Державне регулювання зайнятості в процесі відтворення робочої сили

За даними Таблиці 2.2 можна зробити висновки, що рівень безробіття в Україні з 2000 (2665,8 тис. осіб) по 2011 (1732,7 тис. осіб)  роки зменшився  на 933,1 тис. осіб. Кожного року безробіття в країні зменшувалося, але після початку світової економічної кризи, яка розпочалася у 2008 році рівень безробіття дещо підвищився на 7,5 тис. осіб порівняно з 2007 роком. А в 2009 році (1958,6 тис. осіб) рівень безробіття став навіть більшим, ніж у 2004 році (1906,7 тис. осіб) на 51,9 тис. осіб, та більшим, ніж попередній 2008 рік на 533,5 тис. осіб. Наступного 2010 року рівень безробіття різко спав на 173 тис. осіб, та на 52,9 тис. осіб зменшився у 2011 році. Найбільше часу в пошуках роботи провело населення у 2000-2002 роках) середня тривалість пошуку роботи 10 місяців), а в 2006-20011 роках пошук роботи скоротився і становив близько 6 місяців.

Узагальнюючи  підходи до визначення ринку праці, зауважимо, що вони, доповнюючи один одного, зробили важливий науковий внесок у розвиток уявлень про природу ринку праці. Ринок праці відіграє важливу роль у відтворенні робочої сили, яка відповідає вимогам сучасного високотехнологічного виробництва, забезпечує розподіл і перерозподіл  трудових ресурсів, створює спонукальні стимули для їх ефективного використання, заміняє неефективну структуру зайнятості на більш динамічну, раціональну. Ринок праці сприяє мобільності робочої сили, посилює її міграцію як у межах галузі, так і в міжгалузевому і міжрегіональному напрямках.

Народне опитування

 Рис. 2.1             

Респондентам  ставили таке запитання: «Яке з висловлювань найбільш точно описує Ваше ставлення  до сьогоднішнього життя?». Як свідчать результати дослідження, майже 40% опитаних для того, щоб заробити певні кошти на проживання, беруться за виконання будь-якої роботи, демонструючи вимушено-активну адаптивну поведінку. Натомість 20% змирились з відмовою від звичного способу життя, що характеризує вимушено-пасивну адаптивну поведінку. Традиційну поведінку «живуть, як і колись» зберігають 15,8%. Не може адаптуватися до сьогоднішнього життя майже кожен сьомий респондент (12,8%). Лише незначна частина опитаних (8,6%) змогла скористатися новими можливостями, тобто демонструє стратегію досягнення активно-адаптивної поведінки (див. Рис. 2.1).

Водночас не можна не зауважити, що функціонування ринку праці неминуче пов’язане  із соціально-економічними явищами  негативного характеру. Наприклад, вплив ринку праці на розподільчі процеси призводить до надмірної диференціації в доходах різних груп населення, збільшує майнову нерівність, що є причиною загострення соціальної напруженості у суспільстві. До негативних явищ функціонування ринку праці відносять і його очевидний зв’язок з безробіттям. Складність переходу до ринку праці вирізняється не лише економічною кризою, що її переживає Україна, але й несприятливими демографічними процесами і недопрацюваннями під час проведення реформ.  

Таблиця 2. 3

Безробітне  населення (за методологією МОП) за тривалістю незайнятості у 2000-2011 рр. (середньому за період)

Середня тривалість незайнятості (місяців) за 2000-2011 рр.

Рис. 2.2

Дивлячись на Таблиці 2.3 і Рис. 2.2 можна зробити висновки, що тривалість місяців витрачених на пошук роботи поступово спадали за період з 2000-2009 рр., але потім дещо підвищились і знову почали спадати. Починаючи з 2007 року можна було вдвічі швидше знайти роботу відносно з попередніми роками.

Ринковий механізм створює умови для існування і взаємодії різноманітних форм власності: державної, кооперативної, приватної. Водночас ринкова економіка зумовлює формування принципово нових трудових відносин, які виявляються в економічній поведінці людей, їхніх ціннісних орієнтаціях. Кардинальна зміна економічних відносин знаходить своє відображення і в структурі зайнятості населення. В Україні поступово формується нова модель зайнятості, суттєвою ознакою якої є втрата державним сектором економіки позицій лідера на ринку, тобто підприємства й організації державної форми власності перестали бути основним резервуаром трудозайнятості.

Таблиця 2.4

Безробітне  населення (за методологією МОП) за причинами  незайнятості у 2000-2011 рр. (у середньому за період)

Простеживши данні  Таблиці 2. 4 можна зробити висновки, що протягом 11 років (на прикладі 2011 року, така сама ситуація з іншими роками) найбільший відсоток безробіття через  звільнення з економічних причин (34,5%), наступний щабель займають звільнення за власним бажанням (32%), потім не працевлаштовані випускники учбових закладів (18,7%), наступні безробітні звільнені у зв’язку з закінченням строку контракту (9,5%), далі йдуть інші причини безробіття (3,1%), потім демобілізовані з військової служби (1,3%), і остання категорія звільнених за станом здоров’я, через оформлення пенсії за віком, інвалідністю (0,9%).

2.2. Аналіз зайнятості, як елемент відтворення робочої  сили 

Приватизація  державної власності та розвиток корпоративної, групової й індивідуальної приватної власності зумовили структурні зміни зайнятості в сучасному українському суспільстві. Це спричинило створення нових сфер діяльності відповідно до потреб ринку, із створенням нових підприємств, що знайшло своє відображення у збільшенні кількості суб’єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за формами власності. За таких умов суб’єкти ЄДРПОУ зазнали суттєвих змін. Ці зміни відобразилися на діяльності установ та організацій державної форми власності, а також приватних (див. Таблицю 7).

Отже, в орієнтаціях  людей переважають самодостатні, прийнятні для кожної особистості  способи виживання та самозабезпечення. Робота на державних підприємствах поступається роботі на приватних підприємствах, тобто простежується переорієнтація населення на приватний сектор.  

Таблиця 2. 5

Кількість суб’єктів  ЄДРПОУ за організаційно-правовими  формами господарювання за 2003-2011 рр.

За останні  роки в Україні простежується  досить чітка тенденція до збільшення кількості приватних підприємств на тлі зменшення державних. Якщо 2003 року в Україні налічувалося 14158 державних підприємств, то на початок 2011 року цей показник вже становив всього 7213. Натомість для приватних підприємств характерною є діаметрально протилежна тенденція. Кількість приватних підприємств із 111644 (2003 року) зросла до 270331 (на початок 2011 року). Отже, за період з 2003 до початку 2011 року кількість підприємств приватної форми власності збільшилась у 2,4 рази, натомість кількість підприємств державної форми власності за цей період майже удвічі зменшилась.

Ніде у світі  держава не залишає ринок праці  цілком нерегульованим. Окрім ринкових механізмів, там діє і механізм державного регулювання, однією із складових  якого є політика зайнятості. Економічні реформи в Україні характеризуються суперечностями, які відбуваються на сучасному етапі непослідовно. Це призводить до погіршення соціальної ситуації. Значна частина населення орієнтується на виживання, а не на розвиток, що значною мірою гальмує соціально-економічні реформи. Про це свідчить багато чинників, зокрема, різке розшарування населення за доходами, зниження рівня і якості життя значної частини населення; зростання масштабів прихованого безробіття; і так далі. Всі ці моменти з особливою гостротою актуалізують питання про соціальну спрямованість державної політики реформ, які проводять.  

Таблиця 2. 6

Потреби підприємств  у працівниках за видами економічної  діяльності у 2010 році