Бюджетний дефіцит

Вступ

 

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності. Проблема державного боргу  та бюджетного дефіциту існувала з  появою такої організації, як держава  та початком виникнення грошових відносин у суспільстві.

 В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є бюджетний дефіцит, і як наслідок - державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні.  В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми. Він прямо пов'язаний з проблемою економічної безпеки країни. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій.

Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя держави, Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики держави, невірне використання якого може призвести до істотних ускладнень, чи навіть до фінансової кризи.

Цю проблему розглядали такі відомі економісти, як А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.-Б. Сей, Т. Мальту, Ф. Модільяні та інші. Вагомий внесок у розроблення питань бюджетної політики й методів збалансування державного бюджету зробили О.Д. Василик, Ю.В. Пасічник, І.В. Сало, С.І. Юрій. Щодо аналізу явища бюджетного дефіциту, актуальними є статті Т. Бурлай, І. Дьяконової, Н. Радіної, І. Радіонової, та ін..

Метою даної  курсової роботи є теоретичне дослідження взаємозв`язку бюджетного дефіциту та державного боргу, а також характеристика їх впливу на розвиток економіки країни.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

• дослідити поняття дефіциту державного бюджету, державного боргу та їх співвідношення;
• охарактеризувати вплив дефіциту бюджету і державного боргу на національну економіку;
• проаналізувати структуру доходів і видатків державного бюджету України за встановлений період;
• встановити причини виникнення та джерела фінансування бюджетного дефіциту;
• визначити методи оптимізації державного боргу;
• проаналізувати досвід управління державним боргом у зарубіжних країнах та дослідити можливості його адаптації в Україні.

Об'єктом дослідження виступає державний бюджет України.

Предметом дослідження  даної роботи є бюджетний дефіцит, та фінансові відносини, які склалися між державою та її кредиторами, в результаті чого формується  державний борг та здійснюється його управління і обслуговування.

  Методологічну основу курсової роботи представляють діалектичні методи пізнання розвитку і взаємозалежності економічних процесів управління та обслуговування державного боргу в Україні. Тенденції і особливості формування державного боргу в Україні виявлені завдяки використанню методів конкретного і абстрактного, логічного та історичного, системного і порівняльного аналізу. При розробці пропозицій щодо удосконалення механізму управління державного боргу України мною використано метод аналізу і синтезу.

Інформаційною базою курсової роботи є нормативно-правові документи,  дані статистичних видань, періодичної економічної літератури, Інтернет ресурси, підручники та монографії.

1. Сутність бюджетного дефіциту і державного боргу та їх вплив на економічну стабільність країни

 

В економічній  літературі не існує єдиного визначення категорії «бюджету». Найпоширенішим визначенням бюджету є його трактування як основного фінансового плану держави. На практиці бюджет держави, а точніше його структура залежить від форми державного устрою. Якщо держава є унітарною (як Україна), то бюджет складається з державного і місцевих бюджетів, якщо це федерація, то в цей список включаються бюджети суб'єктів федерації.

З. Майер надає наступне визначення терміну «бюджет»: бюджет — це вираження бажаного стану, того, що ми хочемо [10. с. 14].

Д. Мидллтон визначає, що бюджети — це фінансові плани  на конкретний період, узгоджені з діяльністю держави [10. с. 14].

Російський  науковець Н. Г. Данілочкіна надає  лаконічне визначення цього терміну: бюджет — це план діяльності держави або підприємства у кількісному виразі [10. с. 15].

Її колега В. Н. Самочкін, навпаки широко розкриває поняття бюджету, він відзначає, що: «Бюджет є цілісною науково обґрунтованою системою збору, аналізу й обробки інформації, отриманої із внутрішнього та зовнішнього середовища, виконання розрахунків основних та допоміжних показників економічного стану підприємства і контролю за їх виконанням на основі економіко-математичних моделей і технологій на всіх етапах реалізації бюджету» [10. с. 15].

