що воно забезпечує ріст норми прибутку на власний капітал.

Між показником норми прибутку на власний капітал (П_ВК) та ставкою плати за додаткове залучення капіталу (П_П) існує зв’язок, який можна відобразити за допомогою такої формули:

 

,     (1.1)

де П_АК - норма прибутку на авансований капітал;

ПК - величина позичкового (залученого) капіталу;

ВК - величина власного капіталу.

Таким чином, позитивний ефект додаткового  залучення капіталу буде мати місце  лише за умови, коли норма прибутку на авансований капітал перевищуватиме ставку плати за залучення капіталу.

Якщо враховувати існування податку з прибутку, то при встановленні зв’язку між платою за залучення капіталу та нормою прибутку на власний капітал слід розглядати два варіанти - віднесення плати за залучення капіталу на собівартість та відшкодування плати за залучення капіталу за рахунок прибутку, що залишається після здійснення податкових платежів.

У курсовій роботі доказано, що при віднесенні плати  за залучення капіталу на собівартість (цей варіант характерний для  нашої країни стосовно різного виду кредитів) норма прибутку на власний капітал буде дорівнювати:

,  (1.2)

де С_П- ставка податку з прибутку, коеф.

Формула норми прибутку на власний  капітал дещо змінилась. Проте висновок щодо ефекту фінансового левериджу  залишається той самий - збільшення частки позичкового капіталу буде вигідне лише тоді, коли норма прибутку на авансований капітал перевищуватиме ставку плати за залучення капіталу.

За умови відшкодування плати  за залучення капіталу за рахунок  прибутку, що залишається після здійснення податкових, норма прибутку на власний капітал дорівнюватиме:

  (1.3)

Таким чином, при відшкодуванні  витрат на додаткове залучення капіталу за рахунок прибутку, позитивний ефект  фінансового левериджу буде мати місце лише тоді, коли

 

 >  ,         або        >    (1.4)

Хоча у даний час до собівартості включаються будь-які витрати, пов’язані  з виплатою процентів по боргових зобов’язаннях, дану формулу можна використовувати при визначенні доцільності залучення коштів за рахунок випуску привілейованих акцій, тобто, коли наперед відомий процент по акціях і виплата його проводиться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податкових платежів.

При початковому формуванні авансованого капіталу (при створенні підприємства) виникає потреба з’ясування того, які джерела (власні чи залучені) слід використовувати для цього. Для  вирішення даного питання доцільно застосовувати принцип мінімізації середньозваженої вартості авансованого капіталу.

СВ_В+СВ_П          min              

де  СВ_В - середньозважена вартість власного капіталу;

СВ_П - середньозважена вартість позичкового капіталу.

При формуванні співвідношення між власним та позичковим важливо також враховувати фактор збереження підприємством достатнього рівня платоспроможності.

Дослідження авансованого капіталу як економічної категорії з точки  зору джерел його формування, вартісної  оцінки складових елементів, структури  та впливу її на платоспроможність підприємств важливо доповнити також всебічним вивченням ефективності його використання.[5,C.31-35]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Економічна характеристика  об'єкту дослідження

1. Земельні ресурси підприємства і ефективність їх використання

 

Земельні угіддя України характеризуються високим біопродуктивним потенціалом, оскільки основна база землеробства розміщується на ґрунтах чорноземного типу (більше 60%). Згідно відомостей державного земельного кадастру на балансі держави нараховується близько 15,5 млн. га особливо цінних продуктивних земель, серед яких основну частку складають не еродовані не солонцюваті суглинкові чорноземи (11,9 млн. га). За прогнозами вчених, при дотримані оптимальної структури земельних угідь та відповідному рівні землеробства земельний фонд України може прогодувати 300-320 млн. осіб.

                                                                                        

   Таблиця 2.1

                     Структура сільськогосподарських угідь

По даним таблиці видно, що в  заданім варіанті площа зменшується  на декілька відсотків ніж в базовім, як сінокоси , пасовища та рілля.

Структура сільськогосподарських  угідь України за п'ятнадцятирічний період (у порівняні з 1997 роком) зазнала відчутних змін, що обумовлено економічною ситуацією в аграрному секторі держави та впровадженням заходів Національної програми охорони земель. За цей період більш ніж на 1,0 млн. га скоротилася площа ріллі, що пояснюється переведенням її у перелоги, сіножаті та пасовища, частково під заліснення.

Таблиця 2.2

Склад і структура посівної площі

    По даним таблиці ми бачимо, що склад площі та структура посівної площі в заданім варіанті зменшується по порівнянню з базовим : посівна площа зменшена на 2358,8 га; зернові і зернобобові культури на 1066,4 га; соняшник на 234,5 га; овочі на 52,1 га; кормові культури на 1005,8 га.

На кожному  аграрному підприємстві з урахуванням  його конкретних умов (типів ґрунтів, їх механічного складу, конфігурації земельних ділянок, кута їх нахилу, спеціалізації виробництва тощо) необхідно розробити і впровадити систему агрономічних, зооветеринарних, технічних і організаційно-економічних заходів, що забезпечують ефективне використання земельних ресурсів. Важливе місце займають заходи, спрямовані на підвищення потенційних можливостей підприємства щодо збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з кожного гектара угідь. Такі можливості значно залежать від рівня інтенсивності використання земельних ресурсів. Порівняльна оцінка показників інтенсивності в динаміці та в різних підприємствах дасть змогу виявити деякі напрями подальшого поліпшення використання землі.

                                                                                          Таблиця 2.3

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів

Показники	Базовий	Заданий	Відхилення,
1	2	3	4=3/2*100-100
1. Ступінь господарського  використання землі (ділення площі  с.-г. угідь на всю земельну  площу)	0,86	0,86	-0,002
2. Ступінь розораності  (ділення площі ріллі і багаторічних насаджень на площу с.-г. угідь)	0,8	0,76	-5
3. Ступінь меліорації (відношення площі меліорованих  земель до площі с.-г. угідь)	0,1	0,08	-11,008
4. Питома вага інтенсивних  культур в загальній посівній  площі підприємства %:
- кукурудзи на зерно	10	11,81	18,19
- соняшнику	10	10,11	1,11
- овочів	2,22	2,24	1,15

     Провівши аналіз даної таблиці ми бачимо, що ступінь господарського використання землі в заданім варіанті в порівнянні з базовим  зменшився на 0,0024 %;  Ступінь розораності на 5%; Ступінь меліорації на 11,008% ; Питома вага інтенсивних культур в загальній посівній площі підприємства зокрема як кукурудза на зерно в заданім варіанті збільшилась на 18,19 %, соняшник збільшився на 1,12%,  та овочі на 1,5 %.