Ефективність використання авансованого капіталу

Виходячи з вищевикладеного, варто  зробити зауваження, що, практично, при проведенні фінансового  аналізу, тільки другий підхід повністю відповідає і характеризує сутність поняття ліквідності, а при застосуванні першого підходу більш доречним буде використання поняття платоспроможності. Таким чином доцільно не підрозділяти обидва існуючих підходи, а застосовувати їх у вигляді двох послідовних етапів дослідження: 

- першим етапом визначається ліквідність активів, що належать досліджуваному підприємству, на основі аналізу абсолютних показників  – строків можливої реалізації й втрати вартості;

- другим етапом, за допомогою застосування відносних показників, з’ясовується рівень платоспроможності підприємства відповідно до термінів погашення заборгованості, швидкості трансформації цінностей і скоректованої реалізаційної вартості майна.

   Розподіл  активів по вищезазначеним групам може не відображати реального стану рівня ліквідності за декілька причин:

- період продажу оборотних активів, які планується реалізувати у вигляді готової продукції, буде залежить від тривалості виробничого циклу підприємства, який, у свою чергу, може складати до декілька років (на підприємствах важкого машинобудування);

- групування здійснюється тільки за ознакою терміновості реалізації без урахування різного ступеня втрати вартості активів при їх трансформації, що має немаловажне значення при визначенні рівня ліквідності.

Таким чином, доцільно зробити висновок, що при визначенні рівня ліквідності  активів існує об’єктивна необхідність приймати до уваги як термін їх реалізації, так і можливу втрату (або зріст) їх вартості.[15,C.54-55]

3.2. Сучасний стан платоспроможності  аграрних підприємств і методика  її визначення

 

За умов переходу економіки України  до ринкових відносин, сут­тєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної  діяльності значно зростає роль своєчасного  та якісного ана­лізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, пла­тоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищен­ня і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна  та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати по­тенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Оцінка платоспроможності сільськогосподарських  підприємств необхідна не лише для  самого підприємства з метою прогнозування  фінансової діяльності,  а й зовнішніх  користувачів інформації –  інвесторів,  банків.  Перш ніж надати кредит позичальнику,  банк має впевнитись у його кредитоспроможності.  Те ж саме роблять й підприємства,  які вступають у партнерські зв’язки.  Особливо важливо мати інформацію про фінансові можливості партнера    при виникненні питання про надання йому комерційного кредиту, або відстрочки платежу.

Кожна конкретна ситуація потребує своїх методів розробки й прийняття управлінських рішень з метою уникнення банкрутства. Ефективному здійсненню цих процесів сприяє вивчення й удосконалення сучасних методів оцінки платоспроможності.  [20,C.288]

Дослідженням методів оцінки платоспроможностізаймаються  науковці та практики. Але до цього часу немає чітко виражених теоретичних висновків і практичних методик щодо оцінки платоспроможності сільськогосподарських підприємств,  потребує удосконалення класифікація видів та існуючих методичних підходів щодо оцінки платоспроможності,  обґрунтованості їх нормативних параметрів тощо.

Метою є дослідження  теоретико-методологічних засад сучасних методів оцінки платоспроможності,  їх систематизація за науково-методичними підходами,  а також розробка рекомендацій щодо діагностики фінансового стану аграрних підприємств. 

     Для оцінки платоспроможності підприємств існує набір відповідних показників й встановлені нормативні значення для них.  Сьогоднішні офіційні методики аналізу й оцінки результатів фінансово- господарської діяльності, майнового стану та платоспроможності суб’єктів господарювання не мають комплексного характеру і обмежені метою дослідження.  Посилаючись на нормативні документи,  виділяють три класифікаційні групи:

- виявлення фінансово нестійких підприємств та банкрутів;

- визначення у платників податків резервів збільшення надходжень до

бюджету;

-формування передприватизаційної стратегії та ціни і умов продажу об’єктів приватизації.

