Бюджетний дефіцит

 

Рисунок 6.

Рис. 6. Динаміка відношення державного боргу до кількості населення

За даними діаграми, можемо зробити висновок, що з аналізованих років, найбільш обтяжливим для населення  був 2011 рік, оскільки саме в цей рік  на одну особу припадає 7,08 тис. грн., хоча ми не можемо твердити, що 2010 рік був кращим в межах аналізованого показника, оскільки в цей рік показник складає 7,03 млрд. грн., він є меншим лише на 0,05 млрд. Напряму на собі цей борг населення не відчуває, але аналіз цього показника відображає реальну картину боргової залежності нашої країни.

• Співвідношення між державним боргом та індивідуальними доходами визначається як частка загального несплаченого боргу, що припадає на кожні 1000 грошових одиниць індивідуального доходу. Цей показник дає змогу визначити на скільки обтяжливий борг для населення країни;

 Важливим показником економічної безпеки держави є відношення державного боргу до величини ВВП. Відповідно до вимог Маастрихтської угоди державний борг не повинен становити понад 60 % ВВП країни. Якщо величина даного показника перевищує критичний рівень, то можна стверджувати про загрозливий стан економічної безпеки держави. Дане співвідношення наведене на рисунку 7 [28. c. 46].

 

Рисунок 7.

 

 

 

 

 

 

 

 

               

 

 

 

Рис. 7. Відношення державного боргу України до валового внутрішнього продукту.

Із аналізу даного графіка, можна зробити висновок про те, державний борг займає питому вагу у ВВП, найбільший показник зустрічається у 2011 році, адже саме в цей період із проаналізованих Україні було надано найбільше кредитів, але сприятливим за даної ситуації є те, що жоден із отриманих показників, які відображають державний борг держави у відсотках по відношенню до ВВП не перевищує 60%, які всесвітньо встановлені як гранична норма [30. с. 48].

Якщо аналізувати  державний борг країни по даному графіку  за типом кредитора, то можна зробити  висновок, що державний зовнішній  борг більший ніж внутрішній, що зумовлене можливостями країни та її суб`єктами господарювання.

Чим більший  потенціал економіки, тим більше кредитних ресурсів вона може безболісно залучати — у випадку нестачі поточних доходів на обслуговування та погашення боргу міцна економіка завжди здатна здійснити додаткові залучення для погашення раніше нагромаджених боргів. Це правило стосується будь-яких позичальників — від простих громадян до цілих країн.

Нині Україна перевищила критичну межу державного боргу, яка  визначається не співвідношенням суми боргу і ВВП (як прийнято вважати), а відповідністю між обсягами поточних виплат і можливостями нових. Дана ситуація відображена на рисунку 8 [24. c. 34].

Рисунок 8.

 

 

 

                                                                                                                              Час

Рис. 8. Критична точка боргової залежності України

Де:  -  поточні виплати за боргом

                           -  поточні запозичення

                           - сумарна заборгованість

У нашій недовгій історії це вже було у 1998 р. — тоді внаслідок відмови у наданні чергового траншу від МВФ держава була змушена запустити "друкарський верстат". Кризи 1998 і 2008 рр., викликані не зовсім тотожними причинами, однак мають багато спільного — в обох випадках серед чинників були борги, і їх обсяги досягли "критичної точки". Відмінність лише в тому, що перша криза викликана надмірними державними запозиченнями, а в останній основна провина падає на корпоративно-комерційні й фінансово-банківські установи.

Особливо шкідливими для української економіки є  зовнішні валютні запозичення. Щоправда, у тому випадку, коли їх здійснює НБУ за рахунок грошової емісії, економічний стан у країні отримує ґрунт для покращення — поліпшується забезпеченість економічного обороту грошима. Однак позичена іноземна валюта зрештою повернеться на світовий ринок, а замість неї на наш внутрішній ринок надійдуть іноземні споживчі товари, придбані на цю суму.

