Бюджетний дефіцит

 З метою послаблення боргового  тиску на бюджет і платіжний  баланс Україна має також домагатися  укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості

Аналіз проведених досліджень дозволяє встановити такі напрямки зменшення зовнішнього боргу нашої країни:

1. Цільове використання запозичених  коштів.

2. Направлення коштів на фінансування  стратегічно важливих галузей  для економіки країни.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій.

4. Використання зарубіжного досвіду  в питаннях зменшення зовнішнього  боргу. 

5. Вдосконалення нормативно-правової  бази.

6. Питання подальшого залучення  зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

7. Докладання зусиль для того  щоб скоротити майбутні запозичення  країни перед іншими країнами  та міжнародними організаціями. 

 Стрімке зростання зовнішнього  боргу, який експерти Світового банку оцінили у розмірі 82% ВВП, ставить Україну у рейтингу із 18 країн, яким загрожує дефолт - на 6 місце [24. c. 7].

Отже, на мій погляд, проблема сьогодні не у масштабах зовнішнього боргу, а в напрямках його використання. Не дивлячись на суворі вимоги МВФ, уряд країни має шукати найбільш ефективні напрями використання зовнішніх запозичень, які разом з економічними реформами дали б значне зростання ВВП та експортно-орієнтованої його складової. Пошук нових шляхів економічних реформ і складатиме перспективи моїх подальших досліджень. У нас проблема не з зовнішнім боргом, у нас проблема з використанням тих кредитів, які ми отримуємо від нерезидентів.

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Вивчаючи питання сутності бюджетного дефіциту та державного боргу та їх впливу на розвиток економіки найнеобхіднішим вважаю зазначити те, що ці два поняття є взаємопов`язаними, адже значний бюджетний дефіцит є основним фактором формування державного боргу. Бюджетний дефіцит – явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливе значення мають його розміри і методи ліквідації. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але саме населення держави шляхом сплати податків бере безпосередню участь у поверненні залучених кредитних ресурсів. Державний борг складається з коштів, позичених урядом для покриття бюджетного дефіциту, за винятком тих, що використовуються на повернення боргу.

Дефіцит державного бюджету як явище економіки виникає  з багатьох причин, але головною причиною виступає перевищення видатків з бюджету над доходами, що в свою чергу також породжене низкою економічних явищ і процесів. За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його ліквідації. Коли дефіцит є стабільним це є негативним наслідком для держави і тому слід приймати міри щодо його зменшення. Методи покриття державного бюджету є зовнішні та внутрішні. Зазвичай краще використовувати внутрішні методи збільшення доходів  і зменшення витрат, оскільки зовнішні джерела – це є кредити, які з часом потрібно погашати, що може призвести до нового виникнення державного дефіциту.

Проблема управління державним  боргом полягає в забезпеченні платоспроможності  держави, реальних джерел погашення  державного боргу. Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. У теперішній час майже неможливо знайти державу, яка була б спроможна обходитися без запозичень. Використання державою позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобов’язань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів. За умови ефективного використання залучені ресурси можуть стати позитивним чинником економічного зростання. Проте в іншому випадку збільшення заборгованості може призвести до фінансової кризи, порушити макроекономічну стабільність.

Щодо питань управління державним  боргом, то Україна намагається якнайширше використовувати досвід зарубіжних країн, маючи надії, що з його використанням економіка почне зростати, але тут як і в багатьох проектах які наша держава запозичила у інших країн необхідно врахувати те, що економіка нашої держави не є ідентичною економіці тієї держави, що її досвід ми використовуємо, адже в таких випадках неефективне управління може призвести  до катастрофічних наслідків.

Як на мою думку, то наша держава  за двадцять років незалежності, за ефективного управління не тільки економікою а суспільством в цілому, могла  б розробити власний проект економічного розвитку, який би відображав тільки ті аспекти економіки, які дійсно притаманні тільки нашій державі, який би був спрямований на найефективніше використання наявних ресурсів, та  укладання вигідних міжнародних угод, які б базувалися на довірі та співпраці. Найяскравішим прикладом для України, який відображає подібну тактику може слугувати розвиток економіки Польщі, яка із застосуванням екстремального методу інституційних перетворень підняла свою економіку до високого рівня розвитку всього за 5 років.

Проаналізувавши чимало показників щодо питань дефіциту державного бюджету, боргу, впевнено можна говорити про те, що держава переживала не найкращі часи, що аргументується нестабільною бюджетною політикою, постійним збільшенням боргів, нестабільними темпами розвитку економіки, але 2011 рік представлений покращенням економічних показників, що втілює надію на подальший стабільний розвиток країни, оскільки вона знаходиться на етапі виходу із «економіки терпінням до впевненого економічного розвитку та зростання». На цьому етапі вирішуються усі «болючі» для країни  питання, а саме щодо великих обсягів заборгованостей, які зростають та відповідно дефіциту бюджету. Під час вирішення даних питань особливу агу необхідно звернути на:

• підвищення життєвого рівня населення;
• чітке регламентування законодавства;
• досягнення надійності прогнозу основних макроекономічних показників, на основі яких формуються дохідна й видаткова чистини державного бюджету,
• обсягів і темпів зростання ВВП, темпів інфляції, валютного курсу;
• мінімізацію фінансових витрат держави під час використання державної власності;
• забезпечення послідовності розвитку бюджетного процесу;
• створення системи управління державним боргом, яка дала б змогу оптимізувати співвідношення фінансування процентних і непроцентних витрат, освоїти сучасні методи оцінки раціональності бюджетних асигнувань;
• впровадження індикаторів результативності витрат державних коштів, що орієнтовані на досягнення позитивного кінцевого результату та стимулюватимуть органи влади різних рівнів і бюджетні організації до економного використання бюджетних коштів.