 Науковці пропонують платоспроможність оцінювати за:

• коефіцієнтами поточної ліквідності та забезпеченості власними коштами;
• коефіцієнтами поточної ліквідності, критичної або швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності;
• коефіцієнтами абсолютної ліквідності, проміжної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття та коефіцієнтом платоспроможності;
• коефіцієнтами абсолютної ліквідності,  проміжним коефіцієнтом покриття  (ліквідності),  загальним коефіцієнтом покриття;
• коефіцієнтами поточної ліквідності, швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності  (платоспроможності);

Отже, основними показниками,  що характеризують рівень платоспроможності підприємства є коефіцієнти платоспроможності,  які у багатьох літературних джерелах необґрунтовано називають коефіцієнтами ліквідності,  оскільки саму ліквідність,  як здатність активів підприємства швидко бути переведеними в грошові кошти,  вони ніяк не характеризують.  Визначення показників платоспроможності передбачає розрахунок відносних величин,  у знаменнику яких відображаються зобов’язання підприємства, що вимагають покриття, а в чисельнику – групи ресурсів, які можуть бути використані для цього,  причому ці показники використовуються лише для оцінки короткострокової платоспроможності.[12,C.560]

 

 

3.3. Показники ефективності використання авансованого капіталу

 

Для оцінки ефективності використання авансованого капіталу доцільно використовувати  часткові й узагальнюючі (інтегральні) показники. Часткові показники характеризують ефективність використання окремих  виробничих ресурсів — як застосовуваних, так і спожитих. Водночас за їх допомогою визначають ефективність додаткових вкладень у збільшення відповідного ресурсу з метою нарощування масштабів виробництва.[13,C.668]

Залежно від економічного змісту та цільового призначення часткових показників ефективності використання окремих вироб­ничих ресурсів при об’єктивному вимірі її рівня доцільно згадані показники об’єднати в чотири групи.

1. Показники абсолютної ефективності  виробництва. Вони характеризують  ефективність використання головного ресурсу підприємства — землі і визначаються окремим діленням валової продукції, чистої продукції, товарної продукції та прибутку на фізичну площу сільськогосподарських угідь.

2. Відносні показники ефективності  використання застосовуваних ресурсів. До них відносять фондовіддачу основних виробничих фондів, фондовіддачу оборотного капіталу, річну про­дуктивність праці і землевіддачу, що визначається відношенням вартості валової продукції до вартості землі, на якій вироблена дана продукція.

3. Показники ефективності використання  спожитих вироб­ничих ресурсів. Як і друга група показників, вони також характеризують економічність  виробництва. Серед них найважливіше  значення мають такі показники,  як зарплатовіддача (валова продукція,  поділена на фактичний фонд оплати праці), амортвіддача (відношення валової продукції до амортизації), матеріаловіддача (валова продукція, поділена на матеріальні витрати, сформовані за рахунок спожитих оборотних фондів), коефіцієнт прибутковості як відношення прибутку до суми всіх поточних витрат, віднесених на реалізовану продукцію.

4. Показники ефективності додаткових  вкладень у виробничі ресурси.  Характеризуючи також економічність  виробництва, вони водночас дають  можливість визначити, наскільки  вигідними підприємству були додаткові вкладення у збільшення окремих складових авансованого капіталу. Ці показники доцільно розраховувати за середньорічними даними на основі приростних величин. Серед можливих показників цієї групи практичний інтерес мають насамперед такі:

коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал (Как):

     (3.1)

де ВП₁ і ВП₀— середньорічні обсяги виробництва валової продукції з 1 га сільськогосподарських угідь відповідно у звітному і базовому періодах (середньорічні дані доцільно обчислювати за періодами 3—5 років); АК₁ і АК₀— середньорічна величина авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь у зазначених періодах. За аналогічною методикою визначається ефек­тивність додаткових вкладень в основний і оборотний капітал; коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат обчислюється відношенням приросту валової продукції до приросту поточних витрат у сільськогосподарському виробництві; коефіцієнт окупності прибутком додаткових поточних витрат визначається як відношення приросту прибутку у звітний період до приросту витрат на реалізовану продукцію в даний період.

