Аудит персоналу та його складові

  Тому  виникає можливість виконання додаткових функцій: в першу чергу керування додатковими машинами й апаратами протягом робочої зміни, а також виконання деяких допоміжних операцій з налагоджування та технічного обслуговування виробничого устаткування. Ефективність багатоверстатного обслуговування значно підвищується при

  поєднанні з суміщенням професій. Воно стає найбільш продуктивним в умовах бригадної організації праці. 
 
 
 
 
 

  23. 1 Система показників ефективності використання трудових ресурсів на різних рівнях управління.

  В умовах ринкової економіки і демократизації суспільства значно зростає значення науково обгрунтованих критеріїв та системи показників ефективності використання трудових ресурсів. Критерії використання трудових ресурсів відрізняються на різних рівнях управління. На макрорівні критеріями оцінки виступають:

  - рівень життя населення та позитивні зміни в соціальній сфері;

  - підвищення темпів зростання національного доходу з розрахунку на одного працездатного;

  - збалансованість виробництва за трудовим фактором як найважливіша вимога забезпечення раціональної зайнятості населення;

  - рівень економічної активності населення(відношення численності трудових ресурсів до численності дорослого населення);

  - рівень зайнятості(відношення кількості зайнятих до численності населення, старшого 15 років);

             Перші з вказаних критеріїв характеризуються змінами таких показників: національний доход на одну людину і реальні доходи на одну людину, тому що саме вони відображають кінцеві результати трудової діяльності членів суспільства.

              Показники величини національного  доходу з розрахунку на одного  працездатного, зайнятого в народному  господарстві і матеріальному  виробництві, характеризують відношення різних груп працездатного населення до виробництва національного доходу в залежності від розподілу його(населення) за сферами зайнятості.

               Збалансованість трудових ресурсів  з основними виробничими фондами та робочими м’ясцями в кількісному та якісному виразі можна характеризувати за допомогою слідуючих показників:

  - нестача або надлишок фактичної кількості робітників у порівнянні із передбаченою потребою і взагалі за основними професіями;

  - відхилення (у той чи інший бік) розряду робітників від тарифікації виконуваних робіт;

  - міра відповідності масштабів та структури підготовки кваліфікованих робітників і фахівців для галузей народного господарства, додаткової потреби у них;рівень укомплектованості робочих місць робочою силою з урахуванням змінності роботи підприємства.

          Оцінку використання трудових ресурсів за вказаними критеріями необхідно доповнювати характеристикою впливу на їх рівень сукупності виробничо-технічних, структурних, демографічних, соціально-економічних факторів. При цьому такий аналіз можна здійснювати на різних структурних рівнях: місцевому та регіональному, галузевому і народногосподарському.

           До показників, які характеризують використання робочої сили на рівні підприємства належать:

  -продуктивність праці(визначається відношенням виробленого валового продукту у вартісному виразі до середньорічної кількості працюючих);

  - рівень використання фонду робочого часу;

  - стан дисципліни та плинності кадрів;

  - кількість і питома вага працівників, зайнятих ручною працею;

  - якісна відповідність працюючих вимогам виробництва та зайнятим посадам;

  - відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва.

             Під вивільненням робочої сили  розуміється зменшення кількості  робітників на тих чи інших ділянках виробництва внаслідок впровадження нових технологій, покращання організації виробництва, праці та управління.

              Основою вивільнення робочої  сили є підвищення продуктивності  праці, більш ефективне використання трудових ресурсів.

               Вивільнення робочої сили може  бути  двох видів: відносне  та абсолютне.

                Відносне(умовне)вивільнення робітників  може мати місце як при випереджувальному,  так і при однаковому зростанні  продуктивності праці в порівнянні  зі зростанням обсягів виробництва.

                Воно відповідає економії витрат живої праці в розрахунку на одиницю продукції(робіт) та визначається за формулою:

                           Ч= Чб * К/100% - Чп 

  Де  Ч- кількість вивільнених робітників ,чол.;

  Чб- кількість робітників у базовому періоді, чол.;

  Чп- кількість робітників з урахуванням  проведених(намічених до проведення) організаційно технічних заходів  чол.;

  К- темп зростання обсягів продукції (робіт) у наступному періоді, %.

                  Абсолютне вивільнення робітників означає реальне зменшення чисельності персоналу на тих чи інших ділянках виробництва. При цьому кількість вивільнених у більшості випадків не співпадає з кількістю скорочених, оскільки частина вивільнених робітників може бути переведена на вільні робочі місця у межах даного структурного підрозділу. У такому випадку розміри вивільнення перевищують масштаби скорочення.

  Показники результативності, якості і складності праці характеризують найбільш суттєві  результати трудової діяльності. До них належать: продуктивність праці, співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати, середньорічна заробітна плата працівників, загальні втрати робочого часу в розрахунку на одного працівника та плинність кадрів.

              Розмір та динаміка середньорічної заробітної плати характеризують грошовий еквівалент вартості робочої сили і, певною мірою рівень життя працівників.