В Україні  повинен бути такий дефіцит бюджету, який можливо профінансувати. Це той дефіцит, джерела фінансування якого чітко визначені та гарантовані за надходженнями. Якщо цього не зробити якнайшвидше, на казначейському рахунку знову не буде грошей, країна не зможе нормально фінансувати свої видатки, як у 2009 році.

А що ж до заборгованостей держави, то на мій погляд, проблема сьогодні не у масштабах зовнішнього боргу, а в напрямках його використання. Не дивлячись на суворі вимоги МВФ, уряд країни має шукати найбільш ефективні напрями використання зовнішніх запозичень, які разом з економічними реформами дали б значне зростання ВВП та експортно-орієнтованої його складової. У нас проблема не з зовнішнім боргом, у нас проблема з використанням тих кредитів, які ми отримуємо від нерезидентів.

Нестабільна ситуація в економіці України  має одну позитивну рису - наближення до критичної межі викликає нагальну необхідність прориву, термінових і якісних змін. Як це не парадоксально, але саме поглиблення кризи є для сучасної України шляхом до прогресу.

СПИСПК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Законодавча база

1. Бюджетний кодекс України 08.07.2010 із змінами та доповненнями від 05.04.2011 року.
2. Закон України про державний бюджет від 23.12.2010 року. №2857 – VI.
3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»
4. Звіт Державного казначейства України про виконання державного бюджету України та бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя у 2010 р.

Підручники

5. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 703с.(598)
6. Василик О.Д. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.
7. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240 с.
8. Старостенко Г.Г. Бюджетна система: Навчальний посібник.– К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 240 с.
9.       Юрій С.І. Фінанси: Підручник. – К.: Знання, 2008. — 611 с.

Періодичні  видання

10. Биков  Д. До питання про бюджетний дефіцит // Ринок цінних паперів в Україні. К., 2008. - № 7-8. – С. 13-18.
11. Бондарук Т.Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України – 2007 – №4
12. Вахтенко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки. – К.: Альтепрес. – 2008
13. Горобець О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №3. – С. 17-19
14. Горобець О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл ВВП // Актуальні проблеми економіки. К., 2005. № 3 (45). – С. 17-23.
15. Державний борг України: стан, проблеми та шляхи їх розв`язання // Тенденції української економіки. К., 2010. - № 5. – С. 4-11.
16. Заверуха І.Б. Діяльність вищих органів фінансового контролю у сфері державного боргу // Юридична Україна. – 2006. – №12. – С. 31-38
17. Климко Г. Н. Можливі наслідки залучення іноземних кредитів в економіку України на перспективу // К., НДФІ, 2001. С. 15-25.
18. Крижанівська О.Ю. Бюджетний дефіцит у макроекономічній стабілізації // Фінанси України. 2002 - №6. С. 26-29.
19. Кузменко О.В.  Організаційно-правові проблеми управління державним боргом України // Право України. - 2005. - №4.
20. Луніна І.О. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України// Фінанси України. – 2008. - №12. – С. 22-32.
21. Льовочкін С.В. Теоретичне обгрунтування державного боргу // Фінанси України.- 2004.- № 1. С.18-27.
22. Макаренко Є. В.   Бюджетний дефіцит в умовах світової фінансової кризи / Є. В. Макаренко // Економіка та держава. – 2010. – №10. – С. 72-74.
23.    Орловська Наталія Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування / Н. Орловська // Вісник Національного банку України. – 2010. – №5. – С. 28-30.
24. Паливода К. Державний борг та політика фінансових запозичень в Україні // Банківська справа. К., 2011 . - № 4(98) – С. 66-82.
25. Пахомов Ю. М. Основні завдання формування посткризової моделі розвитку економіки України / Ю. М. Пахомов // Економічний часопис-ХХІ. – 2010. – №1–2. – С. 3–6.
26.   Піхоцький В.Ф. Ефективність бюджетної політики як інструмент соціально-економічного розвитку України / В.Ф. Піхоцький // Фінанси України. – 2010. – № 3. – С. 30-37.
27. Про державний бюджет України на 2011 рік. Закон України від 23.12.2010 року. №2857 – VI // Урядовий кур`єр. – К., 2010. - № 246 – С.5-8.
28. Рожко О.Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання // Фінанси України – 2008 – №1.
29. Сергієнко Л.К. Вплив бюджетно-податкової політики на соціально-економічний розвиток держави / Л.К. Сергієнко // Вісник ЖДТУ. – 2010. – №3. – С. 54-58.
30. Царук О.В Концептуальні основи та статистичні індикатори оцінки боргової безпеки держави // Світ фінансів. – 2007. – № 1, с. 46-50.

Інтернет  ресурси

31. www.soft.mydiv.ne
32. www.pidruchniki.ws
33. www.minfin.gov.ua
34. www.ac-rada.gov.ua
35. www.treasury.gov.ua
36.     www.ukrstat.gov.ua