Державне регулювання економіки

2

КУРСОВАЯ РАБОТА

з дисципліни “Основи економічної теорії”

на тему: “Державне регулювання економіки”

Виконав:

студент I курсу

спеціальності

“Менеджмент

зовнішньоекономічної

діяльності”

групи МЗД-05-1

Сотніков Володимир

(дата, підпис)

Керівник: Григор’єва Е. П.

РЕФЕРАТ

Курсова робота 48 сторінок, 1 рисунок, 15 джерел

Мета курсової роботи на тему “Державне регулювання економіки” – зрозуміти основні засади державного регулювання економіки, її необхідність в сучасній ринковій економіці; визначити напрями та методи державного управління економіки, систему формування економічної політики держави, її ефективність, проблеми та перспективи.

У процесі виконання курсової роботи були вивчені основні принципи державного регулювання економіки. Були визначені суб’єкти та об’єкти держаного регулювання в ринковій економіці. Розглянуті функції держави у галузі впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життє­діяльності людей. Дослідженні основні моделі та теорії державного регулювання економіки та їх вплив на історію формувань основних засад ринкової економіки. Також були проаналізовані недоліки формування державного регулювання в Україні.

В результаті проведення теоретичних досліджень були зроблені наступні підсумки: державне регулювання – це невід’ємний елемент урівноваження національної економіки. Держава виконує дуже важливі функції,  без яких неможливо нормальне функціювання будь-якого внутрішнього ринку.

Державне регулювання України потребує досконалих змін. Сучасне становище української економіки неспроможне задовольнити усі соціальні потреби. Українська економіка повинна опанувати нову модель діяльності держави, яка буде відмінна від адміністративної економіки. Щоб досягти певних успіхів Україна повинна орієнтуватися на державно регульовану соціально спрямовану ринкову економіку.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ, ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ, ТРАНСФЕРТИ, ДИСКОНТ,ІНДИКАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ, МЕТОДИ ДРЕ, ГРОШОВА ЕМІСІЯ, ІНФЛЯЦІЯ, СТАГФЛЯЦІЯ, ОБЛІКОВА СТАВКА, ІНВЕСТИЦІЇ.

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................…4

РОЗДІЛ  І. НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ                                            ЕКОНОМІКИ...............................................................6

РОЗДІЛ  ІІ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО

                  ОСОБЛИВОСТІ............................................................10

2.1     Сутність державного регулювання економіки...................10

2.2     Суб’єкти і об’єкти державного регулювання.....................11

2.3     Функції держави в сучасній економіці............................... 14

2.4     Основні форми державного регулювання..........................19

2.5     Методи державного регулювання.......................................26

РОЗДІЛ  ІІІ. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ТА ТЕОРІЇ ДЕРЖАВНОГО

                                    РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ...............................33

3.1              Класична школа політичної економії та марксизм............33

3.2              Кейнсіанська модель державного регулювання сукуп­ного попиту....................................................................................35

3.3              Загальна теорія зайнятості, процента і грошей..................37

3.4     Теорія раціональних очікувань............................................39

  3.5      Теорія економіки пропозиції...............................................39

РОЗДІЛ ІV. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО

                    РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ………...............……40

ВИСНОВКИ……………………………………………………….46

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………...47

ВСТУП

За наявності в сучасній економічній системі багатьох ринків (ринку робочої сили, капіталів, товарів, цінних паперів та ін.), які розвиваються як за спільними для всієї системи об’єктивними законами, так і за законами, що властиве лише кожному з цих ринків, виникає запитання, як же досягається рівновага в масштабі всієї національної економіки? Воно ускладнюється тим, що у ХХ ст., на відміну від трьох попередніх століть, у процесі встановлення рівноваги національного ринку активну участь бере сучасна держава. Вона виконує важливі соціально-економічні функції, використовує комплекс економічних, правових і адміністративних важелів для врегулювання національного ринку.