Отже, підсумовуючи думки різних авторів, можемо зробити висновки, що бюджет:

• це фінансовий план держави на майбутнє;
• він є економічним регулятором відносин;
• забезпечує управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками;

Отже із вищерозглянутих  понять бюджету, об`єднавши їх, можна зробити висновок, що бюджет  — це форма планового розрахунку, яка відображає ретельно розроблену програму дій держави на майбутній період, схему грошових надходжень і витрат, узгоджену із покладеними на державу функціями.

У фінансовій теорії і  практиці бюджет  розглядають з  двох позицій:

• за сутністю економічної категорії;
• за матеріальним вираженням цієї категорії.

Як об'єктивна економічна категорія бюджет - сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

За матеріальним змістом бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави [9. с. 418].

Призначення бюджету полягає у тому, щоб забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню.

За станом державний бюджет буває:

• збалансований, коли надходження і витрати бюджету врівноважені;
• дефіцитний, коли витрати перевищують доходи;
• профіцитний, коли доходи перевищують витрати.

Бюджетний дефіцит — дуже складне економічне явище, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Дефіцит державного бюджету складається при такій фінансовій ситуації, яка виникає тоді, коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів [7. c. 119].

Незважаючи на різні підходи до розрахунків бюджетного дефіциту, загальна формула обрахунку бюджетного дефіциту в усьому світі, вигляд:

 

БД = Р_ВВП * БД%,

 

де: БД - бюджетний дефіцит;

БД% - рекомендований рівень бюджетного дефіциту, вище якого настає ймовірність кризових процесів в економіці.

Р_ВВП - реальний ВВП.

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:

• За строком виникнення :
• плановий дефіцит — затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами;
• звітний бюджетний дефіцит — фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України. Як правило, величина планових та звітних обсягів не збігається у різних співвідношеннях.
• За місцем виникнення:
• зовнішній дефіцит — різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел;
• внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

• За формою вияву:

• відкритий дефіцит — офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет;
• прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається.

• За причинами виникнення:

• вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати;
• невимушений бюджетний дефіцит  виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.
• За критеріями визначення складових дефіциту:
• фактичний — це різниця між поточними видатками і поточними доходами держави;
• циклічний  — це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва внаслідок кон'юнктурних коливань;
• структурний дефіцит бюджету — це дефіцит, який є результатом дискреційної політики.
• За зв'язком із державним боргом:
• первинний дефіцит — різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг;
• операційний дефіцит — дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.

Дефіцит державного бюджету, залучення  й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу - об'єктивного економічного явища, зумовленого залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.

Державний борг за своєю економічною  сутністю визначає економічні відносини  держави як позичальника з її кредиторами з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення [8. c. 84].

Існують такі основні види державного боргу:

• За умовами залучення коштів розрізняють:
• внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами. Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань;
• зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави.

• За валютою залучення державний борг поділяється на:
• борг у національній валюті – внутрішній борг. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку;
• державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.
• Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:
• короткостроковий борг - з терміном погашення до одного року;
• середньостроковий - від одного до п'яти років;
• довгостроковий - від п'яти років і більше.

Бюджетний дефіцит та державний  борг відіграють вагоме значення у процесі розвитку економіки держави. Присутність у державі такого явища як бюджетний дефіцит вже негативно впливає на її розвиток, оскільки у виконаннях своїх функцій вона буде обмеженою, що негативно позначиться на розвитку держави в цілому і вона буде змушена вступати в економічні відносини, що мають назву «державний борг». Механізмом впливу бюджетного дефіциту та державних позик на економічний розвиток країни є також збільшення зайнятості виробничих факторів.

Важливо також зазначити, що допускаючи бюджетний дефіцит, держава стимулює внутрішнє виробництво через підтримання сукупного попиту. Адже дефіцит бюджету є елементом сукупного попиту, тому скорочення дефіциту або балансування бюджету веде до скорочення внутрішнього попиту. А таке скорочення дуже небажане, оскільки має мультиплікативний ефект: спад виробництва веде до зменшення зайнятості й падіння попиту на товари виробничого призначення. Це знижує споживчі витрати домашніх господарств та інвестиційні витрати підприємств, що в свою чергу ще більше обмежує макроекономічний попит.