Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Вiдсутнiсть системного регулювання  зовнiшньоекономiчних вiдносин, концептуально  хибнi пiдходи до принципiв  валютного  контролю, суб`єктивнi пiдходи до визначення державних прiоритетiв у галузi нетарифного регулювання та  загальноекономiчна  криза України призвели до значного зменшення обсягу зовнiшньоекономiчного обороту, катастрофiчного зниження ефективностi експорту, руйнацiї державного валютного фонду, виникнення масових зловживань i корупцiї. За оцiнкою Мiнiстерства економiки України, загальний обсяг експорту у 2010р.  становив у країни  далекого  зарубiжжя  3194.3 млн.  долларiв США або 54.2% вiд рiвня експорту 2009р.   При цьому частка бартерних операцiй в загальному обсязi  експортних поставок склала у 2010р. 62.9%, що майже втричi бiльше показникiв 2009р.

Темпи зростання (зменшення) обсягів

експорту-імпорту товарів

(до відповідного періоду попереднього року)

(січень-жовтень)

Дуже неефективною є структура  експорту.  Майже 90%  експорту становлять сировина, матерiали, товари народного  споживання. Серед  експортих  товарiв - величезна маса,  яких дуже бракує на внутрiшньому ринку. До речi, жодна держава свiту не  дозволяє робити цього,  якщо не задоволенi внутрiшнi потреби.  Стали масовими факти вивезення вкрай дефiцитних  ресурсiв і продажу їх   на   свiтовому  ринку  за  демпiнговими  цiнами. Здiйснюють це, як правило, комерцiйнi структури. Валютна виручка  вiд  експорту практично залишається вся  на Заходi на рахунках комерцiйних структур або на  особистих рахунках їхнiх засновникiв чи керiвникiв. Чимало фактiв, коли такi структури засновуються при вiдповiдних державних  структурах.

Без врахування реальних потреб внутрiшнього ринку  видавались квоти  на  експорт мiнiстерствам.  Лiцензiї  дуже часто видавались, виходячи не з державних,  а особистих  iнтересiв. Повна безконтрольнiсть  та  вiдсутнiсть  валютного регулювання призвели до масової втечi валюти за кордон.  Нацiональнi  виробники переорiєнтували  експортнi поставки на країни з бiльш  лiберальним зовнiшньоекономiчним законодавством, з метою наступного реекспорту  продукцiї  у третi країни.  В  результатi, значна маса валютних надходжень залишилась на рахунках у  закордонних  банках.  Це в свою чергу призвело до ситуацiї, коли   замiсть запланованих надходжень у сумi близько 2.7 млрд.  доларiв до  Державного  валютного  фонду,  останнiй отримав 165млн. доларiв  США.

З метою усунення зазначених негативних явищ уряд України вважає за  стратегiчну мету в галузi зовнiшньоекономiчних вiдносин: розбудову спрощеної i рацiональної системи зовнiшньої торгiвлi; стимулювання експортних операцiй з урахуванням потреб нацiонального споживання; пiдвищення ефективностi iноземних iнвестицiй; введення загальноприйнятої системи валютного регулювання, спрямованої на пiдтримку нацiональної валюти, а також жорстких принципiв валютного контролю. 

Важливе значення має встановлення порядку, за яким квоти на експорт  та iмпорт продукцiї  розподiлятимуться  через  систему вiдкритих  аукцiонiв (тендерiв,  торгiв),  з наданням  прiорiтету виробникам пiдквотової продукцiї. Товари, якi експортуються або iмпортуються  в межах отриманих квот, не пiдлягають митному обкладенню. Експорт або iмпорт  товарiв  понад встановленi квоти, не пов`язанi з мiжнародними зобов`язаннями країни, дозволяється за умови сплати експортного мита. З метою  усунення  диспропорцiй мiж внутрiшнiми цiнами i цiнами свiтового  ринку,  формування  рацiональної  структури експорту та iмпорту, збiльшення бюджетних надходжень введена  в дiю система експортного (пiдвищеного по обмеженому колу товарiв) та iмпортного мита.  Експортний митний тариф вилучає з  експортних продуктiв дотацiї та частину (до 50%) надприбуткiв (рiзницю мiж свiтовою та внутрiшньою цiною в нацiональнiй валютi). Митний тариф не поширюється на товари, якi постачаються для державних потреб або в межах держзамовлення на експорт.

Для посилення платiжно-валютної  дисциплiни  встановленi граничнi термiни для продажу частки валютної виручки, а також її зарахування на рахунок  експортерiв,  впровадженi  граничнi  строки кредитування   iмпортних   операцiй. Рух   капiталiв  здiйснюється  лише за спецiальним дозволом Нацiонального  банку України.