               До показників якості праці  відносять: соціально психологічний  клімат у колективі, наявність  робочої атмосфери, дизайн, чистоту приміщень.

                Така система показників дозволяє  оцінити основні параметри організації використання трудоактивного населення на різних рівнях. 
 
 
 

     24.3 Для чого потрібна  детальна класифікація  норм затрат праці?

     Організація праці  на підприємстві — процес багатогранний і складний, спрямований на оптимальне поєднання інтересів учасників виробництва й створення необхідних умов для ефективного функціонування його засобів.

  Для забезпечення належної ефективності виробництва вкрай важливо оптимізувати витрачання всіх видів ресурсів, що використовуються для цього: живої праці, сировини і матеріалів, палива й енергії, інструментів тощо. Першим кроком до такої оптимізації є нормування, тобто обґрунтоване визначення кількості конкретних ресурсів, об’єктивно потрібної для ведення економічно ефективного виробництва за досягнутого рівня розвитку продуктивних сил суспільства.

      В даний час на підприємствах використовують системи норм праці, які відображають різні сторони трудової діяльності. Тому вкрай важлива правильна класифікація норм праці. Найбільш широко застосовуються норми часу, виробки, обслуговування, чисельності, управляємості, нормовані завдання.

       Норма часу – визначає необхідні затрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Вимірюється в людино-годинах (людино-хвилинах).

       Норма виробітку – визначає кількість одиниць продукції, яка повинна бути виконана одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. Вимірюється в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.д.).

        Норма обслуговування визначає необхідну кількість станків, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування одним працівником чи бригадою.

       Норма чисельності визначає чисельність робітників необхідних для виконання певного обсягу роботи.

       Норма керованості визначає кількість робітників, яка повинна бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику.

       Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні бути виконані одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. На відміну від норм виробки вимірюється не тільки в інструментальних одиницях, а й в нормо-гривнях, нормо-годинах.

      Всі названі види норм встановлюються виходячи з необхідних затрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Але робота по встановленню норм праці не зводиться лише до норм праці. В загальному вигляді нормування праці – це вид діяльності по управлінню виробництвом, направлений на встановлення необхідних затрат і результатів праці, а також необхідним співвідношення між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання. Отже, названі види норм праці не терплять всіх характеристик трудового процесу, регламентація яких об'єктивно необхідна. При аналізі таких характеристик слід передусім виходити з оцінки трудового процесу по його ефективності, тобто по співвідношенню між затратами і результатами праці. Об'єктивно існує дві форми затрат праці: затрати робочого часу і норми затрат енергії працівників.

      Норми затрат робочого часу встановлюють час для виконання одиниці чи певного обсягу роботи одним чи декількома працівниками. До норм затрат робочого часу відносяться: норми подовженості і трудоємкості робіт і норми чисельності. Норми подовженості визначають час, за який може бути виконано одиницю роботи на одному станку чи робочому місці.

       Норма трудоємкості операцій визначає необхідні затрати часу одного чи кількох робітників на виконання одиниці роботи чи виготовлення одиниці продукції по даній операції.

         Норми затрат фізичної і нервової енергії досліджень мало. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики норм затрат енергії працюючих в найбільшій степені підходять норми важкості праці. Під важкістю праці розуміється сумарний вплив всіх факторів трудового процесу на організм людини.

  Класифікація  норм за змістом.

       За цією класифікацією тісно пов'язана класифікація нормативних матеріалів по праці. Звичайно виділяють два види нормативних матеріалів: нормативи; єдині (типові) норми. Перші виражають нормативні залежності для встановлення складових частин норм часу, а також для визначення норм чисельності; другі – являють залежність безпосередньо між величиною норми (часу, виробітки і т.д.) і впливаючими на неї факторами.

        По змісту нормативи праці підрозділяються на нормативи режимів праці обладнання, нормативи часу, нормативи темпу роботи; нормативи чисельності. Нормативи режимів праці обладнання містять параметри обладнання, на основі яких встановлюються найбільш ефективні режими технологічного процесу, забезпечуючи задану виробничість обладнання з мінімальними затратами живої і уречевленої праці.

       Нормативи часу містять регламентовані затрати часу на виконання окремих елементів трудового процесу, на виготовлення певних виробів, на обслуговування одиниці обладнання, робочого місця, одиниці виробничої площі.

       Нормативи темпу встановлюють регламентований темп виконання роботи.

       Нормативи чисельності визначають регламентовану чисельність робітників необхідну для виконання заданого обсягу роботи. На основі розглянутих класифікацій норм і нормативів можна відмітити наступні відмінності між ними.

       Нормі відповідає строго визначене значення факторів, визначаючих її естетику в умовах - в умовах конкретного виробничого процесу. На відміну від цього нормативи встановлюються множинності значень факторів.

       Нормативи багаторазово використовуються для встановлення різних норм на роботи даного виду.

      Нормативи діють довгий час (поки зберігається дана залежність нормою і факторами). Норми не повинні переглядатися при зміні умов, на які вони були встановлені.