Бюджетний дефіцит

Для адаптації зарубіжного досвіду управління державним боргом в Україні необхідно розглянути боргову практика зарубіжних країни та ринкові механізми вирішення боргової проблеми, що ними застосовуються. Окремий інтерес для дослідження, з точки зору порівняльної характеристики, являють країни колишнього Радянського Союзу, країни Центральної та Східної Європи, що мають схожу боргову історію та, наближені до вітчизняних, економічні параметри і цілі розвитку.

Світова практика виділяє три етапи формування фінансово-економічного механізму  регулювання державного боргу:

1. Кризовий етап - формування елементів механізму регулювання державного боргу. На даному етапі боргова політика країн спрямована на здійснення та обслуговування позик міжнародних фінансових організацій.
2. Етап становлення та розвитку - формування та розвиток зв'язків між елементами механізму регулювання державного боргу. Функціонування елементів механізму регулювання підпорядковано поточним потребам у сфері державних витрат.
3. Етап вдосконалення - це етап майбутнього, перспективного розвитку подій.

Сьогодні боргова  політика Росії направлена на скорочення і поступове припинення зовнішніх  державних запозичень. Подібної спрямованості боргової політики дотримується і Казахстан, внутрішній борг якого складає 90 % загальної суми заборгованості. Для покриття бюджетного дефіциту у даній країні використовуються внутрішні позики та кредити міжнародних організацій.

Прикладом діаметрально протилежних напрямів сучасній борговій політики Росії та Казахстану служить Японія. Більше половини державного боргу Японії складають облігації внутрішньої державної позики, які протягом десятиріч є одним із головних інструментів покриття бюджетного дефіциту. Внутрішній борг Японії залишається одним з найбільших серед розвинених країн. Його величина на кінець липня 2010 року складала 152 % ВВП [17. с. 15].

Підходи реалізація боргової політики базуються на основі традиційних інститутів державного управління. Однак останнім часом у світовій практиці широке застосування набула практика делегування повноважень по регулюванню державним боргом незалежним органам - агентству з управління державним боргом, що підзвітне міністерству фінансів.

На сьогодні, досить широко актуалізується ідея утворення незалежного органу управління державним боргом і набирає поширення у зв'язку з необхідністю координації цього процесу. Питання організаційної структури та зв'язків з державними органами відділів управління державним боргом вирішується у кожній країні у відповідності з її потребами та особливостями боргової ситуації. Досить поширеною є практика створення координаційного комітету вищого рівня. Так, у Бразилії управління державними запозиченнями здійснює національна рада з грошово-кредитної політики під керівництвом міністра фінансів, яка включає представників міністерств планування, праці, соціального забезпечення, промисловості і торгівлі.

Особливістю боргової політики США є виконання всіх поточних операцій по управлінню державним боргом Федеральною Резервною Системою (ФРС), яка виступає як фінансовий агент та депозитарій для Міністерства фінансів США. Зазначимо, що уряд США здійснює проектування величини федерального боргу на довгострокову перспективу. Так, згідно прогнозів, що розроблені, при нормальному стані економіки та беззмінності політичної спрямованості країни, відношення федерального зовнішнього боргу до ВВП у 2075 році досягне 249 %, що майже у чотири рази перевищує критичний рівень даного показника [29. c. 48]. У країнах, що розвиваються та колишніх країнах Радянського Союзу система і механізми планування характеризуються наявністю окремих елементів і відсутністю єдиної системи планування державних запозичень. В результаті вирішення поточних соціальних та економічних завдань не враховуються структурні особливості і графіки розрахунків за державними зобов'язаннями. Прикладом подібних ускладнень є наявність піків платежів за зовнішнім боргом Росії, України.

Для ефективного  управління державним боргом у постсоціалістичних країн, законодавчо встановлені ліміти не лише державної, а й місцевої заборгованості наявні у республіці Казахстан. Ще одним прикладом законодавчого обмеження розмірів державного боргу є Білорусія, яка встановлює обмеження на зростання внутрішнього державного боргу.

В інших країнах (Франція, Великобританія, Німеччина) відсутні обмеження на абсолютний розмір державного боргу, але підконтрольним є показник приросту його за рік, тобто різниця  між сумою випущених і погашених  в даному році позик.   Так, у Німеччині вказаний приріст не може перевищувати об'єму передбачених в даному році асигнувань на капітальні вкладення в федеральному бюджеті і бюджеті земель. Боргова політика у Великобританії передбачає дотримання 2 основних правил:

1. „золоте правило" - уряд робить позики тільки для того, щоб інвестувати їх у певні сектори економіки, а не витратити;
2. „правило стабільного інвестування" - відношення суми внутрішнього державного боргу до ВВП протягом економічного циклу має утримуватися на стабільному рівні 30% [30. c. 47].

Система формування державного бюджету у Великобританії складається з 2 частин: Консолідованого  фонду, який включає поточні надходження  коштів та їх витрачання і Національного  фонду позик, до якого входять  доходи та витрати держави, пов'язані з рухом капіталу.

