Ціни і ціноутворення у сфері господарювання

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг [4.c.424].

Світові ціни — це грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку. Вони визначаються: для одних товарів — рівнем цін країни-експортера; для інших — цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових виробів — цінами провідних фірм світу.

Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання і закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються виходячи з: фактичних витрат на виробництво (із собівартості) продукції; прибутку підприємства (з урахуванням кон’юнктури ринку, якості продукції); величини податку на додану вартість; суми акцизів (для товарів, що обкладаються акцизним збором); суми ліцензійного збору (для алкогольної продукції).

Закупівельні ціни застосовуються постачально-збутовими, заготівельними організаціями, оптово-посередницькими фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юридичними особами, які здійснюють торговельну діяльність відповідно до свого статуту. Вони включають оптову (відпускну) ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати зазначених підприємств (організацій) для закупівлі, збереження, фасування, транспортування і реалізації продукції та прибуток, необхідний для нормальної діяльності [4.c425].

Роздрібні ціни визначаються самостійно торговельними підприємствами, підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон’юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі.

Окрему групу цін  становлять різноманітні тарифи. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту відображають плату за перевезення  вантажів і пасажирів, яку справляють транспортні підприємства з відправників і населення. Тарифи на платні послуги  характеризують розмір оплати послуг по побутовому обслуговуванню населення, послуг банків і зв’язку, юридичних, консультаційних та інших послуг, що надаються фізичним та юридичним особам.У сучасній практиці господарювання застосовуються також ринкові ціни, які виокремлюються без певної класифікаційної ознаки. Основні з них (з короткою сутнісною характеристикою) показано на рис. 1.2

 

Рис. 1.2. Основні види ринкових цін, виокремлюваних без певної класифікаційної ознаки. [4.c.427].

 

Сучасне ціноутворення  передбачає систему франкування цін. Франко (італ. franco, букв. — вільний) — вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включаються витрати на його страхування і доставку в місце, зазначене в договорі.

Заведено розрізняти ціни «франко-станція відправлення» та «франко-станція призначення». За умови встановлення оптової ціни «франко-станція відправлення» витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, а відтак транспортні витрати продавець не включає в ціну. Оптова ціна «франко-станція призначення» включає транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова організація чи виробник продукції.

 

1.3. Особливості  ціноутворення на сучасному етапі.

 

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. Варто звернути увагу на їхню змістову характеристику.

1. Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибуток» є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою

, (1.1)

де СВ — середні  витрати (собівартість);

П — величина прибутку в ціні, яка  встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг) [4.c429].

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули

, (1.2)

де  — змінні витрати на одиницю продукції (послуги);

 — постійні витрати на  дану продукцію (послугу) за  певний період (квартал, рік);

 — загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу  продукції (надання послуги) за  той самий період;

 — обсяг продажу продукції  (наданої послуги) в натуральному  вимірі.

3. Установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції і типу ринку (монополія, олігополія) цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установлення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів) [9.c29].

5. Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу «за рівнем поточних цін» і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон’юнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

7. Метод установлення ціни за місцем походження товару полягає в тім, що товар передається транспортній організації за умови «франко-вагон»; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9. Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.

10. Метод установлення ціни стосовно базисного пункту характеризується тим, що продавець (фірма) вибирає конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців (клієнтів).

12. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ураховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або позасезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року [4.c.431]

Вибір методу ціноутворення і встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії та тактики підприємства (організації). Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) і державою, згідно з мінливою кон’юнктурою ринку та необхідними уточненнями заздалегідь розробленої стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ І ДОСЛІДЖЕННЯ  ЦІН НА ПРОДУКЦІЮ ТОВ «МЕДИКОР»

 

2.1 Техніко-економічна характеристика ТОВ «Медикор»

 

Товариство з обмеженою  відповідальністю "Медикор" створено в 2006 році на основі внесків трьох  учасників. Діяльність товариства здійснюється відповідно до законодавства України, а також Уставом й Установчим договором. Товариство є юридичною персоною, діє на принципах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, розрахункові й валютні рахунки в банку, може від свого імені укладати договори, здобувати майнові й особисті немайнові має обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Спочатку основною діяльністю організації було налагодження постачань медичного устаткування на український ринок. За короткий строк компанії вдалося зрозуміти можливості ринку, реалізувати ряд великих проектів, впевнено розвити нові напрямки бізнесу й закріпити свої позиції на ринку.