З метою  створення  необхiдних  умов  для   впровадження внутрiшньої  конвертацiї  української  гривні,  замiнений валютний податок на експортнi надходження,  механiзм обов`язкового продажу  частини  валюти  через  комерцiйнi  банки  на  мiжбанкiвському валютному  ринку. Одночасно посилились вимоги до  технiчної забезпеченостi та безпеки обмiнних пунктiв.

Для збереження економiчних зв`язкiв з країнами, якi використовують замкнену валюту, уряд України здiйснює роботу по  замiнi мiждержавних платiжних угод, якi передбачали розрахунки у ВКВ або централiзований клiрiнг,  угодами про розрахунки   в нацiональних  валютах сторiн з введенням системи державного  страхування курсових ризикiв.

Кабiнет мiнiстрiв  України  i  Нацiональний банк України купуватимуть та продаватимуть iноземну валюту на мiжбанкiвськiй валютнiй  бiржi  вiдповiдно до своїх завдань i функцiй. Уповноваженi банки та фiнансовi установи виступатимуть як агенти по купiвлi-продажу iноземної валюти суб`єктiв  господарювання за їхнiй рахунок та пiд їхнi  ризики.  Фiзичнi особи, якi  отримують iноземну валюту в межах неторгових операцiй, можуть бути суб`єктами валютного  ринку  винятково  за  власним бажанням.  Примусове  вилучення коштiв,  якi належать   фiзичним особам, - резидентам i нерезидентам, не допускається. Уряд України  заохочує  залучення iноземних iнвестицiй в  економiку країни (Табл 1).

Таблиця 1.

Прямі іноземні інвестиції станом на 1 жовтня 2010 року

Разом з тим для пiльгового режиму оподаткування встановлено  мiнiмальний розмiр вкладу iноземного iнвестора в статутний  капiтал  пiдприємств  з  iноземними  iнвестицiями (50 тис. доларiв, а для банкiв, страхових, фiнансових  та iнвестицiйних компанiй - 100 тис. далларiв), але не меньше   20% статутного капiталу.   Важливе  значення матимуть норми, за якими пiдприємства з iноземними iнвестицiями експортуватимуть товари (роботи, послуги) на загальних  пiдставах,  а також  заборона  внесення в  статутний фонд пiдприємств з iноземними iнвестицiями матерiальних цiнностей у виглядi товарiв народного споживання. Виняткову роль  в дальшому розвитку зовнiшньої торгiвлi України вiдiграватиме структурна перебудова її  економiки.  У цьому планi  одним iз першочергових структурних прiоритетiв є збiльшення виробництва i продажу на свiтовому ринку продукції вiйськово-промислового та аерокосмiчного комплексiв, стимулювання експортного потенцiалу iнших галузей, захист внутрiшнього ринку.  Для розв`язання цiєї проблеми передбачено: розробити урядову програму по переведенню теплових  електростанцiй  на тверде паливо з одночасною модернiзацiєю вугiльної промисловостi; розширення експорту електроенергiї,  що виробляється на давальчому  паливi;  проведення  заходiв  для стимулювання  скорочення споживання енергоресурсiв; розширення наукових  дослiджень i  розробок  з  проблеми видобутку власної нафти з виходом на конкретнi науково-технiчнi i  промисловi  проекти;  збiльшення обсягiв  переробки нафти на давальчих умовах заводами України з розрахунками за неї  частиною  готової продукцiї; розвиток атомної енергетики з дотриманням необхiдного рiвня безпеки;  розробка системи плати за транзитне транспортування паливно-енергетичних  ресурсiв  через  територiю  України; здiйснення виваженого комплексу заходiв щодо зменшення  залежностi економiки України вiд поставок з країн СНД. Втiлення в життя цих заходiв сприятиме стабiлiзацiї курсу нацiональної валюти,  прискореному  формуванню валютних фондiв держави i стабiлiзацiйного фонду  Нацiонального  банку  України, зменшенню вiд`ємного сальдо платiжного балансу, розвитку мiжнародної кооперацiї i,  як наслiдок, створенню нових робочих мiсць.