     Розглянуті часткові показники можуть бути визначені у разі необхідності не лише за валовою продукцією і прибутком, а й за іншими видами загального ефекту — чистою, кінцевою і товарною продукцією. Їх економічний зміст дає підстави стверджувати, що вони, з одного боку, характеризують окремі аспекти результативності виробництва, з різним ступенем виражаючи ефективність функціонування складної економічної системи, а з другого — розглянуті показники взаємозв’язані між собою. Так, обсяг виробництва товарної і кінцевої продукції, чистої продукції, прибутку залежить від обсягу виробництва валової продукції. Крім того, величи­на останньої впливає на відносні показники ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів авансованого капіталу — фондо-, земле-, аморт-, матеріаловіддачу тощо, оскільки при їх розрахунку в чисельнику беруть обсяг валової продукції.

Водночас, оскільки виробничі витрати являють собою добуток величини авансованих виробничих ресурсів на коефіцієнт їх обороту, то за високого рівня показників ефективності використання застосовуваних виробничих ресурсів слід чекати, за інших однакових умов, і вищої ефективності використання спожитих ресурсів і додаткових вкладень у збільшення розміру авансованого капіталу.

Сказане дає змогу визначити  узагальнюючий показник ефективності — норму прибутку на авансований  капітал, в якому відображаються всі розглянуті часткові показники. Цей показник називають ще рентабельністю авансованого капіталу (активів). Його доцільно розраховувати за чотирма варіантами.

 

 

Перший варіант:

,    (3.2)

де ОП — операційний прибуток; АК — авансований капітал. Цей  показник характеризує ефективність операційної діяльності підприємства, яка не включає в себе інвестиційну та фінансову діяльність. Отже, на його основі можна судити про ступінь раціональності використання виробничих ресурсів, задіяних в основну діяльність підприємства, яка забезпечує найбільшу частку доходу і є метою створення суб’єкта господарювання.

Другий варіант:

,         (3.3)

де ПО — прибуток до оподаткування. В цьому прибутку, як нам уже  відомо, находить відображення дохід  не лише від операційної, а й від інших видів діяльності — інвестиційної та фінансової (дохід від участі в капіталі, дивіденди, дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства тощо). Отже, даний показник дає змогу судити про ефективність звичайної діяльності підприємства, яка включає в себе операційну, інвестиційну та фінансову діяльність.

Третій варіант:

,      (3.4)

де ЛП — лізингові платежі; ОБ — основний борг у складі лізингових платежів або річна сума амортизації, якщо фінансова орен­да укладена на строк корисного використання об’єкта лізингу; ПР — виплачені проценти за кредит та інші виплати за користування позичковим капіталом, наприклад виплачені проценти за випущені облігації; СП — страхові платежі.

Цей показник характеризує потенційну норму прибутку, яку може одержати підприємство за умови, що воно поверне кредити і йому не потрібно буде сплачувати відсотки за них, не стане виплачувати лізингові платежі по завершенню строку фінансового лізингу і коли ризик втрати майна братиме на себе. Як бачимо, показник Н(3)ак має велике значення для аналізу ефективності виробництва.

Четвертий варіант: ,        (3,5)

де ЧП — чистий прибуток підприємства. Даний показник вказує, скільки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, воно одержує на кожну гривню авансованого капіталу. В кінцевому рахунку показник Нак(4) характеризує ефективність функціонування підприємства за всіма видами діяльності, здатність його адаптуватися до змін зовнішнього середовища, дає змогу судити про рівень менеджменту та конкурентоспроможність підприємства на ринку. Не менш важливою є та обставина, що даний показник служить одним з головних критеріїв котирування акцій підприємства на біржі.

Інформативність показника норми  прибутку на авансований капітал зростає за умови відображення в активах аграрних підприємств вартості землі. Водночас зазначимо, що даний показник має чітку інтерпретацію, конкретний економічний зміст і порівнянність у динаміці, що важливо для виявлення тенденцій зміни ефективності виробництва в умовах підвищення його ресурсозабезпеченості і для оцінки ринкової позиції підприємства.

Зазначимо також, що в умовах ринку  і конкуренції кожний товаро­виробник  намагається одержати норму прибутку на авансований капітал не нижчу за середню. В іншому разі, коли віддача від вкладених ресурсів низька, підприємство втрачає конкурентоспроможність, не виключається можливість його банкрутства. І навпаки, з підвищенням норми прибутку на авансований капітал підприємство може прискорено розвивати виробництво, своєчасно здійснювати його переозбро­єння, довгострокові інвестиції в докорінне поліпшення землі тощо.