Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зміст

Вступ 
1.Сутність та принципиЗЕД

2. Основні суб'єкти та  видиЗЕД

3. Характерні риси сучасної системиЗЕД

4.Форми та методи державного регулювання ЗЕД

5.Аналіз державного регулювання  ЗЕД в Україні

6.Шляхи вдосконалення  державного регулювання ЗЕД в  Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

Мета курсової  роботи включає теоретичне обґрунтування необхідності і розробки основних напрямів вдосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні на даному етапі розвитку. Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:

-   визначити сутність  та принципи зовнішньоекономічної  діяльності

-   визначити форми  та методи зовнішньоекономічної  діяльності

-  дослідити яке значення має зовнішньоекономічна діяльність для розвитку нашої держави;

-   узагальнити теоретичні основи формування законодавства в даному напрямку;

-   проаналізувати стан регулювання цього виду господарської діяльності, тенденції вдосконалення й оцінити ефективність, визначити недоліки;

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом курсової роботи є система нормативних актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні та інструменти правового захисту товаровиробників, імпортерів та експортерів, відповідальність за порушення законодавства.

Виходячи з об'єкта дослідження курсова робота складається з вступу, шістьох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури (44 джерела). Загальний обсяг роботи складає сторінки комп'ютерного тексту.

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність (далі - ЗЕД) є невід'ємним атрибутом, найважливішим елементом всієї економічної діяльності держави. Але в першу чергу вона є основною складовою життєдіяльності суспільства, бо господарювання завжди було, є і буде. І дійсні його витоки знаходяться не в державі, а в людській діяльності. Тож нормальне функціонування і розвиток сфери господарювання та підприємництва в економіці будь-якої країни потребує наявності певних державних гарантій і механізмів.

У зв'язку з наявністю в господарському кодексі України значної кількості нових положень концептуального характеру виникає необхідність їхнього тлумачення, визначення сутності та особливостей змісту в нових умовах, співвідношення його з Цивільним Кодексом України.

Питання вдосконалення законодавства щодо державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності знаходиться в центрі уваги наукової громадської думки з моменту отримання Україною незалежності.

Особливо гострою є ця проблема на сьогоднішній день, коли Україна отримала членство в Світовій Організації Торгівлі та знаходиться на шляху до Євросоюзу.

В міру інтеграції економіки України у світове господарство проблема співпраці України з міжнародними організаціями є дедалі актуальнішою. Сьогодні членами Світової Організації Торгівлі вже є 148 країн, а обсяг торгівлі в межах цієї організації охоплює понад 90% світової міжнародної торгівлі товарами і послугами.

Залишаються проблеми із законодавчим забезпеченням процесу приєднання до Світової Організації Торгівлі стосовно скасування несумісних з вимогами Світової Організації Торгівлі законотворчих норм та прийняття нових законодавчих актів, які відповідають міжнародній практиці.

Нарешті, невирішеними залишаються більшість питань щодо розробки важелів державного регулювання зовнішньої торгівлі, що не суперечать нормам Світової Організації Торгівлі і можуть використовуватися державою для розв'язання завдань зовнішньоекономічної, структурної та промислової політики в нових умовах.

Сукупність цих обставин викликає необхідність окремого розгляду зазначених питань і зумовлює наукову та практичну актуальність обраної теми дослідження.

Проблемою зовнішньоекономічних взаємин між країнами і народами наука займається не одне століття. Різні школи і напрями в різні часи і в різних історичних умовах зовсім неоднозначно підходили до неї. Серед зарубіжних дослідників, що вивчали питання зовнішньоекономічного регулювання можна назвати В. Леонтьева, С. Ліндерта, І. Мальтуса, Д. Мілля, Б. Оліна, В. Петті, М. Портера, М. Тодаро, В. Томаса, Е. Хекшера, К. Шмітгоффа та інших.

Російськомовна література з названої проблематики представлена публікаціями Є. Авдокушина, С. Бартєнєва, М. Гельвановського, О. Іванова, М. Лойберга, Л. Максимової, А. Юданова.

Названою проблемою займалися і вітчизняні вчені - О. Білорус, І. Бураковський,, А. Кредісов, Д. Лук'яненко, В. Медведєв, О. Мережко, В. Новицький, О. Оніщук, С. Осика, Ю. Пахомов, О. Плотніков, А. Поручник, В. Пятницький, В. Сіденко, А. Філіпенко і інші [6, с.140].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність тапринципи ЗЕД

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність в усіх країнах спрямована на:

• сприяння вирівнювання темпів економічного розвитку;
• порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях;
• реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік.

Функціями ЗЕД є:

• організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;
• міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;
• організація міжнародного грошового обігу.