В умовах iнвестицiйного спаду  та  загострення  валютних проблем  Україна потребує залучення iноземних кредитiв, наповнення яких здiйснюватиметься згiдно з прiоритетними напрямками розвитку нацiональної економiки. Важливими  напрямами використання  iноземних  кредитiв є розвиток галузей агропромислового комплексу, паливно-енергетичного комплексу, машинобудування, виробництва товарiв народного споживання. Головними критерiями при вiдборi проектiв виступає валютна самоокупнiсть  та  позитивнi  змiни  в  економiцi, зокрема: забезпечення розвитку   експортного  потенцiалу, створення iмпортнозамiнюючих виробництв,  вихiд виробництва продукцiї  на  рiвень свiтових стандартiв,  значний економiчний ефект,  пiдвищення рiвня екологiчної безпеки, забезпечення загальнодержавних потреб в продукцiї,  що не виготовляється i не може бути виготовлена в Українi,  або  виробляється в недостатнiй кiлькостi.

6.Шляхи вдосконалення  державного регулювання ЗЕД в  Україні

Активна зовнішньоторговельна   політика  може  стати дієвим  інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і  конкурентну спроможність національного виробництва. На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічна діяльність впливала на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина загальної структури народного господарства зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Тому стратегічна програма розвитку зовнішньоекономічних відносин України має базуватися на забезпеченні її суверенітету в світогосподарських зв'язках, гарантуванніїї національної зовнішньоекономічної безпеки, ґрунтуватися на еквівалентному взаємовигідному обміні, міжнародному поділі й кооперації праці.

Взаємодія зі світовим господарством  має спиратися на комплексну, гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну  політику, головне завдання якої полягає  у визначенні етапів, напрямів, форм і способів реалізації дієвої зовнішньоекономічної стратегії.

Обґрунтування методологічних засад і практичних рекомендацій щодо необхідності удосконалення системи  державної підтримки зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні, формулювання пропозицій щодо розробки стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності в промисловості та їх методів застосування.

Стабільний економічний  розвиток кожної країни сьогодні розглядається  у нерозривному взаємозв'язку з функціонуванням  світового господарства. Беззаперечним  є те, що будь-яка національна  економіка є невід'ємним елементом  міжнародної економічної системи  та перебуває у постійній взаємодії  з рештою її елементів - країн. Якість зазначеної взаємодії все більше залежить не від ресурсозабезпеченості країни, а від тієї діяльності, яка передбачає формування та реалізацію цілого механізму побудови відносин із зовнішнім світом [7, с.32-36].

Під цим механізмом розуміється  зовнішньоекономічна стратегія  держави, розробка якої вимагає глибинного аналізу середовища її реалізації, внутрішніх можливостей економіки  та основних структурних елементів, які визначають систему взаємодії  країни зі світовим господарством. Дослідження  даного питання становить значний  теоретичний інтерес і практичну  цінність з огляду на малоуспішні  спроби України ідентифікуватись як суб'єкт міжнародних економічних  відносин.

Особливого значення в  аспекті зовнішньоекономічної стратегії  України сьогодні набула інтеграція до Європейського Союзу як ключовий напрям, що крім іншого передбачає вимогу стосовно адаптації законодавства  України до законодавства Європейського  Союзу (пункт 1 розділу Стратегії  інтеграції України до Європейського  Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року) [8, ст.2-3]. Основою для розвитку взаємин між Україною та Європейським Союзом сьогодні виступає угода «Про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом» від 14 червня 1994 року. Хоча наведена угода була ратифікована Законом України 10 листопада 1994 року, вона набула чинності лише 01 березня 1998 року [5, ст.10-29]. Отже, цього року закінчився 16-річний термін дії угоди, але нова угода не укладена, тому вона автоматично продовжуватиме дію угоди кожного наступного року. Перемовини щодо нової «посиленої» угоди між Україною та Європейським Союзом ще продовжуються, натомість в цей період виникає певна невизначеність у стосунках між Україною та Європейським Союзом. Це також утворює додаткові чинники, які мають бути враховані при здійсненні державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

До універсальних факторів, що впливають на кількість та якість державної зовнішньоекономічної політики в цьому аспекті, що мають розглядатися комплексно та системно можна віднести:

1. Світова фінансово-економічна  криза.

2. Інтеграційні процеси в рамках Європейського Союзу та Світової Організації Торгівлі, що розвиваються іноді за власними, непередбачуваними напрямами, виходячи із складностей, що виникають в середині цих інтеграційних утворень.

3. Інформаційно-технологічна еволюція, розвиток транспорту та зв'язку, що призводить до подолання кордонів та загострення енергетичної та продовольчої проблеми.

4. Загострення екологічної  проблеми.

5.  Зміцнення взаємозалежності  національних економічних систем  та національної політики окремих держав.

6. Поглиблення диференціації  в рівнях доходів між індустріально розвинутимикраїнами та країнами, що розвиваються (асинхронність розвитку економік різних країн світу).