Тобто держава  зовнішніми валютними запозиченнями створює додаткову конкуренцію власним виробникам. Мільярди доларів зовнішніх боргів, які сьогодні має Україна, за роки їх нагромадження приносили в країну споживчі товари, які наповнювали наш внутрішній ринок і витісняли вітчизняного виробника, тому що виявилися водночас і кращими, і дешевшими [18. c. 13].

Таким чином, валютні  запозичення завдають значної шкоди економіці не лише тому, що їх треба згодом виплачувати з відсотками, а вже в момент надходження в країну. Шкідливий ефект знижується, якщо кредити просто розкрадаються й вивозяться за рубіж у вигляді тієї самої валюти — принаймні, у цьому випадку не страждає український виробник.

Отже, здійснивши широкий аналіз питання про бюджетний дефіцит та державний борг країни, на основі розглянутих показників ми можемо здійснити їх порівняльний аналіз, а саме зрівняти реальні показники та показники які планувалося досягти у 2010 та 2011 роках, що наведені у додатку В [33]. Я бачимо прогностичні показники не справдились, оскільки державний борг у 2010 році був більшим як у 2009, що ж до 2011 року, то він також зріс у порівнянні з 2010 роком. Дефіцит бюджету по відношенню до ВВП за прогностичними показниками дійсно у 2011 році зменшився, а в 2010 зріс. Підсумки 2009 року засвідчили, що розвиток економіки України відкинуто на чотири роки назад – реальне падіння ВВП було одним з найвищих у світі та становило «мінус» 14,8 відсотка. За загальним фондом державного бюджету попередній Уряд залишив «спадок» у вигляді недовиконання плану за доходами 2010 році у сумі 6,6 млрд. гривень. Через це, практично 4 місяці 2010 року Україна жила без бюджету, виплачувались занижені заробітні плати та соціальні виплати, а інвестиційні видатки були заморожені та спостерігалося збільшення боргу та дефіциту бюджету, проте діяльність уряду у 2011 була спрямована на те, щоб покращити ці показники, збільшити ВВП, не вдалося тільки зменшити державний борг.

5. Методи оптимізації  бюджетного дефіциту та шляхи  мінімізації заборгованостей України

Сучасний фінансово-економічний  стан України, вплив на нього світової фінансової кризи вимагає кардинально інших підходів до розуміння місця і ролі бюджету в економічній системі держави, більшої прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективності використання бюджетних коштів, розроблення обґрунтованої бюджетної стратегії і тактики, впровадження нових методів і технологій бюджетного планування.

Існує прямий взаємозв'язок між розмірами  бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний  борг, а зростання боргу у свою чергу потребує додаткових витрат бюджету  на його обслуговування і тим  самим збільшує бюджетний дефіцит.

Необхідною  умовою подолання економічного спаду  української економіки є збалансування бюджету і введення суворої фінансової дисципліни у всіх ланках державних фінансів, а також розширення дерегуляційних та приватизаційних процесів, котрі сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар'єрів для розвитку підприємництва, формування державного бюджету заради досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління у цих результатах, започаткування нової ідеології визначення державних завдань і пріоритетів, припинення нарощування соціальних заборгованостей, скорочення державного боргу, поступове зниження частки перерозподілу ВВП через бюджет [8. c. 24].

До найважливіших  напрямів належить також зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, вжиття додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.

Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціально орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні й сприятливі умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу. Бездефіцитність бюджету України може істотно вплинути на поліпшення макроекономічної ситуації і забезпечення фінансової стабільності держави.

Заходи щодо збалансованості бюджету  України повинні також включати зростання дохідної частини бюджету, яка може відбуватись за умов проведення ефективної та оптимальної податкової політики. Також для збільшення дохідної частини бюджету слід провести реформи, пов’язані із збільшенням прибутків основної частини населення (наприклад, реформу заробітної плати).

Наступний напрям зменшення дефіциту бюджету – скорочення видаткової частини бюджету. До цього напряму  слід віднести скорочення видатків на управління, зменшення участі держави  у виробничих відносинах.  Також напрямами скорочення видаткової частини бюджету є зменшення видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових та військової техніки та зменшення дотацій, субвенцій, що вже і почало знаходити своє відображення у проведених реформах в Україні у 2011 році, а саме було скорочено кількість військовослужбовців на 8 тисяч [35].