Ринок при всіх своїх позитивних властивостях, через егоїстичну жорстоку спрямованість на прибуток, неспроможний вирішувати суттєві проблеми, що виникають у процесі розвитку суспільства. Перш за все це стосується макроекономічних і соціальних проблем, а також користування населення суспільними товарами. В умовах сучасного масштабного й надзвичайно складного виробництва регулювання цих проблем повинна брати на себе держава. Окрім цього, держава сама виступає як власник деяких галузей господарства або окремих підприємств, тобто безпосередньо здійснює економічну діяльність. Тому питання, якою мірою необхідна участь держави в господарстві, досить актуальне і належить до числа невирішених проблем економічної теорії. Концептуально погляди на роль держави в західній практиці коливається в діапазоні від розгляду її лише як “нічного сторожа” з мінімально необхідним набором функцій до твердження про необхідність держави як органу, який практично все регулює й усім розпоряджається. А істина, очевидно, між цими двома полюсами.

Швидке усуспільнення, концентрація та централізація виробництва наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. зумовили докорінну зміну економічної ролі держави, господарські функції якої різко зросли. З того часу держава – активний учасник суспільного процесу відтворення благ. У більшості цивілізованих країн світу, незалежно від їх політичної орієнтації, вона взяла на себе забезпечення розвитку транспорту і зв’язку, інших систем комунікацій, освіти, охорони здоров’я, захисту природного навколишнього середовища, пенсійного забезпечення, соціальної та ринкової інфраструктури, соціальної справедливості, оборони.

Держава контролює проведення структурних макроекономічних змін, створює умови для розвитку науки і техніки, економіки окремих регіонів. Вона забезпечує грошовий обіг, валютне і митне регулювання, проводить позичкову і податкову політику.

В арсеналі державного регулювання є як прямі, так і побіжні методи впливу на виробничі й соціальні процеси, співвідношення між якими час від часу змінюється, відбиваючи різні тенденції розвитку сучасного господарського життя.

Розв’язання поставленої проблеми дуже важливо й актуальне в наш час, тому в своїй праці я спробую розкрити, вибрану мною тему й визначити становище і перспективи розвитку нашої держави у галузі державного регулювання економіки.

РОЗДІЛ  І. НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

                   ЕКОНОМІКИ

Будівництво доріг, іригаційних споруд, організація грошо­вого обігу, зв’язку та інші загальнонаціональні завдання відомі з давніх часів. Без цього не можна було активно розвивати ремесла, здійснювати інтенсивні торговельні зв’язки між різними містами і країнами. Роль економічного центру, що вирішував завдання загаль­ногосподарського характеру, виконувала держава. У різні часи еко­номічна роль держави у господарському житті країн світу змінюва­лась.[3]

Вперше наукове обгрунтування ролі дер­жави  в  ринковій  економіці  було   зроблено основоположником       політичної       економії А.Смітом.  У своїй праці “Дослідження про природу   й   причини   багатства   народів”   він   стверджував,   що: а)держава   не  повинна   втручатися   в   економіку,   бо   це   веде  до порушення дії ринкових механізмів; б)рівновага між пропозицією й попитом на всіх ринках встановлюється за рахунок саморегуля­ції. “Вільна гра ринкових сил”, на думку А.Сміта, створює гармонійний устрій без зовнішнього втручання. Ідеї А.Сміта лягли в основу  моделі  вільного   ринкового  господарства.   Згідно   з  цією моделлю, господарюючі суб’єкти приймають свої рішення на ринку незалежно один від одного. Ціни визначаються співвідношенням попиту й пропозиції. Приватна власність захищається й гаранту­ється державою. Планування економічної активності здійснюється децентралізовано окремими господарюючими суб’єктами.  Спожи­вачі  вільно  вирішують,   як   використати  свій  доход.   Виробники планують   випуск   продукції   згідно   з   оцінками   попиту   на   неї. Мотивом дії підприємців є прагнення до максимізації прибутку. Фірми, які тривалий час мають лише збитки, банкруту­ють і вибувають з ринку. Державі відводяться лише завдання які не   вирішує   сам  ринок.   Більш   того,   держава  повинна   шляхом відповідного правового регулювання дбати про те, щоб виникло як найменше перешкод функціонуванню вільного ринку.

Проте історичний досвід показав, що в процесі свого розвитку реальні економічні системи все більше віддалялися від ідеальної смітовської ринкової моделі. Практика довела, що ринковий механізм саморегулювання має цілий ряд вроджених вад: 1.Порушення стабільності економічного розвитку, що виникають періодично (економічні кризи). 2.Неможливість на основі “вільної гри ринкових сил” задоволення цілого ряду економічних потреб суспільства. 3.Формується система розподілу, яка породжує соціальну несправедливість. 4.Розвиток процесів монополізації з досить негативними наслідками для системи конкуренції і системи цін та ін. Перш за все ці вади проявилися в Америці - країні, яка найповніше сповідала “вільну гру ринкових цін”.