Сьогодні ТОВ "Медикор" працює на рівні національних масштабів, надаючи можливість рішення будь-якого завдання в сфері охорони здоров'я - від надання стандартних послуг до реалізації унікальних проектів підвищеної складності. За годину своєї діяльності компанія зарекомендувала себе із кращої сторони, заслуживши довіру й бездоганну репутацію відповідального партнера в багатьох медичних установах й органах влади [18].

Товариство створене з метою задоволення суспільних потреб у роботах, продукції, послугах суспільства, одержання від своєї діяльності прибутку й реалізації на його основі соціальних програм, передбачених Статутом, а також соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу.

Відповідно до основних цілей, предметом діяльності товариства є:

1) медична практика;

2) оптова, роздрібна торгівля;

3) торгово-закупівельна, посередницька діяльність;

4) громадське харчування;

5) організація й проведення культурно-масових заходів, концертів, виставок, аукціонів й ярмарків;

6) розробка, виробництво й реалізація продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання;

7) внутрішні й міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним й автомобільним транспортом;

8) надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;

9) діяльність, пов'язана з реалізацією транспортних засобів;

10) надання послуг з обслуговування й ремонту транспортних засобів;

11) побудова й експлуатація автозаправних станцій і станцій технічного обслуговування автомобілів;

12) готельні послуги;

13) послуги аптекар.

Місія підприємства - задоволення потреб ринку в медикаментах, медичному обладнанні для лікарень шляхом його розробки, виробництва з використанням високоефективних технологій, кваліфікованого персоналу, грунтуючись на розвитку традицій підприємства в області новацій, якості, культури виробництва і взаємин між людьми.

У ТОВ "Медикор" існує  лінійно-штабна структура управління. Дана структура утворюється шляхом створення спеціальних служб при кожному лінійному керівникові [18].

Управління підприємством  здійснюється відповідно до законодавства  і Статуту. Найвищим органом управління ТОВ "Медикор" є його керівник (генеральний директор). Директор представляє інтереси ТОВ "Медикор", укладає договори, трудові догоди, відкриває в банках розрахункові рахунки, розпоряджається засобами організації, затверджує штати і посадові інструкції, видає накази і дає обов'язкові для всіх працівників вказівки.

Характеристика цінової  політики підприємства вимагає первісного аналізу стану підприємства, виявлення  основних показників ефективності його роботи, визначення основних проблем  і перспектив розвитку підприємства [18].

Для цього проведений аналіз динаміки основних показників економічної діяльності ТОВ "Медикор", показників ефективності використання основних ресурсів підприємства, а також оцінинено фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.1

Динаміка основних показників економічної діяльності ТОВ "Медикор" за 2006-2007 р.

Показник	Од. вим.	Період		Темп приросту
		2006	2007	абс., тис грн.	від., %
1	2	3	4	5	6
Чистий дохід (виторг)	тис. грн.	315,06	332,08	17,02	5,4
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	242,06	245,30	3,24	1,3
Валовий прибуток		78,53	86,78	8,25	10,5
Фінансовий результат  від операційної діяльності	тис. грн.	37,18	43,13	5,95	16
Чистий прибуток	тис. грн.	23,12	26,34	3,22	3,9
Середньоперелікова	чол.	18	19	1	5,5
Річний ФОП (за винятком відрахувань на соц. заходу)	тис. грн.	100,5	108,90	8,4	8,3
Середньомісячна заробітна  плата	грн.	487,5	477,63	- 9,87	- 7,9
Середньорічний залишок  оборотних коштів підприємства	тис. грн.	31,2	33,99	2,79	8,9
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис. грн.	15,57	15,45	- 0,12	- 9,2
Вироблення одного працівника	тис.грн./ чол.	17,51	17,478	- 0,04	- 9,8
Коефіцієнт оборотності  оборотних коштів	про.	8,95	9,77	0,82	9,1
Фондовіддача	грн./ грн.	20,562	21,494	0,932	4,5
Фондоємність	грн./ грн.	0,05	0,047	- 0,003	- 0,4
Витрати на 1 грн. наданих послуг	грн.	0,751	0,739	- 0,012	- 8,4
Рентабельність	%	40,18	53,283	13,103	32