Одним із прийнятних методів щодо регулювання бюджетної політики також є  наявність у населення  вільних коштів і недостатності  попиту на капітал з боку приватного сектору, високому рівні прихованого безробіття, збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічного розвитку країни. У випадку, якщо уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних видатків відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямів використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економічного становища країни.

Сучасний річний бюджет повинен формуватися як складова частина тривалого плану-прогнозу, в межах якого враховані стійкі довготермінові тенденції і окреслені наближення до цілей, визначених попередньо. Планування бюджету на середньострокову перспективу, безумовно, дасть можливість підвищити ефективність бюджетного процесу в цілому. Як відомо, бюджетне планування в межах трьох років досить успішно апробовано в країнах - членах ЄС, СПІА, Японії тощо.

На сьогодні в Україні складається  тільки проект щорічного бюджету, що пояснюється суттєвою нестійкістю економічних процесів та відсутністю досвіду щодо розроблення прогнозів. Впровадження середньостро- кового планування бюджету дозволить суттєво поліпшити ситуацію із визначенням ефективності бюджетних видатків. Справа в тому, що за середньостроковий період досягається певна визначеність результатів фінансування, адже за програмно - цільового методу планування реалізація кожної програми розрахована на кілька років [22. c. 29].

В даному випадку  слід виокремити два важливі моменти: по-перше, буде здійснюватися ефективна оцінка виконання бюджетних програм, а, по- друге, буде проводитися постійний контроль за відповідністю витрат та результатів.

Бюджетна політика в Україні  здійснюється з використанням  програмно-цільового методу, в умовах застосування механізмів перспективного бюджетного планування, що потребує впровадження елементів стратегічного планування. Планування бюджетних видатків на довго- та середньострокову перспективу має відбуватися на підставі визначених пріоритетів уряду, прогнозу бюджетних надходжень, а також виходячи із стратегічних планів головних розпорядників бюджетних коштів.

Як окремий напрям подолання  бюджетного дефіциту можна розглядати і секвестр, тобто пропорційне зменшення видатків щомісячно по всіх статтях бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року [3. c. 5].

Фінансування бюджету дефіциту за рахунок зовнішніх позик можна  розглядати двояко. З одного боку, воно дає можливість здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання  та інвестиційної діяльності приватного сектору. Проте, слід зважати на те, що повернення боргу буде відбуватись за рахунок майбутнього виробництва, а це вимагатиме в майбутньому збільшення імпортованих товарів і послуг.

Скорочення бюджетного дефіциту в  нашій державі здійснюється також  за рахунок внутрішніх і зовнішніх  позик, грошово-кредитної емісії. І  саме вибір джерел фінансування дефіциту, а не його розмір є принциповим питанням щодо нормального функціонування економіки. Головна мета зовнішнього запозичення - це фінансування дефіциту держбюджету.

Для визначення шляхів мінімізації  заборгованості України необхідно  проаналізувати можливі наслідки існування зовнішнього боргу для країни. Державний борг не буде для країни загрозливим, якщо його розміри не перевищуватимуть прийняті параметри макроекономіки. Також загрози від нього не буде, якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів.

 При створенні сприятливих  умов державний борг здатний  навіть „працювати” на державу.  Це можливо у тих випадках, коли він зростатиме швидше, ніж  ВВП, а обслуговування його  здійснюватиметься як за рахунок  накопичення, так і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення.

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем  та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино  можливими шляхами виходу із боргової кризи в Україні є:

• припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;
• часткове переспрямування здійснюваної грошової емісії на погашення боргових зобов’язань Уряду (в розмірі 1,5% до ВВП);
• досягнення первинного профіциту бюджету обсягом 3,5 - 2,4% до ВВП;
• скорочення імпорту споживчих товарів через посилення тарифного регулювання;
• здійснення валютного регулювання та задіяння механізмів зупинення втечі капіталів за кордон;
• укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом [30. c. 48].