Практика показала, що виникла істотна розбіжність між теоре­тичною моделлю й реаліями ринку. Сьогодні на Заході фактично склалося декілька різновидів “ринкових економік” які дещо відрізняються одна від одної. Наприклад, США ближче, ніж інші, стоять до моделі “вільного ринку” (вплив держави на економіку дуже обмежений). Французька модель тяжіє до “державного дирижизму” (досить сильна роль держави в економіці). В Японії панує “корпоративний патерналізм”. У Німеччині й Австрії отримала розвиток модель “соціального ринкового господарства”.

Практика господарювання показала, що чисто ринковими ме­тодами забезпечити високу ефективність сучасного, великого за масштабами, складного та інтегрованого виробництва неможливо. Ринковий механізм у реальному житті все більше доповнюється державним регулюванням. Держава через свою особливу роль у суспільстві за всіх часів тією чи іншою мірою втручалася в еконо­мічні процеси. Спочатку це втручання було досить обмеженим і зумовлювалося необхідністю вилучення частини суспільного продукту для утримання державної машини: апарату чиновників державної влади, армії, поліції, судів тощо.

Проте в міру розвитку товарного виробництва, його монополі­зації й ускладнення відтворювальних процесів стали виразно проявлятись обмеження регулюючих можливостей ринкового механізму. За цих умов виникла об’єктивна необхідність активіза­ції ролі держави в регулюванні економіки. Особливо прискорила цей процес світова економічна криза 1929-1933 років, яка переко­нливо показала, що ринковий механізм без державного регулюван­ня неспроможний забезпечити макроекономічну стабільність соціально-економічної системи.[7]

Таким чином можна виділити соціально-економічні пробле­ми, які не може вирішити ринкова економіка, і що потребують необхідність втручання держави в економіку.

1) Розвиток продуктивних сил, їх ускладнення, подальше усус­пільнення виробництва вимагають посилення регулюючої ролі держави.

2) Механізм ринку не може забезпечити економіку потрібною кількістю грошей (так звані центральні гроші). Тому одна з найголовніших функцій держави – організація грошового обігу в країні.

3) Ринковий механізм не забезпечує потреб суспільства товарами і послугами суспільного споживання. Цю функцію на себе по­винна взяти держава.

4) Економіка ринкового типу не в спромозі функціонувати без інфляції. Тому держава повинна проводити ефективну антиінфляційну політику.

5) Ринковий механізм не вирішує регіональних проблем в усій їх сукупності (економічні, демографічні, соціальні, екологічні). В таких випадках держава повинна проводити відповідну регіональну політику.

6) Ринок не забезпечує сталості макроекономічної рівноваги, звідси необхідність втручання держави, пов’язану з підтрим­кою цієї рівноваги.

7) Ринковий механізм не може вирішити багато соціальних про­блем. Тому втручання держави в сферу соціальних відносин, перерозподіл доходів є конче необхідним.

8) Якісні зміни робочої сили потребують в загальнодержавному масштабі використовувати кошти на розвиток освіти, охорони здоров’я, підготовку і перекваліфікацію кадрів.

9) Ринок не в спромозі без втручання держави забезпечити повну зайнятість. Тому політика в сфері зайнятості – важлива функ­ція держави.

10) Ринковий механізм породжує зовнішні ефекти. Для компен­сації негативних наслідків що породжуються зовнішніми ефек­тами потрібне втручання держави.

11) Ринковій системі, оскільки вона орієнтована на прибуток, внутрішнє притаманна тенденція до монополізації. Для під­тримання ринкової конкуренції, держава повинна проводити антимонопольну політику.

12) Проблеми забруднення навколишнього середовища, наростан­ня екологічної кризи потребують втручання держави у відно­сини між людиною і природою.[5]

РОЗДІЛ ІІ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО

                  ОСОБЛИВОСТІ

2.1 Сутність державного регулювання

З’ясування ролі держави в економіці є предметом багатьох економічних наук. Для визначення її ролі в економічній лі­тературі використовуються різні терміни: “державне втручання в економіку”, “дер­жавна економічна політика”, “державне управління економікою” та ін.