Практичне значення ЗЕД для  країн полягає в можливості одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти  конкурентоспроможну продукцію.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему економічних  відносин, які складаються при  обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб'єктами. Економічні відносини запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою багатомірну цілісну  систему господарювання. Вона залучає  до себе дві основні підсистеми:

— зовнішньоторговельну діяльність;

— міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність як вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів — це кон'юнктурний  рівень.Такий стан зумовлений передусім тим, що інтернаціоналізація охоплює лише сферу обігу. Підключення до системи господарських зв'язків на рівні товарного руху капіталу та обслуговуючих його валютно-кредитних відносин робить ту чи іншу країну цілком залежною від кон'юнктури світового ринку як системи одиничних ринків.

Зовнішньоекономічна діяльність торговельної спрямованості утворюється  в традиційній формі (товар-група, одиничний товар) на міжнаціональному ринку переважно загального та часткового поділу праці.

Досліджується лише сфера зовнішньої торгівлі та аналізується кон'юнктура товарних ринків.

Міжнародна виробничо-інвестиційна діяльність — це стратегічний рівень тому, що зовнішньоекономічна діяльність у цьому випадку втілює генеральну тенденцію соціально динамічного процесу, має серйозний вплив на характер розвитку як національних економік, так і на функціонування міжнародної економіки, а також стандарти якості і критерій ефективності виробництва і використання ресурсів, стандарти якості життя, норм поведінки тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність утворюється тут на підставі інтернаціоналізації, котра охоплює всі стадії відтворювального процесу, а також інформаційну, правову і соціально-культурну інфраструктуру. Підключення країни до системи світогосподарських зв'язків на рівні технологічного поділу праці в самому виробництві залучає її до єдиного світогосподарського простору, ядром якого і є виробничо-інвестиційна діяльність. Країна отримує прямий доступ до цілісного світового ринку товарів і капіталів, до нових технологій і сучасного менеджменту.

Кожний з відзначених  рівнів зовнішньоекономічної діяльності сам по собі не відображає усієї гами відносин, що складаються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певну сторону господарського буття, певну грань відносин його елементів. Ефективність господарської діяльності вітчизняних підприємців у рамках правової системи України визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється такими нормативними актами: Закон України "Про зовнішньоекономічну  діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", "Про режим іноземного інвестування", "Про інвестиційну діяльність" та ін.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керівники та спеціалісти  в процесі прийняття тих чи інших рішень керуються рядом принципів, які декларуються у спеціальних документах або є своєрідною нормою, звичаєм.

На міжнародному рівні найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV спеціальною сесією генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. В Хартії вказано такі принципи:

— суверенітет;

— територіальна цілісність і політична незалежність держав;

— суверенна рівність усіх держав;

— ненапад і невтручання  у внутрішні справи;

— взаємна та справедлива  вигода;

— мирне співіснування;

— рівноправність і самовизначення народів;

— мирне регулювання спорів;

— усунення несправедливості, що виникає внаслідок застосування сили та позбавляє націю засобів  для її нормального розвитку;

— сумлінне виконання міжнародних  обов'язків;

— повага прав людини та основних свобод;

— відсутність прагнення  до гегемонії в сферах впливу;

— сприяння міжнародній  соціальній справедливості;

— міжнародне співробітництво з метою розвитку;

— вільний доступ до морів  і від них — до країн, що їх не мають.

Значна частина міжнародних  принципів ЗЕД діє в межах  інтеграційних угруповань. Так, принципи ЗЕД у Європейському Союзі  містяться в Білій книзі (1985 р.) і включають:

— контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;

— свободу пересування  осіб для працевлаштування або постійне місце проживання у будь-якій країні;

— уніфікацію технічних  норм і стандартів;

— відкриття споживчих  ринків;

— лібералізацію фінансових послуг;

— поступове відкриття  ринку інформаційних послуг;

— лібералізацію транспортних послуг;

— створення сприятливих  умов для промислового співробітництва  з урахуванням законодавства  про права на інтелектуальну і  промислову власність;

— усунення фіскальних бар'єрів.

На національному рівні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Так, в Україні, згідно зі статтею 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти господарської діяльності керуються такими принципами:

— суверенітет у здійсненні ЗЕД: суб'єкти ЗЕД самостійно і незалежно здійснюють ЗЕД на території України, неухильно виконуючи усі договори і зобов'язання країни в галузі міжнародних економічних відносин;

— свобода ЗЕД: суб'єкти ЗЕД  добровільно вступають у зовнішньоекономічні  зв'язки; мають право здійснювати  ЗЕД у будь-яких формах; зобов'язані  додержуватися встановленого порядку  при здійсненні ЗЕД; мають виключне право власності на всі одержані ними результати ЗЕД;

— юридична рівність і недискримінація. Цей принцип полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності; забороні будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів;

— верховенство закону: ЗЕД  регулюється тільки законами України; забороняється застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;