Із вищезазначеного, ми можемо проаналізувати світовий досвід регулювання державної заборгованості з метою підбору ефективних способів погашення вітчизняних боргів.

Одним із способів врегулювання проблем із державним  боргом в є реструктуризація боргових зобов'язань, що направлена на мінімізацію втрат кредиторів та забезпечення виконання зобов'язань позичальником за рахунок зменшення тягаря боргу. Параметри реструктуризації є індивідуальними для кожної країни, з деякими спільними особливостями чи закономірностями [24. c. 34].

Реструктуризації підлягають як внутрішні так і зовнішні запозичення. Зазначимо, що перші є переважно примусовим заходом, що забезпечується значною регулюючою роллю держави в економіці багатьох країн. Так, даний метод був застосований в Аргентині для врегулювання внутрішньої заборгованості перед пенсійними фондами. В результаті було здійснено обмін урядових зобов'язань і відсотків за ними на нові, скориговані на рівень інфляції, строком на 42 роки, із щорічною відсотковою ставкою 5,96 % [32].

Метод сек'юритизації зовнішнього боргу, на одному з етапів еволюційного розвитку країни, був застосований у Болгарії, що дозволило зменшити величину заборгованості та покращити її структуру за рахунок збільшення частки довгострокових позик.

Конвертація як метод управління державним боргом була застосована у Казахстані. Відбулася конвертація частини зовнішнього державного боргу у внутрішній через випуск похідних цінних паперів у національній валюті. Дані заходи направлені на підвищення доступності фінансових інструментів для інституційних інвесторів, скорочення валютних ризиків та відкритих валютних позицій Казахстану.

Поширеною практикою  в процесі обслуговування державного боргу є використання приватизаційних  програм. Так, суттєве зменшення зовнішнього державного боргу Словаччини, на 0,5 млрд. дол. США, пов'язане з проведенням ефективної приватизаційної політики. В Угорщині половина прибутку від приватизації направляється на погашення зовнішнього боргу, в Єгипті надходження від приватизації використовуються для реструктуризації зовнішнього боргу з метою зменшення відсоткових платежів [31].

На мою думку  використання схеми „зовнішній борг - акції" в Україні призвело б  до позитивного результату на першому  етапі приватизації, коли держава володіла значним пакетом підприємств. На сучасному етапі зазначена схема, у випадку її застосування, є прикладом неоптимального використання українських державних активів з огляду на можливе підвищення відносної ціни акцій українських компаній в найближчий перспективі. Використання більш дешевих засобів платежу за подальшого їх подорожання є неоптимальним і призведе до економічних втрат. У світовій практиці застосовується метод списання боргів для країн з показниками боргового навантаження більшими за їх критичний рівень.

Отже, процес управління державним боргом в Україні знаходиться на етапі переходу до єдиної системи, що включає в себе уніфіковані та багатоланкові елементи регулювання державними борговими зобов'язаннями. На даному етапі реформувань у сфері боргової політики, управління державним боргом в державі знаходиться на етапах встановлення лімітів боргових зобов`язань, зменшення зовнішніх запозичень, пролонгації та консолідації боргу, планується створити незалежний орган, орієнтуючись на зарубіжний досвід, який активно буде займатися даними питаннями. Складовою системи регулювання державного боргу в Україні має стати боргове планування, що органічно поєднане та здійснюється на основі єдиної методології з бюджетним та макроекономічним плануванням. Базуючись на дослідженні зарубіжної практики врегулювання боргової проблеми необхідно  виділити наступні напрями удосконалення механізму регулювання державного боргу:

1. визначення та законодавче закріплення напрямку боргової стратегії, зокрема щодо співвідношення внутрішньої та зовнішньої складової державних запозичень;
2. створення агентства з управління державним боргом, що підзвітне міністерству фінансів та зорієнтоване на управління ризиками боргової діяльності;
3. розробка та впровадження середньострокової програми регулювання державного боргу як елементу будови ефективної системи планування державної заборгованості.

4. Аналіз  та оцінка бюджетного дефіциту  та державного боргу України

Дефіцит державного бюджету та великі державні запозичення для його покриття призвели до формування і стрімкого зростання державного боргу в перші роки незалежності України. Значні обсяги державного боргу, а отже й чималі витрати на його погашення та обслуговування, часто є проблемою для макроекономічної стабільності, що й зумовлює необхідність удосконалення механізму управління ним. Стан державних фінансів країни є об'єктом аналізу не тільки громадськості та керівних органів держави, а й міжнародних фінансових організацій та приватних інвесторів. Державний борг і державний дефіцит є одними з ключових показників фінансової стійкості економіки країни.

Дефіцит бюджету обчислюється за формулою:

Дефіцит = доходи – видатки

де: видатки  за дефіциту державного бюджету перевищують  доходи.

Розподіл доходів  та видатків державного бюджету за 2009 – 2011 роки відображено у таблиці 1 [36].

Таблиця 1

Табл. 1. Розподіл доходів та видатків державного бюджету за 2009 – 2011 роки (тис. грн.)